З курсу «Основи соціалізації особистості»

Теми семінарських занять

З курсу «Основи соціалізації особистості»

Модуль 2

Семінарське заняття 1

Тема: Соціально-педагогічні проблеми соціалізації української молоді

Весь спектр освітніх глобалізаційних концепцій поділений на три групи залежно від типу взаємодії різних культур в рамках навчальної програми школи:

1. Асиміляційні, що передбачають забезпечення пріоритетного культурного та освітнього розвитку однієї домінуючої нації та занепад інших шляхом уніфікації.

2. Мультикультурні, що передбачають автономний розвиток різних культурних груп, які підкреслюють свою специфіку, унікальність. Такий підхід не створює передумов для взаємодії, взаємозбагачення цих культур.

3. Інтеркультурні, що передбачають взаємопризнання та взаємозбагачення різних культур шляхом встановлення широкого спектру контактів. Інтеркультурна школа відкрита для сприйняття різноманітності; сприймає її як скарб, який треба зберігати та вивчати.

Результатом інтернаціоналізації економічного та культурного життя людства і, не в останню чергу, інтеркультурної освіти стала поява цікавого культурно-освітнього феномену -досить великої групи людей з інтеркультурною самоідентифікацією. Такі люди мають у більшості своїй міжнаціональне (змішане) походження та досвід проживання (на етапі допрофесійної та професійної соціалізації) у різних країнах світу, достатньо високий соціальний статус в наслідок високої освіти та професійної кваліфікації (своєї та своїх батьків). Значна група таких "транснаціоналів/ транскультуралістів" ("інтернаціоналістів/ інтеркультуралістів") стада об'єктом досліджень, у яких з'ясовувались шляхи та результати впливу інтеркультурного досвіду на формування Я-концепції індивіду. Вивчення таких людей є важливим, оскільки їх кількість має тенденцію до зростання. У результаті численних опитувань дослідники дійшли до висновків, що провідними характеристиками транснаціоналів/транскультуралістів є:

• здатність до адаптації, відкритість, толерантність;

• інсайт, несхильність до стану культурного шоку;

• вміння слухати інших;

• вміння знаходити нових друзів;

• об' єктивюсть, емпатія, широта поглядів;

• здатність до професійного росту;

• пізнавальна гнучкість, мобільність;

• впевненість у своїх силах.

На основі досліджень особливостей самосвідомості реальних інтеркультуралістів дослідники визначили провідні, на їх думку, якості ідеальної людини - представника світової культури, формування якої можна вважати метою інтеркультурної освіти. Отже, така людина повинна:

а) передусім бути гуманістом, чия любов до людей є вищою за національні, ідеологічні, релігійні бар'єри. В оцінці іншої людини гуманіст керується її особистими якостями, а не належністю до раси, соціальної групи, статі тощо;

б) проявляти інтерес до інших культур, бути зацікавленою у співпраці з представниками інших культурних спільнот, збагаченні своєї культури через таку співпрацю;

в) бути здатною сприймати різні точки зору, гнучкою в оцінці інших людей та культур;

г) бути здатною сприймати проблеми інших людей, культур як свої власні, здатною до співчуття та допомоги;

д) підійматись у розумінні міжнаціональних проблем вище вузьконаціональних інтересів та забобонів; бути здатною до критичної оцінки своїх національних лідерів у випадку їх несправедливого ставлення до інших народів, країн;

е) вміти мислити глобально, оскільки сьогодні у всього людства є спільні проблеми, які можна вирішити тільки разом, у співпраці.

 

План

1. Соціалізація і національне самовизначення української молоді.

2. Державна політика та громадські організації у вирішенні проблем соціалізації молоді.

3. Інноваційні технології у соціалізації молоді.

4. Українське суспільство і молодь: пошук нової ідентичності.

Список літератури:

1. Соціальна педагогіка: Підручник.– Київ: Центр навчальної літератури, 2003 – 256с.

2. Декларація «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні»// Відомості Верховної Ради України.- К.,1993.

3. Державна національна програма “Освіта” Україна ХХІ століття. – К.: Райдуга, 1994.

4. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка. Навчальний посібник. 2-е вид. – 1999 р. – 350с.

5. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К.: Академвидав, 2003. – 528 с.

6. Волкова Н.П. Педагогіка: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: 2001. – 576 с.

 

Семінарське заняття 2

Тема: Духовність особистості як сфера її сутності

Протягом тривалого часу суспільна свідомість, духовне життя суспільства або не розрізнялися взагалі, або розрізнялися дуже мало. Найбільш суттєво досліджена специфіка духовного життя суспільства А.К.Уледовим. Він вважає, духовне життя є «життя людей, пов’язане із задоволенням духовних потреб, з відтворенням свідомості, що є одним із важливіших відів суспільного відтворення, зі стосунками між людьми у процесі духовного відтворення, з духовним спілкуванням тощо. Викоремлює такі елементи: духовна діяльність, духовні потреби, духовне споживання, духовні стосунки.

Суспільна свідомість – це перш за все ідеальний феномен суспільства; його форми, види, рівні, стани розрізняються своїм конкретним змістом, суспільними функціями, але при всьому вони зберігають якість ідеальності.

Духовна сфера життя суспільства - сторона духовного життя, пов’язана зі спеціалізованим (професійним) духовним відтворенням, з функціонуванням соціальних інституцій, у рамках яких створюються і поширюються духовні цінності. Духовна сфера – цілеспрямовано організоване суспільством духовне життя людей. Елементи духовної сфери мають три відмінні ознаки: вони ґрунтуються на формах, видах суспільної свідомості; включають певні типи духовної діяльності; вони є інституціоналізовані підсистеми суспільства.

Однією із найважливіших суспільних детермінант духовної сфери є суспільні потреби у передачі накопиченого досвіду соціалізації, виховання нових поколінь людей. Без цього суспільство існувати не може. У суспільному житті усі елементи духовної сфери тісно пов’язані, взаємодіють один з одним. Так, довгий час розвиток церкви мав великий вплив на мистецтво, науку; сьогодні особливо очевидний зв’язок науки і освіти, ідеології і науки. Кожний із виокремлених елементів певною мірою впливав на інший. Тому наявні спільні риси в різних елементах духовної сфери, наявні певні системні зв’язки між ними.

 

План

1. Духовності особистості і її значення на шляху соціалізації.

2. Духовність як форма людської самосвідомості і самоідентифікації.

3. Духовність особистості як форма її інтеріоризації та засвоєння соціального досвіду.

4. Креативна місія у духовній сутності особистості.

Список літератури:

1. Майцеків Т. Українські народні традиції виховання дітей і молоді // Людина і світ.- 1995.- вересень.

2. Наулко В.І. Побут населення України.- К.,1993.

3. Педагогіка і психологія життєтворчості /В.Д.Доній, Г.М.Несен.- К.,1996.

4. Скрипка В.І. Соціалізація учнівської молоді в умовах розбудови національної школи. – 1994.

5. Фурман Г. Школа-родина – шлях у майбутнє// Директор школи.-1999.-№7

6. Троцко Г.В., Трубавіна І.М. Українські дитячі та молодіжні організації.- Харків,1999.

7. Ушинський К.Д. Про народність у громадському вихованні // Вибр. пед. тв.: У 2 т. — К.: Рад. шк., 1983. — Т. 1.

Семінарське заняття 3-4

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонський державний університет

Кафедра педагогіки та психології

 

 

Дидактичне забезпечення самостійної роботи студентів

Змістовий модуль 1

Тема: Вплив мега- та макрочинників на соціалізацію особистості

 

Соціалізація та розвиток особистості

1. Скласти змістовну таблицю процесів соціалізації та виховання особистості:

 

Мета	типи	Рушійні сили	фактори	методи

 

2. Скласти порівняльну таблицю розвитку психічних процесів різних вікових груп

Вікові періоди	Психічні процеси та явища
	Провідний вид діяльності	Сприйняття	Увага	Пам’ять	Уява	Мислення	Мова та мовлення

 

Змістовий модуль 2

Мезо- і мікрочинники процесу соціалізації особистості

 

Теми семінарських занять

з курсу «Основи соціалізації особистості»

Модуль 2

Семінарське заняття 1