Держави «велика Україна»-матеріальної бази та

Й клас ЗНОН

Напередодні Другої світової війни українські землі перебували в складі 4х держав:

СРСР-Наддніпрянщина

Польща-Сх.Галичина

Румунія-Пн.Буковина

Закарпаття-Чехословаччина (з березня 1939р.-Угорщина)

-роз’єднаність України та перебування її теріторії у складі 4х держав –один з чинни- ків дестабілізації політичного життя в Європі

-плани Німеччини щодо України:до 1939р.-створення на теріторії України буферної

Держави «Велика Україна»-матеріальної бази та

Плацдарму для розгортання агресії на Схід

-з липня 1940р.-перетворити Україну на «допо-

Міжний народ»,позбавлений усякого політичного

Значення (знищення інтелігенції-національного

Керівництва, економіки, адміністрації),який за-

Безпечуватиме Німеччину продуктами харчуван-

Ня,а промисловість-сировиною

-плани СРСР: -готуючись втілити ідеали світової революції, пла-

Нувалося створити стратегічні плацдарми для

наступу Західну Європу (Західна Україна) та по-

Передити спроби нанесення контрударів

Політики західних країн визнавали,що незалежна Україна необхідна для стабіліза- ції військово-політичної ситуації в Європі, але вони обережно реагували на загост- рення українського питання, найчастіше обмежуючись дипломатичним нейтарлі-тетом,керуючись власними стратегічними інтересами.

Радянсько-німецькі договори 1939р.

Причини:

-щоб уникнути війні на два фронта, Гітлер шукав порозуміння зі Й. Сталіним

-не вважаючи себе готовим до широкомасштабної війни, бажаючи спрямувати Німеччину на війну з західними країнами, радянське керівництво шукало мож-ливостей укладення союзу з нацистською Німеччиною.

Серпня 1939р-Договір про ненапад з Німеччиною-пакт «Молотова-Ріббентропа»

-договір про ненапад на протязі 10ти років;

-домовленість про розподіл сфер впливу в Європі (Таємний протокол:Німеччині-Польщу; СРСР-Західна Україну,Західна Білорусію, Прибалтику, Молдову та Пів-

Нічну Буковину)

-торгівельна угода про взаємне постачання сировини та зброї.

Вересня 1939р.-напад Німеччини на Польщу-початок ІІ світової війни

17 вересня1939р.-радянські війська (під командуванням С.Тимошенка) перетнули кордон і зайняли теріторіюЗахідної України

Вересня 1939р.-радянсько-німецький договір «Про дружбу і кордон»-розмежу-вання по «лінії Керзона» (Холмщина, Посяння, Лемківщина і Підляшшя-зона ні- мецької окупації)

Жовтень 1939р.-вибори до Народних зборів Західної України (під пильним нагля-дом радянських офіцерів та партійних функціонерів)

Жовтня 1939р.-Народні збори проголосили встановлення радянської влади на Західній Україні

Жовтня 1939р.- Народні збори звернулися до Верховної Ради СРСР долучити західноукраїнські землі до складу СРСР

Листопада 1939р.-входження Західної України до складу УРСР

Червня 1940р.-погрожуючи Румунії війною СРСР змусив її поступитися землями Північної Буковини та Південної Бессарабії

Серпня 1940р.-рішення Верховної Ради СРСР про входження до складу УРСР Пів-нічної Буковини та Південної Бессарабії (теріторію Молдавської АРСР, утворену в складі УРСР-відокремлено і передано до складу проголошеної на землях Бессарабії Молдавської РСР)

Радянізація захіноукраїнських земель.

Вересня 1939р.-капітулював Львів, обложений спочатку Вермахтом, а зі згодом і Червоною Армією. В той самий день у Бресті пройшов спільний німецько- радян- ський парад.

Заходи радянської влади:

ü Замість воєводств-Дрогобицька, Волинська,Львівська,Тернопільська, Рів- ненська та Станіславська області

ü Не допускалися до керівництва західні українці

ü Націоналізація промисловості,торгівлі,транспорту,банків,навіть дрібні під-приємства, в тому числі кооперативи-значні збої в постачанні населення това- рами першої необхідності-підвищення цін і спекуляція

ü 8-годинний робочий день

ü Радянські капіталовкладення в реконструкцію промислових підприємств

ü До червня 1941р-ліквідована проблема безробіття

ü Земельна реформа: конфіскація поміщицьких, монастирських земель

1\2 частина роздана 1\2 частина-для створення

Становище в Україні 1939-1941рр.

-брак фахівців і інтелігенції (через репресії)

-«зрівнялівка» в оплаті праці-соціалістичне змагання-рух «багатоверстатників»

Р-медалі «За трудову доблесть» та звання Героя Соціалістичної Праці

-мілітарізація повсякденного життя:залучення молоді до гуртків стрільців («Воро- шиловський стрілець»), ГПО (готовий до праці і оборони), ТСО Авіахіму (Това- риство сприяння обороні, авіаційно-хімічному будівництву)

Р.-постанова «Про заходи упорядкування трудової дисципліни»-за порушення трудової дисципліни-звільнення,за випуск недоброякісної продукції- кримінальна відповідальність

Окупаційний режим в Україні

За розробленим ще 1940 р. стратегічним «Генеральним планом «Ост»» гітлерівська Німеччина передбачала щодо України такі заходи:

· Часткове онімечення місцевого населення; заселення німцями окупованих земель.

· Масова депортація населення, у тому числі українців, до Сибіру.

· Підрив біологічної сили слов'янських народів.

· Економічне пограбування території України; перетворення місцевого населення на рабів.

· Пограбування культурних цінностей, знищення пам'яток культури.

16 вересня 1942 року у ставці “Хагевальд” під Житомиром були оголошені схвалені фюрером “нові принципи” німецької політики на Сході та архітаємний план “Ост”. В ньому щодо України говорилося, що за 30 років вона перетвориться на територію для утворення нової арійської імперії “Остготія” – як пам’ять про напівлегендарну Остготську державу, що процвітала на початку нашої ери в приазовських степах і була знищена гуннами. Після офіційного проголошення генерального плану “Ост” у практиці нацистського геноциду визначилися нові зловісні аспекти. Поряд із масовими екзекуціями стали дедалі частіше застосовуватися “виселення” українців із зазделегідь визначенних районів.

Розчленування України

Адміністративно-територіальне розчленування України
Дистрикт«Галичина» Львівська, Дрогобицька, Станіславська Тернопільскаобласті підпорядковувалися Польському (Варшавському) генерал-губернатор- ству	Рейхскомісаріат «Україна» Рівненська, Волинська, Камґянець-Подільська, Житомирська частковоВінницька Миколаївська, Київська, Полтавська, Дніпропетровська області, північні райони Криму Центром рейхскомісаріату стало місто Рівне	Трансністрія Ізмаїльська,Одеська, Чернівецька частково Вінницька Миколаїв- ська області утворили нову румунську провінцію	Військова адміністрація Чернігівщина, Сумщина, Харківщина, Донбас) до узбережжя Азовського моря, південь Кримського півострова

 

Млн. громадян республіки. Вони включилися в роботу оборонних підпри- ємств, наукових установ, сільсько-господарське виробництво в РСФСР, Казахстані, Узбекистастані, Киргизії, Таджикистані, Туркменії та інших союзних республіках

Рух Опору в Україні

Характеристика	Течія
	Радянська	Націоналістична
Мета	Визволення від загарбників
	Відновлення радянської влади	Відновлення української держави
Організаційне офо­рмлення	1941-1942 pp. Партизанські за- гони, з'єднання; радянське підпілля (3500 підпільних ор­ганізацій і груп)	Похідні групи (1941 p.), Поліська Січ (1941 p.), Українська повстанська армія (УПА) -14 жовтня 1942 р., підпілля ОУН
Кількість осіб	200-600 тис.	50-200тис. (похідні групи- 5)
Командири	С. Ковпак, О. Сабуров, О. Федо- ров, М. Наумов. 1942р.-Український штаб парти занського руху Т. Строкач	Поліська Січ - Тарас Бульба (Боровець) УПА: Д. Клячківський (К. Савур), Р. Шухевич (Т. Чупринка)
Основні райони дій	Полісся, Чернігівщина, Сумщина	Волинь, Галичина, Полісся
Бойові дії	Діяльність партизанів- на по- треби фронту: -диверсії на залізницях (опера- ції «Рейкова війна» і «Кон­церт») -удари по во­єнних об'єктах, -розвідка, -інформування населення про події на фронті (листівки) -перешкоджання вивезення мо- лоді в Німеччину -рейди великих парти­занських з'єднань по тилах ворога- - 1942р.-рейд на Правобережжя -1944р.-рейд на Західну Україну	Переважно діяла як самооборона населен­ня: - витіснення окупаційної адміністра ції, - створення власної адміністрації- «Колківська республіка» -захист населення від сваволі влади, -зрив спроби вивозу до Німеччини продовольства, робочої сили, -проведення оборонних боїв з кара- телями по периметру і в середині контрольованої тери­торії -напади на воєнні об'єкти - з метою оволодіння зброєю

Націоналістична течія:

незадовго до нападу на СРСР у німецький армії - українське збройне з’єднання (німці -у диверсійних цілях; ОУН-Б -серцевина майбутньої української армії) “Легіон українських націоналістів”

“Нахтігаль” “Роланд”

конфлікт між ОУН і німцями -ОУН-Б (при підтримці “Нахтігалю”) без узгодження з німцями проголосили -30 червня 1941 р. з благословення митрополита А.Шептицького в будинку товаритства «Просвіта» у Львові- проголошення Української держави -прем’єр-міністр -Ярослав Стецько

С.Бандера і Я.Стецько були заарештовані німцями

А.Мельник надіслав Гітлеру листа, в якому просив створити власний уряд- йому навіть не відповили.

жовтень 1941р-мельниківська “Українська Національна Рада” - на чолі професором М.Величковським-прагнули створити уряд

-листопад-саморозпуск через репресії німців-гітлерівці заарештували не тільки багатьох бандерівців, але й мельниківців (всього біля 40 провідних членів, в тому числі і поетесу Олену Телігу).

з вересня 1941 р. - змушені були піти в підпілля-з цього часу ОУН починає боротись як проти більшовиків, так і проти німців

перші партизанські загони українських націоналістів -на Поліссі та Волині.

Червень 1941р. -Тарас Бульба-Боровець(петлюрівський уряд УНР у вигнанні) сформував “Поліську Січ” (пізніше перейменовану на “Українську повстанську армію”, щоб воювати як з німцями, так і з більшовиками

Т.Бульба-Боровець

Зростання авторитету УПА

Дивізія СС «Галичина»

формування дивізії «Галичина» - 1943 р.-стало зрозуміло-Німеччина війну програє

мельниківці- створити регулярну національну армію-тимчасово до німців- а коли США і Велика Британія почнуть війну з СРСР- вибороти незалежність України.

організатори -професор В. Кубійович та колишній сотник УГА Д, Паліїв

Визволення України

початок звільнення території України-Сталінградська битва- звільнено перший український населений пункт – с. Півнівка Ворошиловградської області (18 грудня 1942р)

Післявоєнна відбудова

З Польщею

Люблінська угода - 9 вересня 1944 р між урядом УРСР і Польським комітетом національного визволення -частина українських земель (частина Підляшшя,

Холмщини, Надсяння, Лемківщина)- передавалися Польщі

Договір про радянсько-польський державний кордон від 16 серпня 1945 р. - кордон по «лінії Керзона» і відхиленнями на користь Польщі - на 5-8 км, а на окремих ділянках – на 17 км (район Немирів –Ялівка)

і навіть 30 км (район р. Солонії і м. Крилова).

1951 р.-на прохання Польщі відбувся обмін прикордонними ділянками -до Львівської області -землі в районі м. Кристинополя (згодом Червоноград), а

З Чехословаччиною

26 листопада 1944 р. в м. Мукачеве було скликано з'їзд Народних комітетів.

Маніфест про возз'єднання Закарпатської України з Радянською Україною

З Румунією

Економічний розвиток.

Сільське господарство.

Найгостріше проблеми відбудови народного господарства виявилися в сільському господарстві:
• значна кількість кол- госпів і радгоспів була зруйнована;
•. основною робочою силою колективних господарств були жінки, підлітки, діти, інваліди;
• відновлювалися командно-адміністративні методи;
• визнано за недоцільне повернення значної частини евакуйованих господарств;
• надмірні податки виснажували підсобні селянські господарства

Голод 1946-1947 pp.

Причини:

ü післявоєнна розруха

ü завищений хлібозаготівельний план

ü несприятливі погодні умови

ü експорт зерна за кордон-«братерська допомога»

Суспільно-політичне життя

Р.-вбивство С.Бандери.

І етап-1953р.

ІІ етап-1954-1955рр.

М.Сталіно-на Донецьк (1961)

ü 1954р-м.Проскурів-Хмельницький-Кам’янець-Подільська область-Хмель-ницька

ü 19 лютого 1954р.-Указ «Про передачу Кримської області з складу РРФСР до складу УРСР»-це рішення грунтувалося на «спільній економіці, теріторіальній близькості і тісних господарських і культурних зв’язках між Кримом і Україною»

ü посилення ролі громадських організацій

-передання мілких злочинців на поруки колективу

-запровадження народних дружин

ü ухвалено рішення про реабілітацію репресованих народів -повернулися до рідних місць чеченці, інгуші, карачаївці, балкарці, калмики-у праві на реа- білітацію відмовлено поволзьким німцям, кримським татарам

ü 1961р.-ХХІІ з’їзд КПРС-«Нинішнє покоління радянських людей житиме за комунізму».

ü партійно-державна номенклатура- не сприйняла спроби лібералізації- замах на свої кастові інтереси.

ü 1962 р.- партію було поділено на дві частини: промислову й аграрну

ü рішення про систематичне оновлення складу парторганів- керівні посади в КПРС обійматимуть не більше, ніж двічі по чотири роки-страх втратити «теплі» місця згуртував в опозицію до М. Хрущова

ü Реформи в політичній сфері сприяли певній лібералізації та демократизації суспільно-політичного життя:

- люди отримали можливість більш вільно висловлювати свої думки;

- відновилися демократичні норми діяльності КПРС;

- зросла роль Рад;

- розпочалася реабілітація жертв масових репресій-з 1962 р. комісії по реабі- літації поступово припинили свою діяльність-паралельно з реабілітацією жертв сталінських репресій відбувалися нові політичні репресії- 25 грудня І958 р. Верховна Рада СРСР прийняла закон "Про кримінальну відпові- дальність за державні злочини", у кримінальний кодекс було введено статтю "антирадянська агітація та пропаганда";

ü засуджено культ особи Сталіна. Це зробив особисто М.Хрущов на XX з'їзді КПРС (лютий 1956 р.) у доповіді "Про культ особи і його наслідки". З'їзд засудив репресивну політику сталінського режиму і проголосив курс на демократизацію суспільства- культ особи Сталіна не був розвінчаний до кінця: доповідь Хрущова не була опублікована, не були розкриті причини культу особи і репресій -реформи в політичній сфері були половинчастими і непослідовними

ü Спроба розширення прав республік:

-українці частіше висувалися на керівні посади в республіці 1953 р. перший секретар ЦК КПУ -призначено Кириченка - першого україн- ця на цій посаді (1953-1957 рр.)-відтоді першими секретарями КПУ призна- чалися тільки українці: М.Підгорний (1957-1963 рр.), П.Шелест (1963-1972 рр.), В.Щербицький (1972-1989 рр.);

-активізувалася діяльність України на міжнародній арені;

- унаслідок реформи управління економікою в 1957 р. під контроль України перейшло 97% заводів республіки проти 34% в 1953 р.

- всі ці заходи здійснювалися під суворим контролем центру, до якого згодом знову повернулися його командні функції.

Економічні реформи:

Ø Після 1953 р. Хрущов починає ліквідовувати недоліки в системі управління на мікро- та макрорівнях і здійснює наступні зміни:

Ø розширення прав і самостійності директорів;

Ø впровадження нового порядку планування, що обмежує число директивних показників згори;

Ø скорочення звітності керівним організаціям, що дублювала офіційну статис- тичну звітність;

Ø скорочення і спрощення управлінського апарату.

Ø 1957 р. - реорганізація управління промисловістю за територіальним принципом, суть якої - в ліквідації галузевих міністерств в областях Рад народного господарства (раднаргоспів)- територія країни була розподілена на 11 районів, у кожному з яких створювався раднаргосп як орган управління господарством

Ø зміни в організацію планування -розробка плану починалася безпосередньо на підприємствах-раднаргоспах-у Держплані республіки і завершувалася в Держ- плані СРСР краще використання місцевих ресурсів, виробничих потуж-ностей

спочатку дало позитивний ефект:

· скорочення бездумних зустрічних перевезень вантажів з одного кінця країни в інший,

· з'явилися додаткові стимули розвитку для підприємств місцевого підпоряд-

Кування,

Л. Лук’яненко

1961р. -у Львові підпільна організація “Український національний центр”

Після посухи 1963 р. виникла продовольча криза, населення було на межі голоду. З цього часу Радянський Союз почав закуповувати зерно за кордоном, були введені картки на хліб. Невдоволення народу зростало.

У цих умовах з ініціативи найближчого оточення М.Хрущова, у т.ч. М.Підгорного і П.Шелеста, пленум ЦК КПРС (жовтень 1964 р.) звільнив М.Хрущова з посади першого секретаря ЦК КПРС та Голови Ради Міністрів СРСР. Першим секретарем ЦК КПРС був обраний Л.І. Брежнєв.

Реформи М.Хрущова мали багато позитивних моментів, але внаслідок своєї половинчатості і непослідовності кардинальних змін в економіці та інших сферах суспільного життя не відбулося. Серія соціально-економічних програм була науково необґрунтованою і нерідко межувала з авантюризмом

У період брежнєвського керівництва (1964 - 1982рр.) в суспільно-політичному житті робилось все щоб зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємності з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були: ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС.

Підміна справжнього народовладдя формальним представництвом будівників у радах, обмеження їхньої реальної влади. З одного боку, невпинно зростає кількість народних обранців у владних структурах, а з іншого вибори проходять безальтернативно.

КПУ у брежнєвській період очолювали два лідери, які оборювали різні моделі розвитку республіки П.Шелест (1963 – 1972рр) – автомізаційну, В. Щербицький (1972-1989рр) – централістську, орієнтовану на центр.

Інтенсивно йшов процес злиття функцій партійного і державного апарату, підміни держави та її органів партією. У 1985р. комуністи становили 68,5% складу народних депутатів ВР УРСР, а в 1987р. – 43,7% складу місцевих Рад республіки. Конституція 1977р. – проголосила КПРС “ядром політичної системи суспільства”. КПРС намагалася домінувати у кожній сфері суспільного життя. Відбувається кількісне зростання партійних лав (з 1964р до 1985р КПУ виросла майже вдвічі).

Курс на стабільність практично сприяв незмінності кадрів. Так політичне життя в країні дедалі більше набуває закритого характеру, наростає відчуження партії від народу, посилюється ідеологічний диктат.

Рр.

Автор-О Ліберман «План, прибуток, премія».1962р.

Початок реформи –вересень 1965р.-Постанова ЦК «Про покращення управління промисловістю…»

Головні завдання:

-розширення самостійності підрпиємств;

-посилення між ними договірних зв’язків;

--встановлення економічно обгрунтованих цін;

-матеріальне стимулювання трудових колективів;

-оцінка діяльності підприємств рентабельність

Видів продукції 8 показникі

Самостійно визначали:

-продуктивність праці;

-середню заробітну плату;

-собівартість продукції;

-управління підприємствами-3 фонди

Підприємств

-реформа не мала комплексного характеру;

-реформі не сприяла тоталітарна система;

-збереження фундаменту командно-адміністративної системи-

Гальмо

Продукції

-«планування від досягнутого».

Сході і Півночі.

-перевантаження промисловими підприємствами;

-надлишок робочої сили використовувалася на освоєнні Сходу СРСР;

-дешевизна енергоносіїв гальмо для переходу на енергозберігаючі технології;

-моральне і фізичне старіння техніки;

-тягар ВПК.

Здобутки:

-1966р-літак «Антей»

-1960-«Запорожець»

-1962-1970-нафтопровод «Дружба»

Сільське господарство

П.Шелест (1963-1972)

-відстоював економічні інтереси України;

-протидіяв русифікації;

В Щербицький (1972-1989)

-поборник ідеї «злиття націй»;

-В.Маланчук-жорстокий ідеологічний тиск

Культура доби «застою»

Галузі

Досягнення

Освіта Наука Література Кіно Музика Образотворче мистецтво Скульптура

1966р.-в школах почали вивчати кібернетику і генетику,суспільствознавство 1972-перехід на обов’язкову середню освіту -особлива увага-трудовому вихованню Навчально-виробничі збільшення кількості ПТУ комплекси 1984р-шкільна реформа Видатні вчителі: О.Захарченко, В.Шаталов 1983-Постанова «…про вдосконалення вивчення російської мови» Б.Патон-1984-електрозварювання в космосі КБ «Південне»-М.Янгель Селекціонер-В.Ремесло Історики; О.Апанович,Я.Дзира,К.Гуслистий «Історія міст і сіл України» П.Загребельний «Диво» Д.Павличко «Гранослов» І Драч «Протуберанці сонця», «Корінь і крона» Б.Олійник «Пісня про матір» В.Стус «Зимові дерева» 1985р помер в таборі Л.Костенко «Маруся Чурай» О.Гончар «Собор» 1968 С.Параджанов «Тіні забутих предків» Ю.Іллєнко «Криниця для спраглих» «Білий птах з чорноюознакою» 1970 Співаки: Популярна -В.Івасюк, Н. Яремчук, Класична-Д.Гнатюк,А.Солов’яненко, М.Глущенко,В.Касіян,М.Примаченко, М.Дерегус,А.Горська В.Бородай

 

В серпні 1965р. у декількох містах України було заарештовано близько ЗО чоловік з кола шістдесятників. Звинувачення – “антирадянська агітація і пропаганда”. Навесні 1966р. під час сесії судових процесів 20 чоловік були засуджені. До таборів Мордовії відправленні: науковці М. і Б Горині, М. Осадчий; викладачі В. Мороз та Д. Іващенко; художник П. Заливаха; інженери О. Мартиненко, І. Русин та ін. Сплеск репресій 1965-1966 рр. супроводжувався досить масштабним ідеологічним поворотом.

Почалися протести з кола шістдесятників 4 вересня 1965р. в київському кінотеатрі “Україна” під час прем'єрного показу кінострічки С. Параджанова “Тіні забутих предків” І. Дзюба, В. Стус, В. Чорновіл та ін. організували щось на зразок демонстрації протесту проти арештів. Навесні 1966р. під час судового процесу над діячами самвидаву у Львові відбулися вже справжні демонстрації біля будинку суду на підтримку підсудних.

У березні 1969р. ЦК КПУ урахували постанову “Про підвищення відповідальності керівників органів преси, радіо, телебачення, кінематографії, установ культури і мистецтва за ідейно-політичний рівень матеріалів, що друкуються, та репертуар”. З цього часу ідеологічний контроль за діяльністю інтелігенції стає майже тотальним.

Дисидентство – морально-політична опозиція до існуючого державного (політичного) ладу, панівних у суспільстві ідей та цінностей. Дисидентський рух складався з трьох основних течій:

1) Правозахисне, або демократичне дисидентство (УГГ);

2) Релігійне дисидентство (Г. Вікс, І. Гель, В. Романюк, Й. Тереля);

Загальний поворот до неосталінізму сприяв певній радикалізації політичних настроїв частини шістдесятників. Громадсько-активна частина шістдесятників, яка залишилась на волі почала чинити опір неосталінізмові.

Друга половина 60-х рр. стала епохою справжнього розвитку самвидаву, в першу чергу політичної публіцистики. З’явились визначні твори, як “Лихо з розуму” В. Чорновола – збірка документів і біографічних відомостей про жертви репресій 1965-66рр., “Собор в риштуваннях” – есе Е. Сверстюка, присвячене морально-етичним проблемам що підіймались у романі “Собор”; антисталінські статті В. Мороза.

Р. у Львові почав виходити самовидавничий журнал “Український вісник”, редактор В. Чорновіл. У 1970-1974 рр. вийшло 8 номерів. Самвидав був не єдиною формою діяльності дисидентів. Вони організовували демонстрації протесту, надсилали листи й петиції протесту проти репресій у вищі інстанції.

У 1967-1971рр. об’єктами судових переслідувань стали В. Чорновіл, економіст С. Бедрило; творча молодь Дніпропетровська І. Сокульський, В. Савченко та М. Кульчинський; харківські дисиденти Г. Алтунян, В. Недобора П Пономарьов, А, Левін та ін.

Із зміною керівництва КДБ республіки політичні репресії проти інакодумців стали значно жорстокішими. Восени 1970р. був засуджений на 14 років тюрми, таборів і заслання В.Мороз. Почалося застосування такої жахливої форми репресій, як відправлення інакодумців у спеціалізовані психіатричні (А. Лупиніс за читання віршів біля пам’ятника Т. Шевченку 1970р.).

Початок 70-х рр. і наступні 15 років характерні наростанням реакційних тенденцій у суспільно-політичному житті республіки та сфері ідеології. Відкритий наступ реакції почався з тотального погрому інакомислення в СРСР, який набув в Україні за сумною традицією найбільшого масштабу і найжорстокіших форм. У січні 1972р. було заарештовано біля 20 чоловік найактивніших дисидентів: В.Чорновіл, Л.Плющ, Є. Сварстюк, І. Світличний, І. Гель та ін. Навесні 1972р. була проведена нова серія арештів. У слідчих ізоляторах, на цей час перебувало від 70 до 122 чол. Восени 1972 - навесні 1973р. майже 90 засудили на максимально можливі строки ув’язнення. Більшість активних дисидентів опинились в таборах. Паралельно розгорнулась шалена ідеологічна боротьба з “українським буржуазним націоналізмом”, яку очолив новий секретар ЦК КПУ з питань ідеології В. Маланчук. У травні 1972 р. було усунуто з посади першого секретаря ЦК КПУ П. Шалеста, на його місце прийшов В.Щербицький, людина яка найретельніше виконувала всі вказівки Москви.

У II половині 70-х рр. нові імпульси були дані процесові русифікації. З подання Л. Брежнєва у хід пішла теза про злиття у недалекому майбутньому націй і народностей СРСР в єдину “радянську націю” під егідою російського народу. Вся ідеологічна сфера працювали на обґрунтування й пропаганду цієї ідеї.

У листопаді 1976р. в Україні утворилася громадська група сприяння виконанню гельсінських угод. До неї ввійшли відомий письменник М. Руденко “керівник групи”, О.Бердник, правозахисники та колишні політв'язні О.Мишко, Л. Лук’яненко У. Кандиба та ін. - всього 10 чол. УГГ стала об'єктом жахливих переслідувань і репресій. З 37 членів групи протягом 1977 - 1985рр. 23 були засуджені за політичними та кримінальними ст. Шестеро позбавлено радянського громадянства.

В. Стус, О. Тихий та Ю. Литвин загинули у таборах.

 

Ліберальна партія

СДПУ(о)

2001р.новий закон «Про політичні партії України»

Ю.Тимошенко В.Янукович

Президенти України:

1991-1994рр.-Л.Кравчук

1993р-політична криза

Президент-парламент

Відсутнітсть реформ

Президентом обрано Л.Кучму.

Л.Кучма (1994-2004)

Вибори 1999р. у2му турі П.Симоненко і Л.Кучма перемога Л.Кучми

Квітень 2000р всенародний референдум з приводу внесення змін до Конституції:

- скрочення депутатів ВР до 350 чоловік;

--право Президента розпускати ВР,якщо вона протягом місяця не зможе створити депутатську більшість;

-скасування депутатської надоторканості;

-створення верхньої палати парламенту як представника регіонів.

Листопад 2000р –«касетний скандал»

Акції «Україна без Кучми!»

Відставка уряду В.Ющенка

2004р-вибори Президента

«Помаранчева революція»

8 грудня 2004р.ВР ухвалила рішення про політичну реформу:

Уряд очолив Л.Кравчук

(виконував обов’язки-Ю.Звягільський)

Підвищення податків-«тіньовизація» економіки

різке падіння життєвого рівня населення

Трудова еміграція

1994р.-політика Президента Л.Кучми:

- обмеження дифіциту бюджету;

- звільнення від обмежень внутрішньої та зовнішньої торгівлі;

-сувора монетарна політика;

-приватиззація підприємств;

-земельна реформа.

Сертифікатна приватизація-провал

не перетворила громадян на реальних власників

Фінансово-промислові групи

1996р.- гривна у співвідношенні 1:100000

Стабілізація економіки

1997р-фінансова криза

бартерізація економіки

наростання «тінізації» економіки

ухилення від криміналізація економіки

сплати податків

Стабілізація економіки

Знову криза

Аграрна реформа

Відносини Україна-ЄС

Р. вступ до СОТ

Україна-НАТО

Й клас ЗНОН

Напередодні Другої світової війни українські землі перебували в складі 4х держав:

СРСР-Наддніпрянщина

Польща-Сх.Галичина

Румунія-Пн.Буковина

Закарпаття-Чехословаччина (з березня 1939р.-Угорщина)

-роз’єднаність України та перебування її теріторії у складі 4х держав –один з чинни- ків дестабілізації політичного життя в Європі

-плани Німеччини щодо України:до 1939р.-створення на теріторії України буферної

держави «Велика Україна»-матеріальної бази та