Загальні правила інтерпретації імунограми

1. Комплексний аналіз імунограми є більш інформативним, ніж оцінка кожного окремого показника;

2. Повноцінний клінічний аналіз імунограми можна проводити лише в комплексі з оцінкою клінічної картини захворювання та даних анамнезу;

3. Реальну інформацію про зміни в імунограмі несуть лише значні відхилення показників від нормативних (± 20-40% та більше);

4. Для діагностичної та прогностичної оцінки імунограми важливе значення мають індивідуальні показники норми у даного хворого з урахуванням віку, супутніх захворювань, стадії даного захворювання та характеру лікування;

5. Аналіз імунограми, особливо при виявленні відхилень від норми, має проводитися повторно, в динаміці в одній і тій же лабораторії з використанням нормативів, які використовують в роботі даної імунологічної лабораторії;

6. Найбільшу практичну цінність при оцінці імунограми мають співвідношення показників імунограми, а не їхні абсолютні значення;

7. При оцінці показників імунограми слід перш за все виключити можливість їх коливання у зв’язку із прийманням їжі, медикаментів, фізичними навантаженнями, гострими інфекційними захворюваннями, відчуттям страху, часом доби, порою року. Існують регіональні коливання нормативів вмісту окремих імунологічних показників.

8. Окрім діагностики, диференціальної діагностики імунної недостатності та імунодефіцитних захворювань, клінічний аналіз імунограми має велике значення для визначення типового патофізіологічного процесу, що відбувається в організмі хворого (запалення, пухлинний зріст, алергія) та напрямку його перебігу, контролю ефективності лікування низки аутоімунних, алергічних, мікробно-запальних та інших захворювань.

Норми вмісту основних показників імунограми у дітей

Кількість лімфоцитів у периферійній крові у дітей

(С.А. Кетлинский, Н.М. Калинина, 1998)

 

Вік, роки	Лейкоцити, абс., мм3	Лімфоцити
%	Абс., мм3
До 1 року	6400-11000	39-59	2700-5400
1-6	6800-10000	38-53	2900-5100
7-17	4700-7300	36-43	200-2700

Кількість субпопуляцій лімфоцитів у периферійній крові у дітей

(С.А. Кетлинский, Н.М. Калинина, 1998)

 

Вік, роки	CD 3 (Т-лімфоцити)	CD 4 (Т – хелпери)	CD 8 (Т – супресори, кілери)	CD 4/CD 8 (Імунорегуляторний індекс)	CD 16 (NK – клітини)	CD 20 (В – лімфоцити)
%	Абс., мм3	%	Абс., мм3	%	Абс., мм3	%	Абс., мм3	%	Абс., мм3
До 1 року	58-67	1900-3600	38-50	1500-2800	18-25	800-1200	1,5-2,9	8-17	300-700	19-31	500-1500
1-6	62-69	1800-3000	30-40	1000-1800	25-32	800-1500	1,0-1,6	8-15	200-600	21-28	700-1300
7-17	66-76	1400-2000	33-41	700-1100	27-35	600-900	1,0-1,4	9-16	200-300	12-22	300-500

Вміст iмуноглобулiнiв у сироватці кровi у дiтей рiзного вiку, г/л

(Е.И. Соколов, 1998; А.В. Мазурин, И.М. Воронцов, 2000)

Вік	Ig G	Ig A	Ig M
Новонароджені	7,50-15,00	<0,06	0,11-0,35
1-3 міс.	2,70-7,80	0,06-0,58	0,12-0,87
4-6 міс.	1,90-8,60	0,1-0,96	0,25-1,20
7-12 міс.	3,50-11,80	0,36-1,65	0,36-1,04
1-2 роки	5,20-10,80	0,36-1,65	0,72-1,60
3-6 років	6,50-14,10	0,83-2,17	0,55-2,10
7-9 років	7,60-13,30	1,08-2,00	0,55-1,60
9-12 років	5,40-16,10	0,70-2,50	0,50-1,80
>12років	5,40-16,10	0,80-2,80	0,50-1,80

 

Вміст iмуноглобулiну Е у сироватці кровi, кЕ/л

(А.В. Мазурин, И.М. Воронцов, 2000)

 

Новонароджені	3-6 місяців	1 рік	5 років	10 років	Дорослі
0-2	3-10	8-20	10-50	15-60	20-100

 

У практично здорових осіб, в середньому, процент фагоцитуючих нейтрофілів (ПФ) складає 60-80%, фагоцитарне число – 4-10, показник НСТ – тесту - 8-12%, рівень ЦІК в сироватці крові не перевищує 100 ум.од., титр комплементу складає 0,02-0,08, вміст секреторного Ig A в слині (s Ig A) – 1 г/л.

 

Методика дослідження лімфоїдного апарату

1. Опитування;

2. Огляд;

3. Пальпація. При пальпації лімфатичних вузлів визначають – величину (в нормі 0,3-0,5 см.), кількість (якщо в кожній групі лімфатичних вузлів пальпується не більше трьох, їх вважають поодинокими - норма, більше трьох – множинними), консистенцію (в нормі вузли м’якоеластичні), рухливість (в нормі вузли рухливі, не спаяні з оточуючими тканинами), болісність при пальпації (в нормі лімфатичні вузли безболісні).

У здорових дітей, як правило, пальпується не більше трьох груп лімфатичних вузлів. В нормі не пальпуються підборідні, понад – та підключичні, торакальні, кубітальні, підколінні лімфатичні вузли.

4. Лабораторні та інструментальні методи дослідження - мікроскопія пунктату лімфатичного вузла, УЗД, лімфографія, рентгенографія, комп’ютерна томографія, термографія та інші.

 

Семіотика ураження лімфатичних вузлів

Лімфаденопатія – збільшення розмірів лімфатичних вузлів, інколи зі зміною їхньої консистенції;

Поліаденія – збільшення кількості лімфатичних вузлів.

Локальна лімфаденопатія може спостерігатися при лімфаденіті, корі, краснусі, ЛОР – патології, стоматологічних захворюваннях, туберкульозі периферійних лімфатичних вузлів, лімфосаркомі.

Генералізована лімфаденопатія може мати місце при інфекційному мононуклеозі, інших вірусних інфекціях, в тому числі при СНІД, туберкульозній інтоксикації, токсоплазмозі, лейкозі, лімфогранулематозі та інших захворюваннях.

Поліаденія, інколи з лімфаденопатією, може спостерігатися у дітей з лімфатичним діатезом, при алергічних захворюваннях, туберкульозній інфекції, гельмінтозах, інвазіях найпростішими та інших захворюваннях.

Швидке збільшення лімфатичних вузлів разом із їх болючістю свідчать про запальний процес, місце розташування таких лімфатичних вузлів може вказувати на локалізацію первинного вогнища інфекції.

 

Кардіотимікоторакальний iндекс

Кардіотимiкоторакальний iндекс(КТТ iндекс) визначається при аналізі рентгенограми грудної клітки в прямій проекції шляхом поділу ширини кардiотимiчної тiнi (судинного пучка) в ділянці бiфуркацii трахеї (ІІІ ребро) на поперечний розмiр грудної клітки на рiвнi купола дiафрагми. Цей індекс використовують для діагностики тимомегалії.

Величина КТТ індексу при нормальному та збільшеному тимусі

Вік	Діти без збільшення тимусу	Діти зі збільшенням тимусу
І ступінь	ІІ ступінь
1 - 6 міс.	0,31	0,37	0,51
7 - 12 міс.	0,28	0,40	0,50
1 - 3 роки	0,26	0,38	0,44
4 - 6 років	0,22	0,33	0,40
7 - 12 років	0,20	0,34

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю (таблиці, схеми, малюнки, графіки)

1. Схематично представити структуру імунної системи;

2. Схематично представити механізм нормальної імунної відповіді

Б. Задачі для самоконтролю

Задача №1.

Дитині 1 міс. Вміст Ig A в сироватці крові 1,0 Г/л

Завдання: 1. Чи є це варіантом вікової норми?

2. Назвіть найбільш часті причини підвищення рівня Ig A?

Відповідь на задачу №1:

1. Зазначений вміст Ig A в сироватці крові перевищує вікову норму

2. Внутрішньоутробне інфікування, інфекційний процес.

.

Задача №2.

Дитині 4 міс. Вміст Іg G в сироватці крові 3,0 Г/л.

Завдання:

1. Чи є це варіантом вікової норми?

2. Назвіть можливі причини гіпоімуноглобулінемії G у дітей?

Відповідь на задачу №2.

1. Так, в дітей віком від 3 до 6 міс. спостерігається фізіологічна гіпоімуноглобулінемія G, пов’язана з катаболізмом материнських антитіл і недостатнім синтезом.

2. Причинами гіпоімуноглобулінемії G можуть бути імунна недостатність, імунодефіцитні захворювання, лімфатичний діатез тощо.

Задача №3.

Дитині 4 роки, хворіє на ГРВІ. Динаміка вміст Ig M протягом перших шести днів захворювання: 2,8 Г/л (перший день хвороби) та 1,4 Г/л (шостий).

Завдання:

1. Вкажіть напрямок патологічного процесу.

Відповідь на задачу №3.

1. Вміст Ig M підвищується в гострому періоді інфекційного процесу. Тенденція до нормалізації його вмісту корелює із зворотнім напрямком інфекційного процесу.

1. Центральним органом імунної системи є:

1.1. Селезiнка;

1.2. Лiмфатичнi вузли;

1.3. Тимус;

1.4. Лiмфоцити периферійної кровi.

2. Максимальних розмiрiв тимус досягає у:

2.1. 1 рiк;

2.2. 3 роки;

2.3. 5 рокiв;

2.4. 6-12 рокiв;

2.5. 16 рокiв.

3. Клiтини периферійної кровi, які здатнi до бласттрансформацiї:

3.1. Еритроцити;

3.2. Лiмфоцити;

3.3. Моноцити;

3.4. Нейтрофiли;

3.5. Еозинофiли;

3.6. Базофiли.

4. У якому вiцi дитини синтез секреторного IgA досягає рiвня дорослих?

4.1. 1 рік;

4.2. 5 років;

4.3. 10 років;

4.4. 15 років.

5. В ІІ критичному періоді розвитку імунної системи дитини спостерігається:

5.1. Виражена гіперімуноглобулінемія;

5.2. Виражена гіпоімуноглобулінемія;

5.3. Формування імунологічної пам’яті;

5.3. Максимальна продукція секреторного Ig A.

6. Імунодефіцитний стан це:

6.1. Транзиторне незначне зниження деяких параметрів імунної системи;

6.2. Фізіологічний стан новонароджених;

6.3. Один із проявів лімфатичного діатезу;

6.4. Стійкий дефіцит одного або декількох параметрів (механізмів) імунної відповіді.

7. Для недостатності В-клітинної ланки імунітету є характерними:

7.1. Рецидивуючі кандидози слизових оболонок;

7.2. Рецидивуючий перебіг Herpes labialis;

7.3. Рецидивуючі ГРВІ;

7.4. Рецидивуючі гнійні отити.

8. Імунологічні тести І рівня включають визначення:

8.1. Субпопуляцій Т – лімфоцитів;

8.2. Імунорегуляторного індексу;

8.3. Вмісту цитокінів;

8.4. Рівня сироваткового Ig M.

9. Імунологічні тести ІІ рівня включають:

9.1. Визначення субпопуляцій сироваткових імуноглобулінів;

9.2. Оцінку фагоцитарної активності нейтрофілів;

9.3. Визначення титру комплементу;

9.4. Визначення кількості CD 20 лімфоцитів.

10. Рівень сироваткового Ig M є мінімальним у дітей у періоді:

10.1. Новонародженості;

10.2. Грудного віку;

10.3 Дошкільного віку;

10.4. Молодшого шкільного віку.

11. У здорових дiтей не пальпуються лiмфовузли:

11.1. Потиличні;

11.2. Підщелепні;

11.3. Пахові;

11.4. Пахвові.

12. Збiльшення потиличних лiмфовузлiв є характерним для:

12.1. Інфекційного мононуклеозу;

12.2. Кору;

12.3. ГРВI;

12.4. Епідемічного паротиту.

13. Якi клiтини переважають у цитограмі нормального лiмфатичного вузла?

13.1. Лiмфобласти;

13.2. Пролiмфоцити;

13.3. Лiмфоцити;

13.4. Нейтрофiли;

13.5. Макрофаги.

14. В якому перiодi дитинства найрідше зустрічаються прояви гострого апендициту?

14.1. У новонароджених та дітей грудного віку;

14.2. У дошкiльному вiці;

14.3. У молодшому шкiльному віці;

14.4. У старшому шкiльному вiці.

15. При якому iнфекцiйному захворюванні спостерігається системне збiльшення лiмфовузлiв?

15.1. Кір;

15.2. Кашлюк;.

15.3. Iнфекцiйний мононуклеоз;

15.4. Скарлатина.

 

Вiдповiдi до контрольних тестів:

1.3; 2.4; 3.2; 4.3; 5.2; 6.4; 7.4; 8.4; 9.1; 10.1; 11.1; 12.2; 13.2; 14.1; 15.3.

 

Рекомендована література

Основна:

1. Педіатрія. Підручник для студентів медичного факультету. За ред. О.В. Тяжкої.- Нова-книга.- Вінниця.-2007.- 989с.

2. Педіатрія. Посібник за ред. проф.. О.В.Тяжкої

3. Матеріал лекцій.

Додаткова.

4. Капітан Т.В. Пропедевтика дитячих хвороб з доглядом за дітьми: Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.- Вінниця: ДП ДКФ, 2006.-792с.

5. Педіатрія. Підручник для студентів медичного факультету. За ред. О.В. Тяжкою.- Нова-книга.- Вінниця.-2007.- 989с.

6. Матеріал лекцій.