Лекція 7. Економічна система суспільства

1. Суть та основні структурні елементи економічної системи.

2. Економічний зміст продуктивних сил суспільства.

3. Власність в економічній системі суспільства.

4. Система відносин власності: основні форми та види власності.

5. Типи економічних систем та критерії їх класифікації. – можна підготувати творчу роботу.

Рекомендована література: Базилевич; Гальчинський, Єщенко; Климко, Нестеренко.

 

Система – це багатозначне поняття, яке в своїй сукупності відтворює взаємодію цілісних структурних елементів, що формують та визначають в межах цієї системи взаємозв’язки і взаємопереплетіння економічних інтересів з метою формування цілісності.

Кожній системі характерні такі особливі риси:

1. Цілісність;

2. Впорядкованість;

3. Стійкість;

4. Здатність до саморуху;

5. Загальна мета.

Економічні системи розглядаються через множинність наукових підходів, зокрема:

- Економічна система – сукупність відносин між людьми, що складається з приводу виробництва, розподілу, обміну, споживання економічних благ.

- Економічна система – це сукупність людей, об’єднаних спільними економічними інтересами.

- Економічна система – історично визначений спосіб виробництва.

- Економічна система – особливим чином впорядкована система взаємозв’язків між виробниками та споживачами матеріальних та нематеріальних благ.

- Економічна система – сукупність економічних процесів, які функціонують у суспільстві на основі дії об’єктивних економічних законів, притаманних цьому суспільстві відносин власності та організаційно-правових норм.

- … Тощо.

Найбільш узагальнені підходи:

1. Економічна система – сукупність взаємопов’язаних та відповідним чином упорядкованих елементів економіки, що утворюють певну цілісність, тобто – економічну структуру суспільства. (П.Самуельсон). Самуельсон називає 3 основні ознаки, які притаманні будь-якій економічній системі. Ними є відповіді на питання «що виробляти?» «Як виробляти?» «Для кого виробляти?».

АЛЕ:

Економічна система повинна забезпечувати не лише відповіді на риторичні та теоретичні запитання, а й відтворювати реальні економічні події в суспільстві.

2. Економічна система – сучасне суспільне виробництво, що представлене двома підсистемами – матеріальна та нематеріальна сфери. Єщенко

Економічна система згідно такого підходу є важливою підсистемою суспільства, яка інтегрує сукупність ряду елементів (галузі, підприємство, індивідуальне господарство, людей, як безпосередніх учасників виробництва, природне середовище, виробничі відносини). Функціонування і розвиток економічної системи визначають економічне життя суспільства.

Продуктивні сили відображають ступінь оволодіння людиною силами природи.

Продуктивна праця – це праця людини, в результаті якої створюються матеріальні блага та послуги. Продуктивна праця має два виміри:

1. Перший вимір стосується системи продуктивних сил.

2. Другий – системи відносин власності.

Продуктивною є праця в сфері суспільного виробництва.

Якісні та кількісні параметри розвитку системи продуктивних сил – самостійно.

Продуктивність праці – це показник, який розкриває ефективність виробничої діяльності людини в процесі створення матеріальних благ і послуг.

- Продуктивність праці розраховується через кількість продукції або послуг, що створені працівником за одиницю робочого часу.

- Продуктивність праці вимірюється кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції або надання послуг.

Складові економічної системи – самостійно.

Лекція 8.

Кількісні параметри –самостійно.

Якісні параметри розвитку продуктивних сил – якісний склад робочої сили, прогресивність стану техніки та технологій, якість створених благ.

 

Типи економічних систем та критерії їх класифікації

Система власності

Існує підхід, згідно якого основними критеріями до класифікації економічних систем є форми власності та господарський механізм (спосіб координації).

Сучасні економічні системи:

1. Традиційна

2. Планова (командно-адміністративна)

3. Ринкова

4. Змішана

5. Перехідна

Ядром способу виробництва є форма власності.

 

За ринковим механізмом виокремлюють групу країн з неринковими економічними системами (традиційна та планова), ринковими економічними системами (ринкові та змішані) та країни з перехідними економічними системами (перехід від неринкових до ринкових).

Інтелектономіка

 

Традиційна економічна система – тип економічної системи, для якого є характерним багатоукладність економіки, ведення натурального господарства із збереженням натурально-общинних форм господарювання, використання відсталої техніки, переважання ручної праці, відсутність або нерозвиненість інфраструктури, бідність населення, використання найпростіших форм організації праці та виробництва.

Значний вплив на соціально-економічні процеси в такому суспільстві має звичаєве право – звичаї, традиції, кастове підпорядкування, культові та релігійні цінності.

Автаркія – економічний режим, який характеризується самозабезпеченням в суспільстві та відсутністю торговий зв’язків з іншими країнами. Крім того специфічною є політика щодо захисту національних товаровиробників. Держава не визначає засади експорто- та імпортоорієнтування.

 

Планова (командно-адміністративна) система – тип економічної системи, що характеризується переважанням державної форми власності, має місце одержавлення та монополізація економіки, переважає централізоване директивне планування виробництва та розподілу ресурсів. Відсутній механізм конкуренції, відсутні розвинені товарно-грошові відносини та вільне ціноутворення. Ознаки: зрівняльний розподіл результатів виробництва, система мотивування та стимулювання процесів праці, висока затратність виробництва, і як наслідок така економічна система виявила ознаки нежиттєздатності.

 

Ринкова економіка – тип економічної системи, для якої характерним є панування приватної форми власності, при чому в суспільстві переважає механізм економічної конкуренції, дії принцип свободи вибору підприємницької діяльності, принцип свободи всіх економічних суб’єктів.

Всі економічні рішення приймаються суб’єктами господарювання самостійно та на свій власний ризик. Втручання держави в економіку є виваженим.

Змішана економіка – сучасний тип економічної системи, який характеризується наступними рисами:

1. Високий рівень розвитку продуктивних сил.

2. Наявність розвиненої інфраструктури.

3. Множинність плюралізм форм власності.

4. Рівноправне функціонування суб’єктів.

5. Поєднання ринкового механізму з державними методами регулювання економіки (модель державно-керованого ринку).

6. Соціальна спрямованість суспільства.

 

Лекція 9. Система відносин власності

Економічні відносини: техніко-економічні, соціально-економічні, організаційно-економічні

Власність – це складна та багатогранна категорія, яка виражає всю сукупність суспільних відносин, зокрема економічних, політичних, соціальних, національних, юридичних, морально-етичних та інших. Власність займає центральне місце в економічній системі, при чому зумовлює спосіб поєднання робочої сили із засобами виробництва, визначає мету функціонування та розвиток економічної системи, соціальну структуру суспільства, а також характер стимулів трудової діяльності та спосіб розподілу результатів праці.

З економічної точки зору власність розглядається через виробничі відносини між суб’єктами власності з приводу об’єктів власності, при чому об’єктами виробничих відносин є земля, засоби виробництва, знання, інформація, робоча сила та ін.

Субєктами відносин власності є персоніфіковані носії відносин власності –власники. Обєктами власності виступає все те, що можна привласнити або відчужити. Такий підхід дозволяє встановити: хто в суспільстві в своєму розпорядженні має чинники виробництва, а значить – володіє економічною владою; як відбувається процес поєднання робочої сили із засобами виробництва; дає відповідь на питання – хто і як отримує дохід від господарської діяльності.

Відносини власності охоплюють всю економічну систему і визначають не лише характер споживання, а й специфіку процесу виробництва.

Так як обмін, розподіл та споживання має диференційований характер, в суспільстві існують суперечності антагоністичного характеру. У зв’язку з цим виникає необхідність надати економічним відносинам характеру правових відносин. Це і зумовлює існування об’єктивного постулату, що суб’єкти відносин власності мають бути носіями певних прав та відносин. Такі обов’язки та правила поведінки встановлює держава через введення такого інституту як право власності.