Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав

Поняття речі

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
1. Традиційно речі у вітчизняному цивільному законодавстві розглядаються як голов­ний об'єкт цивільних прав. Наприклад, розділ III Загальної частини ЦК УСРР 1922 р., який називався «Об'єкти права (майно)», містив виключно норми, присвячені речам (майну). У розділі III книги першої ЦК 2003 р. «Об'єкти цивільних прав» речам присвячено 20 ста­тей (ст.ст. 179-198) із двадцяти п'яти, що містяться у цьому розділі.
Попри зовнішню простоту змісту ст. 179 ЦК, існують певні складності визначення та тлумачення цього поняття. Так, у коментованій статті річ визначається як предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Однак, таке визначення потребує поширювального тлумачення, оскільки ст. 177 ЦК (див. коментар) поміж різновидів речей називає майно та майнові права, а ст.190 ЦК (див. коментар) вказує, що поняттям «майно» охоплюються також майнові права та обов'язки. Але ні «майнові права», ні «майнові права та обов'язки» не належать до «предметів мате­ріального світу», як це мало б бути за текстом ст. 179 ЦК. (Очевидно, у визначенні речей за ЦК відчувається відлуння § 90 ЦК Німеччини, згідно з яким речами у сенсі закону визна­ються лише матеріальні предмети. Проте слід зазначити, що при цьому ЦК Німеччини послідовно не згадує як об'єкти цивільних прав ні майнові права, ні майно як таке). З урахуванням сказаного, положення ст. 179 ЦК слід трактувати у тому сенсі, Що під речами маються на увазі предмети, властивості та відносини, що мають матеріальний зміст і охоплюються сферою дії цивільного права. Слід зазначити, що об'єктами цивільних прав (правовідносин) можуть бути лише обо-ротоздатні речі. Це слідує з того, що стосовно речей, вилучених з цивільного обігу, цивіль­ні права і обов'язки виникати, змінюватися тощо не можуть (це сфера дії не приватного, а публічного права), а отже, вони не можуть бути й об'єктами цивільних правовідносин. Якщо ж іноді йдеться про те, що якесь майно знаходиться у «винятковій власності держа­ви», то це ще не означає, що ми маємо справу з приватноправовою (цивільно-правовою) категорією «право власності». Адже саме поняття «виняткова власність» є категорією пу­блічно-правовою, а не приватноправовою і знаходиться поза межами сфери дії цивільного законодавства. З цих міркувань речі, які вилучені з обігу і знаходяться у власності (винят­ковому володінні, розпорядженні тощо) держави, не можуть бути визнані об'єктами ци­вільних прав у точному сенсі цього поняття (тут слід зазначити певну суперечливість по­ложень ст. 178 ЦК. Див. коментар).
Таким чином, об'єктами цивільних прав можуть бути лише речі, що знаходяться у ци­вільному обігу (повністю або частково оборотоздатні). Логічно іменувати їх «речі приват­ного права», на відміну від вилучених із цивільного обігу «речей публічного права». Класифікації речей можливі за різними ознаками. Зокрема, розрізняють: речі, які зна­ходяться у вільному обороті, і речі, обмежені у цивільному обороті (зброя, наркотики тощо); речі нерухомі та рухомі; подільні та неподільні; речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками; речі споживні та неспоживні; речі головні та другорядні; речі про­сті та складні; речі загального та спеціального правового режиму тощо).

3 Питання

Речі вилучені з цивільного обігу, речі обмежені в обороті та речі не обмежені в обороті

 

Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємни­ми від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допус­кається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обо­роту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозво­лом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
1. Загальним правилом є те, що об'єкти цивільних прав можуть вільно (тобто, на розсуд володільця цивільного права) і без перешкод відчужуватися або переходити від однієї осо­
би до іншої в порядку правонаступництва. Ця властивість об'єктів цивільних прав назива­ється «оборотоздатністю». Разом із тим, з цього загального правила існують винятки: об'єкти можуть бути або пов­ністю вилучені з цивільного обороту (обігу), або обмежені у обороті. Що стосується вказівки на те, що оборотоздатність об'єктів цивільних прав залежить від того, чи є вони невід'ємними від фізичної чи юридичної особи, то її слід тлумачити в тому сенсі, що такі об'єкти не повинні бути невід'ємно належними саме певній особі (пра­во на життя тощо). Відчуження об'єкта цивільних прав полягає у його передачі іншій особі з наміром пе­редати також і права розпорядження ним. Це може бути продаж, дарування, міна тощо. Перехід об'єктів цивільних прав від однієї особи до іншої в порядку правонаступни­цтва має місце у випадку смерті фізичної особи або оголошення її померлою, а також у випадку ліквідації чи реорганізації фізичної особи. При універсальному правонаступництві до особи-правонаступника переходять усі пра­ва й обов'язки особи, від якої вони переходять. Таке правонаступництво має місце у ви­падку спадкування, реорганізації юридичної особи (за винятком перетворення однієї юри­дичної особи в іншу). При сингулярному правонаступництві до особи-правонаступника переходять тільки права або обов'язки від іншої особи (поступка прав, переведення боргу, заповідальний відказ тощо).
2. Частина 2 коментованої статті визначає засади визнання об'єктів необоротоздатними або такими, оборотоздатність яких обмежена. Вилученими з цивільного обороту вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом правочинів або іншим способом переходити від однієї особи до іншої в межах цивільно-правових відносин. Такі об'єкти мають бути прямо вказані саме у законі, а не у підзакон-ному акті тощо. Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середови­ща» до об'єктів, вилучених з обороту, відносить особливо охоронювані природні терито­рії — державні природні заповідники, державні природні заказники, національні природ­ні парки тощо.
Обмеженооборотоздатними вважаються об'єкти, котрі можуть належати лише певним учасникам цивільного обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом. При цьому обмеження може полягати у встановленні певних пра­вових форм, що опосередковують використання таких об'єктів, визначенні мети їхнього використання тощо.
Види таких об'єктів визначаються законом. Оскільки в даному випадку відсутня вказів­ка на те, що такі об'єкти «мають бути прямо встановлені в законі», можна зробити висно­вок, що вони можуть визначатися і безпосередньо у законі, і (за наявності відсильних норм закону) у підзаконних нормативних актах.
Обмежено оборотоздатними, наприклад, є земля, водні об'єкти, ліси та інші природні ресурси. їхній оборот допускається в тому обсязі і у тій мірі, що передбачена законодав­ством про землю та інші природні ресурси. Так, відповідно до Закону про надра, ділянки надр не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, внеску чи за­стави, відчужуватися в іншій формі. Вони можуть передаватися в користування тільки на підставі ліцензії для видобутку корисних копалин, будівництва й експлуатації підземних споруджень, геологічного вивчення й ін. цілей. Без ліцензії дозволяється видобуток загальнопоширених корисних копалин для власних потреб власниками, власниками земельних ділянок у межах цих ділянок.

 

Нерухомі та рухомі

 

Стаття 180. Тварини

Тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом.
Правила поводження з тваринами встановлюються законом.
Тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивіль­ного обороту лише у випадках та порядку, встановлених законом.
1. Коментована стаття характеризує тварин як особливий об'єкт цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Таким чи­
ном, тварини є самостійним об'єктом цивільних прав, правовий режим якого встановлю­ється не тільки цивільним законодавством, а й спеціальним Законом України від 13 грудня
2001 р. «Про тваринний світ». Об'єктами цивільного права можуть бути: тварини, що перебувають у стані природної волі; сільськогосподарські, свійські та інші тварини, що використовуються для господар­ських, наукових, культурно-освітніх, виховних, естетичних та інших цілей. Головними властивостями тварин, як об'єктів цивільних прав, є таке:
цей об'єкт є відновлюваним;
правила поводження з тваринами встановлюються законом;
закон встановлює заборону на жорстоке поводження з тваринами. Недотримання цієї заборони слід розглядати як зловживання правом;
права власників тварин можуть бути обмежені в інтересах охорони цих об'єктів;
тварини, занесені до Червоної книги України, можуть бути предметом цивільного обігу лише у випадках та в порядку, встановлених законом (наприклад, у випадках, коли ці тварини отримані шляхом розведення у неволі або у передбаченому законодавством по­рядку придбані у власність за межами України).
Частина друга коментованої статті визначає додаткові межі здійснення прав на тва­рин, встановлюючи заборону жорстокого поводження з ними. Недотримання цієї заборони слід розглядати як правопорушення (зловживання правом), яке тягне для власників при­пинення права власності у судовому порядку, а для інших осіб — стягнення з них шкоди, завданої жорстоким поводженням з тваринами.
Не можуть передаватися у колективну та приватну власність об'єкти тваринного сві­ту, що становлять особливу наукову, естетичну тощо цінність, а також види тварин, які за­несені до Червоної книги України (крім випадків, коли ці тварини отримані шляхом роз­ведення у неволі або у передбаченому законодавством порядку придбані у власність за межами України).

Питання 4

 

Підприємство як майновий комплекс

 

Поняття речі

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
1. Традиційно речі у вітчизняному цивільному законодавстві розглядаються як голов­ний об'єкт цивільних прав. Наприклад, розділ III Загальної частини ЦК УСРР 1922 р., який називався «Об'єкти права (майно)», містив виключно норми, присвячені речам (майну). У розділі III книги першої ЦК 2003 р. «Об'єкти цивільних прав» речам присвячено 20 ста­тей (ст.ст. 179-198) із двадцяти п'яти, що містяться у цьому розділі.
Попри зовнішню простоту змісту ст. 179 ЦК, існують певні складності визначення та тлумачення цього поняття. Так, у коментованій статті річ визначається як предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Однак, таке визначення потребує поширювального тлумачення, оскільки ст. 177 ЦК (див. коментар) поміж різновидів речей називає майно та майнові права, а ст.190 ЦК (див. коментар) вказує, що поняттям «майно» охоплюються також майнові права та обов'язки. Але ні «майнові права», ні «майнові права та обов'язки» не належать до «предметів мате­ріального світу», як це мало б бути за текстом ст. 179 ЦК. (Очевидно, у визначенні речей за ЦК відчувається відлуння § 90 ЦК Німеччини, згідно з яким речами у сенсі закону визна­ються лише матеріальні предмети. Проте слід зазначити, що при цьому ЦК Німеччини послідовно не згадує як об'єкти цивільних прав ні майнові права, ні майно як таке). З урахуванням сказаного, положення ст. 179 ЦК слід трактувати у тому сенсі, Що під речами маються на увазі предмети, властивості та відносини, що мають матеріальний зміст і охоплюються сферою дії цивільного права. Слід зазначити, що об'єктами цивільних прав (правовідносин) можуть бути лише обо-ротоздатні речі. Це слідує з того, що стосовно речей, вилучених з цивільного обігу, цивіль­ні права і обов'язки виникати, змінюватися тощо не можуть (це сфера дії не приватного, а публічного права), а отже, вони не можуть бути й об'єктами цивільних правовідносин. Якщо ж іноді йдеться про те, що якесь майно знаходиться у «винятковій власності держа­ви», то це ще не означає, що ми маємо справу з приватноправовою (цивільно-правовою) категорією «право власності». Адже саме поняття «виняткова власність» є категорією пу­блічно-правовою, а не приватноправовою і знаходиться поза межами сфери дії цивільного законодавства. З цих міркувань речі, які вилучені з обігу і знаходяться у власності (винят­ковому володінні, розпорядженні тощо) держави, не можуть бути визнані об'єктами ци­вільних прав у точному сенсі цього поняття (тут слід зазначити певну суперечливість по­ложень ст. 178 ЦК. Див. коментар).
Таким чином, об'єктами цивільних прав можуть бути лише речі, що знаходяться у ци­вільному обігу (повністю або частково оборотоздатні). Логічно іменувати їх «речі приват­ного права», на відміну від вилучених із цивільного обігу «речей публічного права». Класифікації речей можливі за різними ознаками. Зокрема, розрізняють: речі, які зна­ходяться у вільному обороті, і речі, обмежені у цивільному обороті (зброя, наркотики тощо); речі нерухомі та рухомі; подільні та неподільні; речі, визначені індивідуальними або родовими ознаками; речі споживні та неспоживні; речі головні та другорядні; речі про­сті та складні; речі загального та спеціального правового режиму тощо).

3 Питання

Речі вилучені з цивільного обігу, речі обмежені в обороті та речі не обмежені в обороті

 

Стаття 178. Оборотоздатність об'єктів цивільних прав

Об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємни­ми від фізичної чи юридичної особи.
Види об'єктів цивільних прав, перебування яких у цивільному обороті не допус­кається (об'єкти, вилучені з цивільного обороту), мають бути прямо встановлені у законі.
Види об'єктів цивільних прав, які можуть належати лише певним учасникам обо­роту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозво­лом (об'єкти, обмежено оборотоздатні), встановлюються законом.
1. Загальним правилом є те, що об'єкти цивільних прав можуть вільно (тобто, на розсуд володільця цивільного права) і без перешкод відчужуватися або переходити від однієї осо­
би до іншої в порядку правонаступництва. Ця властивість об'єктів цивільних прав назива­ється «оборотоздатністю». Разом із тим, з цього загального правила існують винятки: об'єкти можуть бути або пов­ністю вилучені з цивільного обороту (обігу), або обмежені у обороті. Що стосується вказівки на те, що оборотоздатність об'єктів цивільних прав залежить від того, чи є вони невід'ємними від фізичної чи юридичної особи, то її слід тлумачити в тому сенсі, що такі об'єкти не повинні бути невід'ємно належними саме певній особі (пра­во на життя тощо). Відчуження об'єкта цивільних прав полягає у його передачі іншій особі з наміром пе­редати також і права розпорядження ним. Це може бути продаж, дарування, міна тощо. Перехід об'єктів цивільних прав від однієї особи до іншої в порядку правонаступни­цтва має місце у випадку смерті фізичної особи або оголошення її померлою, а також у випадку ліквідації чи реорганізації фізичної особи. При універсальному правонаступництві до особи-правонаступника переходять усі пра­ва й обов'язки особи, від якої вони переходять. Таке правонаступництво має місце у ви­падку спадкування, реорганізації юридичної особи (за винятком перетворення однієї юри­дичної особи в іншу). При сингулярному правонаступництві до особи-правонаступника переходять тільки права або обов'язки від іншої особи (поступка прав, переведення боргу, заповідальний відказ тощо).
2. Частина 2 коментованої статті визначає засади визнання об'єктів необоротоздатними або такими, оборотоздатність яких обмежена. Вилученими з цивільного обороту вважаються об'єкти, які не можуть бути предметом правочинів або іншим способом переходити від однієї особи до іншої в межах цивільно-правових відносин. Такі об'єкти мають бути прямо вказані саме у законі, а не у підзакон-ному акті тощо. Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середови­ща» до об'єктів, вилучених з обороту, відносить особливо охоронювані природні терито­рії — державні природні заповідники, державні природні заказники, національні природ­ні парки тощо.
Обмеженооборотоздатними вважаються об'єкти, котрі можуть належати лише певним учасникам цивільного обороту або перебування яких у цивільному обороті допускається за спеціальним дозволом. При цьому обмеження може полягати у встановленні певних пра­вових форм, що опосередковують використання таких об'єктів, визначенні мети їхнього використання тощо.
Види таких об'єктів визначаються законом. Оскільки в даному випадку відсутня вказів­ка на те, що такі об'єкти «мають бути прямо встановлені в законі», можна зробити висно­вок, що вони можуть визначатися і безпосередньо у законі, і (за наявності відсильних норм закону) у підзаконних нормативних актах.
Обмежено оборотоздатними, наприклад, є земля, водні об'єкти, ліси та інші природні ресурси. їхній оборот допускається в тому обсязі і у тій мірі, що передбачена законодав­ством про землю та інші природні ресурси. Так, відповідно до Закону про надра, ділянки надр не можуть бути предметом купівлі-продажу, дарування, спадкування, внеску чи за­стави, відчужуватися в іншій формі. Вони можуть передаватися в користування тільки на підставі ліцензії для видобутку корисних копалин, будівництва й експлуатації підземних споруджень, геологічного вивчення й ін. цілей. Без ліцензії дозволяється видобуток загальнопоширених корисних копалин для власних потреб власниками, власниками земельних ділянок у межах цих ділянок.

 

Нерухомі та рухомі