Торгівля на аукціонах: сутність, види, порядок організації і стан розвитку в зарубіжних країнах.

Аукціонна торгівля – це вид торгівлі, при якій продавець бажаючи отримати максимальний прибуток використовує пряму конкуренцію між покупцями які беруть участь у продажу.

Аукціонна торгівля використовується для продажу обмеженого асортименту товарів (чай, тютюн, хутро, антикваріат і т.д.). Аукціони організовуються фірмами, котрі спеціалізовані на їх проведені або підприємствами у статуті якого передбачено хід їх проведення.

Види аукціонів залежно від порядку проведення організації:

- Примусові – це ті, які проводяться державою, з метою продажу конфіскованих товарів або закладеного і не викупленого майна;

- Добровільні – ті, які проводяться за ініціативою власника товару, з метою вигідного продажу.

Аукціони бувають ще на підвищення або зниження ціни.

Аукціони зручні для покупців в тому, що перед ними є можливість вибору потрібного товару, також аукціони полегшують їм вивчення кон`юктури ринку.

А для продавців аукціони зручні тим, що у них з`являється можливість продажу товару з найвищою ціною, також відсутня необхідність пошуку покупця та ще концентрований попит на товар.

Аукціонний продаж може проводити продавець (товаровиробник) або посередницька організація, що спеціалізується на такому виді діяльності.

Проведення аукціонів включає в себе 4 етапи:

1. Підготовка аукціону, яка починається за 2-3 місяці до початку. Товар доставляється на склад, сортується на партії-лоти. Кожен лот має номер в каталозі, вказується сорт і кількість одиниць у цьому лоті. Готується каталог, рекламно-інформаційні матеріали, запрошення розсилаються потенційними учасникам;

2. Огляд товарів,за 10 днів до початку.

3. Аукціоні торги, які проводяться в заздалегідь визначений день і годину, та в спеціальному залі. Продавець або посередник називає номер лота, початкову ціну і починаються торги «Хто більше?». Покупець, якщо хочу придбати товар підіймає табличку і оголошує ціну. Якщо продавець або посередник ударяє молотком, то це підтвердження продажу лота, за останню ціну.

Після закінчення аукціону є 2-3 тижні, для того щоб вивезти товар.

У зарубіжних країнах аукціонні торги є розвинуті, і відіграє значну роль. Зраз практикується продажу товарів не тільки хутро, чай, тютюн, антикваріат, а й ще продаж швидкопсувних товарів.

У деяких зарубіжних країнах застосовується автоматизовані способи проведення аукціонів. Зміна ціни у бік підвищення фіксується покупцями за допомогою електронних кнопок,які висвічують ціну. Хто перший натисне кнопку, тому і продається лот.

 

Сутність та класифікація ринків. Організація продажу товарів на оптовому продовольчому ринку.

Ринки – це підприємство сфери торгівлі, функціональними обов'язками якого є надання послуг із забезпечення необхідних умов організації продажу і купування продовольчих і непродовольчих товарів за цінами, які складаються залежно від попиту і пропозиції.

Ринки класифікують за різними ознаками:

1. За суспільним поділом праці ринок поділяють на

- місцевий;

- регіональний;

- національний;

- світовий або міжнародний.

2. За формами власності

- приватний

- колективний (кооперативний)

- державний

3. За об'єктами обміну:

- товарний

- грошовий

4. За форми конкуренції

- ринок досконалої конкуренції;

- ринок монополістичної конкуренції;

- олігополістичний ринок;

- чисто монополістичний ринок;

5. За організацією обміну.

- оптовий - роздрібний

- експортний

- імпортний.

6. За характером продажу:

- Оптовий

- Роздріб­ний;

7. За спеціалізацією:

- продовольчі

- непродовольчі

- змішані.

За історичним процесом розвитку розрізняють: вільний ринок, монополізований ринок, регульований ринок.

Оптові продовольчі ринки - це місце купівлі-продажу сільськогосподарської сировини.

До продажу на оптовому продовольчому ринку допускаються товари, що пройшли перевірку якості. Якість товарів повинна відповідати вимогам діючих ГОСТів, ТУ і підтверджуватися сертифікатами відповідності якості.

Адміністрація оптового продовольчого ринку повинна забезпечувати відповідні умови для нормальних торгів, не втручаючись у процес їх ведення, здійснювати контроль за дотриманням правил торгівлі, надавати нормальні умови для роботи співробітникам і державній інспекції з торгівлі, якості товарів і захисту прав споживачів, органів санітарно-епідеміологічного нагляду, комітету із стандартизації і метрології, адміністрації району, міста, представникам громадськості.

Сутність товаропостачання, фактори які впливають на його ефективність та основні вимоги до організації.

Товаропостачання – це комплекс комерційних операцій по закупівлі товарів у різних товаровиробників, оптових посередників та технологічних операцій, пов’язаних з завезенням товарів до місць продажу кінцевим споживачам.

Фактори які впливають:

- Обсяг, розміщення, спеціалізація – виробничий фактор;

- Транспортний фактор;

- Торговельна спеціалізація (загальна і торговельна площа, оснащеність обладнання, розмір товарних запасів)

- Соціальний фактор – стать, вік, помір доходу споживачів

- Кваліфікація працівників які беруть участь у товаропостачанні.

Вимоги при організації товаропостачання:

- Джерела і форми товаропостачання потрібно визначати з урахуванням стану виробництва товарів та територіальної віддаленості товаровиробників, а також стану розвитку інфраструктури оптового ринку і транспортний зв’язків;

- Обсяг і асортимент структура закупівлі товарів, обсяг партії завезення і способи їх доставки повинні відповідати особливостям об’єкта торгівлі;

- Завезення товарів слід здійснювати з урахуванням попиту покупців і з встановленим для торгового об’єкта обов’язковим асортиментним переліком та станом його оснащеності торгово-технологічного обладнання;

- Розмір партій доставки слід визначати з врахуванням наявності товарних запасів, обсягу середньомісячної реалізації та встановленої періодичності завезення;

- Система товаропостачання повинна забезпечувати мінімальні затрати на завезення і зберігання товарів, належну якість обслуговування покупців і отримання бажаного прибутку.

 

Сутність товароруху, його складові та принципи раціональної організації.

Товарорух – це процес переміщення товарів від місця виробництва до місця продажу кінцевим споживачам, який супроводжується передачею права власності на товар від одного суб’єкта господарювання до іншого та потребує планування і контроль за його здійсненням, з метою задоволення потреб споживачів і отримання прибутку.

Містить такі операції: транспортування, навантаження, розвантаження, зберігання і комплектування партій.

Основні принципи раціональної організації товароруху:

- Найкоротші шляхи перевезення товарів з місць виробництва до місць споживання;

- Використання найбільш економічних видів транспорту;

- Застосування ефективних форм товароруху.

 

Форми товароруху, фактори, які впливають на їх вибір, шляхи скорочення ланковості товароруху.

Форми товароруху:

- Складська, при якій переміщення товарів переривається у зв’язку з завезенням їх на проміжні склади;

- Транзитна – без перерви в їх русі від місця виробництва до місця продажу кінцевому споживачеві.

Більш раціональна форма з точки зору швидкості доставки і найменших витрат на перевезення - це транзитна. Але для товарів складного асортименту та невеликих магазинів і дрібно роздрібної торгової мережі транзит не є ефективною формою товароруху.

Є два головні фактор, які впливаю на вибір форми товароруху це:

- Швидкість доставки

- Витрати обігу.

Раціональна організація товароруху передбачає оптимальну його ланковість, тобто кількість торгово-посередницьких ланок, через склади яких товар проходить на шляху від виробника до кінцевого споживача.

Для скорочення ланковості досить буде зменшити кількість торгово-посередницьких ланок, через які проходить товар.