Тема 4. Правове забезпечення управління якістю

Тема 4. Правове забезпечення управління якістю

Основні законодавчі акти

При вивченні курсу і в подальшій практичній діяльності необхідно, в першу чергу, разом з нормативно-технічною документацією з якості продукції, що стосується як виробника, так і споживача, володіти питаннями якості продукції, викладеними в законодавчих актах.

Починаючи з 1992 року, Президентом, Верховною Радою (ВР), Кабінетом Міністрів (КМУ) України видано ряд законодавчих актів. Основні з них:

1. Постанова КМУ «Про організацію роботи, спрямованої на створення державних систем стандартизації, метрології і сертифікації» від 25.05.92 р. №269.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» №3682-ХІІ від 15.12.93 р. із змінами і доповненнями від 02.03.95 р. №82/95-ВР, від 20.06.95 р. №230/95-ВР, від 01.12.05 р. №3161-IV.

3. Декрет КМУ «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їх порушення» від 08.04.93 р. №30-93.

4. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.94 р. №239/94-ВР.

5. Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93 р. № 46-93.

6. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про Державний архітектурно-будівельний контроль» від 25.03.93 р. № 225 зі змінами і доповненнями Постановами від 07.04.95 № 253, від 11.10.02 № 1510, від 12.05.04 № 609.

7. Указ Президента України «Про Положення про Державний Комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики» від 18 березня 2003 року № 225/2003 із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 5 березня 2004 року № 280/2004, від 10 січня 2005 року № 18/2005.

8. Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. №2408-ІІІ із змінами внесеними ЗУ від 01.12.05 р. №3164-IV.

9. Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» від 01.12.05 р. №3164-IV.

 

Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію»

Декрет КМУ №46-93 «Про стандартизацію і сертифікацію» набув чинності 10 травня 1993 року. І був змінений Законами України №540-IV від 20.02.03г. (п. 3), №543-IV від 20.02.03г., №2863-IV від 08.09.05г. (п. 3). Він визначає правові і економічні основи систем стандартизації, встановлює організаційні форми їх функціонування в Україні.

РОЗДІЛ 1. «Загальні положення». Визначає область дії Декрету, яка розповсюджується на підприємства і організації всіх форм власності, а також на суб'єктів підприємницької діяльності

РОЗДІЛ 2 визначає нормативні документи по стандартизації і вимоги до них. Такими документами є:

· державні стандарти України (ДСТУ);

· галузеві стандарти (ГСТУ);

· стандарти науково-технічних і інженерних суспільств, союзів (СТТУ);

· технічні умови (ТУУ);

· стандарти підприємств (СТП).

До державних стандартів прирівнюються ДБН (СНіПи) і державні класифікатори техніко-економічної і соціальної інформації.

До нормативних документів відносяться також міжнародні, національні і регіональні стандарти інших країн, з якими Україна має договори з питань стандартизації продукції. Як державні використовуються до їх заміни Гости і Рости.

Державні стандарти розробляються на:

· організаційно-методичні і загально-технічні об'єкти, а саме з організації робіт по стандартизації і метрології, достовірні довідкові дані про властивості матеріалів і речовин тощо;

· вироби загально-машинобудівного застосування (підшипники, інструмент, деталі кріплення і т.п.);

· складові елементи народногосподарських об'єктів державного значення (банківський-фінансова система, транспорт, зв'язок, енергосистема, охорона навколишнього природного середовища, оборона і т.п.);

· продукцію для населення і народного господарства;

· методи випробувань і т.д.

Державні стандарти містять обов'язкові і рекомендаційні вимоги. До обов'язкових відносяться:

· вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я і майна громадян;

· вимоги техніки безпеки і гігієни праці;

· дотримання метрологічних норм, правив, вимог і положень.

Вищеперелічені стандарти затверджуються центральним органом виконавчої влади з питань технічного регулювання, а в області будівництва – Міністерством регіонального розвитку та будівництва України.

Галузеві стандарти розробляються на продукції за відсутності державних або у разі потреби встановлення вимог, державних стандартів, що перевищують або доповнюючих вимоги.

Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, установами і організаціями, що входять в сферу управління затверджуючого їх органу.

Стандарти науково-технічних і інженерних суспільств і союзів розробляються при необхідності розповсюдження фундаментальних і прикладних досліджень. Ці стандарти використовуються на добровільній згоді споживачів.

Технічні умови містять вимоги, що регламентують відносини між постачальником (розробником, виробником) і споживачем (замовником продукції). Розробляються постачальником і узгоджуються споживачем. Технічні умови повинні відповідати вимогам державних і галузевих стандартів і підлягають реєстрації в територіальних органах центрального органу виконавчої влади з питань технічного регулювання (Держспоживсьандарту).

Стандарти підприємств розробляються на продукцію, що розробляється на конкретному підприємстві.

РОЗДІЛ 4 присвячений питанням сертифікації продукції. Сертифікація продукції в Україні здійснюється уповноваженими на те органами по сертифікації підприємств, установленими і організованими з цілями, головним з яких є запобігання реалізації продукції небезпечною для життя, здоров'я і майна громадян і навколишнього природного середовища.

Державну систему сертифікації створює центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання, а в будівництві – Міністерство регіонального розвитку та будівництва України, яке:

· визначає основні принципи, структуру і правила системи сертифікації в Україні;

· затверджує переліки продукції, належні обов'язковій сертифікації і визначає терміни її впровадження;

· призначає органи по сертифікації продукції;

· встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;

· розглядає спірні питання по випробуваннях і дотриманні правил сертифікації продукції;

· організовує інформаційне забезпечення з питань сертифікації;

· веде реєстр державної системи сертифікації.

У Україні сертифікація ділиться на добровільну і обов'язкову.

Обов'язкова система сертифікації проводиться виключно в державній системі сертифікації. Ця сертифікація у всіх випадках повинна включати перевірку і випробування продукції для визначення її характеристик і подальший державний нагляд за сертифікованою продукцією. Випробування з метою обов'язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами.

Під час проведення сертифікації, при позитивному її рішенні, заявникові (виробникові) видається сертифікат на право маркіровки продукції спеціальним знаком відповідності.

Вартість робіт, пов'язаних з обов'язковою сертифікацією продукції, визначається в договорі між замовником і виконавцем, а її витрати відносяться на собівартість продукції.

При проведенні обов'язкової сертифікації орган сертифікації несе відповідальність за:

- необгрунтовану або неправомірну видачу сертифікату відповідності;

- порушення правил сертифікації.

Акредитована випробувальна лабораторія (центр) несе відповідальність за невірогідність результатів випробувань.

 

Законодавчі акти з питань якості в області будівництва

 

Будівництво, як галузь, має свою специфіку. Якщо в інших галузях питання організації, координації по стандартизації, метрології і сертифікації продукції покладені на Госпотребстандарт, то в будівництві цими питаннями займається спеціально уповноважений орган.

 

Висновки

Захист прав споживачів, визначений Цивільним кодексом України і Законом України «Про захист прав споживачів», регулює відносини між споживачем і виробником (продавцем), встановлює права споживача на придбану продукцію, товари належної якості, безпечних для життя і здоров'я людей, встановлює міру відповідальності виробника (продавця) за виробництво і реалізацію неякісних товарів.

Цей закон визначає повноваження Державного комітету України по захисту прав споживачів і його органів, встановлює права громадських організацій споживачів. Проте його дія розповсюджується тільки на етапи реалізації продукції, товарів і не піднімає такі питання, як розробка і постановка продукції на виробництво, питання метрології і т.д.

Ці питання зважаться виданням законодавчих актів: Декрету «Про стандартизацію і сертифікацію», Законів «Про стандартизацію», «Про метрологію і метрологічну діяльність і ін.

Декрет України «Про стандартизацію і сертифікацію» і Закон України «Про стандартизацію»:

- визначають правові і економічні основи систем стандартизації і сертифікації;

- встановлюють організаційні форми функціонування цих систем в Україні;

- діють і розповсюджуються на підприємства і організації незалежно від форм власності і видів діяльності;

- направлені на забезпечення єдиної технічної політики в області стандартизації, метрології і сертифікації, якості продукції відповідно до розвитку науки і техніки;

- визначають захист інтересів споживачів і держави в питаннях безпеки продукції для здоров'я і майна громадян, охорони навколишнього природного середовища.

Проблема якості продукції залежить від рівня метрологічного забезпечення, уміння правильно користуватися приладами і проводити виміри. З цього виходить, що між якістю продукції і якістю вимірювань існує безпосередній зв'язок: чим вище якість вимірювань, тим вище рівень якості продукції.

Якість вимірювань досягається шляхом точного відтворення і зберігання, вживаних в Україні одиниць фізичних величин і передачі їх від еталонів до робочих засобів вимірювання. Розміри одиниць відтворюються, зберігаються і передаються за допомогою еталонів. Основні принципи побудови систем вимірювань визначені Законом України «Про метрологію і метрологічну діяльність», яким також визначена робота метрологічних служб і її фінансування.

Указ Президента України «Про затвердження Положення про Держспоживстандарт» визначає завдання, права і обов'язки у сфері захисту прав споживачів, стандартизації, метрології, підтвердження відповідності і управління якістю, і сприяє задоволенню потреб населення.

Велике значення законодавчими актами приділяється якості будівництва, як визначальній галузі народного господарства, а накладенні штрафи за невиконання вимог при будівництві сприятимуть запобіганню цим порушенням.

 

Питання для самоперевірки

1. Назвіть основні Законодавчі акти України з питань управління якістю.

2. Закон «Про захист прав споживачів»

2.1. Права споживача при придбанні їм продукції неналежної якості.

2.2. Відповідальність підприємців за неякісну продукцію.

2.3. Який вплив мають громадські організації на якість продукції?

2.4. За які порушення в області якості тимчасово припиняється діяльність підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг?

2.5. За які порушення прав споживачів з підприємств вилучаються неякісні товари, документи і інші предмети?

2.6. За які порушення в області невідповідності продукції вимогам нормативних документів попереджається (забороняється) діяльність підприємства?

3. Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» і Закон України «Про стандартизацію».

3.1. Які нормативні документи по стандартизації визначені Декретом?

3.2. На які об'єкти розробляються Державні стандарти?

3.3. Які вимоги Державних стандартів є обов'язковими?

3.4. Хто очолює в Україні організаційну роботу по стандартизації? Його обов'язки і права?

3.5. Назвіть основні завдання Госпотребстандарта України.

3.6. За які порушення у сфері містобудування несуть відповідальність будівельні організації?

3.7. Хто створює Державну систему сертифікації продукції, у тому числі і в будівництві? Основні функції.

3.8. Обов'язкова і добровільна сертифікація.

4. Закон України «Про метрологію і метрологічну діяльність».

4.1. Дати визначення метрологічної служби, її основні завдання.

4.2. Об'єкти метрологічного нагляду і відомчого контролю.

4.3. Склад Державної метрологічної служби, її права.

4.4. У яких випадках проводиться державна перевірка засобів вимірювань і ким?

4.5. Відомча метрологічна служба, її завдання і функції.

 

Тема 4. Правове забезпечення управління якістю

Основні законодавчі акти

При вивченні курсу і в подальшій практичній діяльності необхідно, в першу чергу, разом з нормативно-технічною документацією з якості продукції, що стосується як виробника, так і споживача, володіти питаннями якості продукції, викладеними в законодавчих актах.

Починаючи з 1992 року, Президентом, Верховною Радою (ВР), Кабінетом Міністрів (КМУ) України видано ряд законодавчих актів. Основні з них:

1. Постанова КМУ «Про організацію роботи, спрямованої на створення державних систем стандартизації, метрології і сертифікації» від 25.05.92 р. №269.

2. Закон України «Про захист прав споживачів» №3682-ХІІ від 15.12.93 р. із змінами і доповненнями від 02.03.95 р. №82/95-ВР, від 20.06.95 р. №230/95-ВР, від 01.12.05 р. №3161-IV.

3. Декрет КМУ «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм і правил і відповідальності за їх порушення» від 08.04.93 р. №30-93.

4. Закон України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ і організацій за правопорушення у сфері містобудування» від 14.10.94 р. №239/94-ВР.

5. Декрет КМУ «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10.05.93 р. № 46-93.

6. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про Державний архітектурно-будівельний контроль» від 25.03.93 р. № 225 зі змінами і доповненнями Постановами від 07.04.95 № 253, від 11.10.02 № 1510, від 12.05.04 № 609.

7. Указ Президента України «Про Положення про Державний Комітет України з питань технічного регулювання і споживчої політики» від 18 березня 2003 року № 225/2003 із змінами і доповненнями, внесеними Указами Президента України від 5 березня 2004 року № 280/2004, від 10 січня 2005 року № 18/2005.

8. Закон України «Про стандартизацію» від 17.05.01 р. №2408-ІІІ із змінами внесеними ЗУ від 01.12.05 р. №3164-IV.

9. Закон України «Про стандарти, технічні регламенти і процедури оцінки відповідності» від 01.12.05 р. №3164-IV.