Міжнародна економіка: суть, структура, розвиток.

Міжнародна економіка: суть, структура, розвиток.

Міжн.економіка – це сукуп.націон.економік, екон.систем і відносин, які обєдн.націон.ек-ки у цілісну сис-му, яка розвив.за обєктивн.законами ринк.ек-ки. У структурі міжн.ек-ки можна виділити 4 рівні: базові поняття; держ.рег-ння; форми міжн.екон.відносин; міжн.рег-ння і нагляд. На першому рівні заклад.концепт.базові поняття, основані на тому, що сучасна ек-ка за своєю суттю є міжн.і баз.на МПП та поділі факторів вир-ва між кр. Міжн.поділ праці і його міжн.кооперація стали основою виникн.св.ринку.

Розвиток св.ринку товарів зумовив інтенсифік.міжн.екон.обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів вир-ва, насамперед к-лу та роб.сили, що привело до виникн.св.гос-ва та форм-ння міжн.ек-ки.

Фактори що зумовлюють форм-ння св.гос-ва – це розгорт.НТР, поглибл.МПП та інтернаціоналізації вир-ва, необх-сть об’єднання зусиль для розв’яз.глоб.проблем і потреба в мирному співіснуванні, прагнення народів світу вижити за умов нарощення ядерного потенціалу.

Структура св.гос-ва:

1. За вир.критерієм виділ. промислово розвинуті країни (це кр., в яких об’єм промислового вир-ва перевищує 50% ВВП), аграрні (питома вага с/г у ВВП перевищує 50%), промислово аграрні (питома вага пром-сті в заг.обсязі створюваної і промислової аграрної прод-ції перевищує 50%), аграрно промислові (питома вага СГ прод-ції в заг.обсязі промислової і с/г прод-ції перевищує 50%)

2. За рівнем екон.розвитку виділ. економічно розвинуті країни, країни що розвив.і країни з перехідною ек-кою.

Функціонально міжн.ек-ка поділ.на міжн.мікроекономіку та міжн.макроекономіку.

Міжн.мікроекономіка — це частина теорії міжн.ек-ки, що вивчає законом-сті міждерж.руху конкретних товарів і факторів їх вир-ва та ринкові хар-ки — попит, пропозицію, ціну.

Міжн.макроекономіка — це частина теорії міжн.ек-ки, що вивчає закон-сті функц-ння відкр.націон.економік і св.гос-ва загалом.

Важливе знач.для міжн.ек-ки має екон.політика держав, механізми рег-ння ек-ки загалом і її зовн.аспектів зокрема. Міжн.ек-ці властивий прагматичн.підхід до вибору теорії, моделей та інструментів екон.політики. Вона використ.досягн.різних шкіл екон.думки (неоклас, неокейнс, школи раціон.очікувань). Теорет.напрац-ння привели до висновку про необх-сть держ.втручання в ек-ку і її рег-ння в тих чи ін.формах. Питання про ступінь держ.втручання в екон.розвиток, поставлене Кейнсом, є актуальним і сьогодні. Осн.формами держ.рег-ння на мікрорівні є рег-ння зовн.торгівлі та руху факторів вир-ва, а на макрорівні — вал.і фін.рег-ння.

Міжн.економіка проявл.у конкретн.формах міжн.екон.відносин. МЕВ – це комплекс екон.відносин між окремими кр, їх регіон.обєднаннями, окремими під-вами, ТНК та міжн.екон.орг-ціями в сис-мі св.гос-ва.

Структура МЕВ: міжн.поділ праці, міжн.торгівля, міжн.виробнича та інвестиц.дія-сть, міжн.науково-техн.відносини, міжн.міграція роб.сили, міжн.валютно-кредитні та фін.відносини.

Міжн.екон.інтеграція на суч.етапі стає дедалі важливішою формою міжн.екон.відносин. Вона стала закономірним рез-том розвитку міжн.торгівлі товарами і послугами та міжн.руху факторів вир-ва.

Міжн.рег-ння і нагляд за св.екон.процесами здійсн.понад 100 міжнар.орг-цій. Вони покликані спостерігати за св.екон.розвитком, запобігати дисбалансам та надавати кр.всебічну підтримку. Серед них — МВФ (макроекон.політика), Всесвітня торгова орг-ція (торг.політика), Група Св.банку (структурна політика), сис-ма ООН (соц.політика).

 

Сучасна міжнародна економіка: закони і особливості розвитку

МЕ – це сукупність націон.гос-ств та екон.відносин, які об’єднують ці гос-ства у цілісну сис-му яка розвив.за об’єктивними законами ринк.ек-ки.

Екон.закони – це внутр.-необх.стійкі найсут.причинно-наслідк.звязки між протилежн.сторон., вл-стями явищ і процесів екон.життя.

1) закон вартості – ринок не враховує індивід.затрати окремих вир-в. Товари прод.не за нац.варт-стю, а за інтернац.варт-стю, орієнт. на нац варт-сть країн, які випуск.наб.к-сть товарів;

2) закон Д і С – ціна коливається навколо інтернац вартості;

3) закон нагромадження – капітал постійно рух.до зростання;

4) закон нерівномірн.розвитку;

5) закон адекватності – закон відп-сті вир.відносин х-ру розвитку продукт.сил. (ств-ня ЄС, різн регіон обєднань);

6) закон підвищ.прод-сті праці. Цей закон відображ.існування суперечності між зрост.потреб і обмеженими можл-тями екстенс.розвитку ек-ки. Розв'яз.суперечності здійсн.на основі підвищ.прод-сті праці, що знаходить конкретне вираж.в економії роб.часу.

Особл-сті: зросла роль держави, міждерж.рег-ння екон.процесів, регіоналізація-обєдн.нац.економік, зрост.роль міграції к-лу - інвестиції, серед суб’єктів на перше місце виходять ТНК.

 

Систематизація країн світу

Вся сукупність національних економік у світі складає близько 200 держав. Організація Об’єднаних Націй, Міжнародний валютний форд, Світовий банк дають найбільш повну характеристику даної сукупності. При цьому ООН основну увагу приділяє соціальним і демографічним аспектам розвитку країн. Для Світового банку важливою є оцінка ступеня економічного розвитку країн.

Для розуміння і оцінювання відмінностей між національними економіками, визначення їх місця та перспектив розвитку в системі світового господарства, актуальною проблемою в теорії та практиці МЕВ є їх систематизація.

І. Екон.-розвин.кр. (висок.рівень соц.стандартів, розвинут.мед.страх-ння, розвинут.рівень пенс.забезпеч., нематер.вир-во).

1) Велика 7-ка країн (47% Св.ВВП) – це постіндустр.кр.

2) малі екон.-високо розвин.кр.: Бельг, Швец, Швейц, Норвег, Данія, Австрія.

3) Розвинуті країни переселен.типу: Австралія, Нова Зел, Пд.-Африк.республіка, Ізр.

4) Зх-європ.кр.сер.екон.розвитку: Греція, Португалія, Іспанія, Ірландія.

5) Європ.держави-карліки: Монакко, Андорра, Ліхтенштейн.

ІІ. Кр., що розвив. (70% території землі, 80% нас.землі, а створюють вони 20% Св.ВВП).

Нові індустр.кр. І покоління (Аргентина, Бразилія, Мексика).

НІК ІІ покоління (Індія, Індонезія, Таїланд).

НІК ІІІ покоління (Туреччина, Туніс)

НІК 4 покоління (Філліпіни)

Кр.-експортери нафти (ОАЕ, Кювейт, Алжир).

Кр., що розвив., які не пройшли стадії індустріалізації.

Капіталістичн.кр.(Куба, Кор.Нар.Демокр.Респ, Вєтнам, Китай).

ІІІ. Кр.з перехідною ек-кою (Монголія, Чехія, Словаччина, 15 пострадян.кр.).

Велика 20-тка або група „20” – особл-стю є те, що у форумі прийм.участь країни, які віднос.до різних груп екон.розвитку, але вони вплив.на розвиток ін.країн у своїх групах, це системотворчі кр: Австралія, Аргентина, Бразилія, В.Б., Нім., Індія, Індонезія, Італія, Канада, Китай, Корея, Мексика, Росія, Сауд.Аравія, США, Туреччина, Франція, ПАР, Японія, ЄС.

Координація економічної політики в системі ООН

Система екон.заходів, які проводить країна всередині держави і за її межами назив.міжн.екон.політикою. Засобами зовн.екон.політики виріш.як внутр., так і зовн.екон.проблеми.

ООН – це універс.міжн.орг-ція, покликана сприяти розвяз.гол.політ.проблем, що неможливо без вирішення екон.і соц.завдань.

Бюджет ООН форм.за рахунок внесків кр.-членів орг-ціїї ООН; склад.з 2-ох типів бюджету: регулярний – викор.для покриття витрат підрозділів ООН; бюджет операцій для підтримки миру.

Завдання ООН: ліквідація бідності і голоду; забезпеч.заг.початк.освіти; заохоч.рівності чоловіків і жінок; скорочення дит.смертності; поліпш.охор.материнства; боротьба зі снідом, малярією та ін.хворобами.; забезпеч.еколог.стійкості; форм-ння глоб.партнерства з метою розвитку.

Міжнародна економіка: суть, структура, розвиток.

Міжн.економіка – це сукуп.націон.економік, екон.систем і відносин, які обєдн.націон.ек-ки у цілісну сис-му, яка розвив.за обєктивн.законами ринк.ек-ки. У структурі міжн.ек-ки можна виділити 4 рівні: базові поняття; держ.рег-ння; форми міжн.екон.відносин; міжн.рег-ння і нагляд. На першому рівні заклад.концепт.базові поняття, основані на тому, що сучасна ек-ка за своєю суттю є міжн.і баз.на МПП та поділі факторів вир-ва між кр. Міжн.поділ праці і його міжн.кооперація стали основою виникн.св.ринку.

Розвиток св.ринку товарів зумовив інтенсифік.міжн.екон.обміну не лише товарами, а й переміщенням факторів вир-ва, насамперед к-лу та роб.сили, що привело до виникн.св.гос-ва та форм-ння міжн.ек-ки.

Фактори що зумовлюють форм-ння св.гос-ва – це розгорт.НТР, поглибл.МПП та інтернаціоналізації вир-ва, необх-сть об’єднання зусиль для розв’яз.глоб.проблем і потреба в мирному співіснуванні, прагнення народів світу вижити за умов нарощення ядерного потенціалу.

Структура св.гос-ва:

1. За вир.критерієм виділ. промислово розвинуті країни (це кр., в яких об’єм промислового вир-ва перевищує 50% ВВП), аграрні (питома вага с/г у ВВП перевищує 50%), промислово аграрні (питома вага пром-сті в заг.обсязі створюваної і промислової аграрної прод-ції перевищує 50%), аграрно промислові (питома вага СГ прод-ції в заг.обсязі промислової і с/г прод-ції перевищує 50%)

2. За рівнем екон.розвитку виділ. економічно розвинуті країни, країни що розвив.і країни з перехідною ек-кою.

Функціонально міжн.ек-ка поділ.на міжн.мікроекономіку та міжн.макроекономіку.

Міжн.мікроекономіка — це частина теорії міжн.ек-ки, що вивчає законом-сті міждерж.руху конкретних товарів і факторів їх вир-ва та ринкові хар-ки — попит, пропозицію, ціну.

Міжн.макроекономіка — це частина теорії міжн.ек-ки, що вивчає закон-сті функц-ння відкр.націон.економік і св.гос-ва загалом.

Важливе знач.для міжн.ек-ки має екон.політика держав, механізми рег-ння ек-ки загалом і її зовн.аспектів зокрема. Міжн.ек-ці властивий прагматичн.підхід до вибору теорії, моделей та інструментів екон.політики. Вона використ.досягн.різних шкіл екон.думки (неоклас, неокейнс, школи раціон.очікувань). Теорет.напрац-ння привели до висновку про необх-сть держ.втручання в ек-ку і її рег-ння в тих чи ін.формах. Питання про ступінь держ.втручання в екон.розвиток, поставлене Кейнсом, є актуальним і сьогодні. Осн.формами держ.рег-ння на мікрорівні є рег-ння зовн.торгівлі та руху факторів вир-ва, а на макрорівні — вал.і фін.рег-ння.

Міжн.економіка проявл.у конкретн.формах міжн.екон.відносин. МЕВ – це комплекс екон.відносин між окремими кр, їх регіон.обєднаннями, окремими під-вами, ТНК та міжн.екон.орг-ціями в сис-мі св.гос-ва.

Структура МЕВ: міжн.поділ праці, міжн.торгівля, міжн.виробнича та інвестиц.дія-сть, міжн.науково-техн.відносини, міжн.міграція роб.сили, міжн.валютно-кредитні та фін.відносини.

Міжн.екон.інтеграція на суч.етапі стає дедалі важливішою формою міжн.екон.відносин. Вона стала закономірним рез-том розвитку міжн.торгівлі товарами і послугами та міжн.руху факторів вир-ва.

Міжн.рег-ння і нагляд за св.екон.процесами здійсн.понад 100 міжнар.орг-цій. Вони покликані спостерігати за св.екон.розвитком, запобігати дисбалансам та надавати кр.всебічну підтримку. Серед них — МВФ (макроекон.політика), Всесвітня торгова орг-ція (торг.політика), Група Св.банку (структурна політика), сис-ма ООН (соц.політика).