Особливості пошуків та розвідки покладів вв на великих глибинах.

Результати буріння надглибоких свердловин у різних регіонах світу свідчать про доцільність пошуків нафти і газу в глибокозанурених горизонтах, але, на жаль, нині уявлення про умови їх залягання по­ки що обмежені і перенесення досвіду пошуково-розвідувальних робіт з верхніх горизонтів не завжди є виправданим.

Поняття про надглибоке буріння с умовним і традиційно пов'язане з глибиною 15 000 футів (4573 м)., відповідно горизонти прийнято іменувати:

• глибокі — глибше 15 000 футів (4573 м);

• надглибокі — глибше 20 000 футів (6097 м);

• суперглибокі — глибше 25 000 футів (7622 м);

• ультраглибокі — глибше 30 000 футів {9146 м).

В Україні такий поділ свердловин не прово­диться. Туї свердловини умовно поділяють на глибокі (до 4500 м) і надгли­бокі (глибше 4500 м).

У світі відомо понад 430 нафтогазоносних і можливо нафтогазоносних регіонів (басейнів), з яких у 159 (37 %) максимальна товщина осадового чохла перевищує 4500 м, у 92 (21 %) 6000 м.

Бурінням окремих надглибоких свердловин установлено, що на глибинах понад 5 км в осадовому розрізі можуть існувати породи-колектори і покришки, а також сприятливі пастки для формування скупчень нафти і газу. Геохімічна та гідрогеологічна обстановки на великих глибинах, як правило, є сприятливи­ми для існування вуглеводневих покладів. Говорячи про породи-колектори, слід зазначити, що на великих глибинах практичне значення мають лише пласти-колектори відносно великої товщини, а тонкі прошарки внаслідок процесії вторинної цементації втрачають свої колекторні властивості.

Як показали теоретичні та експериментальні дослідження, нижня межа промислової нафтоносності може опускатися до глибини 8—9 км. До того ж, на цих глибинах руйнівному впливу температур на рідкі вуглеводні сильно протидіє тиск. На фоні загального зниження нафтоносності з глибиною в глибинних зонах дуже поширені поклади з різними кількісним співвідношеннями нафти, газу і конденсату.

Слід також зазначити, що на великих глибинах в умовах аномально високих температур і тисків можливе існування сильно газонасичених пластових вод, з яких газ може вільно виділятися, якщо тиск насичення буде більше пластового тиску. Такими ділянками: можуть бути високоамплітудні підняття, зони стратиграфічної незгідності та літологічних виклинювань.

У процесі вивчення великих глибин насамперед треба орієнтуватися на пастки антиклінального (склепінного) типу, а інші типи пасток (літологічні, стратиграфічні) вивчати супутньо з ними.

Вивчення та підготовку до буріння глибокозанурених об'єктів (струк­тур) доцільно проводити сейсморозвідкою — методами РНП і ЗГТ, підви­щуючи їх результативність ущільненням мережі профілів та системи спос­тережень. Поряд з цим доцільним є застосування високоточної гравіметрії та електророзвідки методом становлення в ближній зоні.

Важливим є буріння надглибоких параметричних свердловин для вияв­лення перспективних глибинних горизонтів, установлення у розрізі порід-колекторів і отримання фізичних параметрів, які необхідні для якісної ін­терпретації та прив'язки геофізичних даних.

В процесі освоєння великих глибин виникають проблеми як методич­ного, так і технічного характеру, зокрема:

• якісне проведення ГДС набором сучасних ефективних методів;

• використання для дослідження свердловин термобаростійкої апарату­ри, багатопараметрових приладів, кабелів в антикорозійному виконанні тощо;

• якісна підготовка свердловин до ГДС і проведення їх в мінімально ко­роткий термін після розкриття пластів;

• розкриття продуктивних горизонтів на високоякісних промивальних розчинах;

• буріння з герметизованим устям, тобто на рівновазі між тиском сто­впа бурового розчину та пластовим тиском.

Досвід показує, що пошуки нафти на великих глибинах передусім слід проводити на тих структурах, у розрізі яких уже виявлені поклади, із ураху­ванням співвідношень структурних планів верхніх і нижніх горизонтів оса­дового чохла.

Палеогеографічні критерії - дають можливість класифікувати геологічні об’єкти за характером процесів, які сформували їх сучасну структуру. Із цих критеріїв головними є: співвідношення морських і континентальних відкладів в осадовому розрізу, фаціальна належність порід-покришок і порід-колекторів в межах об’єкта.

Параметричні свердловини - бурять для вивчення глибинної геологічної будови і порівняльної оцінки перспектив нафтогазоносності можливих зон нафтогазоскупчення, одержання необхідних відомостей про геолого-геофізичні характеристику розрізу відкладів для уточнення результатів і підвищення достовірності сейсмічних та інших геофізичних досліджень, виявлення найбільш перспективних районів для проведення пошукових робіт. Свердловини цієї категорії закладають у межах локальних структур або профілями для регіонального вивчення тектонічних зон. Відбір керна не більше 20 % глибини свердловини.

Пастка – це частина природного резервуару, яка частково або повністю забезпечує вловлювання і утримування нафти чи газу впродовж деякого відрізка геологічного часу, і в її межах встановлюється рівновага між нафтою, газом і водою.

Перспективні ресурси – це об’єми нафти і газу, що пов’язані з об’ємами, які підготовлені до глибокого буріння, кількісно оцінені за результатами геологічного, геофізичного ф геохімічного вивчення окремих ділянок у межах продуктивних площ з відомими родовищами нафти і газу певного геолого-промислового типу. Враховують можливість відкриття нових покладів (родовищ) нафти і газу аналогічного геолого-промислового типу, існування яких обґрунтовується позитивною оцінкою проявів вуглеводнів у геофізичних і геохімічних аномаліях, природа і перспективність яких доведена. Перспективні ресурси є основою для геолого-економічної оцінки доцільності проведення пошуковихробіт. Індексуються як категорія С₃,до якої належать ті ресурси нафти і газу, щодо яких не встановлено прямих доказів типу, виду та властивостей вуглеводнів.

Підготовлена до пошукового буріння структура (або об’єкт АТП) – це геологічний об’єкт, для якого складені структурні карти, що дозволяє прогнозувати промислове положення покладу та забезпечує можливість закладання пошукових свердловин і визначення їх глибини.

Пастка – це частина природного резервуару, яка частково або повністю забезпечує вловлювання і утримування нафти чи газу впродовж деякого відрізка геологічного часу, і в її межах встановлюється рівновага між нафтою, газом і водою.

Поверх розвідки – це частина розрізу родовища, яка складається із декількох нафтоносних або газоносних горизонтів, згрупованих для розвідки однією свердловиною або самостійною мережею свердловин.

Повзуча система розвідки - характеризується поступовим охопленням площі покладу свердловинами з відстанями, що не потребують наступного ущільнення. Застосовується для літологічно і стратиграфічно-екранованих та літологічно обмежених покладів. До мінімуму зводиться число законтурних і непродуктивних свердловин, але суттєво подовжує терміни розвідки, оскільки при цьому кожну наступну свердловину закладають в залежності від результатів буріння попередньої.

Поклади дуже складної будови - мають багатофазовий флюїд, літологічні заміщення, тектонічні порушення, так і невитриманість товщини і колекторських властивостей продуктивних ластів.

Поклади простої будови - пов’язані з непорушеними або слабо порушеними структурами, продуктивні пласти містять однофазовий флюїд і характеризується витриманістю товщини і колекторських властивостей у плані і в розрізі.

Поклади складної будови - мають одно або двофазовий флюїд і характеризуються значною мінливість товщини і колекторських властивостей продуктивних пластів у плані і в розрізі, літологічними заміщеннями колекторів слабо проникними породами або наявністю тектонічних порушень.

Покладом - називають всяке окреме локальне скупчення нафти і газу в земній корі, яке контролюється пасткою. Поклади класифікують за різними параметрами. За класифікацією І.О.Брода, яка враховує геологічну будову, тобто типи резервуарів, пасток та форму нафто насиченого тала виділяють пластові, масивні, літологічно обмежені та комбіновані поклади.