Перелік використаної літератури

Тема 7. «Зайнятість і безробіття (неповна зайнятість та рівень безробіття; види безробіття: фрикційне, структурне, циклічне; повна зайнятість, природне безробіття та потенційний ВВП; закон Оукена та втрати економіки від циклічного безробіття)»

 

 

Зміст

 

1. Зайнятість та безробіття 3

 

2. Види безробіття 9

 

 

3. Закон Оукена 11

 

Перелік використаних джерел 13

 

 

Зайнятість та безробіття

 

До головних складових або ознак макроекономічної стабільності належать наступні:

- стале економічне зростання;

- повна зайнятість;

- стабільний рівень цін;

- рівновага зовнішньоекономічних зв’язків.

На ефективність функціонування національної економіки знач­но впливають процеси, які відбуваються на ринку праці. Будь-який ринок може функціонувати тільки за умов поєднання робочої сили та засобів виробництва. Ринок праці, на якому формуються попит і пропозиція робочої сили, посідає центральне місце серед інших ринків. Це ринок найманої праці, де роботодавець і найманий працівник є юридично рівноправними особами (це відрізняє ринок праці від інших ринків).

На ринку праці є два основних суб’єкти – роботодавці та наймані працівники, які суттєво розрізняються за відношенням їх до засобів виробництва.

Попит на робочу силу залежить від рів­ня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рів­ня економічної активності – фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти й кваліфікації, профспілковим захистом, релігією, податковою системою. Співвідношення між попитом і пропозицією на ринку праці проявляється в ринковій ціні робочої сили – заробітній платі.

Ринок праці розрізняють у широкому й вузькому значеннях.
Ринок праці в широкому значенні – це система економічних відносин, що складаються між суб’єктами, які формують робочі місця, і суб’єктами, які претендують на них.
Ринок праці у вузькому значенні – це співвідношення пропонованих робочих місць і суб’єктів, що претендують на них. [1, с. 109]

Основними макроекономічними індикаторами стану ринку праці є зайнятість та безробіття. Для визначення цих показників треба звернутися до класифікації Міжнародної організації праці (МОП). Відповідно до міжнародних стандартів, розроблених МОП, усе населення поділяється на три категорії:

- зайняті;

- безробітні;

- особи поза робочою силою.

Зайняті – це люди, що виконують оплачувані види робіт. До них належать ті, хто має повну та не повну зайнятість (не повний робочий день або тиждень), має робоче місце, але не працює через хворобу, страйки, погодні умови або відпустку. До зайнятих не включають дітей, які працюють у віці до 16 років, незалежно від того, чи отримують вони винагороду за працю.

Безробітні – це особи, що не мають роботи, але її шукають. Категорія «безробіття» базується на трьох критеріях, що повинні задовольнятись одночасно: «без роботи», «зараз готовий приступити до роботи» та «шукає роботу».

До безробітних відносять всіх людей старіше від віку, встановленого для виміру економічно активного населення, що протягом звітного періоду: а) були «без роботи», тобто не працювали за наймом або на власному підприємстві; б) були «зараз готові приступити до роботи», тобто готові почати працювати за наймом або на власному підприємстві протягом звітного періоду; в) «шукали роботу», тобто здійснювали конкретні кроки у минулий період із метою знайти роботу за наймом або на власному підприємстві. До кількості безробітних належать також ті, хто тимчасово звільнений з роботи та чекає виклику на неї; ті, хто звільнились за власним бажанням та шукають кращий варіант працевлаштування; ті, хто знайшов місце роботи та передбачає його зайняти протягом 30 днів.

Ті, хто не належить до робочої сили – це частина дорослого населення, за винятком тих, хто перебуває на пенсії, зайнятий домашнім господарством, не працює за навчанням, внаслідок інвалідності, або не хоче працювати та не шукає роботи. З розрахунків означених категорій виключаються діти у віці до 16 років та особи, які перебувають у тюрмах та спеціальних лікувальних закладах. [2, с. 303].

Основними параметрами, що характеризують стан зайнятості та стан ринку праці є наступні кількісні показники: економічно активне населення, економічно неактивне населення, зайняті, безробітні та рівень безробіття (схема 1.1.). [3, с. 116].

 

 

 

Схема 1.1. Класифікація населення за рівне економічної активністі

 

Зайнятість – певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу і перерозподілу трудо­вих ресурсів з метою їх участі в суспільно корисній праці та забез­печення розширеного відтворення робочої сили.

Ця сукупність соціально-економічних відносин вияв­ляється у певних економічних категоріях, таких, як ін­дивідуальна (сімейна), колективна трудова діяльність, процес праці, інтенсивність та продуктивність праці, мо­більність робочої сили, загальноосвітня та професійна підготовка кадрів, заробітна плата та ін. [4, с.304].

Зайнятість населення – суспільно корисна діяльність громадян працездатного віку, яка приносить їм дохід, що забезпечує розширене відтворення робочої сили.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» зайнятими вважаються особи, які: працюють за наймом, працюють самостійно (інженерно-технічні працівники, підприємці, творчі працівники, члени кооперативів, фермери); обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, громадських об'єднаннях, проходять дійсну службу у Збройних силах, проходять професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробництва; учні та студенти денних форм навчання;
направлені на виконання громадських оплачуваних робіт; зайняті вихованням малолітніх дітей, доглядом за хворими та людьми похилого віку; громадяни інших держав, які працюють у народному господарстві України. [5, с.485].

Зайняті — це особи віком від 15 до 70 років (у визначенні МОП), які виконують оплачувану роботу за наймом на умовах повного або неповного робочого часу; мають роботу, але тимчасово не працюють через хворобу чи відпустку; працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян, на сімейному підприємстві; зайняті в підсобному сільському господарстві. Вікові межі та соціально-демографічний склад зайнятого населення визначаються системою законодавчих актів країни.

Зайнятість буває: продуктивною; соціально корисною; повною. Важливим показником зайнятості є ефективна зайнятість, під якою розуміють використання робочої сили без втрат. [1, с.109].

Повна зайнятість означає використання всіх придатних для цього ресурсів і характеризується достатністю робочих місць для тих, хто потребує оплачуваної роботи, тобто має бути забезпечена зайнятість усіх, хто бажає і здатен працювати. Наша економічна наука зайнятими вважає осіб, які відпрацювали протягом тижня не менше 4-х годин (в особистому підсобному господарстві не менше 30-ти годин) незалежно від того, чи була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова або інша робота.

 

Використовувати слід тільки придатні для цього людські ресурси. Повна зайнятість є не тільки соціальною гарантією, а й основою високоефективного використання трудового потенціалу суспільства. Коли трудові, а разом з ними й інші ресурси використовуються повністю, економіка країни перебуває на межі своїх виробничих можливостей.

Економіка суспільства повинна забезпечити роботою всіх, хто хоче і здатний працювати ефективно. Якщо економіка має недостатньо робочих місць для бажаючих працювати, то формується неповна зайнятість: певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи. Вона може бути явною або прихованою.

Явна неповна зайнятість зумовлена соціальними причинами, зокрема необхідністю здобути освіту, професію, підвищити кваліфікацію тощо. ЇЇ можна виміряти безпосередньо, використовуючи дані про заробіток, відпрацьований час, або ж за допомогою спеціальних відбіркових обстежень.

Прихована неповна зайнятість відбиває порушення рівноваги між робочою силою та іншими виробничими чинниками. Вона пов’язана, зокрема, зі зменшенням обсягів виробництва, реконструкцією підприємств і виявляється в низьких доходах людей, неповному використанні професійної компетенції або низькій продуктивності праці.

Важливим показником зайнятості є раціональна зайнятість. Їй притаманні такі риси: суспільно корисний характер трудової діяльності; оптимальна структура народного господарства, що забезпечує суспільний поділ праці згідно з існуючими потребами; використання сучасних досягнень науки і техніки; професійно-кваліфікаційна структура сукупної робочої сили та адекватна їй система робочих місць.

Повнота і раціональність у комплексі визначають ефективність зайнятості, тобто забезпечуваний нею оптимальний соціально-економічний результат у певний час і за конкретних умов. [6, с.336].

Система показників ефективної зайнятості населення включає рівень трудової участі населення, що відображає частку працездатного населення, залученого в різні форми та види економічної діяльності; розподіл робочої сили за галузями та сферами господарювання; фондо- і енергоозброєність робітників; організацію трудового процесу, що визначається розстановкою та використанням робочої сили безпосередньо на робочих місцях.

Зайнятість населення реалізується через конкретні форми включення працівника в економічну систему. Найпоширенішими серед них є: наймана праця за трудовою угодою в державному секторі, на об'єктах колективної або приватної власності без розпорядження її індивідуальною частиною; особиста праця на об'єктах, де робітник має свою частку акцій, пайовий внесок, тобто є співвласником; особиста праця власника засобів виробництва, коли він є і власником, і працівником; робота на орендованих засобах виробництва; робота в спільному підприємстві; надомна праця; громадська робота тощо.

Регіональні особливості зайнятості визначаються системою по-казників, основними серед яких є:

- частка трудоактивного населення (в кількісній і якісній оцінці) в структурі населення регіону;

- регіональний рівень безробітних;

- виробництво ВНП на одного працюючого в регіоні;

- рівень заробітної плати, сукупного доходу на одного зайнятого в регіоні;

- показники міграційних процесів (місто - село; між регіонами; в середині галузей і сфер зайнятості регіону).[7, с.337].

Економісти іноді оперують показником рівня зайнятості, який обчислюють як відношення чисельності зайнятого населення та робочої сили або відношення чисельності зайнятого та дорослого населення:

 

Рівень зайнятості = * 100 % = * 100 %,

де E – зайняті,

L – економічно-активне населення,

U – безробітні.

 

Аби визначити рівень економічної активності, необхідно застосувати формулу:

 

= * 100%,

 

де R – чисельність економічно активного населення (робочої сили);

H – загальна чисельність населення. [8, с. 52].

 

Рівень економічної активності включає до свого складу зайнятих і частину безробітних, що не мають роботи, але шукають і готові працювати.

Безробіття – соціально-економічне явище, коли частина працездатного населення не може знайти роботи, стає відносно надлишковою, поповнюючи резервну армію праці.
Згідно з визначенням Міжнародної організації праці (МОП), безробітною є особа, яка хоче і може працювати, але не має робочого місця. В Законі України «Про зайнятість населення» безробітними вважаються працездатні громадяни у працездатному віці, які через не залежні від них причини не мають заробітку і трудового доходу, зареєстровані у державній службі зайнятості як особи, що шукають роботу. Вони здатні до праці, готові працювати, але не мають належної роботи, яка відповідає їх професійній підготовці, стажу, досвіду та ін.[5, с.485 ].

Безробіття – це резерв незайнятої робочої сили, якій може бути задіяний під час наступного розширення виробництва або структурних перестройках. Але безробіття несе з собою серйозні загрози суспільству: недовикористання економічного потенціалу суспільства; втрата кваліфікацій робітників, що не працюють; психологічне напруження через зростання безробіття і т.д. [9, с. 438].

Причинами безробіття можуть бути такі явища:

– темпи зростання народонаселення перевершують темпи зростання виробництва (Т. Мальтус, XVIII ст.);

– відносне відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, зростання технічної та органічної побудови капіталу (К. Маркс, XIX ст.);

– в умовах недосконалої конкуренції на ринку праці відбувається підвищення ціни та скорочення попиту на працю (А. Літу, 1923);

– зі зростанням доходів люди схильні збільшувати своє споживання, але не тією мірою, якою зростає доход; схильність населення до споживання знижується, а схильність до заощадження зростає (Дж. Кейнс, 1936);

– циклічний розвиток економіки — на стадії економічної кризи спад виробництва призводить до зменшення сукупного попиту на товари та послуги і, як наслідок, до зниження рівня зайнятості працездатного населення;

– розвиток науково-технічного прогресу зумовлює структурні зрушення в економіці, виникнення нових галузей, які потребують більш кваліфікованих робітників і більше часу на професійну підготовку працівників старих галузей народного господарства;

– сезонні зміни у рівнях виробництва знижують попит на працю у сільському господарстві, будівництві та ін.;

– зростання кількості населення працездатного віку, молоді, що збільшує пропозицію праці;

– економічна політика уряду щодо збільшення мінімального розміру заробітної плати призводить до зростання витрат виробництва і зниження попиту на працівників. [9, с. 438].

Рівень безробіття – це відношення чисельності безробітних до загальної кількості робочої сили:

 

U = * 100 % = * 100 %.

 

 

Іншим статистичним показником, що характеризує рівень зайнятості в країні, є коефіцієнт участі у робочій силі, який обчислюють як відношення робочої сили до дорослого населення:

Робоча сила

Коефіцієнт участі у робочій силі = ¾¾¾¾¾¾¾¾¾ * 100%. [2, с. 44].

Доросле населення

 

 

Види безробіття

 

Слід розрізняти два основні типи безробіття — природне і вимушене. Кожному з цих типів властиві своєрідні форми (рис. 1.2.).

Природне безробіття набуває форм добровільного, фрикційного і структурного. Добровільне безробіття виникає тому, що деякі люди не хочуть працювати за пропоновану заробітну плату або з інших причин. Фрикційне безробіття пов'язане з рухом населення в пошуках роботи, зміною професій, очікуванням роботи. Структурне безробіття виникає внаслідок змін у попиті на окремі професії в процесі структурних зрушень в економіці. [11 с. 147].

Рис. 1.2. Безробіття, його типи і форми

Найпоширенішими формами безробіття є фрикційне, структурне та циклічне.

Фрикційне безробіття виникає у зв'язку з тим, що встановлення рівноваги між кількістю найманих працівників відповідного кваліфікаційного рівня, бажаючих працювати за наймом за певного рівня заробітної плати та умов праці, з одного боку, та кількістю і якістю робочих місць – з іншого, потребує певного часу. Ця форма безробіття характеризується тим, що люди працездатного віку, маючи певні навики та кваліфікацію, активно шукають роботу, яка б відповідала їхнім вимогам. Для пошуку такої роботи їм необхідна інформація про вільні робочі місця, умови найму та час, необхідний для переїзду на нове місце чи просто на зміну місця роботи. Ця форма безробіття дає змогу найманим працівникам реалізувати своє право на пошук привабливішої за своїм змістом, умовами праці чи рівнем доходу роботи. Роботодавців така форма безробіття спонукає створювати належні умови для працюючих та забезпечувати відповідний рівень оплати трудових послуг. [12 с. 157].

Складовою фрикційного безробіття є безробіття очікувань, яке виникає, коли людина припиняє роботу за чинним трудовим договором заради більш високооплачуваної роботи, приступити до виконання якої можна тільки з часом. Період між звільненням з однієї роботи та влаштуванням на іншу є періодом безробіття для такої категорії найманих працівників. Другою складовою фрикційного безробіття є спекулятивне безробіття, яке виникає у зв'язку з тимчасовим зниженням реальної заробітної плати. За такої ситуації деякі працівники зменшують пропозицію робочого часу, очікуючи вищих ставок заробітної плати у майбутньому. Це явище розглядають як тимчасовий перерозподіл робочого часу у відповідь на тимчасове зниження реальної заробітної плати.

Структурне безробіття пов'язане зі змінами, які відбуваються у структурі попиту і, відповідно, вимагають змін у структурі виробництва. Відповідно до змін, що відбуваються у виробництві, роботодавці вимагають змін у кваліфікації, навиках та знаннях найманих працівників. Суперечність між якісно-кваліфікаційною структурою працівників та новими вимогами ринку, що потребує нових товарів для задоволення змін у сукупному попиті, виявляється у закритті та банкрутстві деяких підприємств, які виробляли ту продукцію, від якої відмовляється ринок, у депресивній ситуації одних галузей і видів виробництв та стрімкому розвитку інших. За цієї ситуації виникає реальна можливість втратити роботу працівникам, котрі не можуть (за віком, станом здоров'я, сімейними чи якимись іншими обставинами) або не хочуть (знову вчитись, проходити тестування тощо) змінювати свою спеціальність. Такі працівники втрачають роботу надовго, а дехто і зовсім втрачає надію працевлаштуватись.

Різниця між фрикційним і структурним безробіттям не дуже виразна. Суттєва відмінність полягає в тому, що «фрикційні» безробітні мають навички, які вони можуть продати, а «структурні» безробітні не можуть відразу отримати роботу без підготовки. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою у порівнянні з безробіттям фрикційним.

Фрикційне та структурне безробіття завжди присутні в будь-якій економіці. їх неможливо припинити чи заперечити. Тому суму фрикційного і структурного безробіття визначають як природний рівень безробіття, який в розвинутих країнах складає 4-6%.

Повна зайнятість означає наявність фрикційного та структурного безробіття.

Якщо рівень фактичного безробіття вище від природного, то говорять про наявність циклічного безробіття. Циклічне безробіття породжується кон'юнктурними коливаннями економіки і виникає в період падіння виробництва або депресії. В цей період суттєво зменшуються сукупні витрати, зменшується сукупний попит і зростає чисельність вивільнених у результаті погіршення економічної кон'юнктури найманих працівників. Циклічне безробіття ще називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.

Як правило, циклічне безробіття менш тривале, ніж структурне, але триваліше, ніж фрикційне. Воно теж вимагає соціального захисту. Крім того, держава може впливати на обмеження його згубного впливу шляхом стабілізаційної антициклічної політики. [13].

Якщо рівень безробіття перевищує норму природного безробіття, то в країні існує неповна зайнятість.

Особливим видом безробіття є вимушена неповна зайнятість. До цього виду безробіття, як зазначалось вище, відносять тих працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати та ті зайняті, що працювали в режимі неповного робочого дня чи тижня. Фактично вимушена неповна зайнятість є так званим прихованим безробіттям. [7 с.338].

 

 

Закон А.Оукена

Перевищення фактичним рівнем безробіття природного рівня приносить суспільству значні втрати. Математично зв'язок між втратами ВВП та перевищенням фактичним безробіттям його природного рівня обґрунтував Артур Оукен. Він розрахував, що для США кожний процент перевищення фактичного рівня безробіття над природним зменшує обсяг ВВП порівняно з потенційним його рівнем на 2,5 процента. Цей закон прийнятний і для економік постсоціалістичних країн. Закон Оукена можна зобразити за допомогою формули:

 

() = * * 100%,

де - відповідно фактичний і природній рівень безробіття;

- коефіцієнт чутливості ВВП до циклічного безробіття;

– відповідно фактичний і потенційний обсяг національного виробництва в умовах зайнятості. [13].

Ця формула допомагає як впливає зміна рівня циклічного безробіття на відхилення фактичного рівня ВВП від потенційно.

За допомогою коефіцієнта 2,5, названого коефіцієнтом Оукена, можна обчислювати
абсолютні втрати продукції, пов’язані з будь-яким рівнем безробіття.

Наприклад, якщо в даному році мінімальний сталий рівень безробіття 4%, фактичний 6%, то різниця складає 2% (6-4). Помноживши ці 2% на коефіцієнт Оукена (2,5), отримуємо відставання обсягу ВВП на 5% (2%× 2,5). Інакше кажучи, суспільство отримало продукції на 5% менше, ніж мало отримати без циклічного безробіття. Наприклад, якщо фактичний
номінальний ВВП дорівнював в даному році 45 млрд. доларів, то суспільство отримало продукції на 2,25 млрд. доларів менше (45×5%). Таким чином, якщо б не було циклічного безробіття, потенційний ВВП досягнув би 47, 25 млрд. доларів (45+2,25). [14].

Розуміння мінімального сталого рівня безробіття дуже важливе для
аналізу проблем економічного зростання, інфляції.

Закон Оукена розкриває істотний зв'язок між ринком продукту і рин­ком праці та ще раз нагадує про те, що безробіття є основною проблемою сучасного суспільства. Коли рівень безробіття високий, ресурси використо­вуються не повністю, значна частина продукту не добирається, доходи насе­лення зменшуються.

Проте циклічне безробіття — це не лише економічне лихо, це також і велика соціальна катастрофа. Депресія призводить до бездіяльності, а бездіяльність до втрати кваліфікації, втрати самоповаги, занепаду моральних принципів, а також до громадського і політичного безладдя.

Недавні дослідження американських вчених показали, що безробіття призводить до погіршення і фізичного, і психологічного стану — підвищує­ться рівень серцевих захворювань, алкоголізму та самогубств. Психологічні тести показують, що травма, спричинена втратою роботи, за рівнем стресу відповідає смерті близького друга.

 

Ватаманюк

ЧАСТИНА І. ВСТУП ДО ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ.....7
Розділ 1. Предмет і метод економічної теорії.....8
1.1. Предмет економічної теорії.....8
1.2. Методологія економічної науки.....12
1.3. Економічна теорія і практика.....18
1.4. Основні етапи, напрями і школи економічної теорії.....23
1.5. Внесок українських учених у розвиток економічної теорії.....31
Розділ 2. Фактори виробництва та основні проблеми організації економіки.....37
2.1. Потреби і ресурси.....37
2.2. Ефективність економіки.....44
2.3. Перспективи економічного зростання.....51
2.4. Моделі економічної системи.....54
Розділ 3. Власність та правові форми ділових підприємств.....60
3.1. Місце власності в економічній системі.....60
3.2. Правові форми ділових підприємств.....67
3.3. Процеси приватизації в сучасній економіці.....74
Розділ 4. Економічна роль держави.....81
4.1. Економічні функції держави.....81
4.2. Роль податків і державних видатків в економічній політиці держави.....93
4.3. Державне регулювання цін.....103
Розділ 5. Ринкова організація виробництва. Основи попиту і пропозиції.....111
5.1. Суть ринку. Основні умови і принципи його ефективного функціонування.....111
5.2. Аналіз попиту і пропозиції.....120
ЧАСТИНА Н. МАКРОЕКОНОМІКА.....131
Розділ 6. Огляд макроекономіки. Основні макроекономічні показники.....132
6.1. Макроекономічні сфери та їхні показники.....133
6.2. Види макроекономічної політики та П інструментарій.....142
6.3. Підходи до організації економіки та практичні питання макроекономічної політики.....147
Розділ 7. Сукупний попит і сукупна пропозиція.....155
7.1. Сукупний попит. Крива сукупного попиту та її зміщення.....155
7.2. Сукупна пропозиція. Крива сукупної пропозиції та її зміщення.....161
7.3. Дискусія між кейнсіанцями і прихильниками класичного підходу.....174
Розділ 8. Національний продукт і національний дохід.....186
8.1. Валовий внутрішній продукт.....187
8.2. Докладний розгляд національних рахунків.....191
8.3. Вплив ціни та інших чинників на ВВП.....196
Розділ 9. Доходи, споживання та інвестиції.....210
9.1. Споживання і заощадження.....211
9.2. Інвестиції.....217
9.3. Теорія визначення рівноважного обсягу виробництва, доходу і зайнятості.....223
Розділ 10. Гроші та банки. Монетарна політика.....240
10.1. Гроші, та їхні функції.....240
10.2. Банки та їхня роль в економіці.....248
10.3. Процес створення банківських депозитів. Мультиплікатор грошей.....259
10.4. Монетарна політика.....264
Розділ 11. Економічне зростання.....277
11.1. Суть економічного зростання.....277
11.2. Два способи збільшення обсягу продукції.....281
11.3. Неокласична модель економічного зростання.....285
11.4. Особливості економічного розвитку України.....292
Розділ 12. Циклічний розвиток економіки. Безробіття.....299
12.1. Циклічні коливання економічного розвитку.....299
12.2. Зайнятість і безробіття.....304
12.3. Проблеми зайнятості і формування ринку праці в Україні.....314
Розділ 13. Інфляція та система антиінфляційних заходів.....323
13.1. Суть інфляції та механізм її формування.....323
13.2. Причини інфляції.....336
13.3. Соціально-економічні наслідки інфляції.....342
13.4. Основні шляхи подолання інфляції.....344
Розділ 14. Фіскальна політика. Бюджетні дефіцити та державний борг.....356
14.1. Фінансова система, система доходів та видатків уряду, державний бюджет, податки.....356
14.2. Дискреційна політика.....366
14.3. Недискреційна політика.....373
14.4. Бюджетний дефіцит і державний борг.....381
Розділ 15. Світова економіка. Форми міжнародних економічних відносин.....388
15.1. Економічна основа світової економіки.....388
15.2. Протекціонізм і вільна торгівля.....392
15.3. Платіжний баланс і національна економіка країни.....397
15.4. Міжнародні економічні організації.....401

Зайнятість і безробіття

Зайнятість та її основні форми.

Зайнятість — певна сукупність соціально-економічних відносин між людьми з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу і перерозподілу трудо­вих ресурсів з метою їх участі в суспільно корисній праці та забез­печення розширеного відтворення робочої сили.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість», при­йнятого Верховною Радою України у 1991 р., до зайня­тих належать; 1) особи, що працюють за наймом; 2) пра­цюють самостійно (ІТП, підприємці, творчі працівники, члени кооперативів, фермери); 3) обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, громадських об'єднаннях; 4) які проходять дійсну службу у Збройних силах; 5) які одержують професійну підготовку або перепідготовку з відривом від виробницт­ва, учні та студенти денних форм навчання; 6) направле­ні на виконання громадських оплачуваних робіт; 7) ті, що виховують малолітніх дітей, доглядають за хворими та людьми похилого віку; 8) громадяни інших країн, які працюють у народному господарстві України.

5. Мочерний.

1. Загальні основи економічної теорії
1.1. Предмет і метод економічної теорії
Предмет економічної теорії та його відмінність від предмета політичної економії.....9
Сутність і структура продуктивних сил і виробничих відносин.....18
Економічні закони і категорії та їх класифікація.....34
Метод економічної теорії та його складові елементи.....38
1.2. Основні етапи становлення і розвитку економічної теорії.
Виникнення й еволюція політичної економії до кінця XIX ст.....51
Основні напрями сучасної економічної теорії.....62
1.3. Економічний прогрес: критерії й рушійні сили
Сутність і критерії економічного прогресу.....74
Рушійні сили і фактори економічного прогресу.....81
НТР та її роль в економічному прогресі.....90
Розвиток сутнісних сил людини - вирішальний фактор соціально-економічного прогресу.....100
2. Товарне виробництво
2.1. Основні форми економічного розвитку. Товарна організація та її роль в еволюції суспільства
Форми суспільного виробництва.....116
Товар і його фактори.....119
Двоїстий характер праці, втіленої в товарі.....128
Розвиток товару і товарного виробництва в сучасних умовах.....131
Сутність грошей і грошових систем та їх еволюція.....136
Закони обігу грошей. Інфляція.....146
Закон вартості та його функції.....154
2.2. Сутність, структура та механізм ринку і проблеми його розвитку
Сутність і структура ринку.....158
Інфраструктура ринку.....177
2.3. Ринкова рівновага і механізм її досягнення
Закон попиту і закон спадної віддачі.....185
Еластичність попиту і пропозиції та їх основні види.....195
2.4. Монополії і конкуренція
Причини виникнення і сутність монополій.....206
Конкуренція, монополії та антимонопольна діяльність держави.....217
2.5. Ринкова економіка та її еволюція
Сутність ринкової, соціально ринкової і змішаної економіки.....226
Причини виникнення планомірної ринкової системи та головні функції держави.....242
Сутність і структура господарського механізму.....255
3. Мікроекономіка
3.1. Підприємництво та акціонерна власність
Підприємства та їх основні види.....264
Акціонерна власність в економічній системі.....277
3.2. Капітал, витрати виробництва. Ціна і прибуток Соціально-економічний зміст капіталу.....286
Виробничі фонди підприємства й витрати виробництва.....291
Ціна і прибуток.....299
3.3. Ринок робочої сили і заробітна плата
Сутність товару робоча сила та її вартість.....308
Заробітна плата, її форми та функції.....318
Реальна заробітна плата, доходи населення та їх використання.....325
3.4. Система управління сучасним підприємством
Основні форми й методи управління підприємством.....331
Сутність та основні види маркетингу.....346
3.5. Аграрні відносини та особливості їх розвитку в сучасних умовах
Продуктивні сили і відносини власності в сільському господарстві.....356
Радикальні перетворення у відносинах власності та АПК.....363
Земельна рента та її форми в сучасних умовах.....369
4. Макроекономіка
4.1. Результативність суспільного виробництва і національний доход
Результати суспільного виробництва і його ефективність.....376
Джерела національного доходу, його розподіл та перерозподіл.....386
Споживання і нагромадження національного доходу.....391
4.2. Фінанси в системі економічних відносин
Бюджетна ті податкова системи.....396
Державні витрати та дефіцит бюджету.....404
4.3. Кредитно-банківська система
Банки й банківська система.....410
Кредит і кредитна система.....417
4.4. Державне регулювання економіки
Сутність і методи державного регулювання економіки.....424
Національний ринок і механізм встановлення рівноваги між попитом і пропозицією.....437
Основні моделі державного регулювання економіки та їх еволюція.....446
4.5. Циклічні коливання і кризи в економіці
Причини і механізм циклічних коливань.....451
Причини економічної кризи в Україні.....464
Валютні та структурні кризи в економіці.....470
4.6. Народонаселення, зайнятість і соціальний захист населення
Народонаселення і суспільний розвиток.....481
Зайнятість і безробіття.....485
Соціальний захист населення.....491

 

 

4 85

Зайнятість населення

Сутність зайнятості.
Зайнятість населення - суспільно корисна діяльність громадян працездатного віку, яка приносить їм дохід, що забезпечує розширене відтворення робочої сили.
Відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" зайнятими вважаються особи, які:
працюють за наймом, працюють самостійно (інженерно-технічні працівники, підприємці, творчі працівники, члени кооперативів, фермери);
обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, громадських об'єднаннях, проходять

 

 

6. Кривенко

ЗМІСТ

Вступ (К.Т. Кривенко) 8 Тема 1. Предмет і метод політичної економії (В.С. Савчук, К.Т. Кривенко) 10
1.1. Предмет політичної економії 10
1.2. Методи політичної економії 16
1.3. Функції політичної економії 20

Розділ 1. Загальні засади економічного розвитку 27

Тема 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси 27
2.1. Виробничі можливості суспільства і продукт виробництва (О.О. Дем’янчук) 27
2.2. Виробничий потенціал і межа виробничих можливостей (К.Т. Кривенко) 34
2.3. Економічні потреби суспільства. Закон зростання потреб (К.Т. Кривенко) 39
2.4. Корисність продукту. Закон спадної граничної корисності (К.Т. Кривенко, О.О. Дем’янчук) 45
2.5. Економічні інтереси, їх взаємозв’язок з потребами, споживанням і виробництвом (О.О. Дем’янчук) 49

Тема 3. Економічна система суспільства 60
3.1. Економічна система: сутність, структурні елементи і критерії класифікації (О.О. Бєляєв, С.Б. Погорєлов) 60
3.2. Продуктивні сили як матеріальна основа економічної системи (К.Т. Кривенко) 62
3.3. Економічні відносини як соціальна форма і спосіб організації економічної системи (К.Т. Кривенко) 67
3.4. Типи економічних систем та критерії їх класифікації (О.О. Бєляєв, С.Б. Погорєлов) 69

Тема 4. Відносини власності (В.І. Стахівський) 76
4.1. Власність як економічна категорія 76
4.2. Структура власності 80
4.3. Еволюція форм власності 86

Тема 5. Форми організації суспільного виробництва 92
5.1. Натуральне виробництво і його місце в історичному розвитку суспільства (А.В. Коровський) 92
5.2. Товарна форма організації суспільного виробництва (А.В. Коровський) 94
5.3. Товар і його властивості (К.Т. Кривенко) 97
5.4. Проста і розвинена форми товарного виробництва. Спільні риси та відмінності (К.Т. Кривенко) 104

Тема 6. Гроші (О.М. Мельник) 111
6.1. Виникнення грошових відносин. Еволюція і типи грошей 111
6.2. Сутність і функції грошей 119
6.3. Сучасні функціональні форми грошей 123
6.4. Закони грошового обігу 126
6.5. Інфляція та забезпечення стабільності купівельної спроможності грошової одиниці. Грошові реформи 128

Тема 7. Витрати виробництва і прибуток 132
7.1. Витрати виробництва, їх сутність і види (В.С. Савчук, К.Т. Кривенко) 132
7.2. Витрати виробництва, вартість товару і його ціна (В.С. Савчук, М.Г. Семенов) 139
7.3. Прибуток, його сутність і структура. Норма прибутку (В.С. Савчук, М.Г. Семенов) 141

Розділ 2. Загальні основи ринку 145

Тема 8. Ринок: сутність, функції та моделі 145
8.1. Ринкові відносини, їх суб’єкти і об’єкти (К.Т. Кривенко) 145
8.2. Ринок і його сутність. Попит і пропонування (І.Й. Малий) 147
8.3. Еластичність попиту і пропонування на індивідуальних ринках (К.Т. Кривенко) 153
8.4. Конкуренція і моделі ринків (К.Т. Кривенко, І.Й. Малий) 157

Тема 9. Класифікація ринків і загальні ознаки їх функціонування 162
9.1. Принципи класифікації ринків. Ринок предметів споживання (О.О. Дем’янчук) 162
9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування (К.Т. Кривенко) 166
9.3. Ринок капіталів (К.Т. Кривенко) 174

Тема 10. Інфраструктура ринку і капітал сфери обігу (М.Г. Семенов, Л.Д. Тимошевська) 180
10.1. Ринкова інфраструктура 180
10.2. Позичковий капітал і процент. Банки 181
10.3. Капітал у сфері торгівлі. Торговий прибуток 185
10.4. Цінні папери як фіктивний капітал сфери об