Ринок цінних паперів. Акціонерні товариства та фондова біржа

Ринок цінних паперів, його суть та види. Класифікація цінних паперів. Цінні папери — це оформлені документи, що виражають майнові (найчастіше — боргові) відносини між членами суспільства і підтверджують права на майно або грошову суму, які не можуть бути реалізовані або передані іншій особі без наявності відповідного документа.

До цінних паперів відносять лише ті грошові документи, які можуть бути об'єктом купівлі-продажу, а також джерелом разового або регулярного доходу. Регулярні операції з купівлі-продажу однотипних цінних паперів утворюють відповідний ринок. Існують ринки:

- акцій;

- облігацій;

- векселів державної скарбниці;

- комерційних паперів;

- іпотек (іпотеки — це довготермінові облігації під заставу нерухомості, що реалізуються переважно через спеціалізовані іпотечні банки).

Головна функція ринку цінних паперів полягає у перетворенні відносно малого капіталу і частини заощаджень на великий капітал, який вкладається у розвиток виробництва. Головна економічна роль цінних паперів полягає у прискоренні товарообігу і полегшенні процесу відтворення індивідуальних капіталів та всього суспільного капіталу.

Акція – цінний папір, який свідчить про внесення певного паю в капітал акціонерного товариства і дає право її власнику на отримання доходу в формі дивіденду. Розмір дивіденду залежить від рівня доходності підприємства. Акція – не лише свідоцтво на отримання доходу на вкладений капітал. Це документ, який дає її власнику певні права. Комплекс таких прав формує соціально-економічні функції акцій.

Серед функцій, які виконують акції, можна назвати наступні:

- акції є свідоцтвом про внесення паю до статутного капіталу акціонерного товариства;

- акції є титулом власності і безпосередньо самою власністю. Власник акцій може отримувати на них дивіденди, подарувати, закласти в банку;

- акції дають право на отримання дивіденду пропорційно вартості акції і величині отриманого акціонерним товариством прибутку;

- акції виступають як джерело здійснення інвестиційного процесу, фінансування капіталовкладень, пов’язаних з технічним розвитком підприємств. Грошові кошти, отримані з допомогою випуску акцій, стають фінансовими ресурсами і через банківську систему інвестуються в народне господарство;

- акції виконують контрольну функцію. Її суть полягає в тому, що людина, яка володіє акціями, має право контролю і участі в справах акціонерного підприємства.

Кожна акція має певні реквізити:

- повна назва акціонерного товариства і його місцезнаходження;

- вид акції (проста, привілейована);

- прізвище власника (якщо акція іменна);

- термін і порядок виплати дивідендів;

- найменування акції та її порядковий номер;

- номінальна вартість;

- розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій;

- підпис керівника акціонерного товариства.

Розрізняють такі види акцій:

- привілейовані акції своїм власникам гарантують першочергову виплату дивідендів у фінансових процентах до номінальної вартості акцій. Вони забезпечують також пріоритетну участь у розподілі майна на випадок ліквідації акціонерного товариства. Водночас власники цих акцій не мають права голосу на зборах акціонерів;

- прості акції дають право участі їх власнику в справах акціонерного товариства: брати участь у загальних зборах акціонерів, бути обраним до складу правління (рис. 10.1).

Міра участі акціонера в роботі товариства визначається кількістю акцій, якими він володіє. Кожна акція дає право на один голос. Прості акції дають право своєму власникові отримати дивіденди, але після виплати їх по привілейованих акціях. При ліквідації акціонерного товариства претензії власника простих акцій задовольняються останніми. Акції можуть бути іменними або на пред’явника. На іменних акціях вказується повне ім'я власника.

Засновники акціонерного товариства частину акцій залишають у себе (не менше 25%), а решту реалізують за відкритою підпискою всім бажаючим. Це так званий первинний ринок цінних паперів, де вони продаються за номінальною вартістю. Подальший рух акцій (купівля-продаж) здійснюється на фондовій біржі, яка виступає як вторинний ринок цінних паперів. Тут реалізація акцій здійснюється за ринковими цінами.

Ціна, за якою акції продаються і купуються на біржі, називаються курсом акцій.

Курс акцій залежить від величини дивідендів і норми позичкового процента (ставки процента, яку банк виплачує по депозитах). Він прямо пропорційний дивідендам і обернено пропорційний нормі позичкового процента. Чому? Тому, що будь-який власник вільних грошей стоїть перед альтернативою: вкласти їх до банку чи купити на них акції. Вибір визначається вигодою, яку принесе той чи інший варіант.

 

 

Рисунок 10.1– Основні види акцій

 

Курс акцій = (10.1)

Курс акцій – це капіталізований дивіденд. Тобто це така сума грошей, яка, якщо її покласти в банк, принесе доход, рівновеликий тим дивідендам, які виплачуються по акціях.

Поруч з акціями акціонерні товариства можуть випускати і такий вид цінного паперу, як облігації. Між акціями і облігаціями існують певні відмінності, а саме:

- акції не підлягають викупу; облігації після закінчення певного строку викуповуються;

- по акціях виплачуються дивіденди, величина яких залежить від прибутку підприємства; по облігаціях виплачується певний, заздалегідь встановлений процент;

- власник акцій є співвласником акціонерного товариства, має право брати участь у зборах акціонерного товариства; власник облігацій такого права не має, бо він є лише кредитором.

З курсовою ціною акцій пов’язаний засновницький прибуток – різниця між курсовою ціною акцій і сумою капіталу, вкладеного в акціонерне товариство.

Щоб здійснювати контроль над роботою акціонерного товариства, необхідно володіти контрольним пакетом акцій. Теоретично це 50% плюс одна акція. В реальному житті контрольний пакет акцій набагато менший. Достатньо мати іноді 5-10% від загальної суми акцій, щоб керувати товариством.

Акціонерний капітал і акціонерні товариства. На певному етапі свого розвитку (19 ст.) суспільство зіткнулося з проблемою, суть якої полягає в тому, що індивідуальні капітали, якими б великими вони не були, виявилися недостатніми для організації великих підприємств, а саме: спорудження залізниць, будівництва великих підприємств, заснування великих банків. В той же час дрібне будівництво, основане на індивідуальній приватній власності, задовольнити зростаючі потреби людей вже не могло. Окрім того, приватна індивідуальна власність, відокремлюючи безпосереднього товаровиробника від засобів виробництва, стає гальмом у розвитку продуктивних сил суспільства.

Щоб подолати цю суперечність (між зростаючими потребами суспільства і можливостями дрібного виробництва), необхідно було шукати таку форму організації суспільного виробництва, яка б, з одного боку, дала можливість об’єднати невеликі індивідуальні капітали в єдиний великий капітал, а з іншого – зацікавити безпосередніх робітників і власників індивідуальних капіталів у ефективному функціонуванні підприємства, основаного на таких засадах. Такою формою організації виробництва стало акціонерне товариство.

Акціонерне товариство – це підприємство, капітал якого утворюється за рахунок внесків його учасників (акціонерів) шляхом придбання ними акцій. Капітал, утворений таким чином, називається акціонерним капіталом.

Отже, акціонерне товариство – це підприємство, засноване на колективному капіталі. Частка кожного учасника товариства в цьому капіталі визначається кількістю акцій, якими він володіє.

Необхідно виділити ознаки, що відрізняють акціонерне підприємство від одноосібного, а саме:

- випуск і функціонування акцій;

- демократична організація управління справами акціонерного підприємства;

- потенційна можливість акціонерного підприємства бути більш ефективним порівняно з одноосібним підприємством.

У одноосібному підприємстві нижньою межею ефективної господарської діяльності є нульовий прибуток. Якщо власник цього підприємства не отримує необхідного прибутку, але й не матиме збитків, він може ще існувати. В акціонерному товаристві ситуація інша. Відсутність прибутку буде означати для нього загибель, тому що прибуток потрібен для розрахунків з акціонерами, виплати їм дивідендів по акціях. Невиплата дивідендів породжує масовий продаж акцій, які катастрофічно починають падати в ціні. За цим настає банкрутство товариства.

Дивіденди – це та частина прибутку акціонерного товариства, яка виплачується власникам акцій згідно з розмірами вкладеного капіталу. Дивіденди розраховуються так: спочатку із загальної суми прибутку акціонерного товариства вираховують видатки на розвиток, модернізацію виробництва, виплати процентів за кредити, премії керівникам. Потім сума прибутку, що залишилась, ділиться на кількість акцій даного випуску. Дивіденди можуть перевищувати розміри, оголошені при випуску акцій, а можуть і зовсім не виплачуватися. Все залежить від ефективності діяльності акціонерного товариства.

Акціонерні товариства в капіталістичних країнах почали виникати ще в 19 ст. В сучасних умовах практично весь великий капітал світу є акціонерним. В Україні акціонерна форма господарювання почала формуватися недавно, з моменту проголошення самостійності. Поштовхом для цього стала:

- необхідність мобілізації і концентрації індивідуальних капіталів для розбудови економіки і створення власного виробничого потенціалу;

- необхідність створення умов для тісного поєднання безпосереднього виробника з засобами виробництва шляхом перетворення його на співвласника підприємства;

- роздержавлення і приватизація власності.

Юридичною базою акціонування в нашій державі став Закон України “Про господарські товариства”, прийнятий Верховною Радою в 1991 р. Згідно з цим Законом акціонерне товариство має такі основні риси:

- статутний фонд розділений на певне число акцій рівної номінальної вартості;

- акції розміщені між засновниками і учасниками;

- відповідальність за зобов’язаннями лише в межах вартості майна товариства;

- акціонери відповідають лише в межах акцій.

Розрізняють такі види акціонерних товариств:

- закриті – це такі товариства, акції яких розподіляються між засновниками і не можуть розповсюджуватися за підпискою, вільно купуватися і продаватися на ринку цінних паперів;

- відкриті – товариства, акції яких вільно розповсюджуються за підпискою, продаються на фондовій біржі (рис. 10.2).

 

Рисунок 10.2– Види акціонерних товариств

 

В Україні на сучасному етапі формуються переважно акціонерні товариства закритого типу. Зумовлено це такими причинами:

- чинне законодавство з роздержавлення і приватизації державного майна на першому етапі приватизації передбачало передачу цього майна переважно трудовим колективам. Закриті акціонерні товариства відповідають цій вимозі;

- такий вид акціонерних товариств зумовлювався і відсутністю ринку цінних паперів, що утруднювало процес розповсюдження і вільного функціонування акцій. Цей фактор діє і зараз. Тому акціонери більшості навіть відкритих акціонерних товариств не мають справжніх акцій. В обороті їх заміняють тимчасові свідоцтва про внесений пай, свідоцтва депозитарію, протоколи угод по акціях.

З розвитком акціонерної форми організації підприємств і формування так званої системи участі виникли холдинги. Холдинг (від англ. володіючий) – це компанія, яка створюється з метою скуповування контрольних пакетів акцій інших, дрібніших акціонерних товариств. Система участі – це володіння одними акціонерними компаніями контрольними пакетами акцій інших акціонерних компаній. Суть системи участі полягає в тому, що головна компанія “мати” (холдинг) скуповує контрольні пакети акцій інших компаній “дочірніх”, які в свою чергу підпорядковують собі ще дрібніші товариства “онуків”.

Виникнення акціонерних товариств і випуск цінних паперів ведуть до утворення фіктивного капіталу. Що ж таке фіктивний капітал і що таке реальний капітал? Реальний капітал – це промисловий капітал у всіх його формах (грошовій, продуктивній, товарній). Фіктивний капітал – це капітал, який існує у вигляді цінних паперів. Річ у тім, що цінні папери для свого власника хоч і виступають капіталом, бо приносять йому дохід, насправді реальної вартості не мають. Вони є лише титулом власності, які дають право на отримання доходу, самі ж у процесі створення цього доходу участі не беруть.

У сучасних умовах фіктивний капітал зростає значно швидше, ніж реальний. Зумовлено це, по-перше, загальною тенденцією норми прибутку до пониження. Чим нижча норма банківського процента, тим вищий курс акцій і облігацій, тим більший фіктивний капітал.

По-друге, перетворенням все більшої кількості підприємств на акціонерні, що означає випуск нових акцій і збільшення фіктивного капіталу без збільшення дійсного капіталу.

По-третє, зростанням державних боргів, інтенсивним випуском облігацій державних позик, які утворюють значну частину фіктивного капіталу.

Організаційно-правові умови функціонування акціонерних товариств в Україні. Процес створення акціонерного товариства включає певні етапи:

- оголошення про намір створити акціонерне товариство;

- проведення підписки на акції;

- проведення установчих зборів;

- державна реєстрація товариства;

Акціонерне товариство має право випускати цінні папери (облігації, сертифікати, акції). Акції можна придбати:

- при заснуванні товариства за підпискою;

- при додатковому випуску акцій у зв’язку із збільшенням статутного фонду;

- в попереднього власника за цінами домовленості або на біржі;

- в спадщину.

При здійсненні відкритої підписки, засновники акціонерного товариства повідомляють (в пресі, по радіо, на телебаченні) про відкриту підписку. В повідомленні повинні бути вказані:

- фірмова назва акціонерного товариства;

- предмет, мета і строки діяльності;

- склад засновників;

- дата проведення установчих зборів;

- розмір статутного фонду;

- номінальна вартість акцій;

- переваги і пільги засновників;

- місце проведення, початок і закінчення підписки;

- склад майна, яке вноситься засновниками в натуральній формі;

- назва банківського закладу і номер рахунку, на який вносяться початкові внески.

Термін відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців. Якщо за цей час не буде покрите підпискою 60% акцій, акціонерне товариство вважається не заснованим. У випадку, коли підписка на акції перевищує розмір статутного фонду, засновники відхиляють зайву підписку. Статутний фонд збільшувати не дозволяється. Внесені гроші або майно повертаються підписникам не пізніше, як через 30 днів від надходження. До дня скликання установчих зборів особи, що підписалися на акції, повинні внести не менше 30% номінальної вартості акцій. У випадку, коли всі акції розподіляються між засновниками, вони повинні внести до дня скликання зборів не менше 50% номінальної вартості акцій.

Вищим органом управління акціонерного товариства є загальні збори, в яких мають право брати участь всі акціонери. З правом дорадчого голосу можуть брати участь і члени виконавчих органів, які не є акціонерами. До компетенції загальних зборів входять практично всі питання життєдіяльності акціонерного товариства: визначення основних напрямків діяльності товариства, затвердження його планів і звітів; внесення змін до статуту товариства; вибори і відкликання членів ради товариства; затвердження річних результатів діяльності товариства, порядок розподілу прибутку; визначення порядку покриття збитків; винесення рішення про притягнення до майнової відповідальності службових осіб; прийняття рішень про припинення діяльності товариства.

Збори скликаються не менше 1 разу на рік, якщо інше не передбачено статутом. Позачергові збори проводяться:

- у випадку неплатоспроможності товариства;

- на вимогу Ради товариства;

- на вимогу акціонерів, які володіють не менше 20% голосів.

У період між зборами управління товариством здійснюється Радою, яка виконує такі функції:

- здійснення контролю за діяльністю виконавчих органів;

- виконання окремих функцій, які відносяться до компетенції загальних зборів.

Члени Ради не можуть бути членами виконавчих органів. Виконавчим органом, який здійснює керівництво поточною діяльністю, є правління товариства. Роботою правління керує голова. Правління підзвітне загальним зборам і Раді акціонерів.

Ревізійна комісія здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю правління акціонерного товариства, обирається з числа акціонерів. Порядок діяльності ревізійної комісії та її склад затверджується загальними зборами відповідно до статуту. Про результати перевірок комісія доповідає загальним зборам.

Фондова біржа. Розвиток ринку цінних паперів в Україні. Фондова біржа – це установа, організований ринок, на якому власники здійснюють процес купівлі-продажу цінних паперів. Членами біржі є, як правило, її засновники – окремі індивіди та кредитно-фінансові інститути. У разі потреби засновники біржі можуть розширити коло її членів через продаж біржових місць. За високої конкуренції ціна місця на Нью-Йоркській біржі сягає 1 млн. дол.

У США, Японії моноцентрична біржова система. Хоча в США є 11, а в Японії – 9 фондових бірж, домінує з них одна, розташована у фінансовому центрі країни. У Німеччині, Канаді – поліцентрична біржова система.

Купівля-продаж на фондовій біржі здійснюється за допомогою посередників. Якщо посередник купує цінні папери за власні кошти або за рахунок отриманих кредитів, а відтак продає їх за вищою ціною, то його називають дилером. Головного посередника на біржі називають спеціалістом, а інших посередників, які пов’язують спеціаліста з покупцями або продавцями – брокерами. За посередницькі операції брокери отримують винагороду.

Основними функціями біржі стали:

- мобілізація ресурсів для фінансування капіталовкладень;

- здійснення структурних зрушень в економіці та перебудова виробничих структур;

- розвиток колективних форм господарювання при дотриманні демократичних принципів та ефективності виробництва.

В країнах з розвинутою ринковою економікою фондова біржа – “барометр” економічного життя. Основоположними принципами функціонування фондової біржі є:

- особиста довіра між брокерами і клієнтами;

- гласність;

- регулювання діяльності біржових фірм через застосування адміністрацією суворих фінансових, адміністративних, торговельних і бухгалтерських правил.

Діяльністю біржі повсякденно керує президент, якого призначає правління. На всіх біржах з числа представників фірм-членів створюються різні комітети. Зокрема, важливе місце посідає комітет по лістингу, що розглядає заяви про включення акцій у біржовий список, та комітет по процедурах торгового залу, який спільно з адміністрацією визначає режим торгових сесій, стежить за виконанням інструкцій з поведінки у торговому залі тощо. При цьому до котирування допускаються найнадійніші акції, що отримали підтримку з боку біржового лістингового комітету і мають офіційну ціну – курс. Розрахунковий курс встановлює лише спеціальний курсовий брокер. Він має статут державного службовця, не має права брати участі у будь-яких діяльностях комерційних фірм або здійснювати угоди за свій рахунок.

Власна самостійна торгівля на фондовій біржі – виключне право членів-організаторів. Купівлею та продажем цінних паперів мобілізуються кошти для довготривалих капіталовкладень, для швидкого переливу коштів у найефективніші галузі виробництва і підприємства. Фондова біржа також тісно пов’язана з системою короткотривалого кредиту, тому своїм чітким функціонуванням здатна надати надзвичайно важливу послугу всьому відтворювальному процесі в Україні.

Додамо, що в нашій державі процес становлення ринку цінних паперів розпочався в період здобуття незалежності. Тому необхідність швидкої розбудови ринку цінних паперів в Україні очевидна для всіх. Його підґрунтям є розбудова правової бази, механізму державного регулювання процесів випуску та обігу цінних паперів, формування системи фінансових інститутів, спеціалізованих інвестиційних компаній та банків, брокерських, консультаційно-посередницьких та аудиторських фірм, організація фондових бірж та аукціонів.

 

Питання для самоконтролю

1. Розкрийте суть цінних паперів. Які є їх види?

2. Що являє собою акція? Охарактеризуйте основні види акцій.

3. Як розраховується курс акцій?

4. Охарактеризуйте зародження та розвиток акціонерних товариств, розкрийте їх суть.

5. Назвіть та дайте коротку характеристику основних видів акціонерних товариств.

6. Що являє собою дивіденд та яка його роль у функціонуванні акціонерного товариства?

7. Розкрийте організаційно - правові умови функціонування акціонерних товариств в Україні.

8. Дайте характеристику діяльності фондової біржі.

9. Назвіть основні етапи процесу акціонування державних підприємств в Україні.

10. Розкрийте особливості становлення ринку цінних паперів в Україні.