Збір матеріалу та його обробка

 

Важливим етапом виконання магістерської роботи є збір і систематизація фактичного матеріалу. Студенти збирають та систематизують інформацію за темою роботи насамперед під час практик, які вони проходять протягом навчання в університеті.

Перед проходженням практики студентів консультує керівник: визначають конкретні напрямки досліджень, методика збору та обробки інформації, її джерела.

Науковий керівник магістерської роботи проводить консультації та контролює виконання (відповідно до графіку) окремих розділів та роботи в цілому.

Перший розділ виконується на основі вивчення літературних джерел. Зміст роботи повинен включати елементи самостійного узагальнення по суті викладеного питання.

Другий розділ виконується на основі вивчених чинних нормативно-методичних документів, узагальнення літературних джерел та аналізу матеріалів власного дослідження.

Під час збору фактичного матеріалу необхідно враховувати основні вимоги, пред’явлені до інформації: повноту, порівнянність та достовірність.

Повнота полягає в тому, що студент повинен повністю охопити явище або елемент досліджуваного процесу, розглянути всі сторони проблеми: зібрати дані за максимально можливий безперервний термін (щонайменше за 5 років).

Періодичність полягає в тому, щоб зібрані в процесі вибіркового обстеження факти були взаємопов’язані, мали спільну основу. Порівнянність фактів дасть змогу підсумувати їх та зробити загальні висновки, внести пропозиції. Цю вимогу слід враховувати при виборі об’єкта для збору матеріалу та інформації.

Вірогідність пов’язана з необхідністю отримання в результаті дослідження обґрунтованих та правильних висновків. Вірогідної вважається інформація, яка відображає дійсні, правдиві параметри явищ.

Можуть бути допущені також помилки в арифметичних розрахунках при обробці зібраної інформації, які можна виявити за допомогою повторних розрахунків та логічного контролю. Повторний розрахунок необхідно виконати на підставі всіх розрахунків, а логічний контроль можливий тільки між взаємопов’язаними показниками.

Найбільш типовим недоліком роботи є описовий виклад другого розділу, що зумовлено:

- механічним перенесенням до роботи основних положень;

- запозиченням прикладів з проблеми організації навчання у вищому навчальному закладі та літературних джерелах без їх критичного огляду та аналізу.

При виконанні магістерської роботи студенти повинні використовувати як методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент), так і методи теоретичного дослідження (ідеалізація, формалізація, логічні й історичні методи).

Для повноти та ефективності використання методів математичної статистики рекомендується застосовувати ЕОМ. При цьому можуть бути використане стандартне програмне забезпечення (для обробки зібраного студентом статистичного матеріалу). При викладі матеріалу необхідно додержуватися таких вимог:

- змістовність і конкретність викладання;

- системність і послідовність;

- виділення в тексті окремих абзаців, тому що занадто-великі фрагменти не сприяють розумінню викладеного матеріалу;

- завершеність викладення кожної думки;

- виключення тавтології;

- належне оформлення випускної магістерської роботи.

ПРАВИЛА ОФОРМЛЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЙНОЇ РОБОТИ

ОСВІТНЬОГО РІВНЯ «МАГІСТР»

Загальні вимоги

Магістерську роботу друкують на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм), використовуючи текстовий редактор Word, 14 кегль із полуторним міжрядковим інтервалом (65-75 знаків у рядку, 29-30 рядків на одному аркуші).

Обсяг основного тексту магістерської роботи має становити не менше 90-100 друкованих аркушів. Текст наукової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 30 мм, праве – 10 мм, верхнє – 20 мм, нижнє – 20 мм.Шрифт друку повинен бути чітким; щільність тексту магістерської роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст наукової роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання магістерської роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Текст основної частини магістерської роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин магістерської роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “ДОДАТКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3–4 інтервалам.

Кожну структурну частину магістерської роботи треба починати з нової сторінки.

До загального обсягу магістерської роботи, визначеного Порядком, не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів наукової роботи підлягають суцільній нумерації.

Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок наукової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини магістерської роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини магістерської роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “Розділ 6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти (див. зразок)

Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці

Таблиця (номер)

Назва таблиці

Головка				Заголовки граф
						Підзаголовки граф
Рядки
	Боковик (заголовки рядків)	Графи (колонки)

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “ Таблиця ” починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом.

За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються) розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предикат або присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку магістерської роботи або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Під час перенесення таблиці на наступну сторінку назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах однієї сторінки. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому – боковик.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те cаме”, а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, знаків, символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “ Таблиця ” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “ Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі магістерської роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

Під час перенесення частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “ Таблиця ” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “ Продовж табл. ” і вказують номер таблиці, наприклад: “ Продовж. табл. 1.2”.