Технологія важлива при розміщенні виробництва

Технологія важлива при розміщенні виробництва

У перспективі з'являться можливості розміщення підприємств, які раніше визнавались трудомісткими, практично повсюдно, у тому числі в трудодефіцитних районах.

Вирішальним засобом задоволення потреб народного госпо­дарства у виробничих ресурсах повинні стати ресурсозберігаючі технології. При використанні ресурсозберігаючих технологій важ­ливо додержуватись регіональних пріоритетів.

Для територіально-виробничих комплексів, особливо тих, які тільки створюються, буде характерним високий рівень застосування прогресивних видів техніки і технології, перш за все механізації і ав­томатизації виробництва, які охоплять увесь виробничий цикл.

Особливо велика роль науково-технічного прогресу в охороні навколишнього середовища і раціональному природокористу­ванні

Автомобільний транспорт

Довжина автошляхів загального користування становила у 1997 р. більш ніж 172 тис. км, в тому числі з твердим покриттям — 164 тис. км; їх середня щільність по Україні складає 271 км/тис. км2. Найбільш високим відповідним показником виділяються західні області України — 300 км/тис. км2 і нижче. Лише в Донецькій, Дніпропетровській областях і в Автономній Республіці Крим цей показник сягає 300 км/тис. км2 і вище. Найважливішими автомагістралями України є: Київ — Полтава — Харків — Ростов-на-Дону, Київ — Москва, Київ — Санкт-Петербург, Київ — Одеса, Москва — Харків — Запоріжжя — Сімферополь, Київ — Житомир — Рівне — Львів — Ужгород, Київ — Дніпропетровськ — Донецьк — Маріуполь та ін. Близько третини автошляхів з твердим покриттям в Україні мають капітальний тип покриття, переважно на шляхах загальнодержавного і міждержавного значення. При цьому переважає перехідний тип покриття (гравійні, шосе, асфальтовані, бруківки).

В сільській місцевості важливе значення мають автошляхи місцевого та внутрішньогосподарського підпорядкування. Майже 30% цих автошляхів не мають ще твердого покриття і в період несприятливих погодних умов становляться слабопрохідними. Внаслідок цього народногосподарський комплекс України, і зокрема галузі АПК, мають великі матеріальні збитки.

Щоб досягти забезпеченості України автошляхами рівня європейських країн, необхідно побудувати і модернізувати майже 200 тис. км автошляхів, у тому числі 60% у сільській місцевості. У міждержавних зв’язках необхідним є будівництво автомагістралей світового рівня з бетонним або асфальтобетонним покриттям і багаторядним рухом. Досвід США, Німеччини, Японії свідчить, що саме під час економічних криз будівництво автошляхів набувало пріоритетного значення завдяки можливості створення нових робочих місць і високій ефективності капіталовкладень.

Автотранспорт України характеризується тим, що 70% вантажного парку зосереджено в господарствах і автопідприємствах (АТП) агропрому та корпорації «Укравтотранс», решта — на підприємствах більше ніж 80 відомств.

Автомобільний транспорт України потребує значного технічного оновлення, оптимізації структури парку за вантажопідйомністю, типами кузова, наявністю спеціалізованих транспортних засобів, особливо малої вантажопідйомності. Необхідним є підвищення питомої ваги дизельних двигунів на автомобілях вітчизняного виробництва, вдосконалення системи технічного обслуговування та ремонту автомобілів за рахунок розвитку мережі сервісного обслуговування, створення нових і модернізації старих авторемонтних заводів.

 

Агломерація міських поселень

Агломерація міських поселень — форма розселення, територіальне скупчення населених пунктів (переважно міст), які об'єктивно об'єднані в єдине ціле (складну багатокомпонентну динамічну систему) інтенсивними функціональними, у тому числі економічними, трудовими та соціальними, культурно-побутовими, рекреаційними та іншими звя'зками, а також екологічними інтересами. В основі агломерації лежить одне або декілька компактно розташованих (конурбація) міст,

 

Агропромисловий комплекс україни

АПК – це сукупність галузей господарства, що виконують функцію забезпечення населення продуктами харчування і предметами народного споживання с/г походження. АПК значною мірою визначає розвиток кр-ни, рівень життя населення, його забезпеченість продуктами харчування, а промисловість с/г сировиною. В АПК зайнято близько 1/3 всієї чисельності працівників народного господарства. На частку його галузей припадає понад 30% основних виробничих фондів. Галузі АПК формують близько 1/3 національного доходу і майже 2/5 валового суспільного продукту. АПК – складний комплекс, де економічно, технологічно та організаційно взаємопов’язані між собою багато галузей і в-в. АПК має надто складну функціональну і галузеву структуру. До його складу входять 3 основні сфери: 1) с/г вир-во – рослинництво і тваринництво, що створює сировинну базу АПК – це його основна ланка;2)галузі, що створюють матер-техн-ні засоби для галузей АПК. Це с/г машинобуд-ня, вир-во засобів захисту рослин, мінеральних добрив;3)галузі, що забезпечують переробку с/г продукції (харчова, легка). У сучасних умовах для успішного розвитку всіх галузей АПК створюються нові форми організації агропромислового в-ва – агропромислові об’єднання, агро комбінати, агрофірми, асоціації. В сучасних умовах розвитку науково-технічного прогресу здійснюється інтеграція науки і в-ва на основі створення науково-виробничих систем. В Україні успішно функціонує науково-виробнича система „Кукурудза” в Дніпропетровській обл..

 

Атомна енергетика україни

АЕС за характером використовуваного палива не пов’язані з родовищами його видобування, що забезпечує широкий маневр їх розміщення. АЕС орієнтовані винятково на споживачів, особливо на райони з обмеженими ресурсами палива та гідро­енергії.

В Україні працюють 5 потужних АЕС — Запорі­зька, Півден­ноукраїнська, Рівненська, Хмельницька, Чорнобильська. Під тиском громадськості припинено будівництво Кримської, Чигиринської, Харківської АЕС та Одеської атомної ТЕЦ.

АЕС виробляють 29% енергії. Слід проводити реконструкцію атомної електроенергетики на новій технологічній основі, створювати енергоблоки, які викори­стовували б уран низького збагачення, який виробляють наші збагачувальні фабрики Придніп­ров’я та Прикарпаття. Доцільно будувати нові блоки середніх за потужністю атомних електростан­цій під землею з багатократним рівнем техніки безпеки. АЕС розташовують незалежно від пал.-енерг. фак­тору та орієнтують на споживачів у районах з на­пруженим пал-енерг балансом, біля водних джерел. ТЕС-67%, ГЕС-4%, АЕС-29%.

Галузі кольорової металургії україни

У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість, виробництво магнію, титану і магнію, ртуті, феронікелю, золота.

Калійні мінеральні добрива в україні

Пром. виробництво сконцентроване на західно-українських землях. На Передкарпатті відомі 13 родовищ, у тому ч. калусько-глинське, стебницьке і бориславське родовища калійних солей. На їх базі в Калуші й Стребнику створено хім. комбінати, що виробляють калійні добрива. Родовища калійних солей відкрито також на півн.зах. окраїні Донбасу б. м. Слов'янське й Артемівське. Хлорид калію виробляє тепер Дніпропетровський титаномагнієвий комбінат.

 

Найбільші запаси природного газу в україні

Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни

Родовища марганцевих руд в україні

Запаси України сконцентровані в єдиному марганцеворудному басейні, що включає Нікопольське (33% розвіданих запасів країни) та Великотокмацьке (67%) родовища.

 

Важке машинобудування

Важке машинобудування об’єднує в-во металургійно­го, гі-рничо-шахтового, підйомно-транспортного та енергетичного устаткування. Для нього характерні низька трудомісткість, висока металомісткість, низька транспортабельність проду-кції. Як прави­ло, у важкому машинобудуванні більше підпр-иємств повного цик­лу (заготовка, обробка, складання), які ви-пускають продукцію не­великими серіями і навіть індивідуаль-ного призначення.Виробництво металургійного устаткування майже повністю (95,5 %) зосереджене в Донецькому і Придні-провському економіч­них районах. Найбільше під-во Ново-Кра­маторський машинобудівний завод, який випускає коваль-сько-пре­сове, металургійне устаткування, прокатні листові стани неперервної дії, металорізальні верстати для, Дебальців-ський машинобудівний завод,Старо-Крама­торський, Кадіївсь-кий ливарно-механічний завод -устаткування для металурій-ної промисловості.Центри-Дніпропетровськ, Кри­вий Ріг і Марганець.Заводи гірничо-шахтового і бурового устаткування розміщені поблизу споживачів — вугільної промисловості До-нбасу, рудної бази Придніпров’я, районів видобутку нафти і газу. Враховується фак­тор металомісткості, оскільки спожи-вачі машин і металу розташо­вані в тих самих районах. Основ-ними центрами цієї галузі є Друж-ківка, Горлівка, Ясинувата, Донецьк, Харків, Луганськ, Красний Луч, Конотоп, Кривий Ріг, Чернівці, Дрогобич.Найбільші підприємства підйомно-транспортного машинобудування розташовані в Одесі, Львові, Харкові, Нікополі, Прилуках і Дніпропетровську, середні — у Слов’янську, Золотоноші (Черкаська обл.) та Ківерцях (Волин-ська обл.). Найбільш спеціалізованим підприємством підйом-но-транспортного машинобудування України для випуску різ-них типів автонавантажувачів є львівський завод “Автонван-тажувач”.Однією з найголовніших галузей важкого машино-будування є енергетична, яка спеціалізується на виробництві парових гідравліч­них турбін, генераторів, котлів і потужних дизельних моторів, устат­кування для атомних електростанцій, електроапаратури й кабелю.Центром енергетичного машино-будування є Харків. Його під­приємства — турбінний завод ім. С. М. Кірова, завод “Електроваж-маш”, електромеханічний (ХЕМЗ) і “Електромашина” — випуска­ють понад 40 % проду-кції енергетичного машинобудування Украї­ни. Турбінний за-вод випускає потужні турбіни для теплових, атом­них і гідрое-лектричних станцій. На заводах Харкова виробляють також устаткування для автоматичного управління виробничими процесами в металургійній, вугільній та інших галузях народ-ного господарства.Також Запоріжжя, Київ, Дніпропетровськ, Меліто­поль,Львів,Тернопіл,Полтава, Нова Каховка. Центрами енерге­тичного дизелебудування є Токмак (Запорізька обл.), Первомайськ (Миколаївська обл.), Борислав (Херсонська обл.). Кабельне вироб­ництво організоване у Києві, Харкові, Одесі, Донецьку. Електроі­золяційні матеріали виробляють у Луганську, Слов’янську, Львові, Первомайську. Найважливі-шими центрами виробництва важких верстатів і ковальсько-пресового обладнання є Краматорськ, Харків, Дніпропетров-ськ, Кривий Ріг, Марганець.

 

Валовий внутрішній продукт

Валовий внутрішній продукт (ВВП) вимірює ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених у даній країні протягом певного періоду часу, - як правило, року.

 

Невичерпні природні ресурси

До невичерпних природних ресурсів належать водні та кліматичні. Водні ре­сурси - води, що використовуються як джерело водопостачання населення, про­мисловості та сільського господарства, а також як джерело енергії. Кліматичні ре­сурси - сонячна радіація - як джерело світла, тепла та енергії, енергії вітру. Ат­мосферні опади можна відносити до водних та кліматичних ресурсів.

Водні ресурси України

Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві. Частина користувачів (промисловість, сільське і комунальне господарства) безповоротно забирають воду з рік, озер, водосховищ, водоносних горизонтів. Інші використовують не саму воду, а її енергію, водну поверхню або водоймище загалом (гідроенергетика, водний транспорт, рибництво). Водойми мають велике значення для відпочинку, туризму, спорту.

В Україні у пересічний за водністю рік загальні запаси природної води складають 94 км3, з яких доступні для використання 56,2 км3. Основна частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий стік — 85,1 км3 (без Дунаю). 60% річкового стоку формується на території України (місцевий стік), 40% — за її межами (транзитний стік).

Головні ріки України: Дніпро (загальна довжина 2201 км, у межах України 981 км; середній річний стік 53,5 км3), Дністер (загальна довжина 1362 км, у межах України 705 км; стік 8,7 км3), Південний Буг (довжина 806 км; стік 3,4 км3), Сіверський Донець (загальна довжина 1053 км, у межах України 672 км; стік 5 км3). Дунай протікає по території України на ділянці 174 км; середній річний стік 123 км3 — переважно транзитний.

Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км. Влітку річки стають маловодними, чимало з них міліють і навіть пересихають. Для затримання талих снігових вод і регулювання стоку на більшості рік створено водосховища (загальна кількість — 1057; здатні вмістити 55 км3 води).

Для постачання води у маловодні райони збудовано канали: Північно-Кримський довжиною 400,4 км, Дніпро—Донбас — 550 км, Сіверський Донець—Донбас — 131,6 км та ін. На півдні України створено великі зрошувальні системи (Каховська, Інгулецька та ін.). У районах надлишкового зволоження або уповільненого стоку діють меліоративні системи (Верхньоприп'ятська, Латорицька та ін.).

Озер у країні понад 20 тисяч, 43 з них мають площу, яка перевищує 10 км2. Великі озера розташовані в плавнях Дунаю і на узбережжі Чорного моря (Ялпуг, Сасик та ін.). Найбільше озеро Полісся — Світязь. Синевир — найбільше озеро Карпат. Загальна площа боліт становить 12 тис. км2. Розташовані вони переважно в Поліссі. Розрахункові запаси прісних підземних вод дорівнюють 27,4 км3, з яких 8,9 км3 не пов'язані з поверхневим стоком.

В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. У маловодні роки дефіцит води відчувається навіть у басейнах великих рік. Щонайбільше свіжої води (48% загального споживання) споживає промисловість, 40% води йде на потреби сільського господарства, 12% припадає на комунальне господарство міст та інших населених пунктів. До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поли­ву); заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо.

27 Вплив економіко-географічного положення полягає у тому, що…

вивчається просторове відношення досліджуваного об’єкта порівняно з положенням ін. країн. До найголовніших відношень належать відношення до джерел природи і трудових ресурсів, ринків збуту продукції, головних економічних центрів і вузлів. ЕГП впливає на розміщення підприємств, їх спеціалізації та масштабу виробництва (тяжіння до джерел сировини, концентрація в малих містах і селах, а не в великих містах тощо).

28 Вплив НТР на РПС виражається в тому, що...

різко зменшилась частка добувної промисловості й зросла роль обробної; базові галузі поступились машинобудуванню, хімії, електротехниці (пріоритетний розвиток одержали електроніка, біотехніка, робототехніка); змінює підходи до розміщення продуктивних сил, створюючи нові можливості як для розв'язання галузевих господарських проблем, так і для комплексного розвитку господарства у традиційних районах і на освоюваних територіях,.Регіональна модифікація техніки та технології - зниження витрат живої праці, скорочення строків будівництва об'єктів, впровадження нових джерел сировини й палива, які підвищать економічну ефективність виробництва.

 

Галузь господарства

це сукупність підприємств і організацій, об'єднаних спільністю функцій, які вони виконують у системі територіального поділу праці.

 

35 Галузь хімічної промисловості, що виробляє кислоти, соду, мінеральні добрива, нафтопродукти, папір, хімічні волокна – це:

основна (неорганічна) хімія

 

ЦЕ ЕКОНОМІЧНИЙ РАЙОН

 

39.

40.

41, 42 Для нафтодобувної галузі характерні такі проблеми та перспективи…

Нафтова промисловість України має технічні, еконо­мічні, навіть політичні проблеми:

— застарілими є основні фонди більшості свердловин та їх обладнання; коефіцієнт зношення основного капіталу нафтовидобувної галузі — 60%;

— низький технічний рівень виробництва, недоскона­лість технологічних схем переробних заходів зумовлюють невисокий коефіцієнт отримання світлих нафтопродуктів — 0,5—0,6, тоді як у розвинутих країнах — 0,9;

— відсутність альтернативних джерел постачання наф­ти (з Близького Сходу, Північної Європи, Закарпаття, Ка­захстану);

— низькі темпи добудови нафтового терміналу поблизу Одеси нафтомісткістю 50 млн. т, який міг би забезпечити надходження нафти з близького Сходу і Закавказзя;

— незаінтересованість окремих країн (Росії, Туреччи­ни, Румунії) у становленні нафтотранспортного коридору через Україну для транспортування азербайджанської наф­ти у Європу. На початку 2002 р. частина нафтопроводу — Одеса—Броди — була готова до експлуатації, а відрізок йо­го — Броди—Гданськ — готова прокласти Польща. Украї­на запрошує західних інвесторів до створення спільної нафтотранспортної компанії з передачі кавказької нафти до Європи.

Перспективи: Однак з найголовніших – це пошук шляхів стабілізації та подальшого приросту видобутку нафти в Укр. Зростання глибини залягання продуктивних покладів нафти, ускладнення технології їх освоєння, зниження темпів приросту промислових запасів є стримуючими факторами щодо збільшення видобутку нафти. Одночасно наявність на тер Ук значної к-сті науково обгрунтованих прогнозних запасів високоякісної нафти з низьким вмістом сірчаних сполук, високим виходом світлих фракцій, а також зросла потреба в нафтопродуктах стимулюють розвиток нафтовидобувної пр-сті. У нафтовидобувній пр-сті країни необхідно різко збільшити обсяги експлуатаційного буріння на діючих родовищах, значно прискорити освоєння нових родовищ, які передбачається відкрити в процесі геологорозвідувальних робіт, ущільнити мережу свердловин, а також впровадити комплекс методів щодо поліпшення стану заводнення та нових методів нафтовіддачі.

До факторів РПС відносять

Основні фактори:

1) Природні передумови. Аналіз кількісних запа­сів і якісний склад ресурсів, умови їх експлуатації і використ, а також кліматичні, гідреологічні та ін при­родні ресурси: земельні, лісові, водні, мінеральні, агрокліматичні;

2) Економічні фактори. Строки буд-ва, вартість капіталовкл, призначеність та якість продукції, що буде виробл, рівень розвитку виробн та соц інфра­структури, транспорту, буд. індустрії, можливість здійсн виробн зв’язків;

3) Технічний фактор. Аналіз на даній території розвитку технологій, наявність наук-дослідної бази, що може сприяти розвитку наук-місткого вир-ва;

4) Соц-демогра фактор. Аналіз балансово-трудових ресурсів на даній тер. (аналіз загальних запасів, ві­ковий, статевий, фаховий, аналіз кількості незанятих труд. ресурсів, рівню розв. тут соц інфраструктури, аналіз місцевого ринку збуту продукції;

5) Екологічний чинник. Природо-охоронні і кон­структивні заходи з метою рац. викор. місцевих прир. ресурсів, можливість їх повної і безвідходної переробки.

6) Фактори розміщення. Пов’язані з техніко-економ. вимогами вир-ва до вибору місця з їх водо- енерго-

трудоємкістю.

7) Фактори взаємодії. Визначають економ ефективність тер-ого зближ. вир-в, які використовують спільну тер-ію, сировину, транспорт, тобто вплив. на хар-ер і інтенсивн. зв’язків між елементами госп-ва.

8) Геополітичний фактор розвитку і РПС. Охоплюють географ. положення територ., конкур.-ні переваги вітчизн. товаровиробників в сис-мі світового госп-ва.

53 До якого виду досліджень належать наукові роботи, шо провадяться з метою одержання нових знань про об'єктивні закони розвитку природи, суспільства, мислення:

академічні(теоретичні) дослідження

 

54. До якого виду природних ресурсів за екологічною класифікацією відноситься ґрунтовий покрив:

повільно відновлюваний ресурс

 

55.До якого типу столичних центрів Європи можна віднести Київ? Який тип діагнозу прийнятний для цього:

Місто-мільйонер. Складна екологічна ситуація(концентрація підприємств чорної і кольорової металургії, хімічні,цементні заводи),велика кількість населення на обмеженій території,, заміна природніх ландшафтів асфальтним покриттям, залучення великої кількості води – все це порушує рівновагу між природою та суспільством.

56 Екологічні проблеми електроенергетики пролягають...

Енергетика в Україні є одним з головних забруднювачів довкілля. При населенні, що складає близько 1 % від населення світу Україна споживає приблизно 2,5% світового споживання енергії, що говорить про надзвичайно енерговитратну економіку, яка справляє потужний негативний вплив на довкілля. Гідроелектростанції (ГЕС) Гідростанції будують на рівнинних і гірських річках. Найбільшої шкоди завдають ГЕС споруджені на рівнинах. З господарського обігу під водосховища вилучаються великі площі кращих земель (заплавних луків). Стоячі води перетворюючись у відстійник-термостат, гниють. Вони є резервуаром для утворення і накопичення шкідливих і небезпечних речовин. У водосховищах спостерігається активне розмноження хвороботворних мікроорганізмів. Велика шкода наноситься тваринному світу водоймищ внаслідок зміни характеристик середовища їх існування та обмеження можливостей пересування вздовж течії річок, наприклад для нересту. При спорудженні ГЕС змінюється мікроклімат місцевості, рівень ґрунтових вод, відбувається заболочення великих територій. Великі водосховища є причиною техногенних землетрусів, активного руйнування берегів. В разі прориву греблі ГЕС можливі тяжкі наслідки, які зачіпатимуть десятки тисяч людей. Греблі ГЕС мають термін експлуатації 70-100 років. Після чого водосховища необхідно зливати. Враховуючи величезну кількість відходів, яка накопичується в їх акваторії за час експлуатації, виснаженість земель, ці території довгий час будуть малопридатними для господарського вжитку.

Теплоелектростанції (ТЕС) теплові електростанції один з найактивніших факторів руйнування довкілля. Вони спричиняють забруднення довкілля димовими і пиловими викидами, оксидами сірки, вуглецю, азоту, радіоактивними речовинами, здійснюють теплове забруднення довкілля. ТЕС — основне джерело утворення золошлакових відходів, які займають великі площі і є чужорідними для екосистем.

Атомні електростанції (АЕС) здійснюють згубний вплив на довкілля. Забруднення починається ще на стадії видобування сировини і супроводжує весь цикл виробництва енергії шляхом ядерного розпаду. Навіть безаварійно працюючий реактор є постійним джерелом радіоактивних елементів штучного походження. Надзвичайно гостро стоїть проблема з похованням відходів атомних станцій. Ефективної методики їх переробки і дезактивації немає досі в жодній країні світу.

 

57. Економі́чна інтегра́ція

Економі́чна інтегра́ція — це об'єктивний процес розвитку глибоких, стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними господарствами, створення міжнародних господарських комплексів у межах держави.

 

58. Економічна система вирішує такі питання

Господарське життя будь-якого суспільства передбачає узгодження і розв'язання безлічі проблем. Серед них є три, які називають основними, або фундаментальними, проблемами організації економіки: що виробляти? як виробляти? для кого виробляти?

 

59. Економічний район

Економічний район, територіальна частина народного господарства країни, що характеризується певним економіко-географічним положенням, територіально-господарською єдністю, своєрідністю природних і економічних умов і виробничою спеціалізацією, що історично склалася, заснованою на територіальному суспільному розподілі праці

 

Електроенергетика України

Важлива роль енергетики у розвитку н/г визначається тим, що будь-який виробничий процес чи будь-який вид обслуговування нас-ня пов¢язаний з використанням енергії.. Енергетичною основою розвитку п/с на суч етапі технічного прогресу є електрична енергія. В рез-ті в-во енергії, її передача і розподіл відокремились у самостійну галузь – електроенергетику, а споживачі енергії розосередились по різних галузях пр-сті і н/г. Електроенергетика є провідною галуззю пр-сті, а використання її пр-ції – електричної енергії – забезпечує підвищення технічної озброєності і зростання продуктивності праці. Район розміщення теплової електростанції і її потужність повинні визначатися з урахуванням розвитку електроспоживання, наявності паливних ресурсів та відомостей щодо гідрології районів. Теплові атомні станції, враховуючи великі обсяги споживання води, слід розміщувати поблизу водних об¢єктів. Крім цього, атомні станції повинні будуватися на значній відстані від великих міст. ГЕС та ГАЕС розміщуються біля водних об¢єктів з мінімальним затопленням земель під водосховища. Одним з важливих факторів розміщення об¢єктів електроенергетики є еклогічна безпека, додержання санітарних норм імінімізація екологічних втрат як при буд-ві, так і при експлуатації об¢єкта. Нині в Укр експлуатуються три типи гееруючих потужностей: теплові (паротурбінні та дизельні), гідравлічні (гідроелектростанції, гідроакумулюючі станції) та атомні. Електростанціями України в 1998р. було вироблено 172 млрд кВт год електроенергії, у т ч більше половини – на теплових, близько 40% – на атомних і майже 4% – на гідроелектростанціях. Обсяги споживання електроенергії за останні роки також різко скоротилося. У 1997р. всіма галузями н/г було спожито близько 178,0 млрд кВт год, що на 92,0 млрд кВт год менше, ніж у 1990р. Значно змінилась і стр-ра споживання: особливо зменшилась частка споживання галузями пр-сті та будівельним комплексом. Практично не змінилась у стр-рі споживання частка транспорту. У зв¢язку з низькою якістю спожитого палива значно зросли витрати електроенергії на власні потреби електростанцій та технологічні втрати електроенергії в електромережах. У заг обсязі споживання електроенергії зросла частка комунально-побутового сектора ек-ки.

 

61. Елементами територіальної організації виробництва є:

промислові райони, вузли, центри і пункти.

 

62.

 

63. Залізничний транспорт України:

В Україні значно розвинений за­лізничний транспорт, на нього припадає основна частина вантажооброту і перевезень пасажирів. За­лізничний трансорт Укр має 6 залізниць, об’єднаних департаментом “Укразалізниця”, у тому числі 900 лі­нійних підпр-в для перевезення на магістралі за­вдовжки 22,8 тис.км, з них електрифіковано 8,3 тис км. Залізниці не спроможні повністю задовольнити потреби в пасажирських перевезеннях через відсут­ність поставок нових пасажирських вагонів, які ім­портувалися б з ближнього та далекого зарубіжжя. Найгустіша мережа залізничних магістралей х-на для Донбасу, Придніпров’я, Правобережного Лісостепу та західних територій України. Залізничний транспорт України посідає 2 місце серед інших видів транспорту за вантажообігом. Нині на нього припадає близько 40,5% всього вантажообороту країни. Найбільші обсяги перевезень вантажів х-ні для Донецької, Дніпропетровської і Луганської обл., найменші – для Чернігівської, Чернівецької та Тернопільської обл.. Залізничні магістралі різного напряму, перетинаючись, утворюють залізничні вузли. Найбільшими серед них в Україні є Харків, Київ, Дніпропетровськ, Львів, Ковель, Кривий Ріг.

Для забезпечення неперервних вантажних та пасажирських перевезень необхідно збудувати швидкісні залізничні лінії; ровантажити переванта­жені ділянки й лінії, збільшити середню масу поїздів за рахунок підвищення статичного навантаження, реконструювати великі станції, мости, тунелі.

64.

65. Запаси бурого вугілля зосереджені:

в Дніпровському буровугільному басейні(родовища Житомирської, Вінницької, Київської, Кіровоградської, Черкаської, Запорізької та Дніпропетровської областей).

Земельні ресурси

Земельні ресурси виступають територіальною базою розміщення народногосподарських об’єктів, системи розсе-лення населення, а також основним засобом виробництва (в першу чергу сільського і лісового господарства).

Земельний фонд України становить 60,4 млн. га і складається із земель різного функціона-льного призначення, якісного стану та правового статусу. Вла-сне земельна площа (суша) становила на початок 1998 р. 57.9 млн. га; її сільськогосподарська освоєність досягла майже 70,0%. розораність — 57.1%; частка ріллі в загальній площі сільськогосподарських угідь перевищила 79%.

За цільовим призначенням земель та функціональним використанням земельний фонд України охоплює: сільського-сподарські угіддя (41,9 млн. га, або 69,4% земельного фонду); ліси та лісопокриті площі (10,4 млн. га, або 17,2%): забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн. га. або 3,8%); землі, що покриті по-верхневими водами, — (2,4 млн. га. або 4%); інші землі (3,4 млн. га, або 5,6%).

На сучасному етапі економічного розвитку основними проблемами в сфері земельних ресурсів виступають: підви-щення ефективності їх використання та охорони на основі зменшення розораності земель, припинення деградації грунтів та зростання їх родючості; досягнення збалансованого співвід-ношення угідь у зональних системах землекористування; фор-мування продуктивної та високоефективної системи землеко-ристування як надійної основи розв’язання продовольчої про-блеми.

Мережа економ р-нів України

Карпатський регіон (Закарпатська, Львівська, Івано-Фран-ківська, Чернівецька);

Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмель­ницька);

Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненька, Чернігів-ська);

Східний (Полтавська, Сумська, Харківська);

Донецький (Донецька, Луганська);

Придніпровський (Дніпроптровська, Кіровогрд­ська, Запорізька);

Центральний (м.Київ, Київська, Черкаська);

Причорноморський (Миколаївська, Одеська, Херсонська, АР Крим, м.Севастополь). Запропонований проект нової мережі економ р-нів в цілому відповідає науковим критеріям економ.районування, але разом з тим не позбавлений певних недоліків. Насамперед це стосується виділення Поліського р-ну. З точки зору географічного визначення невдалою є назва Східного р-ну в усіх варіантах попередніх мереж ек. Районування. Він був названий Північно-Східним. Подальший розвиток ек. р-ну в Укр. Дасть змогу вдосконалювати мережу ек. р-нів Укр.

Міграцією називається

переміщення людей по території зі зміною останнього місця проживання та роботи, що призводять до механічного руху населення.

 

85.

86. на який вид транспорту припадає основна частина вантажообороту:

Залізничний

 

87. На якій стадії соціально-економічного розвитку перебуває економіка України:

II-Етап – стадія технічного розвитку

 

95.

 

97.

 

101.

 

НЕРУДНІ КОРИСНІ КОПАЛИНИ

Нерудні корисні копалини — найбільш поширені в Україні як за кількістю видів, так і за кількістю відкритих та освоєним родовищ. Пояснюється це тим, що до них належать надзвичайно різноманітні за походженням породи й мінерали. Нерудні копалини широко використовуються у будівництві, науці й техніці, побуті та медицині. Вони є сировиною для багатьох галузей промисловості. За запасами деяких нерудних корисних копалин (сірки, облицювального каменю, каоліну) Україна посідає провідне місце в Європі, а за запасами графіту — друге в світі (поступається лише Китаю).
ХІМІЧНА МІНЕРАЛЬНА СИРОВИНА. Сировиною для хімічної промисловості є сірка, кам'яна і калійна солі, фосфорити, апатити.
Україна має великі запаси сірки. Сірка осадового походження нагромадилася в Передкарпатському крайовому прогині. Передкарпатський сірконосний басейн (який заходить у межі сусідніх і країн — Польщі та Румунії) належить до найбільших в Європі і світі. Там виявлено понад 20 родовищ самородної сірки, її видобували у Львівській області в кар'єрах з Роздольського, Язівського, Подорожнянського, Новояворівського родовищ та способом підземної виплавки — з Немирівського. Проте внаслідок тривалого видобування сірки у великих кількостях родовища сильно І виснажились. Нині на більшості з них розробку припинено.
Родовища солей в Україні внаслідок тривалого видобування також сильно виснажені, тому видобування цих копалин різкої зменшилося. З Передкарпатським прогином пов'язаний єдиний в Україні басейн калійної солі. Її у великих кількостях видобували з Калуш-Голинського (Івано-Франківська область) і Стебниківського (Львівська область) родовищ.
Потужні поклади кухонної солі у кам'яному вигляді залягають у Донбасі, Дніпровсько-Донецькій западині й Закарпатті, а у вигляді природних підземних розсолів — у Передкарпатті. Найбільшими родовищами кам'яної солі, які вже тривалий час розробляються, є Артемівське і Слов'янське (Донецька область), Солотвинське (Закарпатська область). Значні запаси кухонної солі містяться в ропі солоних водойм Азово-Чорноморського узбережжя та Криму. Зокрема її видобувають з озера Сиваш.
Поклади фосфоритів і апатитів, що є сировиною для виробництва мінеральних добрив, загалом незначні і поки що не розробляються. Промислові запаси фосфоритів знайдено у Придніпров'ї, Придністров'ї, Сумській і Харківській областях, апатитів — у Житомирській і Запорізькій областях. Поклади апатитів приурочені до магматичних і метаморфічних порід Українського щита.
БУДІВЕЛЬНА СИРОВИНА. Надзвичайно багаті надра України на природні матеріали, які використовуються в будівельній галузі. Одні з них ідуть на промислову переробку, інші безпосередньо спрямовуються на будівництво.
Мергель, крейда, вапняк, глина — сировина для виробництва цементу, леси і глини використовують для виробництва цегли і черепиці. Гіпс, суглинки і вапняк ідуть на виготовлення так званих в'яжучих матеріалів, а пісок — як наповнювач до бетону. Родовищ цих порід в Україні багато, і вони поширені повсюдно. Це стосується також і родовищ каменю — природного стінового (туфи, вапняки), будівельного (пісковики, граніти, базальти) та декоративно-облицювального (граніти, габро, лабрадорити, базальти, мармур). Більшість родовищ облицювального каменю приурочена до Українського щита, найцінніші його види залягають у Житомирській, Рівненській, Хмельницькій, Запорізькій, Закарпатській областях. За запасами базальту Україна посідає провідне місце в Європі. Його видобувають у Дніпропетровській і Рівненській (Клесівське родовище) областях. Мармур розробляють у Закарпатті, Криму та Донбасі.
ІНШІ НЕРУДНІ КОПАЛИНИ. Багато нерудних корисних копалин є сировиною для різних галузей промисловості. Вогнетривкі глини, флюсові вапняки, доломіти, формувальні піски, як металургійна нерудна сировина, використовуються під час виплавки чорних металів, їх видобувають здебільшого в Донбасі, Придніпров’ї, Криму. Скляні піски, керамічні глини, каолін, які в Україні значно поширені, є сировиною для виробництва скла, керамічних виробів, порцеляни