Управління трубопровідним транспортом

Систему трубопровідного транспорту України складають: магістральний трубопровідний транспорт, що функціонує як єдиний технологічний комплекс з усіма об’єктами й спорудами, за допомогою якого здійснюють транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам; промисловий трубопровідний транспорт — весь інший немагістральний транспорт у межах виробництв, а також нафтобазові внутрішньопромислові нафто, газо і продуктопроводи, міські газопровідні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, меліоративні системи тощо.

Правові, економічні та організаційні принципи діяльності трубопровідного транспорту визначає Закон України «Про трубопровідний транспорт». Особливості застосування цього Закону в частині функціонування промислового трубопровідного транспорту встановлює Кабінет Міністрів України. Приватизацію, а також зміну власності державних підприємств магістрального трубопровідного транспорту заборонено. Зміну форм власності промислового трубопровідного транспорту здійснюють відповідно до чинного законодавства.

Державне управління в сфері трубопровідного транспорту здійснюють Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, а також місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їх компетенції. Під час особливого періоду безпосереднє керівництво підприємствами трубопровідного транспорту й контроль за їх діяльністю забезпечують органи Міноборони України. Питання взаємовідносин підприємств, установ і організацій трубопровідного транспорту з місцевими органами державної виконавчої влади й органами місцевого самоврядування,підприємствами, установами та організаціями побудовано таким чином, що місцеві органи державної виконавчої влади,представницькі органи й органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень узгоджують розміщення споруд та інших об’єктів трубопровідного транспорту на землях, які надано в користування підприємствам трубопровідного транспорту відповідно до Земельного кодексу України; здійснюють заходи щодо безпеки експлуатації об’єктів трубопровідного транспорту; беруть участь у складанні та узгодженні планів захисту персоналу й населення, загальних заходів під час виконання робіт в умовах надзвичайного стану; забезпечують повідомлення та інформування населення про заходи захисту й правила поведінки в умовах надзвичайного стану тощо.

Управління шляховим господарством

Шляховий комплекс є одним із найважливіших складників кожної цивілізованої держави. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 1998 р. затверджено програму створення мережі міжнародних транспортних коридорів (МТК), яка передбачає комплекс першочергових заходів, спрямованих на розбудову автомобільних доріг на період до 2005 р. Мережа МТК буде органічним складником системи транс’європейських транспортних коридорів, рішення про створення якої було прийнято в березні 1994 р. на Панєвропейській конференції в Греції, а також на аналогічній конференції в 1997 р. у Фінляндії.

Всього таких коридорів буде дев’ять, вони включають залізничний, автомобільний і водний види транспорту з усією інфраструктурою.

В Україні автомобільні дороги загального користування поділяють на два види: автомобільні дороги державного значення й автомобільні дороги місцевого значення.

З метою забезпечення управління й належного функціонування, подальшого розвитку вдосконалення мережі автомобільних доріг загального користування Указом Президента України від 29 січня 2002 року № 50/2002 затверджено Положення про державну службу автомобільних доріг України.

Державна служба автомобільних доріг України (Укравтодор) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовує та координує Кабінет Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Основними завданнями Укравтодору є: розроблення й реалізація державної стратегії розвитку дорожнього господарства та проведення єдиної технічної, економічної політики в дорожньому комплексі; розроблення та виконання державних програм, спрямованих на створення умов для надійного й безпечного руху на автомобільних дорогах загального користування;задоволення потреб суспільного виробництва, населення та оборони країни в удосконаленні та раціональному розвиткові дорожньої мережі; організація збирання, зосередження та цільового використання коштів, що надходять для фінансування дорожнього господарства; організація будівництва, ремонту й утримання автомобільних доріг загального користування та інженерних споруд на них; забезпечення разом із Державтоінспекцією додержання чинного законодавства щодо охорони доріг і споруд на них тощо. Укравтодор очолює Голова, якого призначає Президент України.

Голова Укравтодору несе персональну відповідальність за виконання покладених на корпорацію завдань і здійснення нею своїх функцій.

Для погодженого вирішення питань, що належать до повноважень Укравтодору, в корпорації утворюють колегію в складі Голови (голова колегії), заступників Голови за посадою, керівників структурних підрозділів корпорації, а також керівників підприємств, установ і організацій дорожнього господарства.

Членів колегії затверджує Кабінет Міністрів України.

Рішення колегії проводять у життя наказами корпорації.

Корпорація за потреби видає разом із центральними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування спільні акти. Рішення Укравтодору, прийняті в межах його компетенції, є обов’язковими для підприємств, установ і організацій дорожнього господарства, незалежно від форм власності.

До компетенції місцевих державних адміністрацій також належить розв’язання питань щодо шляхового комплексу. Так,місцеві державні адміністрації здійснюють фінансування підприємств, установ і організацій, переданих в управління вищими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходи, пов’язані з розвитком благоустрою та шляховим будівництвом, тощо.

До шляхів сполучень належать і мости. Вони перебувають у віданні Укрзалізниці, Укравтодору та регіональної влади. Мости загального користування підпорядковано Укравтодору.

Органи управління зв'язком

Сучасний зв'язок є однією з пріоритетних і найважливіших галузей в Україні та покликаний задовольняти потреби споживачів, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, оборони та безпеки держави у засобах і послугах поштового та електричного зв'язку. Відносини у галузі зв'язку регулюються Законом України від 18 листопада 2003 р. „Про телекомунікації”, іншими актами законодавства України та нормативними актами міністерств і відомств. Правовий статус, повноваження і обов'язки операторів зв'язку, а також використання радіочастотного ресурсу визначаються окремими законодавчими актами.

Центральним органом виконавчої влади в галузі зв'язку є Державна служба зв'язку України.

Управління зв'язком полягає у визначенні основних напрямів розвитку галузі, а саме: розробленні та здійсненні заходів щодо розвитку і вдосконалення єдиної національної системи зв'язку, підвищення її якості, доступності і сталого функціонування; регулюванні діяльності, спрямованої на задоволення потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, об'єднань, установ, організацій і фізичних осіб у послугах електричного і поштового зв'язку загального користування; сприянні розвитку підприємництва на конкурентних засадах у сфері надання послуг зв'язку; проведенні державної антимонопольної політики у галузі зв'язку.

Державна служба зв'язку України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Її рішення, прийняті в межах його повноважень, є обов'язковими до виконання центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами і громадянами.

Державна служба зв'язку України очолює Голова, який здійснює керівництво дорученою йому сферою діяльності і несе відповідальність перед Президентом України та Кабінетом Міністрів України за стан справ у цій сфері.

Для розгляду наукових рекомендацій та інших пропозицій щодо головних напрямів розвитку науки і техніки, обговорення найважливіших програм та інших питань у Державній службі зв'язку України може утворюватися науково-технічна (наукова) рада з учених і висококваліфікованих фахівців.

Поштовий і електричний зв'язок в єдиному технологічному процесі здійснюють державні підприємства зв'язку. Поштовий зв'язок — це приймання, оброблення, перевезення та доставлення письмових відправлень, матеріальних цінностей, вико­нання доручень фізичних та юридичних осіб щодо грошових переказів, банківських операцій.

В Україні у сфері поштового зв'язку діють такі основні госпрозрахункові підприємства: Українське державне підприємство поштового зв'язку (далі — Укрпошта), державне підприємство «Преса».

Укрпошта діє на підставі її статуту і очолюється генеральним директором, який в межах своєї компетенції видає накази та затверджує положення про структурні підрозділи поштового зв'язку України. Укрпошта є юридичною особою.

В областях функціонують дирекції Укрпошти, які є її структурними підрозділами, філіалами, що діють на підставі її довіреності.

Дирекція має у своєму складі територіальне відокремлені без-балансові виробничі структурні підрозділи — вузли зв'язку, по-штамп. Дирекція не є юридичною особою і здійснює свою діяльність від імені Укрпошти та на підставі Положення про дирекцію, яке затверджується генеральним директором. Управління дирекцією здійснює директор, який у межах своєї компетенції видає накази та розпо­рядження. Головним завданням дирекції є своєчасне якісне та повне задоволення потреб споживачів у послугах поштового зв'язку.

В обласних центрах діють поштампи, а також нерайоновані відділення зв'язку; в районах — вузли зв'язку; в містах і селах — відділення зв'язку. Очолюють їх відповідні начальники.

Начальники структурних підрозділів приймаються на роботу та звільняються з роботи директором дирекції.

Основне призначення державного підприємства «Преса» — це розповсюдження друкованих засобів інформації по передплаті та в роздріб. Підприємство укладає договори з видавництвами, отримує тиражі видань, що друкуються в Києві, та експедує видання (пресу) до газетних вузлів України (районних вузлів зв'язку).

Державне підприємство «Марка України» збирає заявки у філіалах Укрпошти на знаки поштової оплати (марки, конверти, листівки), укладає договори з фабриками на маркіровану продукцію (марковані конверти, листівки) і марки тільки з фабрикою «Держзнак», отримує продукцію і експедує її до дирекцій (до дільниць умовних цінностей), а дільниці розсилають її по вузлах зв'язку. Ці державні підприємства є юридичними особами, їх очолюють директори.

Управління у сфері електричного зв'язку на рівні держави і областей є аналогічним управлінню Укрпошти.