Тема: Особистість і соціальна поведінка

Особистість – суспільна істота, вона формується суспільством і має на суспільне життя позитивний чи негативний вплив, залежно від своїх морально-психологічних якостей. Особистість проявляється у морально-вольових особливостях поведінки у суспільстві – все це ми називаємо характером. Сюди відносимо такі риси, як цільність і визначеність або дволикість і нестійкість поведінки, чутливість і уважність у стосунках або грубість і нетактовність. Форма поведінки людини певною мірою визначається природними особливостями особистості.

А. Леонтьєв і В.М’ясищев вважають, що особистість – категорія чисто соціальна. На думку А.Леонтьєва, біологічні задатки є вихідним пунктом у процесі формування специфічних людських рис, але у подальшому вони змінюються відповідно до визначеної соціальної програми, самі собою вони вже не відіграють будь-якої специфічної ролі у розвитку особистості. Інші дослідники вважають, що біологічні характеристики людини повинні ігноруватися при вивченні особистості.

Особистість і Я-концепція.

Становлення особистості відбувається у процесі засвоєння людьми досвіду і ціннісних орієнтацій даного суспільства, що називають соціалізацією. Людина вчиться виконувати свої соціальні ролі, тобто вчиться поводити себе у відповідності до ролі дитини, студента, чоловіка тощо. Усі вони мають виражений культурний контекст і, зокрема, значно залежать від стереотипу мислення. Якщо немає тяжких вроджених дефектів розвитку головного мозку, наслідків пологової травми чи захворювання, то становлення особистості – підсумок взаємодії людини і суспільства. Протягом життя людина може в тій чи іншій мірі втратити особистісні риси внаслідок хронічного алкоголізму, наркоманії, тяжких захворюваня ЦНС тощо. Загалом, людина може «вмерти» ще в живій людині, що говорить про складну внутрішню структуру цього феномену.

Перша грань Я – це так зване тілесне чи фізичне Я, переживання свого тіла як втілення Я, образ тіла, переживання складних фізичних дефектів, усвідомлення здоров’я чи хвороби. У формі тілесного Я ми усвідомлюємо не тільки особистість, скільки її матеріальний субстрат – тіло, через яке вона проявляє себе та інакше проявитися не може. Тіло – досить великий вклад у цілісне відчуття власного Я, про це всім відомо на власному досвіді. Особливе великого значення тілесне Я набуває у підлітковому віці, коли власне Я починає виходити із людини на передній план, а інші сторонни Я ще відстають у своєму розвитку.

Друга грань Я – це соціально-рольове Я, яке виражається у відчутті себе носієм тих чи інших соціальних ролей і функцій. Домінування соціально-рольового Я – риса бюрократа всіх часів і народів, який вважає себе втіленням певних посадових функцій і державних інтересів – і нічого, крім цього Я, не містить.

Третя грань – психологічне Я. Воно включає в себе сприйняття власних рис, диспозицій, мотивів, потреб і здібностей і відповідає на питання «який Я?».

Четверта грань Я – це відчуття себе як джерела активности або, навпаки, пассивного об’єкта впливу, переживання власної свободи і несвободи. Його можна назвати екзестинційним Я, оскільки в ньому відтворюються особистісні особливості вищого екзистенційного рівня, особливості не будь-яких конкретних особистісних структур, а загальних принципів стосунків особистості з оточуючим її світом.

П’ята грань Я – самоставлення або зміст Я. Найбільш поверхневим проявом самоставлення виступає самооцінка – загальне «+» чи «-» ставлення до себе. Потрібно розрізняти самоповагу – ставлення до себе ніби збоку, обумовлене тими чи іншими почуттями власної гідності чи вадами, і самосприйняття - безпосереднє емоційне ставлення до себе, не залежно від того, є ті риси, що пояснюють таке ставлення.

Виокремлюють декілька великих соціальних типів особистості, що простежуються на всьому історичному шляху розвитку людства.

«Діячі» - для них головне – активність, зміни світу, інших людей, включаючи самого себе; «мислителі» - це люди, які, за словами Піфагора, приходять у світ не для того, щоб змагатися і вимагати, а дивитись і думати, люди почуттів і емоцій – які гостро відчувають, як «тріщина світу» проходить через їхні серця (Г.Гейне), гуманісти і подвижники – відрізняються загостреним почуттям відчуття душевного стану іншої людини, ніби «вростають» в нього, полегшуючи душевнее і тілесне страждання.

Свобода – одна з основних філософських категорій, що характеризує сутність людини і її існування, що складається із можливості особист ості мислити і чинити відповідно до своїх уявлень і бажань, а не внаслідок внутрішнього чи зовнішнього спонукання.

Виступаючи і суб’єктом і результатом суспільних стосунків, особистість формується через її активні суспільні дії, свідомо перетворюючи середовище і саму себе у процесі цілеспрямованої діяльності.

 

План

1. Особистість і здоров’я.

2. Вплив ідеології та навчальної діяльності на соціалізацію особистості.

3. Близьке оточення на шляху соціалізації особистості.

4. Особистість і кримінальна поведінка.

5. Професійна діяльність і дозвілля як складові соціалізації особистості.

Список літератури:

1. Асмолов А.Г. Психология личности. М.,1990.

2. Кузьменко О. Соціальне становлення особистості в умовах відкритої соціально-педагогічної системи.- К.,1981.

3. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность.- М.,1975.

4. Лукашевич Н.П. Социология воспитания.- К.,1995.

5. Соціальна педагогіка: Підручник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2003. – 256 с.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонський державний університет

Кафедра педагогіки та психології

 

 

Дидактичне забезпечення самостійної роботи студентів

З дисципліни «Соціалізація особистості»

 

доц. Корольова І.І.

 

 

Херсон 2013

Модуль самостійної роботи

з курсу “Основи соціалізації особистості”

Написати реферат за однією з поданих тем:

1. Принципи розвитку професійної освіти в Німеччині

2. Початкова і середня школа Швеції

3. Великобританія: стратегічні напрями розвитку освіти

4. Стратегія розвитку освіти на Заході на межі ХХІ століття

5. Педагогічна система Френе

6. Імідж школи на порозі ХХІ століття

7. Комп’ютер у школі: диктатор чи помічник

8. Мистецтво життєтворчості особистості

9. Приватні школи в розвинених країнах Заходу

10. Нариси з історії нашої культури

11. Система сучасних товариств

12. Імідж починається з цікавих ідей

13. Явище телегонії: його сутність і позитивні аспекти

14. Навчання здорового способу життя

15. Соціалізація особистості після насильства

16. Основні напрями дослідження соціалізації особистості

17. Суспільне та індивідуальне в сутності особистості

18. Соціальна типологія особистості

19. Механізми соціалізації особистості

20. Соціальні ролі як детермінанти особистісного самовизначення

21. Українські народні тенденції в соціалізації молоді

22. Україна і європейський світ

23. Індивідуалізм і соціальна особистість

24. Теорія соціокультурної соціалізації особистості Еміля Дюркгейма і Талкотта Парсонса

25. Теорія засвоєння культури в соціалізації особистості Чарльза Кулі і Джорджа Гербарта Міда

Змістовий модуль 1

Тема: Вплив мега- та макрочинників на соціалізацію особистості

 

Соціалізація та розвиток особистості

1. Скласти змістовну таблицю процесів соціалізації та виховання особистості:

 

Мета	типи	Рушійні сили	фактори	методи

 

2. Скласти порівняльну таблицю розвитку психічних процесів різних вікових груп

Вікові періоди	Психічні процеси та явища
	Провідний вид діяльності	Сприйняття	Увага	Пам’ять	Уява	Мислення	Мова та мовлення

 

Соціалізація особистості як цілісна система

1. Скласти анотацію до 3-4 статтей щодо проблеми системного характеру соціалізації особистості

2. Скласти порівняльну таблицю впливу соціального простору на процес виховання особистості

Тип соціального простору	Тип соціальної групи	Вікова група	Особливості виховного процесу