Які особливості відбування арешту засудженими військовослужбовцями?

1. Військовослужбовці, засуджені до арешту, відбувають
покарання на гауптвахті. 2. На гауптвахті роздільно тримаються: засуджені військовослужбовці з числа офіцерського складу
окремо від інших категорій військовослужбовців; засуджені військовослужбовці, які мають звання прапорщиків,
мічманів, сержантів і старшин, окремо від військовослужбовців рядового складу; засуджені військовослужбовці, які проходять службу за
призовом, окремо від засуджених військовослужбовців, які проходять
службу за контрактом. 3. Військовослужбовці, засуджені до арешту, направляються на
гауптвахту для відбування арешту в десятиденний строк після
одержання розпорядження суду про виконання вироку. 4. Порядок і умови відбування арешту засудженими
військовослужбовцями визначаються цим Кодексом та
нормативно-правовими актами Міністерства оборони України. 5. Час відбування арешту до загального строку військової
служби і вислуги років для присвоєння чергового військового звання
не зараховується, крім випадків, передбачених частиною восьмою
цієї статті. 6. Під час відбування арешту засуджений військовослужбовець
не може бути представлений до присвоєння чергового військового
звання, призначений на вищу посаду, переведений на нове місце
служби, звільнений з військової служби, за винятком випадків
визнання його непридатним до військової служби за станом здоров'я. 7. Засудженим військовослужбовцям під час відбування арешту
виплачується оклад за військове звання. 8. За сумлінну поведінку і ставлення до військової служби до
засуджених військовослужбовців можуть застосовуватися заходи
заохочення у виді подяки, дострокового зняття раніше накладеного
стягнення чи зарахування часу відбування арешту в загальний строк
військової служби повністю або частково. 9. За порушення порядку відбування покарання до засуджених
військовослужбовців можуть застосовуватися заходи стягнення у виді
догани чи переведення в одиночну камеру на строк до десяти діб. 10. Правом застосування заходу заохочення у виді зарахування
часу відбування арешту до загального строку військової служби
користується начальник органу управління Військової служби
правопорядку у Збройних Силах України. Правом застосування інших
заходів заохочення і стягнення користуються начальник органу
управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України
і начальник гарнізону.

2 теоретичне Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження воліСтаття 59. Порядок і умови відбування покарання у виді
обмеження волі

1. Усі новоприбулі до виправного центру засуджені тримаються
в окремих приміщеннях, де протягом чотирнадцяти діб проходять
медичне обстеження для виявлення інфекційних та інших захворювань,
а також первинне психолого-педагогічне та інше вивчення. 2. Засуджені до обмеження волі мають право: носити цивільний одяг, мати при собі гроші та цінні речі,
користуватися грішми без обмежень; відправляти листи, отримувати посилки (передачі) і бандеролі,
одержувати короткострокові побачення без обмежень, а тривалі
побачення - до трьох діб один раз на місяць. 3. Засудженим може бути дозволено короткочасні виїзди за межі
виправного центру за обставин, передбачених законом для осіб,
засуджених до позбавлення волі, а також з інших поважних причин у
таких випадках: за необхідності звернутися в медичний заклад з приводу
захворювання чи лікування за наявності відповідного медичного
висновку; для складання іспитів у навчальному закладі; за викликом судових і слідчих органів - на період провадження
слідства чи дізнання; для попереднього вирішення питань трудового і побутового
влаштування після звільнення - строком до семи діб, без урахування
часу на дорогу; у разі виникнення інших життєво необхідних обставин, які
потребують присутності засудженого. 4. Особи, засуджені до обмеження волі, зобов'язані: виконувати законні вимоги адміністрації виправного центру,
які стосуються порядку відбування призначеного покарання; сумлінно працювати у місці, визначеному адміністрацією
виправного центру; постійно знаходитися в межах виправного центру під наглядом,
залишати його межі лише за спеціальним дозволом адміністрації
цього центру, проживати за особистим посвідченням, яке видається
взамін паспорта; проживати, як правило, у спеціально призначених гуртожитках.
Перебування засудженого у вільний від роботи час поза гуртожитком
допускається з дозволу адміністрації виправного центру, яка з
цього питання виносить вмотивовану постанову. 5. Засудженим до обмеження волі забороняється: доставляти і зберігати на території, де вони проживають,
предмети, вироби і речовини, перелік яких визначений
нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з
питань виконання покарань. У разі виявлення таких предметів,
виробів і речовин у засудженого вони підлягають вилученню і
зберіганню, речі, вилучені з обігу, знищуються. Про вилучення
предметів, виробів і речовин посадовою особою виправного центру
складається протокол;, вживати спиртні напої і пиво, наркотичні засоби, психотропні
речовини або їх аналоги чи інші одурманюючі засоби. 6. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі,
а також приміщення, в яких вони проживають, можуть піддаватися
обшуку, а їхні речі, посилки, передачі і бандеролі, що надійшли, -
огляду. Огляди і обшуки приміщень, де проживають засуджені з
сім'ями, провадяться за наявності встановлених законом підстав, за
вмотивованим рішенням суду. Жиле приміщення, де проживає засуджений із сім'єю, може
відвідуватися, як правило, в денний час уповноваженими
працівниками виправного центру., 7. Засуджені, які не допускають порушень встановленого
порядку виконання покарання у виді обмеження волі і мають сім'ї,
після відбуття шести місяців строку покарання можуть за постановою
начальника виправного центру проживати за межами гуртожитку із
своїми сім'ями. Ці особи зобов'язані від одного до чотирьох разів на тиждень
з'являтися у виправний центр для реєстрації. 8. Особи, зазначені в частині шостій цієї статті, можуть
проживати із своїми сім'ями в орендованих квартирах або придбавати
житло в межах виправного центру. 9. Стосовно особи, яка після постановлення вироку визнана
інвалідом першої чи другої групи або досягла пенсійного віку, або
захворіла на тяжку хворобу, яка перешкоджає відбуванню покарання,
а також стосовно жінки, яка завагітніла, кримінально-виконавча
інспекція чи адміністрація виправного центру вносить до суду
подання про звільнення такої особи від відбування покарання. 10. Порядок і умови виконання покарання у виді обмеження волі
і нагляду за засудженими визначаються нормативно-правовими актами
центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

Самоконтроль до 2 теоретичного:Порядок і умови відбування покарання у виді обмеження волі. 11.У чому полягає покарання у виді обмеження волі? На який строк воно встановлюється. Згідно ст..61 КК обмеження волі як вид кримінального покарання полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від одного до п’яти років і призначається як основне покарання. 12.До яких категорій осіб не застосовується покарання у виді обмеження волі. Не застосовується: до неповнолітніх, а також до вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб. Що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та інвалідів 1-ї і 2-ї групи. 13.До якого з видів покарань за порядком(способом) їх призначення, за суб’єктом, за можливістю визначення строку покарання належить обмеження волі. Обмеження волі належать до покарань, які є альтернативними позбавленню волі на певний строк. 14.Що є Місцем відбування покарання у виді обмеження волі

1. Особи, засуджені до обмеження волі, відбувають покарання у виправних центрах, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до їх місця проживання до засудження. 2. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані сприяти адміністрації виправних центрів у трудовому і побутовому влаштуванні засуджених. 3. Управління (відділи) центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві та Київській області за погодженням з органами місцевого самоврядування визначають межі виправних центрів. 15. Який порядок направлення засуджених до обмеження волі для
відбування покарання 1. Особи, засуджені до обмеження волі, прямують за рахунок держави до місця відбування покарання самостійно. Кримінально-виконавча інспекція згідно з вироком суду вручає засудженому припис про виїзд до місця відбування покарання. Не пізніше трьох діб з дня одержання припису засуджений зобов'язаний виїхати до місця відбування покарання і прибути туди відповідно до вказаного в приписі строку. 2. З урахуванням особи та інших обставин справи суд може направити засудженого до обмеження волі до місця відбування покарання у порядку, встановленому для осіб, засуджених до позбавлення волі. У цьому випадку засуджений звільняється з-під варти при прибутті до місця відбування покарання. 3. Засуджені, яким обмеження волі призначено відповідно до статей 82 і 389 Кримінального кодексу України (2341-14), направляються виправною колонією чи кримінально-виконавчою інспекцією до місця відбування покарання у порядку, передбаченому
частинами першою і другою цієї статті. 4. Засуджений, який ухиляється від одержання припису про виїзд або не виїхав у встановлений строк до місця відбування покарання, за поданням кримінальновиконавчої інспекції затримується органом внутрішніх справ для встановлення причин порушення порядку слідування до місця відбування покарання. У разі невиїзду без поважних причин суд за поданням кримінально-виконавчоїінспекції направляє засудженого до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі. 5. У разі неприбуття засудженого до місця відбування покарання органом внутрішніх справ за поданням кримінально-виконавчої інспекції оголошується його розшук. Після затримання засуджений направляється до місця відбування покарання в порядку, встановленому для засуджених до позбавлення волі.

16.З якого часу обчислюється строк покарання у виді обмеження волі 1. Строк покарання обчислюється з дня прибуття і постановки засудженого на облік у виправному центрі. 2. У строк покарання за правилами, передбаченими у статті 72
Кримінального кодексу України (2341-14), зараховується час попереднього ув'язнення під вартою, а також час слідування під вартою до виправного центру. 17. Теоретичне зошит 18.Які умови праці засуджених до обмеження волі 1. Засуджені до обмеження волі залучаються до праці, як правило, на виробництві виправних центрів, а також на договірній основі на підприємствах, в установах чи організаціях усіх форм власності за умови забезпечення належного нагляду за їхньою поведінкою. 2. Праця засуджених до обмеження волі регулюється законодавством про працю, за винятком правил прийняття на роботу, звільнення з роботи, переведення на іншу роботу. 3. Переведення засуджених на іншу роботу, в тому числі в іншу
місцевість, може здійснюватися власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом за погодженням з адміністрацією виправного центру. 4. Засудженим незалежно від усіх відрахувань належить виплачувати не менш як сімдесят п'ять відсотків загальної суми заробітку.

19. Які Обов'язки адміністрації виправного центру 1. Адміністрація виправного центру веде облік засуджених, роз'яснює порядок і умови відбування покарання, організовує трудове і побутове влаштування засуджених; забезпечує додержання умов праці засуджених, порядку та умов відбування покарання;здійснює нагляд і заходи попередження порушень порядку відбування покарання; проводить із засудженими соціально-виховну роботу; застосовує встановлені законом заходи заохочення і стягнення; здійснює роботу щодо підготовки засуджених до звільнення. 2. Порядок здійснення зазначених повноважень визначається нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади з питань виконання покарань.

20.Які Обов'язки власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу за місцем роботи засуджених до обмеження волі 1. Власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган за місцем роботи засуджених до обмеження волі зобов'язаний забезпечити їх залучення до суспільно корисної праці з урахуванням стану здоров'я та, за можливістю, спеціальності, організовувати первинну професійну підготовку і створити необхідні побутові умови. 2. Про запізнення засудженого на роботу та його відсутність на роботі з невідомих причин власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний негайно повідомити адміністрацію виправного центру. 3. Власнику підприємства, установи, організації або уповноваженому ним органу, де працюють засуджені, забороняється звільняти їх з роботи, крім таких випадків: звільнення від відбування покарання на підставах, передбачених Кримінальним кодексом України (2341-14); переведення засудженого на роботу на інше підприємство, в
установу чи організацію або для дальшого відбування покарання до
іншого виправного центру; набрання законної сили вироком суду, за яким особа, що
відбуває покарання у виді обмеження волі, засуджена до позбавлення
волі; неможливість виконання даної роботи за станом здоров'я.

21. Який порядок медичного обслуговування засуджених до обмеження
волі 1. Лікувально-профілактична і протиепідемічна робота у виправних центрах організовується і проводиться на загальних підставах відповідно до законодавства про охорону здоров'я органами і закладами охорони здоров'я. 2. Направлення засуджених до лікувальних закладів визначається згідно з порядком обслуговування населення органами охорони здоров'я.

22.Які особливості Матеріально-побутове забезпечення засуджених
до обмеження волі

1. Засуджені, які тримаються у виправних центрах, забезпечуються індивідуальним спальним місцем, інвентарем і постільними речами, а продуктихарчування і речове майно придбавають за власні кошти. Норма жилої площі на одного засудженого не може бути меншою чотирьох квадратних метрів. Комунально-побутові та інші послуги оплачуються засудженими на загальних підставах. 2. Засудженим, які не працюють у зв'язку із захворюванням, а також з причин, від них не залежних, і не одержують за цей час заробітної плати або інших доходів, харчування та комунально-побутові послуги надаються за встановленими нормами за рахунок виправного центру. 3. Засуджені, які направлені на лікування до лікувальних закладів охорони здоров'я, забезпечуються цими лікувальними закладами всіма видами довольства на загальних підставах. 4. У необхідних випадках адміністрація виправного центру або підприємства, установи чи організації, де працевлаштований засуджений, може видавати йому аванс із наступним відшкодуванням. 5. Із засуджених, які тримаються в дисциплінарних ізоляторах, стягується повна вартість харчування, наданого їм за встановленими нормами.

23. Які особливості проведення Соціально-виховної робота із засудженими
до обмеження волі

1. З особами, які відбувають покарання у виді обмеження волі, адміністрацією виправного центру, а також власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, де працюють засуджені, і громадськими організаціями проводиться соціально-виховна робота. 2. Активна участь засуджених у виховних заходах заохочується
і враховується при визначенні ступеня їхнього виправлення., Участь засуджених до обмеження волі в самодіяльних
організаціях 1. Засуджені, які відбувають покарання у виді обмеження волі, можуть створювати самодіяльні організації засуджених і брати участь в їх роботі. 2. У виправних центрах забороняється діяльність політичних партій та профспілок.

24. Які Заходи заохочення, що застосовуються до осіб,засуджених до обмеження волі 1. За сумлінну поведінку і ставлення до праці до засуджених можуть застосовуватися такі заходи заохочення: подяка; нагородження похвальною грамотою; грошова премія; нагородження подарунком;дострокове зняття раніше накладеного стягнення; дозвіл на виїзд до близьких родичів за межі виправного центру на святкові, неробочі та вихідні дні. 2. Засуджені, які стали на шлях виправлення або сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, можуть бути у встановленому законом порядку представлені до заміни невідбутої частини покарання більш м'яким або до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
Заходи стягнення, що застосовуються до осіб, засуджених до обмеження волі 1. До засуджених, які порушують трудову дисципліну і встановлений порядок відбування покарання, адміністрація виправного центру може застосовувати такі заходи стягнення:попередження; догана; сувора догана; заборона проживати поза гуртожитком строком до трьох місяців; заборона виходу за межі виправного центру у вільний від
роботи час на строк до трьох місяців,поміщення в дисциплінарний ізолятор строком до десяти діб. 2. Стосовно особи, яка самовільно залишила місце обмеження волі або злісно ухиляється від робіт, або систематично порушує громадський порядок чи встановлені правила проживання, адміністрація виправного центру надсилає прокуророві матеріали для вирішення питання про притягнення засудженого до кримінальноївідповідальності відповідно до статті 390 Кримінального кодексу
України (2341-14).
Порядок застосування заходів заохочення і стягнення до осіб, засуджених до обмеження волі 1. Заходи заохочення і стягнення накладаються письмово і усно
та відображаються в особовій справі засудженого. 2. При заохоченні до засудженого застосовується один захід
заохочення. 3. Дозвіл на виїзд до близьких родичів на святкові, неробочі
та вихідні дні може бути наданий засудженому не більше одного разу
на місяць. 4. При призначенні заходів стягнення враховуються мотиви і
обставини вчинення порушення, кількість і характер раніше
накладених стягнень, а також пояснення засудженого по суті
проступку. Накладені стягнення мають відповідати тяжкості і
характеру проступку засудженого. 5. Стягнення може бути накладене тільки на особу, яка вчинила
проступок, не пізніше десяти діб з дня виявлення проступку, а якщо
у зв'язку з проступком проводилася перевірка, то з дня її
закінчення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. 6. Накладене стягнення звертається до виконання, як правило,
негайно, але не пізніше одного місяця з дня його накладення. 7. Якщо протягом шести місяців з дня відбуття стягнення
засуджений не буде підданий новому стягненню, він визнається
таким, що не має стягнення. Накладене в цей період нове стягнення
на засудженого перериває перебіг зазначеного строку і його
обчислення продовжується знову з дня відбуття останнього
стягнення. 8. Засудженим, яким заборонений вихід за межі гуртожитку у
вільний від роботи час, протягом строку дії заборони вихід із
гуртожитку може бути дозволений у виняткових випадках і на
встановлений час для: одержання медичної допомоги;придбання продуктів харчування і предметів першої потреби; відвідання лазні, пральні або перукарні; одержання поштових відправлень; відвідання установ і організацій, навчальних закладів.