Підрахунок кількості лейкоцитів з використанням змішувачів.

Мета роботи: навчитися визначати кількість лейкоцитів у крові люди­ни з використанням змішувачів.

Хід роботи: змішувач для підрахунку лейкоцитів є в 10 разів менший, ніж для підрахунку еритроцитів, ампулоподібне розширення має білу скляну намистинку. Кров з пальця насмоктують до помітки 0,5, розчин до поділки 10. Отже, створюється розведення в 20 разів. При розведенні крові 3% оцтовою кислотою, руйнуються клітинні мембрани всіх форменних елементів, залишаються тільки ядра лейкоцитів, які зафарбовуються метиленовою синькою. Беруть заповнений змішувач, ретельно мішають, наповнюють камеру (див. роботу 1.2) і підраховують кількість лейкоцитів. Підрахунок ядер лейкоцитів проводять під мікроскопом при малому збільшенні в 25 великих незаштрихованих квадратах (400 маленьких). Вміст лейкоцитів в 1 мкл крові розраховують, користуючись формулою:

 

 

Х= Л 4000 20

400

 

де: Л - сума лейкоцитів, підрахованих у 400 маленьких (25 великих) квадратах;

1/400 м³ - об'єм малого квадрату;

20 - розведення крові;

4000 - кількість малих квадратів, у яких підраховувалися лейкоцити.

Оформити протокол, замалювати великий квадрат камер Горяєва, змішувачі для розведення еритроцитів та лейкоцитів.

У висновках зазначити, чи є нормальною кількість лейкоцитів у крові досліджуваного.

 

Підрахунок за методом Ніколаєва

Хід роботи: в чисту суху пробірку піпеткою відміряють 0,4 мл 3% розчину оцтової кислоти, зафарбованої 1% розчином метиленової синьки та обережно додають до неї 0,02 мл крові. Кров з пальця забирають при допомозі мікропіпетки від гемометра Салі. Потім однорідну краплю крові за допомогою скляної палички або тієї ж самої мікропіпетки поміщають під притерте до камери Горяєва покривне скло. Підрахунок проводять як вказано в роботі 1.1.

Оформити протокол.

Порівняти отримані дані.

У висновках зазначити, чи є нормальною кількість лейкоцитів у крові досліджуваного.

 

РОБОТА 2. Визначити швидкість рекальцифікації плазми крові

 

Мета роботи: час рекальцифікації характеризує процес зсідання крові; визначення вмісту фібриногенів дає уяву про III фазу зсідання крові.

Матеріальне забезпечення: 3,8% розчин лимонокислого натрію, 5% розчин хлористого кальцію, пробірки, піпетки, фільтрувальний папір, торсинова вага.

Хід роботи: завчасно готується плазма крові тварини, додавши до крові 3,8% розчин лимонокислого натрію у співвідношенні 9:1. У пробірку поміщають 1,0 мл плазми крові та змішують з 0,1 мл розчину хлористого кальцію. Занотовують час початку експерименту і встановлюють час зсідання крові при кімнатній температурі. Після утворення ниток фібрину, намотують їх на паличку або весь згусток викладають на фільтрувальний папір і висушують його до зникнення вологи. Потім важать на торсійній вазі. Отриману величину множать на коефіцієнт 22,22.

Час рекальцифікації плазми в нормі складає 60-120 с.

Оформити протокол.

У висновках подати, чи відповідає час рекальцифікації плазми крові фізіологічній нормі.

 

РОБОТА З. Визначити час зсідання крові (модифікація Бюркера)

 

Мета роботи: навчитися визначати час зсідання крові за швидкістю утворення ниток фібрину.

Матеріальне забезпечення: предметне скло з заглибленням, скляна паличка з витягнутим кінцем, стерильні скарифікатори, йодалкоголь, ефір, вата.

Хід роботи: крапля крові тварини поміщається в заглиблення предметного скла, що кладуть на долоню. Кожні 30 секунд паличкою піднімають краплю крові. Поява першої нитки фібрину буде означати початок зсідання крові.

Час зсідання - це час від моменту забору крові до появи ниток фібрину. В нормі час зсідання крові людини становить 2-5 хв.

Оформити протокол.

У висновках подати, чи відповідає час зсідання досліджуваної крові нормі.

 

РОБОТА 4. Визначити вплив фізичних факторів на зсідання крові

 

Мета роботи: довести вплив оточуючого середовища та поверхні, з якою контактує кров, на процес зсідання крові.

Матеріальне забезпечення: 6 предметних скелець із заглибленнями, 3 з яких покриті парафіном, 6 скляних паличок з витягнутими кінцями, стерильні скарифікатори, ефір, вата.

Хід роботи: всі предметні скла ділять на три пари. На всі скла поміщають по краплі крові, нотуючи час початку досліду. Першу пару залишають при кімнатній температурі, другу ставлять в термостат з температурою 38°С, третю - в холодильник. Через кожні 30 секунд скляною паличкою (окремою для кожного скла) піднімають краплю крові до появи ниток фібрину.

Порівняти час зсідання крові в різних умовах.

Зробити висновки.

У протоколі зазначити, як впливають фізичні фактори на час зсідання крові.

 

РОБОТА 5. Вивчити вплив антнкоагулянтних речовин на зсідання крові

Мета роботи: проаналізувати дію антикоагулянтів.

Матеріальне забезпечення: 3 предметних скла, гепарин, 3,8% розчин лимонокислого натрію, 5% розчин хлористого кальцію, 0,85% розчин хлористого натрію, скляні палички, стерильні скарифікатори, ефір, вата.

Хід роботи: на перше предметне скло поміщають краплю гепарину, друге - краплю розчину лимонокислого натрію, третє - краплю фізіологічного розчину. До кожної краплі додати краплю крові тварини і відразу почати відрахунок часу. Встановити час зсідання крові, піднімаючи краплю крові через кожні 30 сек. У розчини, де кров не зсідається, додати по краплі розчину хлористого кальцію, потім при допомозі скляної палички спостерігати за змінами консистенції крові.

Оформити протокол.

У висновках порівняти отримані результати, пояснити механізм дії досліджуваних речовин на процес зсідання крові.

 

РОБОТА 6. Визначити час тривалості кровотечі (за методом Дюка)

Мета роботи: встановити активність судинних та тромбоцитарних реакцій у початковий період гемостазу.

Визначення часу тривалості кровотечі проводять за умов спонтанної зупинки кровотечі відразу після пошкодження малих судин. Зупинка кровотечі з малих судин відбувається головним чином завдяки здатності тромбоцитів до аглютинації в місці пошкодження судини. Кровотеча з них припиняється ще до утворення тромбу.

Хід роботи: стерильним скарифікатором робиться прокол пальця та відразу починають підрахунок часу. Виступаючу краплю крові кожні 30 с промокають фільтрувальним папером, не торкаючись рани. Момент, коли на папері не з'явиться кров'яна пляма, позначають як кінець кровотечі.

У нормі при визначенні часу кровотечі цим способом кровотеча зупиняється через 2-3 хв.

Оформити протокол.

У висновках зазначити, чи є нормальною швидкість зсідання досліджуваної крові.

 

РОБОТА 7. Аналіз та розрахунок показників тромбоеластограми (ТЕГ)

Тромбоеластограма – графічний запис фаз зсідання крові на підставі досліджень еластичності кров'яного згустку. Кров беруть із вени, занотовують час і поміщають у кювету, що обертається навколо своєї осі. У цю кювету занурюють стальний стержень, що починає обертатися разом із кюветою. Яктільки кров почне зсідатися, повороти лічильника збільшуються пропорційно швидкості зсідання крові. Результати залежать від еластичності тромбу, що утворився. Рух лічильника реєструють за допомогою електроперетворювачів на стрічці паперу. Основні показники тромбоеластограми позначають як R, К, МА.

R -характеризує прихований період зсідання крові, тобто 1 фазу зсідання (час від моменту взяття крові до початку осциляцій).

К -означає час утворення згустку (відрізок кривої ТЕГ від початку осциляцій до величини 1 см). Він залежить від концентрації фібриногену та тромбіну.

МА - максимальна амплітуда (найбільша висота відхилення кривої ТЕГ від нульової лінії), характеризує найбільшу щільність згустку, залежить від кількості та якості фібриногену й тромбоцитів. Зміни МА оцінюють у динаміці.

R+К - константа коагуляції; що відповідає загальній тривалості процесу зсідання крові. Скорочення її свідчить про гіперкоагуляцію, а подовження - про порушення вмісту різних плазмових чинників зсідання, за винятком VІІ - фактора та ХІІІ фактора тромбоцитів.

Мета роботи: за тромбоеластограмою розрахувати та оцінити швидкість зсідання крові.

Матеріальне забезпечення: тромбоеластограма, вимірювальна лінійка.

Хід роботи: визначити на заданій ТЕГ величини К. і К. Розрахувати константу коагуляції.

Оформити протокол, намалювати тромбоеластограму, вказати основні її параметри.

У висновках констатувати, чи є нормальною швидкість зсідання крові.

ЛОГІЧНІ ЗАДАЧІ ТА ПИТАННЯ ПО ТЕМІ: «ЗАХИСНІ ФУНКЦІЇ КРОВІ. ФІЗІОЛОГІЯ ЛЕЙКОЦИТІВ І ТРОМБОЦИТІВ. ВИДИ ТА ФІЗІОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ГЕМОСТАЗУ ПРИ ПОШКОДЖЕННІ СТІНКИ СУДИНИ»

 

1. Яку функцію виконують лейкоцити?

2. У чому полягають основні особливості структури та функції нейтрофілів?

3. Чим відрізняються еозинофіли за структурою та функцією?

4. Які функції базофілів?

5. Яку роль відіграють лімфоцити в імунітеті?

6. Чим відрізняються функції Т- та В-лімфоцитів?

7. Як можна пояснити фізіологічний лейкоцитоз?

8. Чим відрізняється фізіологічний лейкоцитоз від патологічного?

9. Що таке "перший перехрест" та "другий перехрест" кількості нейтрофілів та лімфоцитів у лейкоцитарній формулі крові та коли вони відбуваються?

10. Чому кров, яка циркулює, є рідкою?

11. Чому в здорової людини утворення тромбу не розповсюджується від місця пошкодження?

12. Яка участь тромбоцитів у судинному компоненті гемостазу?

13. У чому суть судинного компоненту гемостазу?

14. У чому полягає різниця між часом зсідання крові та часом кровотечі?

15. Пошкодження судинної стінки відбулися при дії холоду. Як це відобразиться на гемостазі крові? Пояснити механізм.

16. Як можна пояснити збільшення тенденції до зсідання крові при больових реакціях?

17. Якими речовинами можна прискорити, сповільнити та попередити процес зсідання крові?

18. Що спільного і чим різниться дія гепарину та лимонокислого натрію систему зсідання крові?

19. Функціонування систем зсідання та протизсідання крові регулюється впливом ЦНС. Як впливатиме на гемостаз підвищення тонусу симпатичного відділу чи парасимпатичного відділу автономної нервової системи?

20. Тромбоцити забезпечують утворення тромбоцитарних факторів зсідання крові. Чому в здоровому організмі збільшення кількості тромбоцитів приводить до фібринолізу? Поясніть механізм цього явища.