Тема 9 Особисті риси менеджера персоналу

Тема 9 Особисті риси менеджера персоналу

Імідж керівника

Особистісні риси керівника

Спілкування з персоналом

Методи маніпулятивного впливу

Практичні поради керівникові

Імідж керівника

Однією зі сфер діяльності керівника, здатною передавати інформацію про нього тим, хто його оточує, є створення його іміджу. Через створення свого іміджу людина показує, яке місце в суспільстві вона відводить сама собі. Образ, представ­лений навколишньому світові, нерідко сприймається і як відображення рівня самооцінки.

Як стверджує Ф. Девіс, для того, щоб уміти добре подавати себе, необхідно з гідністю оцінити свої позитивні сторони, і, що особливо важливо, розуміти в чому полягають вузькі міс­ця, а також робити кроки з усунення їх.

Психолог А. Мехрабян стверджує, що 55 % вражень, які ми справляємо на інших людей, визначаються тим, що вони бачать (як правило, це стосується кольору шкіри і волосся, зовнішнього вигляду, пози, міміки і жестів, виразу обличчя тощо); 38 % — тим, що вони чують (тобто тоном і висотою голосу, темпом і ясністю мови та ін.); 7 % — тими словами, які вони чують. Тобто на нас значно більший вплив справляє те, як людина виглядає і як говорить, ніж те, що саме вона говорить.

Як правило, люди мають потребу у співпричетності й ото­тожненні з подібними собі, а також, поряд із цим, — в утвер­дженні своєї індивідуальності.

Співпричетність і ототожнення з іншими людьми можна показати такими засобами: зовнішнім виглядом, поставою і мовою рухів тіла, манерою розмовної мови, мовою, аксесуара­ми, оточенням.

За допомогою одягу, що більше підходить тій або іншій групі людей, можна швидше налагодити з ними контакт. Цьому служать певна постава і жести, а також інші форми ототожнення.

Утвердження індивідуальності здійснюється за допомогою тих самих засобів, що і при виробленні співпричетності, з тією лише різницею, що вони мають нести і демонструвати індиві­дуальні особливості.

Презентація іміджу

"Керманич має правити човном, використовуючи хвилі, інакше вони його захлеснуть" (Китайське прислів'я).

Важливим напрямом у діяльності зі створення іміджу є його презентація. До неї входять такі основні компоненти, як імідж подачі й імідж сприйняття.

Імідж подачі — це комплекс параметрів, у яких, на вашу думку, вас бачить оточення. Чим ближчими вони є до харак­теристик вашого самоіміджу, тим упевненіше ви будете почу­ватися в цій сфері.

Імідж сприйняття — це реальні параметри вашого іміджу, в яких вас бачать навколишні.

Усім подобаються контакти з людьми, які підходять під вислів "такі, як ми". Для формування позитивного першого враження можна використовувати такий шаблон поведінки.

Якщо ви молоді і необхідно справити враження на людину літнього віку, то потрібно враховувати, що контактер може поставитися до вашого віку добродушно або поблажливо. Щоб використати фактор "такі, як ми", необхідно одягтися з пев­ною часткою консерватизму, розмову вести коротко, не злов­живаючи часом, а також уникати манер, що діють на нерви, наприклад хихикання.

Навпаки, якщо ви маєте солідний вік і хочете справити враження на людину, котра набагато молодша за вас, то слід вибрати модний одяг і зачіску, показуючи своїм виглядом, що вам не далекі сучасні тенденції, але ви користуєтеся ними в міру. При безпосередньому контакті необхідно постаратися не опускатися важко в крісло і розташовувати тіло так, щоб підкреслювати підібраність і гарну фізичну форму, говорити чітко й у відповідному темпі.

Водночас потрібно відчувати міру й уникати крайнощів. Адже одяг 20-річного чоловіка в поєднанні з манерами 40-річного виглядає безглуздо.

Ще декілька порад. Коли ви підходите дуже близько до ви­сокої людини, підкреслюється мініатюрність вашої постаті. І навпаки, у високої людини зворотна реакція. З невисокими людьми їй рекомендується спілкуватися за можливості сидя­чи. Тому ви, сильно відрізняючись від співрозмовника фізич­но, можете за допомогою одягу й аксесуарів демонструвати співпричетність до нього.

Разом з тим надто велика подібність може перетворити ха­рактер "таких, як ми" на проблему. Наприклад, якщо ви при­йдете на співбесіду, наймаючись на роботу, в такому самому костюмі, що й особа, котра вас запросила, це може лише за­шкодити. Тому в усьому потрібно відчувати міру і ступінь за­стосовності до конкретної ситуації.

Зовнішній вигляд

У створенні власного іміджу велику роль відіграє зовніш­ній вигляд. Спостережливій людині взуття, одяг і зачіска мо­жуть багато чого розповісти про ваш внутрішній світ, про осо­бисті цінності і навіть, можливо, про підсвідомі рішення. По­мічено, що коли працівник має "доглянутий" зовнішній вигляд, то він немов наперед одержує позитивну оцінку.

Важливим елементом зовнішнього вигляду є зачіска. За­чіска може зробити зовнішній вигляд і жорстким, і м'яким. Так, численність завитків і хвиль підкреслює округлість рис обличчя і м'якість ліній в одязі. І, навпаки, гостра геометрич­на зачіска підкреслює строгі риси обличчя.

Важливим елементом зовнішнього вигляду є стан зубів і рук. Руки мають виглядати доглянутими, нігті — бути чисти­ми й акуратно обрізаними.

Диво у зоровому сприйнятті людини робить одяг. Як пра­вило, лінії і деталі притягують погляд, тому, як стверджує Ф. Девіс, вибрані покрій, колір, якість і структура тканини можуть мати "відступаючий" або "наступаючий" ефект.

Для роботи, яка часто передбачає зустрічі і збори, найкра­ще підходять строгі костюми. У неробочий час допустимі вільніший стиль, костюми спортивного стилю тощо.

Найбільш зручні для носіння натуральні матеріали (шерсть, бавовна, льон). Матеріал, із якого пошито одяг, та­кож викликає підсвідомі асоціації в спостережливої людини. Так, твід може виявитися підходящим матеріалом, якщо не­обхідно справити враження на людину з традиційними сма­ками, шовк — якщо необхідно створити враження багатої людини з витонченим смаком.

Певне значення має і малюнок тканини. Для повсякденно­го одягу більше підходять малюнки, що складаються з пря­мих ліній, а ще — в клітину й у смужку.

Колір матеріалу також відіграє певну роль. Так, теплі, яскраві, легкі кольори (червоний, жовтий та ін.) — немовби наступають і можуть зробити людину привабливішою і при­язнішою. Холодні, похмурі, темні кольори (чорний, темно-синій, сірий) ніби створюють дистанцію, надають вигляду владності і неприступності. Необхідно врахувати, що прості кольори краще виглядають на фотографіях і по телебаченню.

Разом із тим найбільш прийнятний колір — той, що біль­ше підходить вашому обличчю.

Необхідно також дуже уважно підходити до вибору кольо­ру сорочок і краваток (табл. 9.1).

Необхідно завжди знаходити час, щоб почистити взуття. Багато людей вважають, що нечищене взуття характеризує його господаря з негативної сторони.

Під час відряджень одяг краще не складати, а скручувати і загортати в папір або класти в поліетиленові пакети, щоб уникнути складок.

Таблиця 9.1. Поєднання кольорів окремих елементів одягу

Костюм	Краватка	Сорочка	Шкарпетки	Черевики
Темно-синій	Блакитна; червона; лимонна	Яскраво-синя; біла	Чорні; темно-бордові	Чорні
Коричневий	Червона; смарагдова	Біла; бежева; коралова	Коричневі	Коричневі
Сірий	Будь-якого кольору	Біла; світло-блакитна; сталева	У тон краватці	Чорні
Темно-сірий	Червона; чорна	біла; кольору фламінго	Чорні	Чорні
Пісочний	Темно-блакитна	Пісочна; кольору охри	Світло-блакитні	Світло-коричневі

Постава і мова рухів тіла

Постава багато в чому відображає суть людини. Мати гарну поставу — це не означає бути витягнутим у струнку. Мова йде лише про природність посадки голови і хребта, коли тіло не напружене і не скуте. Часто особливість постави має спадко­вий характер. Крім того, на людину також впливає її емоцій­ний стан і те, як часто вона пристосовується до середовища.

Неправильна постава прискорює старіння організму, а та­кож погіршує здоров'я людини. Більшість хронічних хвороб виникають у зв'язку з викривленням хребта.

У разі розвитку неправильної постави необхідно її зміню­вати. Є багато різноманітних методик виправлення постави. Непогану методику розроблено актором Ф. Александером.

Мова рухів тіла визначається рівнем культури й особли­востями індивідуума.

Психологи підтверджують, що нас притягують індивіду­уми, схожі на нас, але не просто фізичними рисами, а своєю позою. Тому один з найпростіших способів стати схожим на іншу людину — прийняти таку саму позу. Чим точніше ви відображаєте когось, тим більше виникне порозуміння.

Особистісні риси керівника

Основні риси керівника

Г. Мінтберг назвав 8 основоположних рис, що мають бути притаманні сучасному керівнику (менеджеру).

1. Мистецтво бути рівним — здатність встановлювати і під­тримувати систему відносин з рівними собі людьми.

2. Мистецтво бути лідером — здатність керувати підлегли­ми, справлятися з усіма труднощами й проблемами, що при­ходять до людини разом із владою та відповідальністю.

3. Мистецтво розв'язувати конфлікти — здатність висту­пати посередником між двома сторонами в конфлікті, врегу­льовувати прикрощі, породжені психологічним стресом.

4. Мистецтво опрацьовувати інформацію — здатність ство­рити систему комунікацій в організації, одержувати надійну інформацію й ефективно її оцінювати.

5. Мистецтво приймати нестандартні управлінські рішен­ня — здатність знаходити проблеми і рішення за умов, коли альтернативні варіанти дій, інформація і мета неясні й сум­нівні.

6. Мистецтво раціонально розподіляти ресурси в організа­ції — здатність вибрати потрібну альтернативу, знайти опти­мальний варіант за умов обмеженого часу й ресурсів.

7. Дар керівника-підприємця — здатність іти на певний ризик і на впровадження нововведень у своїй організації.

8. Мистецтво самоаналізу — здатність розуміти позицію лідера і його роль в організації, вміння бачити те, як впливає лідер на організацію.

Спілкування з персоналом

Невербальне спілкування

"Той, хто багато говорить, часто зазнає невдачі, тому краще знати міру" (Дао).

У людини, як і в тварин, є набуті та вроджені інстинкти. До них можна віднести й невербальні засоби спілкування. Більшість із них мають спадкову природу, а інша частина до­бувається в процесі життєдіяльності людини. Психологами встановлено, що від 60 до 80 % комунікацій здійснюються за рахунок невербальних засобів спілкування, і тільки 20—40 % — за рахунок вербальних.

У людини є кілька зон особистісного простору, і кожна має своє призначення. Американський антрополог Б. Холл виді­лив чотири типи особистісного простору або просторові зони.

Інтимна зона (15—45 см) розділяє людей досить близь­ких, які не бажають посвячувати в свої справи третіх осіб. Дозволяється проникнути в цю зону тільки тим людям, які перебувають у тісному емоційному контакті. У неї допуска­ються діти, батьки, чоловіки, коханці, близькі друзі й родичі. З усіх зон ця вважається найголовнішою. Вона охороняється людиною як власність. У ній ще є підзона радіусом 15 см, у яку можна проникнути тільки за допомогою фізичного кон­такту. Це надінтимна зона людини.

Особиста зона (45 см — 1,5 м) визначається як дистанція, яку індивід схильний витримувати між собою і всіма іншими в ситуаціях повсякденного спілкування, на вечірках, офіцій­них прийомах, зустрічах, у приятельських компаніях.

Соціальна зона має діапазон 1,5—3,5 м. На такій відстані людина визнає за краще триматися від сторонніх людей, но­вих працівників на роботі й т. ін.

Суспільна зона (більше 3,5 м) визначається дистанцією, що зберігається при зустрічі двох або більше людей на привсе­людних зборах.

Просторові зони залежать від національної специфіки і ре­гулюються нормами етикету, що діють у рамках тієї чи іншої культури. Так, етикет допускає мінімальні варіанти дистан­цій у латиноамериканців та арабів, а максимальні — у північноамериканців і північноєвропейців.

Офіційна зона українців і росіян визначається звичайно відстанню, яка дорівнює довжині двох рук, простягнених для рукостискання, а приятельська — довжині двох зігнутих у ліктях рук.

Як поводитися з "важкими" людьми

1. Тип "танк".

За своєю натурою це грубі й безцеремонні люди. Вони вва­жають, що оточуючі зобов'язані давати їм дорогу. Звичайно, вони глибоко переконані у своїй правоті і хочуть, щоб про це знали всі.

У разі конфлікту з такими людьми (якщо суть конфлікту не дуже важлива для вас) кращий вихід — ухилитися від нього або пристосуватися, поступившись такій людині в малому.

Якщо розв'язання конфлікту таким способом для вас не­можливе, то необхідно дати такій людині виговоритися. Піс­ля цього можна спокійно висловити свій погляд, у жодному разі не ставлячи під сумнів правоту співбесідника. При тако­му розвитку конфлікту є великий ступінь імовірності прийти до спільного рішення.

2. Тип "прихований інтриган".

Така людина намагається заподіювати людям прикрості за допомогою прихованих інтриг, шахрайств, шпильок.

Найцікавіше полягає в тому, що звичайно вона глибоко пе­реконана в тому, що такі форми її поведінки цілком виправ­дані обставинами, які склалися. Хтось інший у такому разі чинить неправильно, вона виконує шляхетну роль таємного месника, який бореться за справедливість.

Ще однією причиною такої поведінки може бути те, що в цієї людини немає необхідної влади для втілення задуманого.

Найкращий спосіб розв'язання конфлікту з такою люди­ною — виявити конкретний факт заподіяння зла, а потім при­ховані причини, що призвели до нього. При цьому слід

обов'язково дати зрозуміти такій людині, що ви стоїте вище цього конфлікту. У розмові з нею необхідно спокійно навести докази виявлених фактів. Людина зрозуміє, що маску з неї зірвано і їй треба або припинити нападки на вас, або визнати викривальні факти.

3. Тип "вибухова людина".

Така людина за своєю природою не зла. Звичайно вибух емоцій відбувається в тому разі, якщо вона перелякана або розгублена й не може негайно прийняти рішення. При цьому у вибуху емоцій відображається її бажання взяти ситуацію під контроль.

Основний прийом, яким необхідно керуватися при подіб­ному емоційному сплеску з боку такої людини, — дати їй ви­говоритися, переконуючи своєю поведінкою, що ви її слуха­єте і вона контролює ситуацію. Найвірогідніше, що незабаром вона заспокоїться і з нею можна буде доброзичливо обговори­ти проблему, яка виникла.

4. "Вічний скаржник".

Основна риса, характерна для цього типу людей, — те, що вони в разі незадовільного розв'язання проблем, які виник­ли, або ідей, котрі їх осяйнули, мають схильність звинувачу­вати в цьому всіх або якусь конкретну особу.

Найбільш дієва лінія поведінки при спілкуванні з такою людиною, особливо якщо вона починає звинувачувати кого- небудь, — це уважно слухати її.

Люди такого типу бажають бути почутими, що повертає їм відчуття власної значимості.

Якщо така скарга, на ваш погляд, є достатньо обґрунтова­ною, то необхідно дати зрозуміти це людині. Наступний етап — визнати або оцінити цю людину, показавши їй, що її зро­зуміли. Потім необхідно знайти спосіб перевести розмову на іншу тему або переключити увагу на шляхи розв'язання про­блеми.

Якщо ваше бачення протилежне висловлюваному, необ­хідно допомогти такій людині побачити її помилку. Якщо розмова не переходить у конструктивне річище, то єдино пра­вильним залишається припинити її.

5. Тип "тихоня".

Людям цього типу властива потайливість. Тому найбільш раціональним шляхом розв'язання конфлікту є подолання такого стану співрозмовника. Щоб дізнатися про суть пробле­ми, необхідно задати кілька запитань у формі, яка б зініціювала розлоге пояснення. Це можуть бути запитання типу: "Що ви думаєте з цього приводу?" або "Яка причина вашої за­мкнутості?" і т. ін. Якщо співрозмовник усе-таки не втягуєть­ся в пояснення, можна тактовно поділитися своїми припущен­нями з цього приводу. У процесі розмови необхідно постійно акцентувати свої співчуття й доброзичливість щодо співроз­мовника.

Часто такі люди замикаються в собі лише тому, що не хо­чуть образити почуття інших, хочуть уникнути конфронта­ції, навчені гірким досвідом не ділитися ні з ким почуттями, впевнені, що їхню думку ніхто не візьме до уваги, або через те, що вони полохливі. Тому таку людину необхідно оцінити, визнати й підтримати.

Разом із тим у розмові з такою людиною необхідно зберіга­ти почуття міри. Якщо людина раптово замовкла або завзято пручається спробам продовжити бесіду, необхідно подякува­ти їй і, якщо ситуація потребує повторної зустрічі, спробува­ти домовитися про неї.

6. Тип "занадто покладистий".

У спілкуванні такі люди можуть здаватися приємними з будь-якого погляду, бо вони завжди поступаються, щоб спо­добатися. На практиці вони час від часу створюють проблеми, тому що не завжди підтверджують справами дані обіцянки.

Такій людині необхідно нав'язати дотримання правдивості з її боку. Це можна зробити в тому разі, якщо вона буде впев­нена, що ставлення до неї визначатиметься не тим, що вона з усім погоджується, а тим, наскільки потім її зобов'язання співвідносяться з конкретними справами.

Як досягти успіху

Формула успіху лідера має такі складові.

1. Дар передбачення.

Люди хочуть йти за тими, хто знає, куди йти, вони хочуть знати, чому їх ведуть саме туди, а не в інший бік, і вони не переносять, коли мета постійно змінюється.

2. Довіряй своїм підлеглим.

Відповідальність має розподілятися за всіма щаблями службової драбини.

3. Будь витриманим.

Демонструй витриманість у кризових ситуаціях. Це спону­кає навколишніх зберігати спокій і діяти продумано.

4. Не бійся ризикувати.

Лідери спонукають підлеглих не лише йти на ризик, а й від­крито визнавати помилки, що допускаються в пошуках ново­го. Ніщо інше не деморалізує людей так, як усвідомлення того, що найменша помилка може означати крах усієї кар'єри.

5. Будь експертом.

Кожний на всіх щаблях службової драбини має бути пере­конаний: лідер знає щонайменше стільки, скільки підлеглі.

6. Заохочуй появу різноманітних поглядів.

Якщо ти оточений людьми, котрі говорять тобі тільки "так", виходить, або ти сам, або вони посідають не своє місце. Лідери володіють здатністю знаходити вишукані і прості рі­шення складних проблем.

Лідер має залишити людей із переконанням і бажанням продовжувати почате.

Тема 9 Особисті риси менеджера персоналу

Імідж керівника

Особистісні риси керівника

Спілкування з персоналом