ТОП 10:

Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст і роль кожного методу).



Аналіз тенденцій, які простежуються у видатковій частині Держ.бюджету України.

Значно зросли витрати бюджету по таким статтям, як: утримання фіскальних і фінансових органів, міжнародна д-ть, витрати на реконструкцію вугільної пр-ті, обслуговування держ. боргу. Зменшилися витрати по таким статтям:житлово-комунальне госп-во, культура і мистецтво, фізкультура і спорт, будівництво, транспорт, поповнення держ.запасів і резервів, цільові фонди. Щодо дефіциту держ.бюджету, то його розміри впродовж 1992-2000 свідчать про його зменшення. Осн причини виникнення бюдж.дефіциту є зниження обсягів вир-ва і скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, значний тіньовий сектор в економіці.

 

Секвестр: зміст поняття, мета і умови проведення. Захищені статті державного бюджету України.

 

Секвестр-заборона, обмеження видатків, яке встановлюється державною владою; пропорційне скорочення державного бюджету у процентах, яке здійснюється щомісячно до кінця поточного фінансового року у випадку невиконання дохідної частини бюджету.

 

Різке зростання дефіциту державного бюджету призводить до наростання інфляційних процесів, росту цін і зниження життєвого рівня населення.Вкрай негативні наслідки ( фінансові, економічні, соціальні) значного розміру бюджетного дефіциту потребують використання загальноприйнятих у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Якщо в процесі виконання бюджету має місце перевищення граничного рівня дефіциту або значне скорочення надходжень дохідних джерел бюджету, то вводиться механізм секвестру видатків. Секвестр полягає у пропорційному зниженні бюджетних видатків ( на 5, 10, 15 і т. д. відсотків) щомісячно по всіх статтях бюджету протягом того часу, який залишився до кінця фінансового року. Секвестру не підлягають захищені статті, склад яких визначає ВРУ(зарплата, стипендіїмедикаменти).

 

Характеристика форм здійснення бюджетних видатків (бюдж.асигнування, бюдж.трансферти, бюдж.кредити, бюдж.позички).

Бюджетне асигнування- фінансування з бюджету інвестиційних проекиів. Бюдж.трансферти – держ.субсидії, субвенції, дотації. Бюдж.кредити – надання фін.допомоги з бюджету субєктам підпр.діяльності на поворотній основі.Бюдж.позички – виділення фін.ресурсів.

Срочно нужен реферат? – www.multimix.com.ua

 

Поняття місцевих фінансів, їх склад і призначення.

 

Місцеві фінанси є однією з важливих складників фінанс.сис-ми держави, оскільки вони забезпечують фінансування значної частини держ.витрат на соц-кльт.і комн-побут.обслуговування населення. За допомогою регіональних фінансів здійснюється вирівнювання рівнів екон.розвитку територій, які в силу різних історичних, географічних та інших умов відстали від інших районів. Місцеві фінанси за своєю екон.сутністю є системою екон.відносин, за допомогою якої нац.дохід розподіляється і перерозподіляється на економічний і соціальний розвиток територій. Мат.основою місц.фінансів є регіональні фінасові ресурси, що представляють сукупність грошових коштів, яківикористовуються на розвиток тер-рій. Складниками місцевих фінансів є місцеві бюджети, териториальні позабюджетні фонди і кошти субєктів господарювання (комунальних підприємств).Місцевих бюджетів в Україні – понад 13 тисяч. Система місцевих бюджетів потребує вдосконалення.

 

Місце місцевих фінансів у складі державних фінансів і у фін.системі в цілому.

 

Місцеві фінанси є однією з важливих складників фінанс.сис-ми держави, оскільки вони забезпечують фінансування значної частини держ.витрат на соц-кльт.і комн-побут.обслуговування населення. За допомогою регіональних фінансів здійснюється вирівнювання рівнів екон.розвитку територій, які в силу різних історичних, географічних та інших умов відстали від інших районів.Через місцеві фінанси в Україні перерозподіляється 15-18% ВВП.Питома вага місц.бюджетів у зведеному бюджеті має тенденцію до збільшення, хоча є підстави говорити про певну її стабілізацію.

 

Економічна сутність, форма прояву і материальний зміст місцевих бюджетів.

 

Складниками місцевих фінансів є місцеві бюджети, териториальні позабюджетні фонди і кошти субєктів господарювання (комунальних підприємств).Місцевих бюджетів в Україні – понад 13 тисяч. До місцевих належать обласні, районні, міські, селищні та сільські бюджети. Це фонди фін.ресурсів, що зосереджені в розпорядженні місц.Рад нар.днпутатів та органів місцевого та регіонального самоврядування. Компетенція кожного з них в галузі бюджету і фінансів розмежована. Місц.бюджети затверджуються місцевими органами влади і до держ.бюжету не включаються. Їх екон.сутність виявляється у формуванні грошових фондів, які є фін.забезпеченням діяльності місцевих Рад нар.депутатів, розподілі та використанні цих фондів на фінансування утримання і розвитку соціальної інфраструктури, місцевого господарства. Мат.основою місц.фінансів є регіональні фінасові ресурси, що представляють сукупність грошових коштів, яківикористовуються на розвиток тер-рій.

Срочно нужен реферат? – www.multimix.com.ua

 

84) Функції місцевих бюджетів. Нормативні акти, які їх регламентують.

 

Правове підгрунтя формування місц.бюджетів на сьогодні визначається Конституцією України, Законами “Про бюдж.систему України”, “Про систему оподаткування” та деякими законодавчими актами щодо зарахування доходних джерел. Місцеві фінанси за своєю екон.сутністю є системою екон.відносин, за допомогою якої нац.дохід розподіляється і перерозподіляється на економічний і соціальний розвиток територій.

 

Ієрархічна будова місцевих бюджетів.

Місцеві бюджети:

 

обласний б.-- міста обласного підпорядкування(міський б--б-ти р-нів,що входять в стр-ру міста)--бюджети районів(районний б.--бюджети міст районного підпорядкування--селищні та сільські бюджети).

 

Функції державного кредиту.

 

Дер-ва для фінансування своїх потреб може мобілізовувати фін. ресурси у формі держ. кредиту.У цьому разі вона є позичальником, а н-ня і підприємницькі стр-ри, тобто фіз. і юр.особи,-кредитодавцями. Держ. кредит має строк повернення і ціеу в формі процента. Д.к. буває внутрішнім і зовнішнім. У сфері міжнар. екон. відносин. дер-ва виступає в ролі як кредитора так і позичальника. За своєю економічною сутністю держ. кредит-це форма вторинного перерозподілу ВВП. Його джерелом є вільні кошти н-ня, підприємстві установ.Використання держ. кредиту є цілком виправданою формою мобілізації коштів у розпорядження дер-ви. Їхня доцільність при покритті дефіциту б-ту зумовлена тим, що це має значно менші негативні наслідки для фінансового становища дер-ви, ніж покриття дефіциту за допомогою грошової емісії.

 

95.Держ. кредит може мати дві форми-ощадна справа і держ. позики.

 

Ощадна справа належить до держ. кредиту, якщо залучені кошти спрямовуються в доходи бюджету. Однак, як пр., ощадні банки, незалежно від форми власності, діють на комерц. засадах і мобілізовані кошти формують їхні кредитні ресурси. Ч-на цих рес-в може спрямовуватись на придбання держ. цін. паперів і т.ч. належати до держ. кредиту.

 

Держ. позики є осн. формою держ. кредиту. За правовим оформленням розрізняють держ. позики, що надаються на підставі угод, і забезпечені випуском цінних паперів. Угодами оформляються як пр., кредити від урядів інших країн, міжнар. орг-цій та фін. ін-тів. За доп. цінних паперів мобілізуються кошти на фін. ринку. Оформлення держ. позик може здійснюватиьс двома видами цін. паперів-облігаціями і казначейськими зобов’язаннями(векселями). Облігація являє собою боргове зобов’язання дер-ви, за яким у встановлені строки повертається борг і виплачується дохід у формі % чи виграшу. Вони можуть бути знеусобленими(на покриття бюдж. дефіциту) і цільовими(під конкретні проекти). Облігація має номінальну вартість-зазначену суму боргу-і курсову ціну, за якою вона продається і перепродається залежно від її дохідності, надійності, ліквідності.Різниця між курсовою ціною і номінальною вартістю становить курсову різницю. Казначейські зобов’язання(векселі)мають характер боргового зобов’язання, спрямованого тільки на покриття бюдж.деф-ту. Виплата доходу здійснюється у формі %. Казначейськими зобов’язаннями ,як пр., оформляються короткостр. позики (іноді-середньостр.-казначейські ноти), облігаціями-середньо- та довгострокові.

 

Класифікація страхування.

 

Класифікація С (страхування) – це система поділу с на сфери діяльності галузі підгалузі, види і форми.

 

За об’єктами та ознакокою ризиків С класифікують так:

 

Майнове С (пов’язане з правами володіння, розповсюдження і користування майном його страховим захистом);

 

Особисте С (його об’єктом є життя, здоров’я, рацездатність, додаткова пенсія страхувальника);

 

Страхування відповідальності (пов’язане з відшкодуванням страх-ником заподіяної ним шкоди фіз-ній або юр-ній особі або їх майну);

 

Страхування підприємницьких ризиків (його об’єктами є ризики не одержання доходу, або настання збитків).

 

Є дві форми С: обов’язкова і добровільна.

 

Характеристика методів організації фінансової діяльності підприємств (принципи, мета, зміст і роль кожного методу).

 

Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

 

Комерційний розрахунок

 

Визначальна роль у формуванні фінансових ресурсів відіграють власні кошти , котрі покривають як значну частину витрат, так і виступають забезпеченням отримання кредитів. Бюджетні асигнування і надходження з цільових та централізованих фондів виконують допоміжну роль. Метою діяльності виступає отримання прибутку.

 

Принципи:

 

повна господарська і юридична відокремленість

 

самоокупність (покриття витрат за рахунок отриманих доходів)

 

прибутковість (отримані доходи мають не тільки покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток)

 

самофінансування (покриття витрат на розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які погашаються за рахунок прибутку

 

фінансова відповідальність

 

Неприбуткова діяльність. Часто здійснюється за рахунок спонсорських та інших надходжень, насамперед від засновників. Мета – забезпечення певних потреб с-ва , а не отримання прибутку

 

Господарська і юред обособленість

 

Самоокупність

 

Фін відповідальність

 

Кошторисне фінансуваня. Забезпечення витрат за рахунок зовнішнього фінансування

 

плановість

 

цільовий характер виділення коштів

 

виділеня коштів залежно від фактичних показників діяльності установи

 

підзвітність

 

38. Характеристика фінансів суб”єктів господарювання різних форм власності.

 

Фінанси підприємств — це складник усієї системи відносин, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності й господарювання.

 

Відмінності в організаційно-правовому статусі підприємств визначають особливості механізму управління підприємством, характеру майнової відповідальності й пов'язані з ними форми формування і розподілу фінансових ресурсів. Це відноситься, перш за все, до джерел формування статутного фонду, розподілу прибутку та організації взаємовідносин з бюджетом.

 

Так, майно державних підприємств знаходиться у власності державних органів влади. Для фінансування цих підприємств, крім власних джерел (хоча й у виключних випадках), залучаються бюджетні асигнування, а також кошти в порядку внутрішньогалузевого перерозподілу. Організація фінансів підприємств недержавної форми власності характеризується більшою самостійністю у формуванні й використанні фінансових ресурсів. У господарський оборот цих підприємств залучаються кошти засновників, акціонерний капітал, пайові внески працівників підприємств.

Ищешь работу для студентов? – www.multimix.com.ua

 

39. Фактори, які визначають особливості організації фінансових відносин в різних галузях народного господарства. Згідно з чинною класифікацією галузей народного господарства до сфери матеріального виробництва відносяться галузі, в яких затрати праці знаходять свій вияв у матеріальних благах, усі інші галузі належать до невиробничої сфери. Тому важливою особливістю фінансів підприємств матеріального виробництва є їх безпосередній зв'язок із формуванням первинних доходів і використанням цільових фондів внутрішньогосподарського призначення. Фінанси сфери матеріального виробництва безпосередньо обслуговують процес створення вартості і є умовою безперебійного кругообігу виробничих фондів.

 

Специфіка фінансів підприємств сфери матеріального виробництва значною мірою обумовлена і галуззю, в якій функціонує підприємство.

 

Підприємства, організації та установи, які входять до невиробничої сфери, залежно від характеру їхньої діяльності, методів організації управління і фінансування поділяють на три групи:

 

1) такі, що досить близькі до матеріального виробництва;

 

2) такі, що знаходяться на неповному госпрозрахунку;

 

3) утримувані за рахунок бюджету.

 

40. Фінансові аспекти приватизації державних підприємств. Перехід до економіки ринкового типу неможливий без роздержавлення і приватизації державного майна. Тому питання ролі й значення фінансів у цих процесах є досить важливим. Виходячи з того, що фінанси, з одного боку, дозволяють мобілізувати ресурси, необхідні для проведення приватизації, а з іншого — забезпечують надходження коштів до бюджетних фондів і Державного позабюджетного фонду приватизації, необхідно знати, які саме фінансові джерела використовуються при проведенні приватизації і яким чином відбувається розподіл отриманих державою коштів.

 

41.Об’єктивна необхідність, сутність і функції податків. Податки встановлюються для утримання державних структур і для фінансового забезпечення виконання ними функцій держави- управлінської, оборонної, соціальної та економічної.Вони не мають ні елементів конкретного еквівалентного обміну, ні конкретного цільового призначення. Однак, якщо їх розглядати сукупно, то ці прикмети плати і відрахувань видно досить чітко.

 

Податок-ек.-фін. відносини які виникають державою та фіз.і юр. особами з приводу примусовоговилучення доходів фіз.та юр. осіб на користь держави для виконання своїх ф-цій,-мат.-обовязкові платежі фіз.та юр. осіб до бюджету, мат. основою виступає реальна сума гр. коштів яка мобілізується державою.-прав.-обовязковий платіж який надходить до бюджету різних типів в визначений законодавством обсягах і встановлених строках.

 

Функції податків Фінанси в цілому виконують 3 функції- фіскальну(за доп. податків держава перерозподіляє частину ВВП на власну користь для виконання своїх ф-цій) і контрольну(в процесі податкових відносин держава регулює госп. суб’єкти), стимулююча.

 

42 Елементи податку.

 

Суб'єкт податку юридичні і фізичні особи, які зобов'язані платити даний податок.

 

Об'єкт податку предмет або майно, що підлягає оподаткуванню.

 

Джерело податку прибуток суб'єкта, з якого сплачується податок (джерело може співпадати з об'єктом).

 

Одиниця оподаткування одиниця вимірювання об'єкта.

 

Податкова ставка величина податку на одиницю обкладення. Вона може бути:

 

твердої (встановлюється в абсолютних сумах на одиницю обкладення);

 

пайовий (встановлюється певна частка податку, наприклад, 1/8 частина від прибутку) + %.

 

Ставки бувають:

 

а). пропорційні (діють в єдиному проценті до об'єкта обкладення незалежно від його величини);

 

б). прогресивні (об'єкти групуються).

 

Податкові пільги повне або часткове звільнення суб'єкта від податку.

 

Валютне регулювання – регламентація держави в порядку проводення вал. операцій і м/н розрахунків, а також питань контролю за валютними операціями , впливу на валютний курс нац валюти, обмеженя використання іноземних валют.

 

Валютне регулювання здійснюється на рівнях нац., міждерж., регіональном

 

Валютний контроль та валютне регулювання є елементом валютної політики

 

 

43. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

 

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

 

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

 

За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

 

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

 

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

 

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

 

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

 

44. Класифікація податків дає можливість більш повно висвітлити сутність та функції податків, показати їх роль у податковій політиці держави, напрям і характер впливу на соціально-економічну сферу. Податки класифікують за кількома ознаками.

 

За економічним змістом: податки па доходи, податки на споживання, податки на майно.

 

Залежно від рівня державних структур:загальнодержавні і місцеві,

 

За способом стягнення: розкладні і окладні. Розкладні податки встановлюються в загальній сумі відповідно до потреб в доходах, а потім цю суму розкладають (розподіляють) по окремих територіальних одиницях або платниках. Окладні податки передбачають установлення спочатку ставок, а відтак розміру податку для кожного платника окремо.

 

За формою оподаткування розрізняють прямі і непрямі податки. Прямі податки встановлюються безпосередньо щодо платників, їх розмір прямо залежить від масштабів об'єкта оподаткування. Прямі податки поділяються на дві групи: особисті та реальні. Видами особистих податків є прибутковий, майновий, на спадщину та дарування, подушний. Реальні податки передбачають оподаткування майна за зовнішніми ознаками. До них належать земельний, домовий, промисловий, на грошовий капітал.

 

Непрямі податки встановлюються в цінах товарів і послуг, а їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.Існують три види непрямих податків: акцизи, фіскальна монополія і мито. Нині в Україні стягуються акцизи, які в свою чергу складаються з універсального та специфічних акцизів і мита. У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість. Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

 

Фіскальна монополія — це прибуток держави від реалізації монополізованих державою товарів. При частковій монополії держава монополізує або тільки процес ціноутворення, або ціноутворення і виробництво певних видів товарів, або ціноутворення і реалізацію.

 

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має за мету не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної" структури експорту і імпорту.

 

45 Податки – обовязкові внески платників до бюджету іпозабюджетних фондів , розміри і терміни сплати яких регламентуються податковим законодавством.

 

Податкова система - сукупність різних видів податків , у побудові й методах обчислення яких втілюються певні принципи . Прямі всановлюються безпосередньо на дохід або власність платника податків , а непрямі включаються у вигляді надбавки до ціни товару(тарифу на послуги) і сплачуюються споживачем.

 

Податкова політика- це політика , яку проводить держава що до податкової системи , яка спрямована на більш ефективну та досконалу діяльність полаткової системи. Всі ці три економічні категорії чччч чзвязує те що вони мають на меті стягнення , вдосконалення стягнення, методи стягнення податків з юридичних і фізичних осіб в бюджет держави.

 

www.multimix.com.ua – скачай музыку MP3 бесплатно ..

 

 

46.Сутність і наукові принципи побудови податкової системи. ЇЇ місце в економічній системі держави.

 

Податкова система-це сукупність установлених у країні податків та механізму їх справляння. Науковий підхід до створення податкової системи передбачає, по-перше, системність, по-друге, встановлення визначальної бази цієї системи, по-третє, формування правової основи і, в-четверте- вихідних принципів.

 

Вимога системності полягає в тому, що всі податки мають бути взаємоповязані між собою, органічно доповнювати один одного, не вступати в суперечність з системою в цілому та окремими її елементами. Системний підхід означає, що мають реалізовуватись обидві функції податків.Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг бюджетних видатків.Збалансування доходів бюджету з обсягом державних видатків є аксіомою фінансової науки.Правову основу системи доходів бюджету становлять відносини власності. По-перше, права держави на доходи залежать від форми власності- державної чи приватної. По-друге, форма власності відбивається на формування доходів відповідних юридичних і фізичних осіб.

 

Принцип використання податків як фінансових регуляторів вимагає проведення державою зваженої та обгрунтованої податкової політики.Кожна держава для забезпечення виконання нею своїх функцій повинна мати відповіднікошти, які концентруються в бюджеті.Податкова система кожної країни відображає її спецмфічні умови. К світі немає держав з тотожними податковими податковими системами.

 

47. Податкова система — це сукупність різних видів податків, які справляються в державі. Побудова податкової система повинна спиратись на наукові основи, які передбачають застосування таких вимог, як системність, встановлення визначальної бази цієї системи, формування правової основи і вихідних принципів. Вимога системності полягає в тому, що податки повинні бути взаємопов'язані між собою, органічно доповнювати один одного, не заходити в суперечність із системою в цілому та іншими її елементами. Визначальною базою побудови податкової системи є обсяг коштів, якого потребує держава для виконання покладених на неї функцій. Правову основу системи доходів держави становлять відносини власності, а вихідними принципами побудови податкової системи є: стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності, обов'язковість, рівнозначність і пропорційність, рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації, соціальна справедливість, стабільність, економічна обгрунтованість, рівномірність сплати, єдиний підхід, доступність.

 

www.multimix.com.ua – скачай музыку MP3 бесплатно ..

 

 

48 Нині можна стверджувати , що в Україні створено податкову систему , яка дає змогу мобілізувати кошти в розпорядження держави , здійснювати їхній розподіл та перерозподіл на цілі економічного і соціального розвитку. На сьогодні в Україні порядок обчислення та сплати різних видів податків і відрахувань регулюється 28 законами . Усього за чинним законодавством передбачено 20 загальнодержавних податків і відрахувань та 14 місцевих податків та зборів . Податкова система України встановлена Законом (Про систеиу оподаткування ) , який був прийнятий вперше у 1991р. У 1994р цей Закон був прийнятий у новій редакції з урахуванням змін та доповнень , які мали місце в 1992-1993рр. Нині діє редакція з доповненями до закону , прийнята в 1997р . До нього включуно як податки, та інші обовязкові платежі, що справляються в Україні, з поділом їх на загальнодержавні та місцеві. Загальнодержавні податки та обовязкові платежі включають чотири групи: прямі й непрямі податки, платежі за ресурси та інші обовязкові платежі, внески у цільові фонди.До місцевих податків та зборів належать: податок з реклами, готельний збір, курортний збір, ринковий збір, та інші.

 

49. В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок на додану вартість (універсальний акциз), ввізне (імпортне) мито.

 

Непрямі податки включають у ціни товарів, що реалізуються; робіт, що виконуються; послуг, що надаються. Отже, ці податки є ціноутворюючим елементом і можуть суттєво впливати на загальний рівень цін.

 

У відпускну ціну продукції підприємств виробничої сфери можуть бути включені два непрямі податки: акцизний збір і податок на додану вартість.

 

Акцизний збір, що включається в ціну, розраховується у твердих ставках в ЕКЮ, або виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника продукції, включаючи акцизний збір.

 

Податок на додану вартість, що включається в ціну, розраховується виходячи з відсоткової ставки податку до ціни виробника і суми акцизного збору, включеного в ціну.

 

Ввізне (імпортне) мито встановлюється у твердих ставках в ЕКЮ з одиниці товарів, що імпортуються, або у відсотках до обороту з придбання імпортних товарів.

 

.Митна вартість придбаних товарів включає витрати: на їх придбання (контрактна вартість); на транспортування, вантажно-розвантажувальні роботи, страхування до перетину митного кордону; на сплату брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, митних зборів.

 

Щодо окремих податків, провідне місце займають податок на додану вартість і податок на прибуток (доходи) підприємств, які становлять разом більше 40% надходжень до бюджету ПДВ – 8130,3 мле грн у 1999 (1992 р. — 42,6%, 1998 р. — 50%). Збільшується відсоткове значення прибуткового податку з громадян (1992р. — 8,4%, 1998 р. — 19,6%), що є наслідком зростання питомої ваги фонду заробітної плати у ВВП. Поступово збільшується роль акцизного збору в доходах бюджету (1992 р. — 3,3%, 1998 р. — 4,8%). Це пояснюється тим, що за останні роки було внесено ряд змін до законодавства щодо стягнення акцизів у напрямку гармонізації' ставок акцизних зборів, а також зміною механізму стягнення акцизних зборів з алкогольних і тютюнових виробів, що дало змогу державі посилити контроль за сплатою цих податків.

 

50. Податок на прибуток підприємств, який стягується в Україні, має дуже значне фіскальне значення, чим відрізняється від аналогічних податків в економічно розвинутих країнах. Податок на прибуток підприємств крім значного фіскального значення має й широкі можливості для регулювання і стимулювання підприємницької діяльності. Цеп вплив може здійснюватись як завдяки диференціації ставок оподаткування по різних видах діяльності, так і завдяки наданню пільг у виробництві пріоритетних товарів- Але в нашій країні можливості щодо використання податку на прибуток як регулюючого фактора дещо обмежено ного великим бюджетним значенням.

 

Платниками податку на прибуток є:

 

1. З числа резидентів — суб'єкти і несуб'єкти господарської діяльності, а також їх філії, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

 

2. З числа нерезидентів — фізичні або юридичні особи, які отримують доходи з джерелом їх походження з України.

 

Виключені з числа платників Національний банк України та його установи (крім госпрозрахункових, що оподатковуються у загальному порядку), а також установи пенітенціарної системи та їх підприємства, які використовують працю спецконтингенту.

 

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скориговапого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку і суму амортизаційних відрахувань. Тобто, для визначення об'єкта оподаткування податку на прибуток спочатку необхідно визначити відповідно суму скоригованого валового доходу, суму валових витрат і суму амортизаційних відрахувань. Розглянемо, як вони визначаються.

 

Ставки оподаткування прибутку. Основну ставку податку встановлено в розмірі 30% до об'єкта оподаткування. Крім того, передбачені й інші ставки оподаткування. Так, за оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки:

 

— 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування життя);

 

— 6% валового доходу за дострокового розторгнення договору про страхування життя;

 

— 15% валового доходу нерезидентів від перестрахування ризиків на території України.

 

У розмірі 50% від основної ставки оподатковується прибуток від реалізації інноваційного продукту, заявленого в інноваційних центрах.

 

Суми прибутків нерезидентів, що виплачуються резидентами як оплата вартості фрахту транспортних засобів, оподатковується за ставкою 6%.

 

Прибутки нерезидентів, що не здійснюють підприємницької діяльності в Україні (не мають тут постійного представництва), але отримані з джерел на території України, оподатковуються за ставкою 15%.

 

Податок сплачується до бюджету не пізніше 20 числа наступного місяця.. Платники податку не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, подають податкову декларацію про оподатковуваний прибуток за звітний квартал, розраховану наростаючим підсумком з початку звітного фінансового року.

 

Він займає одне з провідних місць щодо надходжень до бюджету

www.multimix.com.ua – скачай музыку MP3 бесплатно ..

 

51. Прибутковий податок з громадян стягується безпосередньо з доходів платників — фізичних осіб.. В Україні питома вага цього податку в •юсязі доходів незначна, що є наслідком відповідних пропорцій розподілу ВВП на фонд заробітної плати і прибуток. До переваг цього податку відносять його соціальну справедливість, оскільки він ставить рівень оподаткування в пряиу залежність від обсягу доходу платників. Крім того, за допомогою прогресивних ставок і пільг в оподаткуванні можна зменшувати податковий тягар для малозабезпечених верств населення і посилювати для осіб з високими доходами. А недоліком є значні можливості для платників у заниженні оподатковуваного доходу і в ухиленні від сплати податку. Платниками прибуткового податку в Україні е фізичні особи незалежно від віку, громадянства, статі, раси, національності, сімейного, соціального й майнового стану, приналежності до громадських організацій та політичних партій, ставлення до релігії. Це громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства — як ті, що постійно проживають (не менше ніж 183 дні у календарному році), так і ті, що не мають постійного місця проживання в Україні.

 

1)17 не оподатковується

 

2)18 – 85 10% від суми, що перевищує розмір одного неоподаткованого мінімума.

 

3)86 – 170 2) + 15% від суми, що перевищує розмір 5 неоподаткованих мінімумів.

 

4)176 – 1020 3) + 20% від суми, що перевищує розмір 10 неоподаткованих мінімумів.

 

5)1021 – 1700 4) +30% від суми, що перевищує розмір 60 неоподаткованих мінімумів.

 

6)1700 > 5) + 40% від суми, що перевищує розмір 100 неоподаткованих мінімумів.

 

Прибутковий податок на доходи громадян, одержаний за місцем основної роботи нараховується, утримується і перераховується до бюджету підприємствами . Оподаткування доходів, отриманих не за місцем основної роботи, провадиться по ставці 20%. Громадяни повинні до 1 березня подати декларацію про одержані доходи.

www.multimix.com.ua – лучшие интернет магазины Украины ..

 

52. Платниками податку на промисел є виключно фізичні особи, незалежно від громадянства та постійного місцепроживання, які не зареєстровані як субєкти підприємництва і здійснюють несистематичний, не більш як 4 рази протягом року, продаж виробленої, переробної та купленої продукції, речей, товарів. Обєктом оподаткування є сумарна вартість товарів, які належать до продажу за ринковими цінами.

 

Якщо товари підлягають продажу протягом 3 календарних днів, ставка податку становить 10% їх вартості. При збільшенні терміну продажу до 7 днів ставка податку подвоюється. Сума податку на промисел не може бути меншою за розмір одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

 

Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю. У разі, коли продаж товарів здійснюється протягом календарного року більш як 4 рази, ці громадяни повинні зареєструватись як суб'єкти підприємницької діяльності.

 

53. Платежі за ресурси, які стягуються в Україні, включають] кілька видів. Стягнення цих платежів обумовлюється тим, що природні ресурси є власністю держави, і за їх використання вона стягує плату, основне призначення якої — покрити видатки на відтворення, ефективне використання цих ресурсів тощо. Суттєвого бюджетного значення ці платежі не відіграють.

 

Розглянемо наступні види платежів за ресурси та послуги: збір за спеціальне використання лісових ресурсів (лісовий дохід); збір за спеціальне використання водних ресурсів (плата за воду); збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету; рентна плата за нафту і газ; відрахування від плати за транзит природного газу, нафти і аміаку; платежі за користування надрами: державне мито; єдиний збір. який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України; гербовий збір.

 







Последнее изменение этой страницы: 2016-08-12; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 34.225.194.144 (0.053 с.)