Дослідження автоколивальних систем

Із внутрішнім зворотним зв’язком

Мета роботи: дослідження автогенераторів на двополюсниках, які мають спадну ділянку ВАХ.

 

Теоретичні відомості

 

1. Необхідними умовами виникнення автоколивань у коливальній системі є або компенсація її активних втрат, або підімкнення до неї джерела періодичної дії з частотою, близькою до частоти власних коливань.

Автогенератор у вигляді резонансного підсилювача, з параметрами , із зовнішнім позитивним зворотним зв’язком з параметрами , за умов балансу фаз і амплітуд і самозбуджується на частоті, близькій до резонансної частоти навантаження підсилювача. Тобто, підсилювач, на вході якого діють власні коливання контуру, стає джерелом, що підтримує ці коливання.

2. Розглянемо іншу можливість збудження коливань у резонансному контурі у разі підімкнення до нього нелінійного елемента, як показано на рис.7.1,а. Величина електричного опору цього елемента залежить від значення струму в ньому. Але, поки коливальний струм малий, можна вважати цей опір величиною сталою.

На рис.7.1,б подано результат еквівалентного перетворення паралельного з’єднання нелінійного опору та коливального контуру у послідовне коло. Опір, що у цьому випадку вноситься у контур, дорівнює

,

(7.1)

де - характеристичний опір коливального контуру.

а	б
Рис.7.1

Відповідно, сумарний опір втрат у контурі буде дорівнювати

.

(7.2)

Струм у контурі описуються диференціальним рівнянням

.

(7.3)

де - частота вільних коливань контуру.

Розв’язок рівняння (7.3) має вигляд

.

(7.4)

де , - початкова напруга на конденсаторі С. У радіотехнічних коливальних контурах завжди тому частота коливань . З виразу (7.4) видно, що у разі , коливання у контурі будуть збільшуватись за умови скільки завгодно малої початкової напруги на конденсаторі контуру. Тобто, умова самозбудження коливань у контурі з нелінійним опором має вигляд звідки витікає, внесений у контур опір повен бути від’ємним і таким, що . Підставляючи цю вимогу у вираз (7.1), одержимо умови самозбудження коливань у контурі в залежності від його параметрів та значення паралельного нелінійного опору

(7.5)

Автоколивальні системи, коливання у яких існують за рахунок динамічних від’ємних опорів, підімкнених до коливальних контурів, називають автогенераторами з внутрішнім зворотним зв’язком.

3. Існують напівпровідникові прилади, ВАХ яких має спадну ділянку, тобто від’ємний динамічний опір, за рахунок внутрішніх фізичних процесів, що в них протікають. Це – тунельні діоди, тиристори і т.п.

Окрім того, розроблено електронні схеми із спадною ділянкою ВАХ, які разом зі схемами на тунельних діодах (ТД) належать до двополюсників із внутрішнім зворотним зв’язком.

Одну з таких схем під назвою «лямбда-діод» подано на рис.7.2,а, а її ВАХ – на рис.7.2,б. Схема складається з двох польових транзисторів з різним типом провідності і різною шириною каналів, які включені так, що стік одного підключений до затвору іншого (це дає змогу електронно керувати p-n переходами).

а	б
Рис.7.2

Розглянемо фізику роботи схеми. При такому включенні польових транзисторів падіння напруги на кожному з них є запірною напругою зміщення для іншого транзистора. При підвищенні напруги на вхідних клемах струм через схему спочатку зростає, що у свою чергу веде до підвищення запірної напруги зміщення на затворах кожного транзистора. Внаслідок цього вужчий канал одного з польових транзисторів перекривається при напрузі . А тому вихідний струм схеми, який став максимальним, почне зменшуватися при подальшому підвищенні напруги. Коли , перекривається канал другого транзистора і струм крізь схему припиняється. Подальше підвищення напруги може привести до пробою одного з польових транзисторів (напруга ).

Як бачимо, ВАХ двополюсника має спадну ділянку при значеннях напруги від до .

Після спадної ділянки для формування зростаючої ділянки ВАХ двополюсника (на рис.7.2,б позначена штриховою лінією) паралельно транзисторам включають стабілітрон, який відкривається при напрузі, що менша за напругу відсічки .

Таким чином, для створення автогенератора синусоїдальних коливань досить вивести робочу точку такого двополюсника на спадну ділянку ВАХ і підключити паралельний коливальний контур.

4. Зі збільшенням амплітуди коливань починає відчуватися вплив нелінійності опору. Реакція нелінійного кола на синусоїдальну дію завжди несинусоїдальна, тобто, спектр реакції є сумою гармонік частоти вхідного коливання. Амплітуди і фази цих гармонік залежать від виду та ступеня нелінійності елемента.

Суттєвою особливістю автогенератора, є наявність у його складі високодобротного коливального контуру, напруга на якому завжди синусоїдальна, незалежно від форми струму у контурі. Такий „фільтрувальний” вплив контуру дозволяє застосувати „квазілінійний” метод аналізу, коли нелінійний елемент вважається лінійним (тобто таким, що не змінює форму коливання), але величина його опору що залежить від амплітуди коливання. За такого наближення основними параметрами ВАХ нелінійного елемента, залежними від вибору положення робочої точки, стають

середня крутість та

середній опір ,

тобто параметри, що описують поведінку нелінійного елемента виключно на резонансній частоті контуру, бо на усі інші гармонічні складові високодобротний контур не реагує.

Коли зростаюча коливальна напруга виходить за межі лінійної ділянки ВАХ з’являються вищі гармоніки струму, що, за умови обмеженості потужності коливання, призводить до зменшення амплітуди струму першої гармоніки і, відповідно, до збільшення середнього опору нелінійного. Коливання зростатимуть і опір відповідно збільшуватиметься, поки нерівність (7.5) не перетвориться у рівняння, яке визначає стаціонарну амплітуду коливання

,	(7.6)
де - еквівалентний резонансний опір паралельного контуру. Умову усталення коливань подано на рис.7.3.
Рис.7.3

 

Домашнє завдання

Скориставшись двома схемами автогенераторів (з ТД і «лямбда-діодом»), зображеними схемі лабораторного макету модуля «Автогенератори на двополюснику з негативним опором» (рис.7.4), накреслити окремо схему кожного з досліджуваних автогенераторів.

Рис.7.4

Лабораторне завдання

1. Зібрати схему LC -генератора кожного типу двополюсника, для чого перемикач В3 встановити в потрібне положення.

Перемикач В1 становити в положення 1, при цьому можна підключити осцилограф. Ввімкнути перемикач В2, при цьому конденсатор встановлюється в положення паралельно котушці коливального контуру.

2. Добитися виникнення автоколивань у кожній з досліджуваних схем, повільно потенціометром R ₁ змінюючи напругу зміщення на двополюсниках. Спостерігати автоколивання на екрані осцилографа. Замалювати осцилограми для кількох значень робочої точки.

Дослідити вплив місцезнаходження робочої точки на спадній ділянці ВАХ на форму та частоту автоколивань. Записати значення напруги зміщення, яке відповідає найбільшому наближенню її форми до синусоїдальної. Частоту автоколивань вимірювати методом порівняння за фігурами Лісажу; амплітуду збуджених коливань - осцилографом.

3. Виміряти ВАХ кожної з досліджуваних схем, підключивши вольтметр та амперметр постійного струму. Для підключення амперметру перемикач В1 треба перевести в положення 2.

 

Лабораторні прилади. Генератор високої частоти Г4-18А, осцилограф універсальний С1-83, модуль «Автогенератор на двополюснику з негативним опором», з’єднувальні кабелі.

 

7.4 Запитання для самоконтролю

1. Що таке негативний опір і чому його розглядають як джерело енергії?

2. Які параметри схеми визначають частоту генерації автогенератора? Чим визначається її стабільність?

3. Яке значення негативного опору мають тунельні діоди?

4. Які параметри схеми визначають найбільшу частоту коливань LC -генератора на тунельному діоді?

5. Чим відрізняється автогенератор із зовнішнім зв’язком від автогенератора з внутрішнім зв’язком?

Література [5]

Список літератури

1. Каяцкас, А. А. Основы радиоэлектроники [Текст]: учеб. пособие для вузов / А. А. Каяцкас – М.: Высш. школа, 1988. – 464 с. – Библиогр.: с. 461-462. – 40000 экз.

2. Манаев, Е. И. Основы радиоэлектроники [Текст]: учеб. пособие для вузов / Е. И. Манаев – М.: Радио и связь, 1985.– 488 с. – Библиогр.: с. 482-483. – 90000 экз.

3. Зернов, Н. В. Теория радиотехнических цепей [Текст]: учеб. для вузов / Н. В. Зернов, В. Г. Карпов – 2-е изд., перераб. и дополн. – Л.: Энергия, 1972. – 816 с. – Библиогр.: с. 804. – 30000 экз.

4. Старук, В. Д. Радіоелектронні кола і пристрої [Текст]: навч. Посіб. для вищих навчальних закладів / В. Д. Сташук – К.: Університет „Україна”, 2007, - 357 с. – Библиогр.: с. 356. – 650 прим. – ISBN 966-388-089-9.

5. Комлик, В. В. Радиотехника и радиоизмерения [Текст]: учеб. для вузов / В. В. Комлик – 2-е изд., перераб. и дополн. – К: Вища шк., 1984. – 333 с. – Библиогр.: с. 326. – 13000 экз.

ДОДАТОК 1

Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет «Київський політехнічний інститут»

Радіотехнічний факультет

Кафедра теоретичних основ радіотехніки

 

ЗВІТ

про виконання лабораторної роботи

 

(назва роботи)

з дисципліни «Основи радіоелектроніки»

 

Склад бригади:

1.

2.

3.

 

Керівник роботи:

 

 

Звіт прийнято

 

 

«» ________________200_р.

 

МЕТА РОБОТИ:

 

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

 

ЗМІСТ РОБОТИ

 

ВИСНОВКИ

ЗМІСТ

ВСТУП ……………………………………………………..……………... 1 Лабораторна робота №1. ЧАСТОТНІ ТА ЧАСОВІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІНІЙНИХ КІЛ…………………………………. 1.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 1.2 Лабораторне завдання ……………………………………….. 1.3 Запитання для самоконтролю ……………………………….. 2 Лабораторна робота №2. СПЕКТРАЛЬНИЙ АНАЛІЗ ПЕРІОДИЧНИХ КОЛИВАНЬ та АМ-сигналів …………….…….. 2.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 2.2 Домашнє завдання …………………………………………… 2.3 Лабораторне завдання ……………………………………….. 2.4 Запитання для самоконтролю ……………………………….. 3 Лабораторна робота №3. ПІДСИЛЕННЯ КОЛИВАНЬ ………….….. 3.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 3.2 Лабораторне завдання ……………………………………….. 3.3 Запитання для самоконтролю ……………………………….. 4 Лабораторна робота №4. МОДУЛЯЦІЯ ТА ДЕТЕКТУВАННЯ КОЛИВАНЬ ……………………………………………………………… 4.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 4.2 Лабораторне завдання ……………………………………….. 4.3 Запитання для самоконтролю ……………………………….. 5 Лабораторна робота №5. Дослідження LC-АВТОгенераторів із зовнішнім зворотним зв’язком …………………………… 5.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 5.2 Лабораторне завдання ……………………………………….. 5.3 Запитання для самоконтролю ……………………………….. 6 Лабораторна робота №6. Дослідження RC-генераторів гармоніЧних коливань ………………………………………….. 6.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 6.2 Домашнє завдання …………………………………………… 6.3 Лабораторне завдання ……………………………………….. 6.4 Запитання для самоконтролю ……………………………….. 7 Лабораторна робота №7. Дослідження автоколивальних систем із внутрішнім зворотним зв’язком …………… 7.1 Теоретичні відомості ………………………………………… 7.2 Домашнє завдання …………………………………………… 7.3 Лабораторне завдання ……………………………………….. 7.4 Запитання для самоконтролю ……………………………….. Список літератури …………………………………………………….. Додаток 1. Форма звіту про виконання лабораторної роботи …..