Клінічні ознаки перелому поділяються на абсолютні і відносні.

До абсолютних відносяться наступні симптоми:

1.наявність кісткових уламків у рані;

2.патологічна (не природна) рухомість кінцівки;

3.скорочення чи деформація кінцівки;

4.порушення цілісності кісти, що визначається на основі рентгенологічних

досліджень.

Відносними ознаками є:

1.припухлість і крововилив у зоні травми;

2.відчуття болю в зоні перелому при навантаженні по осі кінцівки,

порушення її функції;

Симптомами закритих ушкоджень суглобів є наступні:

1.порушення форми суглоба внаслідок нагромадження крові в порожнечі чи

2.посиніння і зсув уламків;

3.біль у суглобі під час руху;

4.обмеження властивих даному суглобу активних і пасивних рухів;

5.патологічна нерухомість, не властива даному суглобу.

 

При відкритих ушкодженнях може мати значення розміщення рани. Наявність

у рані кісткових уламків із суглобними поверхнями, при витіканні

синюватої рідини та деформація контурів суглобів, вважаються абсолютними

ознаками їх вогнепального поранення.

Травматичним вивихом називається повне роз'єднання суглобних кінців двох

об'єднаних кісток із розривом капсули і зв'язку. Частковий зсув

суглобних поверхонь називається підвивихом. У випадку поранення шкіри і

капсули суглоба вивихи називають відкритими. Травматичні вивихи

конкретних суглобів вимагають у діагностиці даного виду ушкоджень

ретельного індивідуального підходу при обстеженні пацієнта з

обов'язковим рентгенологічним дослідженням.

Важливим лікувальним заходом при травмах опорно-рухового апарату є

іммобілізація.

Пошкодження плечового суглоба.

Забій плечового суглоба. Характеризується пошкодженням м’яких тканин в області плечового суглоба внаслідок дії травмуючого агента (прямого чи непрямого). Він характеризується болючістю в області пошкодження, набряком, наявністю крововиливів, порушенням функції в плечовому суглобі.

Пошкодження обертаючої (ротаторної) манжети плечового суглоба. Виникає внаслідок травми та являє собою розрив або частковий надрив передньо-зовнішньої частини капсули, через яку проходять сухожилки м’язів. Характеризується зазвичай лише болючістю в області плечового суглоба.

Діагноз ставиться на основі клінічних обстежень та додаткових інструментальних методів дослідження: УЗД, МРТ.

Лікування – оперативне, здійснюється двома способами: відкрито через розріз та артроскопічно під контролем відеокамери, що вводиться в плечовий суглоб. Метою оперативного втручання є відновлення пошкодженої частини обертальної манжети, тобто її фіксація “анкерами” (якорями).

Імпіджмент синдром плечового суглоба. Синдром, що характеризується “зіштовхуванням” двох поверхонь плечового суглоба за рахунок кісткових або інших розростань, вільних кістково-хрящових тіл плечового суглоба, або виникає за рахунок защемлення сухожилків пошкодженої обертаючої манжети плечового суглоба. Характеризується болючістю, що посилюється при піднятті руки догори, інколи біль супроводжується хрускотом, туго рухомість в суглобі, обмеження об’єму рухів в плечовому суглобі.

Лікування – оперативне: відкрито через розріз та артроскопічно під контролем відеокамери, що вводиться в плечовий суглоб. Метою оперативного втручання є відновлення пошкодженої частини обертальної манжети, якщо це є причиною, або видалення кістково-хрящових розростань, вільних кістково-хрящових тіл суглоба.

Адгезивний капсуліт. Виникає внаслідок запалення капсули плечового суглоба та синовіальної оболонки, що вистилає порожнину суглоба, що призводить до її зморщення, це в свою чергу спричинює біль, обмеження рухів в плечовому суглобі. Етіологія захворювання повністю невідома, розвитку захворювання сприяє запальні процеси капсули суглоба.

Лікування консервативне – протизапальна терапія, або при її неефективності – оперативна лікування: відкрито або артроскопічно. Метою оперативного втручання є розсічення злук, що стягують капсулу.

Вивихи в ліктьовому суглобі

При вивихах в області ліктьового суглобу необхідно проводити невідкладне вправлення. Після цього накладається гіпсова пов’язка терміном в 4-6 тижнів. При рецидивах вивиху, вираженій нестабільності в області ліктьового суглобу необхідно проводити оперативне лікування.

 

 

Вивихи в ліктьовому суглобі одні з найбільш частих, уступають по частоті тільки вивихам плеча і фаланг пальців.

Пошкодження ліктьового суглоба складають 15-20% всіх переломів верхньої кінцівки. Вони бувають внутрішньо- і позасуглобовими.

До внутрішньосуглобовим переломів відносяться черезнадмищелкові переломи, Т - і У-образні переломи виростків, переломи головчастого піднесення, блоку плечової кістки, головки і шийки променя, ліктьового і вінцевого відростків. До позасуглобових пошкоджень відносяться відриви внутрішнього і зовнішнього надмищелків, метафізарні переломи плеча, коли площина зламу проходить вище ямки ліктьового виростка.

Захворювання в області ліктьового суглобу:

Латеральний епікондиліт

До латерального виростка плечової кістки прикріпляються сухожилки розгиначів пальців, променевий та ліктьовий розгинач зап’ястя.

Медіальний епікондиліт

До медіального виростка плечової кістки прикріпляються сухожилки променевого та ліктьового згинача зап’ястя, поверхневого згинача пальців, довгого згинача великого пальця.

Внаслідок надмірного функціонального перевантаження, травм та постійних мікротравм, в даних місцях може виникати запалення, що призводить до болю і порушення функції.

Лікування полягає в розвантаженні даного сегменту, адекватній протизапальній терапії. При вираженому больовому синдромі та при відсутності ефекту виконують блокади в область медіального чи латерального виростків.

Бурсит ліктьового паростка

Слизова сумка знаходиться під шкірою в місці прикріплення трьохголового м’язу плеча. Бурсит зустрічається у людей значної фізичної праці, що виникає внаслідок хронічного перенапруження трьохголового м’язу плеча. При бурситі стінки слизової сумки потовщуються, в її порожнині скопичується ексудат.

Лікування, як правило, консервативне. При рецидиві захворювання виконується тотальна бурсектомія, що полягає в повному видаленні слизової сумки.

Захворювання в області променево-запястного суглобу:

Стілоідіт променевої кістки, що виникає внаслідок запалення в місці прикріплення плече-променевого м’яза.

Стілоідіт ліктьової кістки або стенозуючий лігаментит п’ятого фіброзного каналу тильної поперечної зв’язки.

Лікування полягає в розвантаженні, знеболюючій та протизапальній терапії. При відсутності ефекту використовують блокади в область шиловидного відростку променевої чи ліктьової кісток.

3.Хвороба де Кервена – стеноз першого фіброзного каналу при асептичному запаленні сухожилків короткого розгинача та довгого відвідного м’язу першого пальця кисті. Виникає обмеження розгинання першого пальця.

Лікування, як правило, консервативне. При відсутності ефекту виконується оперативне лікування, що дозволяє відновити безболісні рухи першого пальця в повному обсязі.

Синдром карпального каналу – компресійна нейропатія серединного нерва, що виникає внаслідок гіпертрофії поперечної зв’язки долоні. Проявляється біллю та порушенням чутливості в першому, другому, третьому пальцях кисті.

Ульнарний синдром зап’ястя (Синдром Гуйона) – компресійна нейропатія долонної гілки ліктьового нерва. Проявляється біллю та порушення чутливості в області четвертого, п’ятого та частково третього пальців кисті.