Стародавня філософія мала певні особливості.

1) синкретичність – поєднання усіх існуючих на той час знань в одному знанні яке називали філософією.

2) зв'язок з міфологією та релігією.

3) носіями філософського знання були дуже мудрі люди – Будда, Конфуцій (VI ст. до н.е.), після смерті проголошенні святими. Піфагор великий філософ, математик, батько муз. гармонії, геометрії.

4) пануючою була ідеалістична (idea – дух, ідея)

ФІЛОСОФІЯ

Ідеалізм Матеріалізм

існ. потойбічних сил законами прир.розвитку

 

Структура філософського знання.

Сфера реальності	Філософське вчення, наука
Природа	Онтологія – філософське вчення, про буття. Натурфілософія – філософське вчення про природу. Космологія – це філософське вчення про космос, Всесвіт.
Суспільство	Наука про розвиток суспільства – соціологія. Культурологія – про розвиток культури та інші.
Людина	Філ. антропологія. Соціобіологія
Сфера духовного, свідомості	Гносеологія – філ. наука про пізнання людиною світу. Логіка – наука про закони мислення. Етика – наука про мораль. Естетика – наука про прекрасне. Аксіологія – про людські цінності. Філософія релігії, філософія права.

Головні функції філософії.

Філософія виконує багато функцій в життєдіяльності людини. До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну, пізнавальну (гносеологічну), методологічну, практично-діяльну (праксеологічну).

Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя.

Філософія є методологічною основою світогляду. Для його побудови вона дає вихідні, основні принципи, застосування яких дає змогу людині виробити свої життєві настанови, що стають головними орієнтирами, визначають характер та спрямованість її ставлення до дійсності, характер та спрямованість практичної діяльності. Серцевина світогляду – усвідомлення людиною цілей та смислу життя.

Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв’язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину про зв’язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення “людина - світ”.

Методологічна функція. Виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, є відображенням саме цієї сторони людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.

Для більш глибокого і дохідливого усвідомлення цього питання слід зупинитися на понятті методології. Методологія – це система вихідних, основоположних принципів, що визначають спосіб підходу до аналізу й оцінки явищ, характер ставлення до них характер та направленість пізнавальної і практичної діяльності.

Практично-діяльна(праксеологічна) функція філософії полягає в тому, що вона стає знаряддям активного, перетворювального впливу на оточуючий світ і на саму людину. Філософія відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких є найважливішою умовою для забезпечення існування, функціонування і розвитку людини.

8. Сутність основного питання філософії.

Вже в І-ІІ тис. до н.е. сформувалося так зване основне питання філософії. Його сутність зводиться до розв’язання 2 філософських проблем.

1) першооснова світу (що є первинною основою світу, матерія чи свідомість)

2) пізнання світу

Щодо вирішення цієї проблеми однозначної відповіді не було. Філософи поділялись на матеріалістів так ідеалістів, пояснювали світ законами природного розвитку, ідеалісти пояснювали з протилежної точки. Ідеалізм поділяється на:

1) об’єктивний ідеалізм

2) суб’єктивний ідеалізм.

Ідеали – керує вища сила. Суб’єктивні – світ є наслідком комбінації людських відчуттів.

Пізнання світу:

1) людина нездатна пізнати світ – агностика

2) гностики – ті, що доводили що життя дається до пізнання світу.