Оцінка особистого звіту за результатами вирішення ситуаційного завдання

За результатами вирішення відділом ситуаційного завдання кожен студент складає особистий звіт (див. пункт). Викладач оцінює якість складання звіту на підставі максимальної кількості балів відведених за виконання звіту (перелік завдань і максимально можлива кількість балів див. пункт 1.7) та штрафних балів за перевищення термінів, які відведені на виконання отриманих завдань. Студент може отримати максимальну кількість балів за звіт у разі його правильного оформлення і надання його викладачеві у встановлені строки.

Розрахунок особистого бала кожного студента за вирішення ситуаційного завдання

Розрахунок особистого бала кожного студента за вирішення ситуаційного завдання проводиться виходячи із кількості балів отриманих відділом, кількості балів за виконання звіту та особистих коефіцієнта присутності та коефіцієнта трудового внеску.

Особистий бал кожного студента за вирішення ситуаційного завдання (Б) визначається таким чином:

Б = (Бв + Бз) х Кпр х Ктв, (2)

де Бв – бали за вирішення ситуаційного завдання отримані окремими відділами;

Бз – бали отримані особисто кожним студентом за звіт складений за результатами вирішення ситуаційного завдання;

Кпр – особистий коефіцієнт присутності студента;

Ктв – особистий коефіцієнт трудового внеску студента.

 

Процес вирішення ситуаційного завдання

Процес вирішення ситуаційного завдання складається з чотирьох етапів.

Перший етап. Підготовка до вирішення ситуаційного завдання.

На першому етапі викладач проводить вступну лекцію-інструктаж для учасників вирішення ситуаційного завдання. Всім учасникам пояснюється мета, зміст і загальна характеристика ситуаційного завдання, правила оцінювання результатів діяльності студентів, функції окремих учасників та місце ситуаційного завдання в процесі вивчення навчальної дисципліни «Комерційна діяльність виробничих підприємств». Студентам надається календарний графік проведення занять щодо вирішення ситуаційного завдання.

Після загального знайомства із умовами вирішення ситуаційного завдання, студентська група поділяється на п’ять відділів. Кожний відділ у процесі роботи самостійно виконує всі завдання, доповідає перед групою про результати виконання та отримує за це групові бали.

У кожному відділі обираються керівник і його заступник.

Другий етап. Ознайомлення з умовами ситуаційного завдання

На другому етапі відбувається знайомство з умовами ситуаційного завдання. Кожен студент повинен мати особистий екземпляр умов ситуаційного завдання. Умови ситуаційного завдання студентам необхідно уважно прочитати.

Після цього викладач відповідає на всі запитання студентів, які стосуються інформації, наданої в умовах ситуаційного завдання. Особливу увагу студентів необхідно звернути на те, що події в ситуаційному завданні відбуваються на прикладі реально існуючого українського підприємства, що дає змогу студентам самотужки відповісти на деякі запитання, які стосуються зовнішнього середовища підприємства. В тому числі це стосується споживачів продукції підприємства, якими є мешканці України. Також необхідно звернути увагу студентів, що інформація, яка відсутня в умовах ситуаційного завдання і яку неможна отримати самостійно, виходячи із її доступності в повсякденному житті, відсутня взагалі, тобто підприємство дану інформацію не має.

Умови ситуаційного завдання надаються студентам у вигляді законспектованої співбесіди студента з керівниками підприємства (див. пункт 1.6.).

Необхідно звернути увагу студентів, що необхідно критично, з точки зору економіста, відноситись до планів і побажань керівників підприємства. Тобто керівник цінує не того економіста, який повністю з ним згоден, а того, хто може економічно обґрунтувати доцільність або недоцільність проектів і планів керівника, а також власних заходів.

Третій етап. Виконання завдань.

Підчас третього етапу відбувається безпосереднє виконання ситуаційного завдання. Робота студентів відбувається в межах сформованих груп-відділів. Виконання ситуаційного завдання відбувається у формі підготовки відповідей на завдання, надані викладачем (див. пункт 1.7). При підготовці відповідей студенти використовують інформацію надану в умовах ситуаційного завдання, в конспекті лекцій з дисципліни та в інших джерелах.

Відповіді повинні відповідати таким вимогам:

науковість;

обґрунтованість;

логічна послідовність;

краткість.

Четвертий етап. Доповідь і оцінка результатів виконання завдань.

Відповіді на завдання надаються групами-відділами в усній та письмовій формах. Спочатку всі відділи здають письмові відповіді у встановлені викладачем терміни. Потім відділи по черзі доповідають усно. Усні доповіді повинні ґрунтуватись на письмових, відмінність може бути лише в більш детальному розкритті окремих моментів. Доповідь відділів по кожному питанню завершується їх обговоренням студентами.

Викладач бере участь в обговоренні доповідей. За результатами обговорення викладач підводить підсумки виконання завдання, вказує на позитивні й негативні аспекти відповідей окремих відділів. Оцінює результати роботи балами відповідно до встановлених критеріїв (див. пункт 1.4.).

Умови ситуаційного завдання

Юрій Володимирович Хоменко другий рік після закінчення інституту працює у фірмі «Умка» заступником директора з економічних питань. З метою підвищення ефективності діяльності фірми він створив ініціативну групу з розробки пропозицій щодо покращення діяльності підприємства. Ініціативній групі необхідно розглянути ситуацію, що склалася у фірмі, і висловити свої пропозиції щодо покращення результатів комерційної діяльності фірми.

Ситуація на ринку морозива. Фірма «Умка» буквально за рік стала повноправним учасником ринку морозива в Полтаві. Виробництво вона налагодила «з нуля», і якщо ще минулої осені про її продукцію ніхто не чув, то сьогодні вона вже завоювала певне коло споживачів: деякі комерційні крамниці замість або разом із польською і болгарською продукцією пропонують морозиво «Умка» і виставляють у своїх відділах його емблему – усміхненого моржа. Фірма стала другим після ВАТ «Полтавахолод» виробником морозива в місті. Вона випускає 2-2,5 тонн ласощів за добу.

Полтавське ВАТ «Полтавахолод» засновано на початку тридцятих років. Основний асортимент фабрики морозива, що входить у структуру «Полавахолод»: пломбіри, вершкове, молочне, плодово-ягідне морозиво, пломбірні торти. Потужності підприємства дозволяють виготовити близько 25 тонн морозива на добу, працюючи однозмінно. Воно обладнано вісьмома вітчизняними і двома італійськими технологічними лініями.

Історія розвитку підприємницької ідеї. До ідеї виробництва морозива директор фірми «Умка» пан Філатов ішов декілька років, перепробувавши різноманітні види діяльності. Згодом ідея трансформувалася в бажання виробляти незвичні для вітчизняного ринку продукти.

Для початку купили старе радянське устаткування і запустили малий цех потужністю 300-400 кг морозива на добу. На придбанні виробничих агрегатів заощаджували, як могли. Наприклад, за кожний танк для змішування компонентів вітчизняні виробники просили понад 10 тис. доларів. Таких баків потрібно було сім. Тому вирішено було зварити їх самотужки, роздобувши креслення і нержавіючу сталь. Величезні морозильні камери для збереження продукції теж конструювали самі.

Потім підприємець Філатов підшукав партнера в Польщі, і було створено українсько-польське СП «Умка». Свій перший внесок – 270 тис. доларів – поляки зробили італійським устаткуванням: купили фасувальну лінію продуктивністю 13 тис. порцій за годину. Але і після цього директор продовжував сполучати у виробництві вітчизняні й імпортні вузли. У підсумку, за його оцінкою, наявні потужності обійшлося «Умка» у декілька разів дешевше, ніж могли б.

Відмінна ознака виробництва – фасування морозива в конусоподібні вафельні стаканчики (корнети). Ця форма поки не одержала належного поширення в Україні, хоча у світі користується великою популярністю. Причина непопулярності в нашій країні криється не стільки в звичці, скільки у високій ціні самих «конусів», що ввозяться із-зі кордону з митом 31 %. Звичайні ж стаканчики виробляють Україні. Крім того, майже ніхто в Україні не має обладнання для розфасовки морозива в корнети. Дотепер «Умка» імпортував запаковані у фольгу хрусткі «конуси» із Німеччини, що в результаті негативно позначалося на рентабельності підприємства. Тому тепер фірма придбала машини для випічки корнетів потужністю 10 тис. штук за годину, які планує в найближчій час впровадити у процес виробництва.

Поточна ситуація на підприємстві. Зароблений прибуток підприємство і надалі планує інвестувати в розвиток виробництва. Директор, наприклад, цілком серйозно планує взяти кредит і придбати італійську лінію, на якій можна буде випускати морозиво різноманітних форм, особливо привабливих для дітей: у вигляді кумедних пташок, фігурок відомих персонажів і т.д. Продуктивність такої лінії – 10 тис порцій за годину, а коштує вона близько 1 млн. доларів.

У цілому ж на сьогодні технічна оснащеність дозволяє фірмі урізноманітнити асортимент, оперативно реагуючи на потреби ринку і випускаючи в різноманітних варіаціях десятки найменувань продукції: у стаканчиках, корнетах, контейнерах, у вигляді сандвічів і тортів. Також наявні потужності дозволяють збільшити випуск продукції у п’ять і більше разів.

У фірмі прекрасно розуміють, що в неї, як у приватного підприємства, може виникати маса проблем із різними контролюючими держорганами. Спеціально для контролю за якістю сировини створено лабораторію. Також велика увага приділяється дотриманню технологічних тонкощів приготування морозива.

Цікаво, що фірма «Умка» про всяк випадок навіть одержала на свою продукцію сертифікат відповідності, що дає йому можливість поставляти морозиво в країни СНД. Проте поки фірма на експорт продукцію не відвантажує, хоча в «наполеонівських» планах такий пункт значиться. За твердженням пана Філатова, «Умка» - єдиний український виробник морозива, що одержав у Держстандарті подібний сертифікат.

Усі основні компоненти морозива фірма купує в Україні. Із-за кордону ввозяться головним чином стабілізатори. На відміну від багатьох інших фабрик морозива, що використовують для цього борошно і крохмаль, «Умка» застосовує виготовлені з натуральних рослинних компонентів шведські стабілізатори.

Основним ринком збуту для продукції «Умка» є Полтава: він споживає приблизно 60% продукції. Фірма поступово розширює географію постачань: партії морозива продаються в Києві, Харкові, Дніпропетровську, Сумах, Запоріжжі, Донецьку, Луганську, Маріуполі, АР Крим. Оскільки у виробника немає спеціальних транспортних засобів, в інші регіони морозиво розвозиться рефрижераторами самих торговців.

Сьогодні «Умка» має близько 100 торговельних партнерів. За бартером продукцію не відпускає нікому, відвантажує її переважно за передоплатою. Тільки давнім перевіреним клієнтам фірма віддає продукцію на реалізацію.

Проблеми розвитку підприємства. Найсерйознішою проблемою є нестача грошей у населення. Якщо ж говорити про суто внутрішні проблеми, то одна з головних – це нестача необхідної кількості холодильних установок для збереження продукції. Це призводить до того, що фабрика весь час працює як би мовити «з коліс»: виробляє стільки, скільки може продати завтра. А менеджери «Умка» регулярно виглядають у вікно – «чи не збираються хмари». Залежність від погоди – безпосередня: як тільки починається дощ, підприємство різко скидає оберти, розуміючи, що споживчий попит буде низьким. Ще одна проблема: чим займатися в міжсезоння, коли попиту на морозиво майже немає, коли обсяги виробництва спадають до 200-300 кілограмів за добу, хоча працювати без збитку фабрика може, випускаючи щонайменше 1,5-2 тонни морозива за добу. Торік намагалися взимку випускати пельмені, але «прогоріли», оскільки ринок виявився заповненим. Подумують над придбанням обладнання для виготовлення заморожених фруктів і овочів.

Нарешті, є суто економічна проблема – підвищення рентабельності, що дало б «Умка» можливість для нормального фінансового маневру. На одній порції морозива підприємство, за твердженням пана Філатова, заробляє в середньому 6-10 коп. Рентабельність виробництва, відповідно, не перевищує 10%. Таким чином, прибуток виробника значно нижчий, ніж прибуток торгівлі: морозиво з відпускною ціною 0,81 грн. продається вроздріб у середньому за 1,5 грн., а морозиво з відпускною ціною 1,5 грн. – по 2,4 грн. Проте, за планами керівника фірми пана Філатова, «Умка» не має наміру розгортати власну торговельну мережу і демпінгувати. На думку директора, кожен повинен займатися своєю справою: виробник – виробляти, торговець – торгувати. Тому його пропозиції залишаються незмінними – пошук нових технологічних розробок, можливо, навіть і не зовсім пов’язаних з існуючою технологією виробництва.

Із цією думкою не зовсім погоджуються його менеджери. Заступник директора пан Хоменко декілька разів подавав пропозиції щодо відкриття власних торговельних точок, а саме – кафе «Морозиво» і декількох кіосків та лотків. Пан Луценко, інший заступник директора (з маркетингу), вважає за доцільне серйозніше поставитися до питання розвитку оптової торгівлі за рахунок створення мережі дилерів. Отже, є над чим подумати керівництву фірми.

Таблиця 3