Відрахування на соціальні потреби

Витрати на вироби - це витрати, пов'язані з виробництвом або придбанням товарів для реалізації. У виробничій сфері до цих витрат належать усі витрати (матеріали, зарплата, амортизація тощо), пов'язані з функцією виробництва продукції. У торговельному підприємстві витратами на продукцію є чиста вартість придбання товарів для реалізації.

Групування витрат за економічними елементами та статтями калькуляції є найбільш важливими ознаками класифікації. Так, витрати операційної діяльності групуються за такими економічними елементами:

Ø Матеріальні витрати.

Ø Оплата праці.

Ø Відрахування на соціальні заходи.

Ø Амортизація основних фондів і нематеріальних активів).

Ø Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Відрахування на соціальні потреби включають відрахування на пенсійне страхування; відрахування на соціальне страхування; страхові внески на випадок безробіття; відрахування на індивідуальне страхування персоналу підприємства; відраху-вання на інші соціальні заходи/

До Фонду соціального страхування України надходять обов'язкові внески від суб'єктів господарювання всіх форм власності, їх філій, відділень, а також від фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують найману працю.

Збір на обов'язкове соціальне страхування встановлено в розмірі 4,0% від фактичних витрат на оплату праці.

61. Планування та контроль витрат на виробництво і реалізацію продукції (робіт і послуг)

Собівартість продукції (робіт, послуг) — це витрати підприємства, пов’язані з виробництвом і збутом продукції, виконанням робіт та наданням послуг (далі — собівартість продукції). Собівар­тість продукції є узагальненим показником, який характеризує всі сторони виробничої діяльності господарства. Від її рівня залежить рентабельність підприємства, окремих його виробничих одиниць, галузей, культур чи видів продукції. Урожайність вирощуваних культур, продуктивність наявного поголів’я тварин, валовий обсяг виробництва, рівень механізації, електрифікації та хімізації виробництва, освоєння досягнень науки та передового досвіду в господарстві, продуктивність праці — усе це відбивається в собівартості продукції. Зниження собівартості продукції — одне з найважливіших джерел зростання рентабельності її виробництва, збільшення нагромаджень і забезпечення розширеного відтворення, удосконалення технологічних процесів виробництва для поліпшення умов праці та підвищення матеріального добробуту населення.

Планування собівартості продукції передбачає найбільш ефек­тивне і раціональне використання наявних сільськогосподарських угідь, основних засобів, матеріальних і трудових ресурсів відповідно до вимог систем землеробства і тваринництва та охорони довкілля. Обґрунтоване планування витрат, собівартості виробництва продукції та виконання робіт — необхідна передумова організації роботи виробничих одиниць на принципах підприємницького (комерційного) розрахунку. Тому план собівартості продукції, робіт та послуг є одним з найважливіших розділів плану кожного господарства.

Витрати на виробництво планують одночасно і в безпосередньому зв’язку з розрахунками врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, агрохімічних і зоотехнічних заходів, що забезпечують запрограмований вихід продукції. При цьому виробничі витрати узгоджують із наявними ресурсами, включаючи і придбання, а також ураховують їх ефективність та кількісний вплив на величину врожайності культур і продуктивності тварин. Тому процес планування витрат на виробництво продукції як рослинництва, так і тваринництва охоплює такі стадії: аналіз величини і структури витрат у попередньому (базовому) періоді; уточнення норм і нормативів матеріальних і трудових затрат та їх узгодження з плановими показниками розвитку рослинництва і тваринництва, продуктивності й оплати праці з планами капітальних вкладень і матеріально-технічного постачання; обчислення розміру витрат на виробництво продукції планового року та її собівартості.

Важливою передумовою підвищення точності розрахунків з визначення собівартості продукції як під час планування, так і обліку є збільшення по змозі частини виробничих витрат, яка має прямо відноситись на собівартість виробництва окремих видів продукції (так звані основні витрати).

Оскільки планування та облік виробничих витрат і обчислення собівартості сільськогосподарської продукції сприятимуть підвищенню ефективності суспільного виробництва, то здійснювати їх потрібно так, щоб забезпечити постійний дійовий контроль за використанням виробничих ресурсів господарства. Необхідною передумовою цього є порівнянність показників плану та обліку за витратами і собівартістю продукції. Для цього під час планування та обліку слід користуватися єдиними статтями витрат з однаковим змістом витрат по кожній статті, а також єдиними способами розподілу витрат і принципами обчислення собівартості продукції.

 

62. Організація планування собівартості реалізованої продукції

Собівартість продукції виражає в грошовій формі індивідуальні витрати підприємства на виробництво і реалізацію одиниці або об'єму продукції в діючих економічних умовах.

Продукції, що за об'ємом реалізовується, оцінюється виробничо-господарська діяльність галузей, об'єднань і підприємств. Об'єм продукції, що реалізовується, в плані визначається як вартість призначених до постачання і підлягаючих оплаті в плановому періоді: готових виробів; напівфабрикатів власного виробництва, робіт промислового характеру, що призначаються до реалізації на сторону (включаючи капітальний ремонт свого устаткування і транспортних засобів, що виконується силами промислово-виробничого персоналу), а так само як реалізація продукції і виконання робіт для свого капітального будівництва і інших непромислових господарств, що знаходяться на балансі підприємства.

Об'єм товарної продукції в плані включає вартість: готових виробів, призначених для реалізації на сторону, своєму капітальному будівництву і непромисловим господарствам свого підприємства; напівфабрикатів свого вироблення і продукції допоміжних і підсобних виробництв, призначених до відпустки на сторону; вартість робіт промислового характеру, що виконуються по замовленнях з боку або непромислових господарств і організацій свого підприємства. Об'єм валової продукції Вп включає увесь об'єм робіт, намічений до виконання в цьому плановому періоді;

Об'єм продукції, що реалізовується, так само, як і товарною, визначається: в плані -в діючих гуртових цінах підприємств; у звіті - а) в порівнянних гуртових цінах підприємств на певну дату (так званих незмінних цінах), необхідних для визначення динаміки виробництва; б) в гуртових цінах підприємств, діючих в звітному періоді (для використання в розрахунках собівартості).

В цілях элиминирования минулої праці і виявлення результатів виробничої діяльності, динаміки виробництва продукції і залежних від підприємств показників виробництва ряд виробництв здійснюють планування і оцінку діяльності по чистій продукції замість об'єму реалізованої продукції. Об'єм чистої продукції визначається відніманням з товарної продукції (у гуртових цінах підприємств) матеріальних витрат в тих же цінах (т. е. у цінах, прийнятих при розробці плану), а також суми амортизації основних фондів. Застосування показника чистої продукції дозволяє виключити повторний рахунок продукції, точніше визначити зусилля колективів підприємств із виконання ряду найважливіших якісних показників продуктивності праці, фондовіддачі та ін. Для обґрунтування виробничої програми підприємства необхідно мати розрахунки його виробничої потужності.