СХІДНОУКРАЇНСЬКИй нацІональнИй унІверсИтет

СХІДНОУКРАЇНСЬКИй нацІональнИй унІверсИтет

ІменІ ВОлОдимира даля

Кафедра ГОСПОДАРСЬКого права

Курс Правознавство

ЛЕКЦІЯ № 3

Основи конституційного права України

 

 

Розробила:

доцент кафедри, к.ю.н. Кутова І.Е.

 

 

Луганськ

ЛЕКЦІЯ № 3

Основи конституційного права України

План

1. Предмет і метод конституційного права України
2. Джерела конституційного права України
3. Основи конституційного ладу України
4. Конституційно-правовий статус особи
5. Народовладдя в Україні та форми його здійснення
6. Система органів державної влади України
7. Місцеве самоврядування. Особливості організації влади в Автономній Республіці Крим

 

Мета лекції: створити уявлення про галузь конституційного права, з’ясувати її значення для розвитку й функціонування всієї національної системи права, окреслити коло відносин, що складають предмет конституційного права, розкрити зміст Конституції України, охарактеризувати інші джерела конституційного права, порівняти конституційно-правовий статус людини й громадянина, охарактеризувати конституційний лад України, з’ясувати сутність і соціальне значення народовладдя в Україні, визначити форми його здійснення, розкрити особливості виборчої системи України, охарактеризувати принципи організації органів державної влади, проаналізувати особливості політико-правового статусу й повноважень органів всіх гілок державної влади, Президента України, сформувати уявлення про місцеве самоврядування в Україні, розкрити систему його органів

Основні поняття: конституційне право, конституція, конституційні правовідносини, конституційний лад, державний лад, суспільний лад, правовий статус, громадянство, конституційне суб’єктивне право, конституційний суб’єктивний обов’язок, громадська організація, політична партія, вибори, референдум, орган державної влади, пост, законодавча влада, виконавча влада, судова влада, місцеве самоврядування, місцева рада

Література

1. Конституція України від 28.06.1996 // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Конституційне право України / За ред. професора В.Ф. Погорілка. -К.: Наук, думка, 1999.

3. Кравченко В. В. Конституційне право України: Навчальний посібник. - К.: Атіка, 2002.

4. Правознавство: Підручник / В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко. – К.: КНЕУ, 2003. – 767 с.

5. Фрицький О. Ф. Конституційне право України: Підручник. - К.: Юрінком Інтер, 2002.

 

Предмет і метод конституційного права України

Етимологія слова «конституція» походить від лат. constitutio — устрій, установлення. Але ще у Стародавній Греції Аристотелем було сформоване уявлення про конституцію як раціональну побудову державної влади на основі принципів демо­кратії і справедливості. У будь-якому організованому суспільстві можна виокремити низку найважливіших відносин, які його характеризують. Насамперед, це відносини, пов’язані з побудовою і функціонуванням державних органів, взаємовідносини цих органів з іншими суспільними інституціями та індивідами. Саме сукупність норм права, які визначають засади народовладдя, економічної і політичної організації суспільства, взаємовідносин держави з конкретною особою, загальний устрій держави та основні засади функціонування державних органів складають провідну галузь національного права — конституційне право.

Предметом конституційного права є особливе коло державно-політичних відносин владарювання.

Усі суспільні відносини, що врегульовані конституційним правом, поділяються на кілька видів:

— відносини політичного характеру (визначають державний суверенітет, форму держави, суб’єкти державної влади, загальні засади організації політичної системи та ін.);

— найважливіші відносини, що складаються в економічній сфері суспільства (основи права власності, забезпечення соціальних потреб членів суспільства та ін.);

— взаємовідносини людини і громадянина з державою, які знаходять своє відображення в основах правового статусу цих суб’єктів;

— відносини, пов’язані з організацією і функціонуванням органів державної влади;

— відносини, пов’язані з державним і територіальним устроєм країни;

— відносини, що визначають засади місцевого самоврядування.

Під методами конституційно-правового регулювання розуміється сукупність прийомів, способів і засобів, що дозволяють упорядковувати суспільні відносини, які складають предмет конституційного права. Серед таких методів провідне місце посідає встановлення, яке полягає у визначенні у відповідних нормах повноважень відповідних суб’єктів, а також методи зобов’язання, дозволу та заборони.

Під конституційно-правовими відносинами розуміють суспільні відносини, суб’єкти яких під час взаємодії один з одним наділяються відповідно до конституційно-правових норм взаємними правами та обов’язками.

Провідне місце у структурі конституційних правовідносин мають їх суб’єкти. Причому деякі з них виступають суб’єктами правовідносин і в інших галузях права. Насамперед це фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які, в свою чергу, можуть мати спеціальний правовий статус. Так, деякі громадяни України вступають у конституційні правовідносини як державні службовці (службові особи місцевого самоврядування) або народні депутати. Серед суб’єктів виокремлюють юридичні особи — підприємства, установи, організації різних форм власності (в т. ч. політичні партії, громадські організації) та органи державної влади й органи місцевого самоврядування. Крім того, особливим суб’єктом виступає Українська держава.

Також існують суб’єкти, які вступають лише у конституційно-правові відносини[1] — народ України, адміністративно-терито­ріальні одиниці, територіальні громади, виборчі комісії та деякі інші.

Об’єктами конституційно-правових відносин можуть бути політичні блага (наприклад, суверенітет, влада), дії уповноважених і зобов’язаних суб’єктів (наприклад, парламент, Кабінет Міністрів України та ін.), речі та інші майнові блага (власність, гроші, податки тощо), природні об’єкти (наприклад, земля), поведінка та результати такої поведінки суб’єктів відносин, особисті нематеріальні блага людини (життя, честь, гідність і т. ін.), духовні цінності.

Виникнення, зміна або припинення конституційних правовідносин пов’язується нормами права з конкретними життєвими обставинами, які носять назву юридичні факти. Вони поділяються на правоутворюючі (наприклад, створення Президентом України центральних органів виконавчої влади), правозмінюючі (наприклад, досягнення громадянином віку, з якого можна брати участь у виборах), правоприпиняючі (наприклад, дострокове припинення повноважень народного депутата України).

Крім того, залежно від індивідуальної волі суб’єкта, юридичні факти поділяються на дії (залежать від волі суб’єкта) і події (не залежать від такої волі). При цьому дії можуть носити правомірний і неправомірний (протиправний) характер.

 

Діяльність судів проводиться у чітко визначених законодавством формах, закріплених у процесуальних нормах Кримінально-процесуального, Цивільного процесуального, Господарського процесуального кодексів, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Судову систему України складає сукупність усіх її судів. Згідно з ч. 3 ст. 124 Конституції судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про судоустрій України» цю систему складають: місцеві суди; апеляційні суди, Апеляційний суд України; Касаційний суд України; вищі спеціалізовані суди; Верховний Суд України. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.

Принцип територіальності означає, що суди діють на певній території (хоча судові рішення відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України). Другий принцип означає здійснення судами своїх повноважень за певною спеціалізацією (відповідно до того, яку категорію справ розглядає суд). Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як такі. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях

Проте правосуддя здійснюють не якісь утворення під загальною назвою «суди», а конкретні люди – професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні, які є реальними носіями судової влади. Судочинство може провадитись суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних. Правове положення суддів визначається Законом України «Про статус суддів» від 15.12.92. Судді є посадовими особами судової влади, які відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Професійні судді не можуть належати до політичних партій і профспілок, брати участь у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім наукової, викладацької та творчої. Не може бути суддею особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Конституційний Суд України є самостійним суб’єктом судової системи і єдиним органом конституційної юрисдикції. Суттю існування цього судового органу у системі державних органів виступає необхідність наявності стримуючого фактора проти порушення права і конституції не лише з боку виконавчої влади, але й з боку законодавця. Це знаходить відображення у забезпеченні верховенства конституції у правотворчій діяльності законодавчого органу, що здійснюється Конституційним Судом в рам­ках судових юрисдикційних завдань. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України, процедура розгляду ним справ визначаються у розділі ХІІ Конституції та Законі України «Про Конституційний Суд України» від 16.10.96.

До повноважень Конституційного Суду України відноситься прийняття рішень та надання висновків у справах щодо:

1) конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної ради Автономної Республіки Крим;

2) відповідності Конституції України чинним міжнародним договорам України або тим міжнародним договорам, що вносяться до Верховної Ради України для надання згоди на їх обов’язковість;

3) додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах, визначених ст. 111 та 151 Конституції України;

4) офіційного тлумачення Конституції та законів України.

У системі органів державної влади України окреме місце посідає спеціалізований державно-правовий інститут, який має назву прокуратура. Характер її повноважень дозволяє стверджувати, що вона не належить до жодної з існуючих гілок влади. Правовий статус прокуратури знайшов закріплення у розд. VII Конституції та в Законі України «Про прокуратуру» від 05.11.91.

Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;

2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;

3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;

4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;

5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, який призначається на посаду та звільняється з посади за згодою Верховної Ради України Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

Строк повноважень Генерального прокурора України - п'ять років.

Завдання до семінару

1. Конституційне право: поняття, предмет і метод

2. Конституція України як основне джерело національної системи права

3. Джерела конституційного права

4. Структура конституційного правовідношення

5. Основи конституційного ладу України

6. Конституційно-правовий статус людини й громадянина

7. Народовладдя в Україні та форми його здійснення

8. Система органів державної влади України: склад і принципи побудови

9. Місцеве самоврядування: поняття й система органів

 

Контрольні питання

1. Охарактеризуйте систему конституційного права України.

2. Які відносини виступають предметом конституційного права України?

3. Які законі можуть бути джерелом конституційного права?

4. Дайте стислу характеристику Конституції України.

5. Як пов’язані державний та суспільний лад?

6. Якими правами володіють громадяни України в сфері конституційно-правових відносин?

7. В чому полягають особливості конституційно-правового статусу іноземців?

8. Назвіть види виборів, охарактеризуйте їх.

9. Яка виборча система діє в Україні?

10. Які гілки влади складають єдину державну владу в Україні?

11. В чому полягають особливості статусу Президента України?

12. Якими органами представлена судова влада в Україні? Стисло охарактеризуйте їх систему.

13. Що таке місцеве самоврядування?

14. Які органи владу діють на території АРК?

[1] За певних обставин, такі суб’єкти вступають у суспільні відносини, врегульовані нормами міжнародного права.

[2] Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2000. — С. 89.

[3] Конституционное (государственное) право зарубежных стран: В 4 т. — Т. 1—2. Часть общая: Учебник / Отв. ред. проф. Б. А. Страшун. — 3-е изд., обновл. и дораб. — М.: БЕК, 2000. — С. 355.

[4] Мишин А. А. Конституционное право зарубежных стран: Учебник. —7-е изд. перераб. и доп. — М.: Белые альвы, 2000. — С. 274.

[5] Чиркин В. Е. Современное государство. — М.: Междунар. отношения, 2001. — С. 130.

[6] Кравченко В. В. Конституційне право України: Навч. посібник. — К.: Атіка, 2000. — С. 211.

[7] Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наук. думка, 2002. — С. 506.

[8] Конституційне право України / За ред. В. Ф. Погорілка. — К.: Наук. думка, 2002. — С. 617.

СХІДНОУКРАЇНСЬКИй нацІональнИй унІверсИтет

ІменІ ВОлОдимира даля