Методичні рекомендації і завдання

до організації індивідуально-консультаційної та самостійної роботи з курсу «Цивільне право»

Засвоєння курсу «Цивільне право» – невід'ємна частина вищої, у тому числі юридичної освіти як для спеціалістів господарсько-правової спеціалізації, так і для інших спеціалізацій.

Метою здійснення індивідуально-консультаційної та самостійної роботи з навчального курсу «Цивільне право» є засвоєння слухачами та студентами базових знань, основних понять та категорій з цивільного права, навчитися застосовувати здобуті теоретичні знання в практичній роботі, а також аналізувати і вирішувати проблемні ситуації, що виникають у реальному житті, і правильно їх вирішувати.

Навчальним планом на вивчання курсу «Цивільне право» студентами, курсантами денної та заочної форми навчання передбачено проведення семінарських занять у ході яких необхідно закріпити знання, отримані на лекції та шляхом індивідуально-консультаційної і самостійної роботи студента. Лекції в умовах денної та заочної форми навчання мають настановно-методичний характер і спрямовані на висвітлення найважливіших, проблемно-концептуальних, методологічних аспектів названого курсу, тому основне навантаження припадає на індивідуально-консультаційну та самостійну роботу. При індивідуально-консультаційному та самостійному опануванні курсу «Цивільне право» кафедра рекомендує використати, доступні збірники нормативних актів чи їх офіційні джерела.

Індивідуально-консультаційна та самостійна робота виступають як засіб закріплення та поглиблення знань, отриманих під час семінарських занять та на лекціях. Їм передує засвоєння теоретичних положень, вивчення норм права. Тому у їх ході практикуються елементи теоретичного моделювання і практичного аналізу. За основу першого беруться питання програми курсу, запропоновані контрольні питання та розв’язання проблемних ситуацій.

Заняття проводяться з максимально інтенсивною методикою що включає у себе активність присутніх на ньому осіб у обговоренні винесених на заняття питань, повне знання теоретичного та практичного (нормативного) матеріалу, здатність до їх критичного осмислення і постановки проблемних питань. Отже успіх і залікові оцінки по практичному заняттю виставляються по наступним параметрам:

- готовність до заняття, що провіряється усним опитуванням, візуальним контролем індивідуально-консультаційної та самостійної роботи у робочих зошитах, наявністю рішень проблемних ситуацій (формальний аспект). Відсутність зазначеного без достатніх причин дає підставу для негативної оцінки;

- рівень засвоєння теоретичного матеріалу і знання питань програми курсу, що винесені на практичні заняття;

- глибина і аргументованість вирішення проблемних ситуацій;

- активність при обговоренні теоретичних і практичних питань, кваліфікованість висновків;

- знання норм права і вміння їх застосовувати;

- вміння відстояти свою позицію (хай навіть завідомо безнадійну) при ролевому вирішенні проблемних ситуацій (діловій грі);

- результати тестування (машинного, без машинного, комп’ютерного, комплексного).

Підсумкова оцінка виставляється за всіма зазначеними параметрами. Негативна оцінка, відсутність на практичному занятті незалежно від причин повинні бути відпрацьовані у індивідуальному порядку у день чергування викладача, чи у інший індивідуально визначений викладачем день. Студенти, що у встановленому порядку успішно не пройшли практичний курс за клопотанням кафедри не допускаються до підсумкового контролю. Виключення з цього правила складають студенти із вільним відвіданням занять з курсу.

При вивчені курсу є ряд завдан ь: глобальне – твердо опанувати курс; набути міцні знання і навики застосування їх на практиці; успішно пройти встановлену програмою курсу форму контролю – ПМК + іспит. Для цього слід опанувати питання, що перелічені в затвердженій Вченою радою університету програмі курсу «Цивільне право». Не менш важливим є ще одне завдання – зрозуміти загальну логіку й спрямування цивільного права та практику застосування законодавства у цій сфері.

Індивідуально-консультаційна та самостійна робота студента – важлива складова частина результату семестрового контролю. За мотивованим клопотанням викладача, що веде практичні заняття студенти, які успішно справилися з всіма завданнями можуть отримати позитивну оцінку достроково.

Перелік тем для індивідуально-консультаційної та самостійної роботи студетів встановлюється безпосередньо викладачем у залежності від специфіки групи, індивідуальних програм навчання, спеціалізації студентів тощо. У основу моделювання теми і змісту для індивідуально-консультаційної та самостійної роботи студента береться обсяг курсу, форма навчання, програмні вимоги щодо знання тих чи інших питань (зміст теми програми курсу), визначені викладачем відповідно до теми заняття чи встановлені ним відповідно до авторської розробки самостійно проблемні ситуації. Студентам надається право поставити на обговорення і вирішення конкретну проблемну ситуацію що виникла у їх практичні діяльності, діяльності роботодавця, близьких.

 

ПРИКЛАД ВИКОНАННЯ ЗАВДАННЯ

Завдання

Губенко видала довіреності Шумко і Кирилко на отримання грошових вкладів у відділеннях ощадного банку в місті Харкові. Незабаром вона померла. Її сестри пред’явили позов про визнання довіреностей недійсними і стягнення з Шумко і Кирилко одержаних сум, вказавши, що Губенко в момент оформлення довіреностей внаслідок хворобливого стану не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Суд позов не задовольнив, оскільки, як встановила судово-психіатрична експертиза, Губенко розуміла значення своїх дій і могла керувати ними в момент видачі довіреностей.

Чи може суд визнати довіреність недійсною? Які наслідки випливають зі смертіГубенко, що видала довіреність? Яке рішення повинен прийняти суддя?

ВиРішення

Аналіз умов завдання дає підстави дійти висновку, що для його вирішення потрібно знати теми «Правочини», «Представництво», «Довіреність», «Спадкування» і насамперед, розглянути питання щодо визнання правочину недійсним.

Описова частина. Змістом позовної заяви спадкоємців Губенко є визнання недійсними довіреностей свого спадкодавця і стягнення одержаних за ними грошей Шумко і Кирилко у відділеннях ощадного банку. Підставою позовних вимог був зазначений хворобливий стан Губенко, внаслідок якого вона не могла розуміти значення своїх дій і керувати ними. Відповідачки позов не визнали, оскільки Губенко розуміла значення своїх дій і могла керувати ними.

Мотивувальна частина. Для вирішення цього завдання мають значення такі обставини: правова підстава, за якою Губенко видала Шумко і Кирилко довіреності; час отримання грошей в ощадному банку; розмір отриманих коштів. Оскільки більшість фактичних обставин правовідносин, які відбулися, нам невідомі, можемо передбачити декілька варіантів рішень:

- в першому варіанті рішення ми виходимо з того, що між Губенко та Шумко і Кирилко виникли відносини з представництва, передбачені п. 1 ст. 237 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), за яким Шумко і Кирилко зобов’язались або мали право вчинити правочин (отримати гроші в ощадному банку) від імені Губенко. Представництво ґрунтувалось на підставі договору доручення, укладеного в усній формі (ст.1000 ЦК України), та довіреностей, які відповідно до п. 3 ст. 244 ЦК України Губенко видала Шумко і Кирилко. Ст. 239 ЦК України не передбачає можливості виникнення прав та обов’язків за правочином у представників, тому отримані гроші повинні бути повернуті Шумко і Кирилко спадкоємцям Губенко, оскільки відповідно до ст. 1216 ЦК України до них перейшли всі майнові права та обов’язки померлого як до універсальних правонаступників, незалежно від того, коли вони виникли - до смерті чи після смерті спадкодавця, якщо вони не припинилися смертю спадкодавця.

- у другому варіанті рішення, яке істотно відрізняється від попереднього, ми виходимо за межі заперечення позову. Можливо, Губенко видала довіреності Шумко і Кирилко не на підставі представництва, а за іншими правочинами. Наприклад, мав місце договір дарування в усній формі на суму, яка не перевищує п’ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що передбачається ст. 719 ЦК України. Або у формі довіреності могли бути здійснені розрахунки за усними оплатними договорами (купівлі-продажу, найму, підряду й інші). Зрозуміло, що у цьому випадку представництво за довіреністю є удаваним правочином, оскільки він укладений сторонами тільки для приховування іншого правочину (дарування, купівлі-продажу чи інших) і для спрощення отримання коштів в ощадному банку. Ст. 235 ЦК України правовим наслідком удаваного правочину передбачає застосування до сторін правил того правочину, який вони насправді вчинили. Тому право на отримані кошти виникає у Шумко і Кирилко, якщо вони встигли отримати кошти до часу смерті Губенко, а у сестер Губенко, якщо Шумко і Кирилко не встигли отримати кошти до смерті Губенко, оскільки обов’язок сплати за невиконаними договорами спадкодавця буде покладений на спадкоємців (сестер Губенко), що передбачено ст. 1218 ЦК України.

Резолютивна частина. Виходячи зі встановлених фактичних обставин, можна дійти таких висновків по суті розглянутого завдання. У першому випадку цивільний позов сестер Губенко підлягає задоволенню повністю, якщо буде встановлено, що між сторонами виникли відносини з представництва, передбачені п. 1 ст. 237 ЦК України, а отримані Шумко і Кирилко гроші мають бути повернуті спадкоємцям Губенко. У другому випадку позов не підлягає задоволенню. Якщо довіреність була видана не на підставі представництва, а за іншим договором, то право на отримані кошти у Шумко та Кирилко виникає з моменту їх одержання до часу смерті Губенко.

ЧАСТИНА ПЕРША (3 СЕМЕСТР)