Основні положення ліцензування

Класифікаційні ознаки ліцензій

Ліцензія - це дозвіл на використання об'єкта інтелектуальної власнос­ті, що подається на підставі ліцензійного договору, який є угодою між ліцензіаром (продавцем ліцензії) та ліцензіатом (покупцем ліцензії).

Ліцензійний договір містить вступну частину із зазна­ченням сторін, що уклали договір; тлумачення використо­вуваних термінів; опис предмета договору (винахід, корисна модель, промисловий зразок, товарний знак, ноу-хау); намі­ри та відповідальності сторін; надані права, зона їх поши­рення та обмеження; процес передавання предмета договору; обставини та гарантії; вид, суму та валюту платежів; обмін удосконаленнями предмета договору під час дії договору; методи вирішення спорів і захисту від претензій третіх осіб; умови надання ліцензіатам права на використання об'єкта інтелектуальної власності третім особам за згодою ліцензіара та на умовах, обумовлених переважно в основ­ному ліцензійному договорі між ліцензіаром і ліцензіатом (так звана субліцензія); наслідки виконання договору; форс-мажорні обставини; процедуру набрання чинності договору, термін його дії й умови розірвання договору сторонами; наслідки закінчення терміну дії договору; форми сплати податків; мову договору; автентичність текстів і юридичні адреси сторін, які уклали договір.

Торгівля ліцензіями з кожним роком розвивається все активніше. Обіг ліцензійної торгівлі зростає у 2-3 рази швидше за обіг зовнішньої торгівлі, а ліцензійні операції приносять до 10% усіх прибутків світової торгівлі.

Ліцензії заведено розрізняти залежно від низки ознак.

Рис.1. Класифікація ліцензій

 

Як видно з рис.1, за своєю юридичною формою ліцен­зії можуть бути патентними та безпатентними.

Патентна ліцензія - це ліцензія на використання об'єкта інтелектуальної власності, захищеного охоронним документом (залежно від типу патентні ліцензії поділяють на ліцензії на винаходи, промислові зразки, знаки для товарів і послуг тощо).

Безпатентна ліцензія - це ліцензія на використання науково-технічних рішень, що не мають правової охорони (непатентоспроможні рішення або рішення, термін право­вої охорони яких закінчився, ноу-хау тощо).

Невиняткова ліцензія - це право ліцензіата на узгоджених умовах і території протягом обумовленого строку використовувати предмет ліцензії. За ліцензіаром зберігається право використовувати предмет ліцензії, а також надавати ліцензії іншим особам.

Виняткова ліцензія - це право ліцензіата на узгодже­них умовах і території протягом обумовленого строку вико­ристовувати предмет ліцензії на монопольних засадах. Ліцензіар при цьому не має права використовувати предмет ліцензії на відповідній території, а також надавати ліцензії іншим особам.

Повна ліцензія - це надання ліцензіату всіх прав на використання об'єкта інтелектуальної власності без обме­ження території на весь строк його дії. Але, на відміну від передавання прав власності, якщо надають повну ліцензію, власник об'єкта залишається тим самим.

Перехресні ліцензії (крос-ліцензії) - це ліцензії, отри­мані в результаті обміну між ліцензіаром та ліцензіатом, у випадках, якщо власники різних патентів не можуть здійснювати виробничу або комерційну діяльність, не по­рушуючи прав один одного.

Супровідна ліцензія - це ліцензія, яка передбачає передавання прав на використання об'єктів інтелектуаль­ної власності у складі інших комерційних угод, наприклад, на поставку комплектного обладнання, інжиніринг, надання технічної допомоги тощо. У цих випадках предмети ліцен­зії відіграють допоміжну, супровідну роль, їх передають у рамках ліцензійних договорів, що є доповненнями до основ­них угод, або у вигляді розділів контактів за цими угодами.

 

ВИМОГА ДО ОПИСУ ВИНАХОДУ У ФОРМУЛІ ВИНАХОДУ

Опис до заявки на винахід.

Опис до заявки на винахід з формулою і графічними зображеннями (якщо вони необхідні) є основним документом заявки, що відображає створений винахід. Він повинен цілком розкривати технічну сутність винаходу і містити необхідну і достатню інформацію для подальшої розробки (конструктивної або технологічної) об'єкта винаходу або для його безпосереднього використання. Опис повинний давати точне, ясне і вичерпне уявлення про новизну, істотні відмінності і позитивний ефект заявленого технічного рішення, про внесок, зроблений винаходом у дану область техніки або галузь народного господарства.

Загальна структура опису

Опис містить 11 розділів:

1. Назва винаходу і клас МКИ, до якого він відноситься.

2. Область техніки, до якої відноситься винахід, і переважна область використання винаходу.

3. Характеристика аналогів винаходу.

4. Характеристика прототипу.

5. Критика прототипу.

6. Задача винаходу.

7. Сутність винаходу і його відмінні (від прототипу) ознаки та доказ істотності відмінностей.

8. Перелік фігур графічних зображень (якщо вони необхідні).

9. Приклади конкретного виконання винаходу.

10. Техніко-економічна або інша ефективність.

11. Формула винаходу.

 

Зміст розділів опису

Назва винаходу повинна бути точною, короткою і конкретною, містити не більш 8-10 значимих слів. Вона повинна вказувати, до якого роду об'єктів відноситься винахід, співвідноситися з визначеною рубрикою, відповідати сутності винаходу.

Назва винаходу повинна викладатися в однині.

Назва винаходу не повинна містити відмінних ознак. Не можна вказувати на той результат, що вперше отриманий. Не можна вказувати на явища, що відбуваються при здійсненні способу або процесу, а також на механізм процесу. Не можна застосовувати в назві вузькоспеціальні або невизначені технічні терміни, а також використовувати в назві умовні позначки, марки об'єкта, наприклад, ОП10, Ц18 і т.д.

Область техніки, до якої відноситься винахід, повинна містити вказівку на переважну область використання винаходу. Цей розділ опису звичайно починають словами: "Винахід відноситься до..." і далі вказується конкретна область техніки, до якої відноситься заявлений об'єкт винаходу.

Характеристика аналогів винаходу. Цей розділ містить зведення про відомі об'єкти того ж призначення, що і об’єкт, який заявляється, подібні до нього за технічною сутністю і результатові, що досягається при використанні (аналогічні рішення тієї ж або аналогічної задачі). Аналоги приводяться з числа найбільш подібних (прогресивних у цій області техніки) рішень по ефективності, тобто позитивному ефектові, що досягається. У короткій характеристиці аналогів, тобто в описі технічної сутності найбільш близьких відомих об'єктів, розкриваються їхні істотні ознаки, і в першу чергу, ознаки, подібні до ознак заявленого об'єкта. Відзначаються такі недоліки аналогів, що частково або цілком усуваються в заявленому об'єкті й аналізуються причини, що викликають ці недоліки.

Звичайно цей розділ починається словами: "Відомий спосіб (пристрій, речовина) для..., що включає …" про наступну характеристику істотних ознак найбільш близьких до заявленого об'єкта аналогічних способів (пристроїв і т.п.).

Характеристика прототипу. В цьому розділі дається характеристика технічної сутності найбільш близького конкретно відомого аналога з раніше приведених заявником у розділі "Характеристика аналогів винаходу". При характеристиці технічної сутності вказуються всі істотні ознаки цього найближчого аналога. У тексті розділу приводяться основні бібліографічні дані цього аналога (тобто дається посилання на джерело інформації).

Розділ звичайно починається словами: "Найбільш близьким аналогом по технічній сутності і по результату, що досягається, при його використанні, є технічне рішення... (найменування), що обране авторами як прототип заявленого винаходу".

Критика прототипу. Цей розділ характеризує ті недоліки прототипу, що усуваються або зменшуються об'єктом, що заявляється. Критика недоліків і оцінка ступеня їхнього усунення повинна бути об'єктивною, без перебільшення. Описуючи недоліки прототипу, варто вказувати причини, наслідком яких ці недоліки є. Основна спрямованість розділу – обґрунтувати доцільність створення нового об'єкта й оцінити його значення для даної галузі техніки або народного господарства.

Цей розділ опису звичайно починається складами: "Недоліком відомого пристрою (способу, речовини) для... є...", або "Недолік відомого пристрою полягає в тому, що …" і закінчується: "Відоме рішення, обране як прототип, не дозволяє одержати результат, що ми одержуємо завдяки новому рішенню".

Задача винаходу. У цьому розділі формулюється задача винаходу. Вона повинна показувати суспільно значимий характер ефекту винаходу, а також поставлена задача повинна забезпечувати очевидність причинно-наслідкового зв'язку між новою сукупністю істотних ознак і задачею винаходу.

Звичайно цей розділ починається словами: "Задачею даного винаходу є … "

Сутність винаходу. У цьому розділі приводиться короткий виклад технічної сутності об'єкта, що заявляється. Сутність характеризується у вигляді сукупності всіх істотних ознак, тобто відомих і нових, з виділенням тих ознак, що характеризують новизну заявленого об'єкта (нових ознак).

У цьому розділі дається доказ відповідності технічного рішення критерієві "істотні відмінності". Для цього необхідно визначити, у яких відомих технічних рішеннях наявні ознаки, подібні до ознак, що характеризують новизну заявленого об'єкта, і порівняти властивості заявленого і відомих рішень, обумовлені наявністю в них зазначених ознак. Якщо буде встановлено, що в рішенні, що заявляється, з'являються властивості, що не збігаються з властивостями відомих рішень, або не виявлено рішень з подібними ознаками, робиться висновок, що заявлений об'єкт має істотні відмінності.

Для складання цього розділу використовується формула винаходу, але наявні в ній ознаки не просто перелічуються, а докладно роз'яснюються.

Розділ починається словами: "Поставлена задача досягається тим, що у відомому способі (пристрій, речовині), що включає... відповідно до винаходу..." і потім перелічуються нові (відмінні) істотні ознаки об'єкта, що заявляється.

Якщо формула є багатоланковою, то характеристика сутності рішення факультативних форм приводиться у вигляді окремих абзаців.

Графічні зображення. Цей розділ повинен містити перелік усіх фігур графічних зображень, фігури нумеруються арабськими цифрами, при цьому кожній фігурі дається окреме пояснення. Якщо фігура, що пояснює опис, одна, то вона не нумерується, але посилання на неї подається. Наприклад, "Запропонований спосіб для … пояснюється схемою, на якій зображено..." і т.п.

Приклади конкретного виконання. У розділі описують кращі (або кращий) з пропонованих заявником прикладів здійснення винаходу. Необхідно в прикладах розкрити сутність винаходу задачі цього винаходу.

Якщо у формулі винаходу „який – або” істотна відмітна ознака виражена узагальненим поняттям, то в даному розділі необхідно дати приклади часткових ознак, що входять у це узагальнене поняття.

Пристрій спочатку описується в статичному стані. Згадані в тексті опису ознаки пристрою, тобто вузли, деталі, їхні взаємозв'язки і взаємні розташування і т.п., вказуються цифровими позначеннями, що проставляються відповідно до їхнього згадування в порядку зростання, починаючи з одиниці й у тексті і на кресленні (наскрізна нумерація).

Після опису пристрою в статичному стані, описують його роботу або спосіб використання, посилаючись при цьому на цифрові позначення креслення. Відразу вказується оптимальний варіант виконання заявленого об'єкта і дається його характеристика.

Виклад конкретних прикладів виконання способу доцільно починати з перерахування операцій, прийомів, які необхідно здійснити для досягнення задачі винаходу, з зазначенням тимчасової послідовності їхнього проведення. Далі вказують реальні параметри режимів (температуру, тиск, швидкість і т.п.) способу і застосовувані при цьому розрахунки, речовини і пристрої. Кількість конкретних прикладів залежить від характеристики і кількості відмінних ознак, зазначених у формулі винаходу.

При здійсненні способу відомими технічними засобами в описі вказують на ці засоби. Якщо обсяг, що заявляється, для свого здійснення вимагає нових технічних засобів, то в прикладах дається характеристика цих засобів з додаванням креслення (графічного їхнього зображення).

У конкретних прикладах виконання об'єкта, що заявляється, щодо відповідної речовини (суміші, розчини, сплави, стекло і т.п.) приводять інгредієнти речовини, його характеристику, кількісне співвідношення інгредієнтів. Кількісне співвідношення інгредієнтів речовини вибирається в діапазоні граничних значень інгредієнтів, зазначених у формулі винаходу, включаючи і їхні граничні значення. Якщо кількісне співвідношення інгредієнтів виражене у формулі у відсотках по вазі або по об’єму, то сума значень відсотків всіх інгредієнтів повинна складати в середньому 100%. Доцільно також указувати фізичний стан і якість цих інгредієнтів у вихідному стані.

Техніко-економічна ефективність. У цьому розділі наводять наступні дані:

- технічні переваги рішення, що заявляється, перед аналогічними найбільш прогресивними використовуваними на дату подачі заявки технічними рішеннями в цій області (порівняння з базовим об'єктом);

- позитивний ефект може виражатися в підвищенні продуктивності праці, у підвищенні КПД, у підвищенні виходу продукції, поліпшенні умов праці, техніки безпеки і т.д.