Монумент героям громадянської війни

До 50-річчя радянської влади, 5 листопада 1967 року, на пагорбі біля Північнокримського каналу, споруджено пам’ятник Героям Громадянської війни: в стрімкому, атакуючому пориві – фігури червоноармійця і червонофлотця [Див. дод. 3]. Обладнано сходи і оглядовий майданчик.

Вис Висота - 4,5 м., постамент з сірого граніту висотою 2,2 м. Автор проекту Вронський Макар Кіндратович, «Народний художник України», професор кафедри скульптури Київського художнього інституту, автор численних робіт в галузі станкової та монументальної пластики. Його станкові композиції: «Леся Українка», «Устим Кармелюк», «Микола Амосов», пам’ятники Б.Хмельницькому в Чигирині, Т.Шевченку в м. Палермо (Італія), в Канаді, Донецьку, Шполі, «Декабристи у Кам’янці», М.Коцюбинському у Вінниці та ін.

Скульптор Канаєв Олексій Федорович, Герой Радянського Союзу, фронтовик-авіатор з жовтня 1942 до травня 1945 р. На його рахунку 120 бойових вильотів, 5 збитих ворожих літаків. Автор численних пам’ятників, пам’ятних знаків.

 

Каховський історичний музей

Каховський історичний музей – найстаріший провінційний музей області.[Див. дод. 4]. Він відчинив свої двері у далекому 1940 році як музей історії Каховського плацдарму. Хто не знає «Пісні про Каховку», про дівчину з блакитними очами, яка йшла у похідній шинелі палаючим містом? Ці події, що набули такої трагедійної та емоційної напруги, були не тільки живі в пам’яті каховчан того часу, але знані далеко за межами Радянського Союзу. Не дивно, що саме ним був присвячений музей. Музей, який налічував на той час лише 146 документів і фотографій, очолив Ф.Полянський.Під час Великої Вітчизняної війни матеріали музею були евакуйовані до Астрахані, звідки вони повернулися спочатку до Херсонського краєзнавчого музею, а з відкриттям у 1957р. музею історії міста Каховки, до свого постійного помешкання. Музей тоді очолив ветеран Громадянської війни, колишній латиський стрілець, один з його довоєнних фундаторів В.Я.Ушацький. З 1965р. музей є філією Херсонського обласного краєзнавчого музею. За вагомий внесок у зберіганні історичної спадщини та її науково-просвітницької популяризації, музей в 1973р. був нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР. У 1981р. завідуючій музеєм О.Г.Шульженко за вагомий внесок у розвиток музейної справи було присвоєно звання Заслуженого працівника культури УРСР. В 2010р. музей визнано кращим закладом культури міста.¹

Сьогодні музей налічує понад 15 тис. одиниць збереження. Найцікавішими є зібрання з археології, серед яких найбільш цінними експонатами є антропоморфні

стели ямної культури, знайдені біля с. Любимівки (III тис. до н.е.), навершя булави

1 Яценко А. Каховка, Каховка. Путівник. – Сімферополь, Видавництво «Таврія», 1981, с.70.

 

катакомбної культури (с.Архангельська Слобода, II тис.до н.е.), давньогрецькі амфори з пізньоскіфського Любимівського городища (III-II тис. до н.е.), скіфські ритуальні навершя (с.Догмарівка, V ст. до н.е.), золота сарматська сережка (с. Мала Каховка, III-I ст. до н.е.), половецькі кам’яні баби (Каховка, XI-XII ст. н.е.), ранньосередньовічні люстра, тощо.

Серед музейних речей групи «зброя» інтерес представляє колекція вогнепальної та холодної турецької зброї кінця ХVIII- XIX ст. – палаші, ятагани, шаблі, кремінні рушниці, пістолі, зокрема авторська робота турецького зброяра Аджі Мемета – кремінна рушниця прикрашена слоновою кісткою та бірюзою. Захоплює колекція шабель Громадянської та Великої Вітчизняної воєн. Унікальною є шашка останнього бухарського еміра Сеїд-Алім-Хана, яка після взяття радянськими військами Бухари увійшла до нагородного фонду і була вручена командуючому 1-ою Кінною армією С.М.Будьонному за участь у боях проти Врангеля. Цікавим є зібрання обмундирування Червоної армії від рядового до маршальського складу. Інтерес представляє маршальська форма одного з перших п’яти маршалів Радянського Союзу С.М.Будьонного зразка 1935р., мундир та шабля учасника Параду Перемоги, мешканця Каховки І.Н.Фадеєва.

Пам’ятник М. Фрунзе

В 1957 р. на набережній, улюбленому місці відпочинку жителів і гостей Каховки, споруджено пам’ятник [див. дод 7] легендарному полководцеві громадянської війни Михайлу Васильовичу Фрунзе.

21 вересня 1920 згідно з наказом ЦК РКП(б), Реввійськрада утворила Південний (Кримський) фронт. До складу фронту увійшли 6-а, 13-а і 2-а Кінна армії. До листопада 1920 Фрунзе командував Південним фронтом, став організатором вигнання військ генерала П. М. Врангеля з Північної Таврії і Криму. Після штурму Перекопу послав врангелівським військам телеграму, що пропонувала їм вільно покинути Крим в обмін на припинення опору; відозва, проте, не мала відгуку від Врангеля. 3 грудня 1920 призначений уповноваженим Реввійськради в Україні і командувачем озброєними силами України і Криму, одночасно вибраний членом Політбюро ЦК КП(б) У. З лютого 1922 заступник голови РНК УРСР.¹

Автором пам’ятника був член Академії мистецтв СРСР скульптор З.І. Азгур. Відомо, що він народився 15 січня 1908 року в єврейській родині в селі Мовчани Сенненского повіту Могилевської губернії. Закінчив Вітебський художньо-практичний інститут 1925 році, вчився у М. З. Шагала. У 1925-1928 роках навчався в Академії мистецтв у Ленінграді і КДІІ в Києві (1928-1929). Дійсний член АХ СРСР(1958). З 1980 працював у Мінську, глава Майстерні скульптури АХ СРСР. Помер 18 лютого 1995 в Мінську. Похований на Східному кладовищі.

На відкриття пам’ятника, в літку 1957 р., приїхав Маршал Радянського Союзу С.М. Будьоний, який воював на каховській землі в 1920 і 1943 році. На чьотирьометровом діоритовому постаменті стоїть двохметрова бронзова постать полководця. Фрунзе зображений в шинелі, будьонівці, з шаблею на боці. Погляд полководця направлений в сторону Беріслава, звідки почався переможний наступ Червоної Армії. На постаменті напис: «М.В. Фрунзе от трудящихся г. Каховки»

 

Дівчина в шинелі

В 1983 р. був відкритий пам’ятник Дівчині в шинелі [див. дод 8]. Одним з прообразів легендарної героїні була Зельма Піген – боєць славної Латинської стрілецької дивізії. За проявлену мужність Реввійськрада республіки нагородила Зельму Яківну іменним наручним годинником з написом «Стійкому захисникові пролетарської революції». Дехто вважає, що праобразом послужила Женя Жигаліна. Її схопили білогвардійські кати, коли їй було 21 рік. До цього вона закінчила Каховську жіночу гімназію, вчилася в Московському комерційному інституті. А коли настав час віддала своє життя за справу революції.²

¹ Биографии. Жизни великих людей. – Режим доступу: http://www.tonnel.ru/?l=gzl&uid=758 – назва з екрану.

² СЕМЬ чудес Каховки: [о памятниках "Легендарная Тачанка" и "Девушка в шинели", о з-де электросвароч. оборуд. и Кахов. водохранилище] // Кахов. зоря. - 2008. - 17 квіт.(№31/32). - С. 16; 24 квіт.(№33/34). - С. 7; 22 трав.(№41/42). - С. 16.

 

У Каховці на будинку по Мелітопольській вулиці, де з 1906 року жила відважна підпільниця, встановлено меморіальну дошку.

Михайло Свєтлов написав слова пісні про Каховку через півтора десятка років після того, як відгриміли бої на плацдармі. Відтоді минуло чимало літ. І, певне, не варто шукати в свєтловській дівчини у похідній шинелі точних прикмет живої героїні. Головне тут причетність до подвигу.

Скульптура «Каховчанка» була виконана скульпторами Ф. Согояном, А. Аветисяном, архітекторами С. Миргородським, В. Горбенко).

Фрідріх Мкртичевич Согоян (* 2 жовтня 1936, Ґюмрі, Вірменія) — вірменський скульптор; автор більше 400 монументальних і станкових композицій. У 1961 році закінчив скульптурний факультет Єреванського художньо-театрального інституту. Творчу діяльність розпочав у 1960 році, з 1951 року — учасник художніх виставок. З 1966 року — член Спілки художників СРСР. Твори зберігаються в музеях, галереях та приватних колекціях Вірменії, України, Росії, Узбекистану, Німеччини, Швейцарії, Великобританії та США. Брав участь у роботі над створенням Меморіального комплексу Національного музею історії Великої Вітчизняної війни в Києві. За створену для комплексу композицію «Форсування Дніпра» у 1984 році був нагороджений Ленінською премією. Мешкає і працює в Москві.