Організація навчання обдарованих учнів

Організація навчання обдарованих учнів

«Усі діти народжуються геніями,

Однак упродовж перших шести

Років їхнього життя ми допомагаємо

Їм позбутися цієї геніальності».

Б. Фуллер

Вступ. Основні теоретичні підходи до визначення обдарованості.

Проблема обдарованості актуальна протягом кількох сторіч, але й до сьогодні залишається відкритою. Не викликає сумніву те, що потенціал обдарованості є найціннішим ресурсом духовного поступу й матеріального розвитку людства. Тому, як і будь-який ресурс, його слід вчасно виявити і розумно використати. У зв‘язку з цим закономірно постає питання про імовірність ідентифікації обдарованості, розв‘язання якого пов‘язують з аналізом концептуальних підходів до проблеми обдарованості.

Але чіткого означення обдарованої людини, а тим більше дитини, не існує. Аналізуючи поняття “обдарованість”, дослідники розглядають його по-різному. Зокрема, досить часто порушуються питання про зв‘язок обдарованості з інтелектом, про роль середовища і спадковості в розвитку обдарованості, про механізми функціонування творчої обдарованості та ін. Виділяють такі аспекти вивчення обдарованості, як творча обдарованість та інтелектуальна.

А.Танненбаум визначає поняття “обдарованість” за п‘ятьма чинниками: високий рівень загального інтелекту; наявність спеціальних здібностей; певні особистісні особливості; вплив середовища; щасливий випадок.

У зарубіжній психолого-педагогічній літературі можна знайти два основні визначення природи обдарованості: вроджена і набута. Англійський психолог Ф.Гальтон у ХІХ столітті намагався обґрунтувати спадковість таланту, аналізуючи біографічні дані видатних людей. Його праця про спадковість таланту стала поштовхом для багатьох експериментальних досліджень.

У ХVІІ ст. представник французького просвітництва Гельвецій проголосив, що засобами виховання можна сформувати геніальність.

З появою перших тестів (А.Біне, 1905) вчення про обдарованість набуває нових можливостей: інструментарій спрямовується не тільки на діагноз (виявлення), а й на прогноз, тобто з‘ясування потенціалу дитячої обдарованості.

Новітні вчення про обдарованість з‘являються у 50-60-і роки, що було зумовлено високим рівнем розвитку науково-технічного прогресу. Зокрема, під впливом ідей Дж. Гілфорда (1950) запроваджується принцип визначення обдарованості як особливий вид творчих здібностей—креативність.

Підвалини вітчизняних теоретичних досліджень обдарованості було закладено Б.Тепловим, В.Ананьєвим, Н.Лей тесом, О.Ковальовим, В.Мясищевим та ін.

Г.Костюк (1989) визначив обдарованість як індивідуальну своєрідність здібностей людини, вказуючи на значущість природних даних кожної окремої особистості. О.Ковальов та В.Мясищев в обдарованості бачили складну систему здібностей людини, яка забезпечує вміння продуктивно працювати в будь-якій галузі життєдіяльності.

В.Шадриков (1983) характеризує обдарованість як цілісне виявлення здібностей у діяльності, як загальну властивість інтегрованої в діяльності сукупності здібностей.

Темпераментні характеристики також займають не останнє місце в механізмах обдарованості. Тому цікавою є праця В.Русалова і С.Дудіна (1995), де доведено вплив властивостей темпераменту на інтелект.

З огляду на це можна сказати, що обдарованість є наслідком поєднання таких якостей: спадковості, впливу середовища, інтелектуальних здібностей, властивостей темпераменту, творчого підходу, наполегливості та щасливого випадку.

Психолого-педагогічна характеристика обдарованої дитини

Видатний дослідник обдарованості Н.С.Лейтес запропонував розрізняти три категорії здібних дітей за такими ознаками:

1) ранній прояв інтелекту;

2) яскравий прояв здібностей до окремих видів діяльності і предметів;

Потенційні ознаки обдарованості.

Перейдемо до психологічного аналізу особистості обдарованої дитини. Такі діти дуже активні, прагнуть працювати більше за інших та самостійно (з літературою, довідковим матеріалом, у бібліотеці). Вони наполегливо слідують поставленим перед собою цілям, все хочуть знати більш детально і потребують додаткової інформації. Обдаровані діти хочуть учитися та досягають успіхів. Навчання доставляє їм задоволення.

Вони вміють критично оцінювати оточуючу дійсність та прагнуть проникнути в сутність явищ; задають безліч питань і зацікавлені в стверджувальній відповіді на них. Урок є особливо цікавим для них тоді, коли використовується проблемний метод.

Порівняно зі своїми однолітками обдаровані учні краще вміють розкривати відношення між явищами та сутністю, індуктивно та дедуктивно мислити, маніпулювати логічними операціями, систематизувати, класифікувати. Більшість із них ставить завдання, виконання яких потребує багато часу, а також мають розвинене почуття справедливості.

Отже, обдарованим дітям властиві:

інтерес до розумової діяльності;

компетентність, не властива віку;

пошук причин явищ, які спостерігаються;

прагнення відкривати та досліджувати нове;

різнобічні інтереси та потреба в різнобічній інформації;

ґрунтовні знання;

добра пам‘ять;

багата фантазія, уява, винахідливість;

схильність до ігор, які вимагають сконцентрованої уваги, та тих, які мають складні правила;

уміння самостійно грати та працювати;

хороше володіння мовою;

великий словниковий запас, не властивий даному вікові;

терплячість у навчанні, захопленнях;

готовність взяти участь у додаткових заходах, які підвищують інтерес до навчання (конкурси, олімпіади);

читання книжок, вивчення друкованих матеріалів;

глибокий інтерес до наукової літератури;

політичні та світоглядні інтереси;

колекціонування, проведення експериментів у домашніх умовах;

почуття гумору;

підвищене почуття відповідальності, ретельне виконання прийнятих доручень;

Велика працездатність та прагнення працювати якнайбільше.

3. Особливі здібності та пов‘язані з цим проблеми дитини

Психологи вважають, що інтелектуально обдаровані діти мають цілу низку проблем, а саме:

Неприязнь до школи.

Їм цікаво вчитися, оскільки подобаються складні ігри та завдання і не викликають інтересу ті, котрими цікавляться їхні однолітки. Через це обдарована дитина може опинитися в ізоляції, закритися від інших.

Нонконформізм.

Обдаровані діти відкидають стандартні вимоги. Особливо, якщо ці вимоги суперечать їхнім інтересам або здаються безглуздими.

Занурення у філософські проблеми.

Розбіжність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком.

Обдаровані діти із більшим задоволенням спілкуються з дітьми старшого віку. Оскільки ж вони поступаються останнім у фізичному розвитку, то їм складно стати неформальними лідерами.

Організація навчання обдарованих учнів

Принципи побудови програм навчання для обдарованих учнів

Програма навчання для обдарованих дітей повинна відповідати їх специфічним потребам та можливостям, а також цілям, які висуваються до навчання цієї категорії учнів. Цим і визначається перелік вимог до побудови програм навчання для обдарованих дітей.

Отже, можна сформулювати такі важливі принципи організації змісту навчання для обдарованих школярів:

Гнучкі змістові “рамки”, які забезпечують можливість включення для вивчення тих чи інших тематичних розділів.

Крупні змістові одиниці; вивчення широких (глобальних) тем та проблем.

Міждисциплінарний підхід до вивчення змісту.

Інтеграція тем та проблем для вивчення, які відносяться до однієї чи різних галузей знань, шляхом встановлення внутрішніх взаємозв‘язків змістового характеру.

Принцип насиченості змісту навчання.

Вчити дітей оцінювати результати роботи за допомогою різноманітних критеріїв, заохочувати оцінювання роботи самими учнями.

Програми навчання, незалежно від того, для яких дітей вони призначені, можна розділити на три категорії:

Класно-урочна та колективна форми організації навчальної діяльності в роботі з обдарованими дітьми

Аналіз кількох програм, розроблених спеціально для обдарованих дітей, показав, що в програмі “Астор” для інтелектуально обдарованих дітей найчіткіше виділені ті специфічні якості, які повинен мати вчитель, який працює з обдарованими дітьми.

Учитель повинен:

бути доброзичливим та чуйним;

розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси;

мати досвід роботи у закладах для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку;

мати високий рівень інтелектуального розвитку;

мати широке коло інтересів та вмінь;

мати окрім педагогічної ще будь-яку освіту;

бути готовим до виконання найрізноманітніших обов‘язків, пов‘язаних із навчанням обдарованих дітей;

мати живий та активний характер;

мати почуття гумору (але без схильності до сарказму);

виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду своїх поглядів та постійного самовдосконалення;

мати творчий, нетрадиційний особистий світогляд;

мати хороше здоров‘я та життєстійкість;

Організація навчання обдарованих учнів

«Усі діти народжуються геніями,

Однак упродовж перших шести