Про випускні кваліфікаційні роботи

Схвалено

Вченою радою ХДУ

(протокол №4 від 31.10.2011р.)

 

ЗатверджуЮ

проф. О.Мішуков

Ректор, голова Вченої ради ХДУ

 

Положення

Про випускні кваліфікаційні роботи

студентів ХДУ

(зміни до “Розділу VII. Випускна робота” Тимчасового положення про організацію навчального процесу в ХДУ (у редакції від 31 жовтня 2005 року).

 

VII Випускна кваліфікаційна робота

Загальні положення

7.1.1. Виконання випускної кваліфікаційної роботи є складовою підсумкової державної атестації й завершальним етапом навчання студентів в університеті.

7.1.2. Випускні кваліфікаційні роботи виконуються за формами, що відповідають певним рівням вищої професійної освіти: для освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” – у формі випускної кваліфікаційної роботи бакалавра; для освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” – у формі випускної кваліфікаційної роботи спеціаліста; для освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр” – у формі випускної кваліфікаційної роботи магістра.

7.1.3. Випускна кваліфікаційна робота ОКР “бакалавр” – самостійно виконана робота студента, яка свідчить про вміння автора працювати з літературою, узагальнювати й аналізувати фактичний матеріал, використовувати теоретичні знання і практичні навички, отримані під час оволодіння відповідною освітньо-професійною програмою, має елементи наукового дослідження.

Випускна кваліфікаційна робота ОКР “спеціаліст” – самостійно виконана дослідна робота студента, яка передбачає авторське бачення проблеми, можливості її дослідження та розв’язання. Робота свідчить про вміння автора проводити емпіричне дослідження, опрацьовувати та аналізувати отримані результати, формулювати аргументовані висновки.

Випускна кваліфікаційна робота ОКР “магістр” – самостійно виконана науково-дослідна робота студента, головною метою і змістом якої є наукові дослідження з новітніх питань теоретичного або прикладного характеру за профілем підготовки.

7.1.4. Виконання випускних кваліфікаційних робіт має сприяти:

– систематизації, закріпленню й розширенню теоретичних і практичних знань зі спеціальності та застосуванню цих знань для розв’язання конкретних завдань;

– розвитку навичок здійснення самостійної роботи й оволодіння методикою вирішення питань і проблем, поставлених у випускній роботі;

– оцінюванню рівня володіння певною сукупністю професійних компетенцій, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

7.1.5. Випускні кваліфікаційні роботи виконують усі випускники денної, заочної та екстернатної форми навчання.

Студенти напрямів підготовки “Музичне мистецтво”, “Хореографія”, “Образотворче мистецтво” виконують випускну кваліфікаційну творчу роботу.

Студенти напряму підготовки “Соціальна педагогіка”, “Соціальна робота” виконують випускний кваліфікаційний проект (для ОКР “спеціаліст” та “магістр”), або випускну кваліфікаційну роботу (для ОКР “бакалавр”).

Студенти спеціальності “Журналістика” всіх освітніх кваліфікаційних рівнів виконують випускну кваліфікаційну роботу або виконують власний газетний чи журнальний проект видання (студентської, молодіжної, спортивної та ін. газети чи журналу).

7.1.6. Випускна кваліфікаційна робота виконується українською мовою, у т.ч. роботи з іноземних мов (крім робіт із мов національних меншин України).

Як виняток, наказом ректора дозволяється написання випускної кваліфікаційної роботи російською мовою, якщо наукової та методичної літератури з цієї проблематики українською мовою недостатня кількість, для напряму підготовки “Філологія (російська, українська мова та література)” всіх ОКР.

7.1.7. Студент несе відповідальність за дотримання встановлених вимог до випускної кваліфікаційної роботи і термінів її виконання. Робота оцінюється позитивною оцінкою тоді, коли вона є самостійно виконаним дослідженням і оформлена відповідно до вимог, які зазначені нижче.

 

Тематика випускних кваліфікаційних робіт

7.2.1. Тематика випускних кваліфікаційних робіт повинна бути актуальною, відповідати сучасному стану і перспективам розвитку науки і техніки. Під час вибору теми враховуються реальні проблеми і завдання.

7.2.2. Тематика випускної кваліфікаційної роботи може передбачати використання результатів наукових досліджень кафедри та їх розвиток.

7.2.3. Тематика випускної кваліфікаційної роботи визначається випусковими кафедрами. Тематика випускних робіт ОКР “спеціаліст” і “магістр” може бути логічним продовженням випускної роботи ОКР “бакалавр”.

7.2.4. Студентам надається право запропонувати свою тему випускної роботи з обґрунтуванням доцільності її розробки. У таких випадках перевага надається темам, котрі продовжують тематику виконаної курсової роботи, або які безпосередньо пов’язані з місцем майбутньої професійної діяльності випускника.

7.2.5. Декани факультетів за погодженням із завідувачами кафедр подають у ректорат рапорти про затвердження тематики випускних кваліфікаційних робіт студентів та екстернів, склад наукових керівників, рецензентів у термін, визначений регламентом роботи університету.

Наказ про затвердження тематики випускних кваліфікаційних робіт видається ректором ХДУ на підставі рішення Вченої ради ХДУ не пізніше грудня місяця.

Зміни щодо тематики випускних кваліфікаційних робіт вносяться наказом ректора не пізніше березня місяця.

 

 

Керівництво випускними кваліфікаційними роботами

7.3.1. Науковими керівниками випускних кваліфікаційних робіт призначаються професори і доценти (для освітньо-кваліфікаційних рівнів “спеціаліст” і “магістр”), професори, доценти, старші викладачі (для освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”).

7.3.2. За одним керівником може одночасно закріплюватися не більше восьми випускних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр”, не більше восьми випускних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”, не більше п’яти випускних робіт освітньо-кваліфікаційного рівня “магістр”.

7.3.3. Науковий керівник кваліфікаційної роботи:

• формулює тему випускної кваліфікаційної роботи і разом зі студентом визначає мету, завдання, предмет і об’єкт дослідження;
• рекомендує студентові необхідну основну літературу, web- ресурси;
• здійснює організаційну і науково-методичну допомогу шляхом проведення консультацій;
• контролює хід виконання роботи;
• періодично інформує випускову кафедру про хід виконання роботи;
• перевіряє оформлення виконаної випускної кваліфікаційної роботи відповідно до вимог ХДУ;
• готує відгук наукового керівника про випускну кваліфікаційну роботу;
• приймає рішення про готовність випускної кваліфікаційної роботи до захисту, що підтверджується відповідним підписом на титульному аркуші.

7.3.4. Наукові керівники до початку виконання випускної кваліфікаційної роботи доводять до відома студента вимоги щодо змісту й оформлення випускної кваліфікаційної роботи, які відображені у Положенні про випускні кваліфікаційні роботи студентів ХДУ.

 

Обсяг випускної кваліфікаційної роботи

Група спеціальностей	Кількість сторінок тексту формату А4 освітньо-кваліфікаційного рівня
бакалавр	спеціаліст	магістр
1. Гуманітарні	40-50	60-70	70-80
2. Природничо-математичні	35-45	45-55	55-65

 

7.5.3. Структура випускної кваліфікаційної роботи.

Випускна кваліфікаційна робота повинна містити такі структурні частини:

• титульний аркуш;

• зміст;

• перелік умовних позначень (за необхідністю);

• вступ;

• основну частину;

• висновки;

• список використаних джерел;

• додатки (за необхідністю).

7.5.4. У випускних кваліфікаційних творчих роботах напрямів підготовки “Музичне мистецтво”, “Хореографія”, “Образотворче мистецтво” теоретична частина може бути представлена у вигляді пояснювальної записки обсягом 10-15 аркушів, у якій надаються характеристика жанру і техніки виконання, етапи роботи, ескізи, нариси, короткочасні замальовки з теми роботи, висновки, список використаних джерел, додатки. Для концерту виготовляються програми та афіші.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ФАКУЛЬТЕТ

ЗАТВЕРДЖУЮ Декан факультету __________ ____________ ^(підпис) (П.І.Б.) «_____» __________

Гончарова Тетяна Миколаївна

Береги оформлення сторінок

Тип шрифту	Кегль, пунктів	Берег сторінки, мм	Кількість
лівий	правий	верхній	нижній	рядків	знаків у рядку
Times New Roman – 1,5 інт.							60-65

 

Шрифт друку повинен бути чітким, барабан принтера – чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту випускної роботи повинна бути однаковою.

Вписувати в текст випускної роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.

Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання випускної роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) машинописним способом. Допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці.

Текст основної частини випускної роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин випускної кваліфікаційної роботи “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до набору.

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3 – 4 інтервалам.

Кожну структурну частину випускної роботи треба починати з нової сторінки.

7.7.3. Нумерація

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків (малюнків), таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.

Першою сторінкою випускної роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок випускної роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини випускної роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Звертаємо увагу на те, що всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини випускної роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: “1. ВСТУП” або “6. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку.

У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пунктможе не мати заголовка.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати у випускній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках випускної роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри яких більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують увідповідних місцях після згадування у тексті або в додатках.

Ілюстрації позначають словом “Рис.” і нумерують послідовно в межахрозділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.

Наприклад:

Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо у випускній роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межахрозділу. Таблиці, що розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “ Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “ Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу).

Якщо в розділі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.

При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “ Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “ Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “ Продовження табл.1.2”.

Формули у випускній роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: формула (А.1) – перша формула додатка А. Якщо у тексті тільки одна формула чи рівняння, їх нумерують за загальними вимогами, як наведено вище.

Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання у наступному тексті. Інші – нумерувати не рекомендується.

Примітки до тексту і таблиць, в яких указують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад:

Примітки:

1....

2....

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку.

7.7.4. Ілюстрації

Ілюструють випускну кваліфікаційну роботу, виходячи з певного загального задуму, за ретельно продуманим тематичним планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації.

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис).

Підпис під ілюстрацією зазвичай має чотири основних елементи:

– найменування графічного сюжету, що позначається скороченим словом “Рис.”;

– порядковий номер ілюстрації, який указується без знаку номера арабськими цифрами;

– тематичний заголовок ілюстрації, що містить текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

– експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Основними видами ілюстративного матеріалу у випускній кваліфікаційній роботі є: креслення, технічний рисунок, схема, фотографія, діаграма і графік.

Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке відтворення (електрографічне копіювання, мікрофільмування). Ілюстрації виконують чорнилом, тушшю або пастою чорного кольору на білому непрозорому папері.

У випускній кваліфікаційній роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації й оригінали фотознімків.

Фотознімки розміром, меншим за формат А4, наклеюють на стандартні аркуші білого паперу формату А4.

7.7.5. Таблиці

Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць.

Приклад побудови таблиці:

Таблиця (номер)

 

Назва таблиці

Заголовки граф Підзаголовки граф

Головка
Рядки

Графи (колонки)

Боковик

(заголовки

рядків)

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово “Таблиця” починають з великої літери. Назву наводять жирним шрифтом. За логікою побудови таблиці її логічний суб’єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці чи в них обох, а не у прографці, логічний предикат або присудок таблиці (тобто дані, якими характеризується підмет) – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка. Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути за можливістю коротким. Слід уникати повторів тематичного заголовка, у заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Боковик, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять у об’єднувальні рубрики, загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. У прографці повторювані елементи, які мають відношення до всієї таблиці, виносять у тематичний заголовок або в заголовок графи, однорідні числові дані розміщують так, щоб їх класи збігалися, неоднорідні – посередині графи, лапки використовують тільки замість однакових слів, які стоять одне під одним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку дисертації або з поворотом за стрілкою годинника. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, у другому – боковик. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками, якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами “Те саме”, а далі – лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.

 

Формули

При використанні формул необхідно дотримуватися таких правил. Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул. Для економії місця кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення, вписують всередині рядків тексту.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба по­давати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій їх наведено у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова “де” без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення. Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті, інші нумерувати не рекомендується.

Порядкові номери позначають арабськими цифрами в круглих дужках біля правого поля сторінки без крапок від формули до її номера. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять у наступний, нижче формули. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться всередині групи формул і спрямовано в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації:

- у тексті перед формулою є узагальнююче слово;

- цього вимагає побудова тексту, що передує формулі.

Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна під одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою до її номера. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза. Після таких громіздких математичних виразів, як визначники і матриці, можна розділові знаки не ставити.

 

7.7.7. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела.

При написанні випускної кваліфікаційної роботи студент повинен посилатися на джерела, матеріали або окремі результати, які наводяться у випускній роботі, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання, питання, вивченню яких присвячено роботу. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг. Посилатися слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, не включений до останнього видання. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела, на яке є посилання в дисертації. Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «у працях [1 – 7]». Коли в тексті випускної роботи необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Приклад:

Цитата в тексті “…незважаючи на пріоритетне значення мовних каналів зв’язку між діловими партнерами, ні в якому разі не можна ігнорувати найбільші канали передачі інформації” [6, с.16].

Відповідний опис у переліку посилань.

6. Дороніна М. Культура спілкування ділових людей: [навч. посіб] / М.Дороніна. – К.: КМ Академія, 2008.- 192 с.

Посилання на ілюстрації вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». Посилання на формули вказують порядковим номером формули в дужках, наприклад, «у формулі (2.1)». На всі таблиці повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад «… у табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад «див. табл. 1.3».

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет потребує точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі:

- текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, у якій його подано в джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується словосполука «так званий»;

- цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту та без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, наприкінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

- кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

- при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів і давати відповідні посилання на джерело;

- якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

- коли автор, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, то робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім тире і вказуються ініціали автора дисертації, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є (курсив наш.- М. X.), (підкреслено мною.- М. X.), (розбивка моя.- М. X).

7.7.8. Оформлення списку використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Джерела можна розташовувати у порядку посилань у тексті, а також в алфавітному порядку перших авторів або заголовків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором.

Приклад оформлення бібліографічного опису у списку літературних джерел до випускної кваліфікаційної роботи подано у таблиці 7.5.

Таблиця 7.5.

Приклад оформлення бібліографічного опису у списку літературних джерел