Імідж підприємця як складова успіху

Імідж підприємця як складова успіху

„Імідж (англ.. image – образ) – цілеспрямований образ кого-небудь, напр. створити свій імідж ”. Таке загальноприйняте визначення іміджу ми знаходимо у словниках. Дещо перегукується із ним дефініція дослідника А. Ф. Головченка: „ Імідж – це цілеспрямований образ якого-небудь явища, обличчя предмета, який втілює визначені ціннісні характеристики, призначені для емоційно-психологічного впливу на кого-небудь з метою популяризації, реклами, пропаганди тощо ”. Як бачимо, визначення пана Головченка, котре, хоча і стосується виключно освітніх закладів, цілком прийнятне і для організації. До того ж, як показує практика, саме за допомогою іміджу, або ж „визначених ціннісних характеристик”, телеведучі намагаються привернути увагу глядача, здобути популярність, пропагувати щось.

ВНУТРІШНІЙ ІМІДЖ ОРГАНІЗАЦІЇ

Уявлення колективу працівників про свою компанію. Персонал компанії є важливим джерелом інформації про неї для зовнішнього середовища. Основними складовими внутрішнього іміджу є культура компанії та соціально-психологічний клімат.

• Культура компанії — уявлення про норми і цінності, що властиві компанії.
• Соціально-психологічний клімат компанії — задоволення/незадоволення колективу компанії стосунками між його членами.[42 c.18]

ІМІДЖ ЗАСНОВНИКА ТА/АБО ГОЛОВНИХ КЕРІВНИКІВ КОМПАНІЇ

Уявлення про керівний склад організації на основі таких характеристик, як: зовнішність, соціально-демографічна належність, особливості вербальної та невербальної поведінки, вчинки, параметри неосновної діяльності.

• Зовнішність. Найбільш видимі для спостереження ознаки (одяг, зачіска, фізичні характеристики тощо).
• Вербальна та невербальна поведінка. До вербальної поведінки належать такі ознаки мовлення — тембр, тон, гучність, артикуляція, вимова.
• До невербальної — міміка, жестикуляція, посмішка, вираз очей.
• Соціально-демографічні характеристики — стать, вік, рівень освіти, прибутки, житло тощо.
• Вчинок — поведінка людини в певній ситуації.
• Параметри неосновної діяльності — соціальне походження, етапи професійної кар’єри, сімейний стан, оточення, інтереси, думки, активність поза роботою (спорт, хобі, відпустка тощо).

ІМІДЖ ПЕРСОНАЛУ

Узагальнений образ колективу компанії, що поєднує в собі найбільш характерні його риси.

■ Компетентність:

- ступінь готовності людини до різних видів діяльності;

- володіння широким спектром навичок;

- досвід;

- вміння спілкуватися з людьми.

■ Культура поведінки:

- доброзичливість;

- акуратність;

- ввічливість;

- терпимість;

- уважність;

- ерудиція;

- відповідальність;

- вільне володіння мовами.

■ Соціально-демографічний профіль:

- вік;

- освіта;

- співвідношення чоловіків та жінок.

Імідж персоналу формується, перш за все, завдяки прямому контакту з працівниками організації. При цьому кожен працюючий є „обличчям" компанії і складає враження про весь персонал в цілому.

Методологічні засади створення іміджу

Імідж організації - це образ організації, що існує у свідомості людей. Можна навіть сказати, що в будь-якої організації існує імідж поза залежністю від того, хто над ним працює й чи працюють над ним взагалі. У випадку відпускання питання іміджу на самоплив він зложиться в споживачів стихійно, і немає ніякої гарантії, що він буде адекватним і сприятливим для фірми. Тому реально можна вибирати не в площині "хочу імідж - не хочу імідж", а між керованим і некерованим іміджем. І формування сприятливого іміджу для організації - процес більше вигідний і менш трудомісткий, чим виправлення несприятливого образа, що спонтанно сформувався.

Методика формування корпоративного іміджу комерційного банку «Приватбанк» представлена такою послідовністю дій:

1) аналіз маркетингового оточення комерційного банку й виділення цільових (найважливіших для його діяльності) груп громадськості;

2) формування набору найістотніших чинників, що створюють імідж для кожної з цільових груп громадськості;

3) розроблення бажаного образу комерційного банку (з погляду встановлених стратегічних цілей) для кожної цільової групи громадськості;

4) оцінка стану іміджу комерційного банку в кожній із цільових груп громадськості;

5) розроблення й реалізація плану заходів щодо формування позитивного іміджу комерційного банку у свідомості цільових груп;

6) контроль досягнених результатів і корекція (при потребі) плану формування позитивного іміджу.

Методика створення корпоративного іміджу банку побудована на припущенні, що імідж, як інструмент впливу на зовнішнє оточення, треба наближати до позитивного, збільшуючи тим самим "ринкову силу" банку. Таким чином, параметри, що характеризують стан корпоративного іміджу банку й подані в таблиці 1.1, повинні відповідати позитивному іміджу.

 

Сприйняття реклами. Форми та ефекти впливу реклами.

Афективний (емоційний) компонент рекламного впливу визначає емоційне ставлення до об'єкта рекламної інформації: чи до нього суб'єкт з симпатією, антипатією, нейтрально або суперечливо. Дослідження психологічних аспектів рекламної діяльності передбачає аналіз таких її сторін, які викликають у людини емоційно забарвлене ставлення до реклами, до самого товару, що формує, в кінцевому рахунку, бажання чи небажання купити його. Емоціями називають такі психічні процеси, в ​​яких людина безпосередньо і особисто переживає своє ставлення до тих чи інших явищ навколишньої дійсності або в яких отримують своє суб'єктивне відображення різні стану організму людини. У психології вважається, що численні людські емоції можуть бути описані кількома базовими складовими: любов, радість, щастя, здивування, сум, страждання, страх, гнів, лють, відраза, презирство, вина та ін Вони виражаються у величезному безлічі індивідуальних особливостей. Наприклад, прояв люті чи страху в одного відбувається зовсім інакше, ніж в іншого. Таким чином, безпосереднє переживання діючих на індивіда явищ і ситуацій здійснюється в різних формах емоційних переживань, які відкладаються в емоційній пам'яті. На емоційну пам'ять сильний вплив надає яскравість вражень ^8. Як відомо, у людей, крім зорової, дуже стійкою є пам'ять емоційна, яка працює за принципом: приємно - неприємно, сподобалося - не сподобалося. Рекламні матеріали неминуче навівають неусвідомлювані емоційні образи. Відповідно до психосемантичних шкалами емоційний образ фірми може бути описаний як новий чи старий, швидкий або повільний, свіжий чи черствий, гладкий або шорсткий, свій чи чужий і т.п. Пам'ять на емоційні образи і емоційні стани - одна з найбільш прочнейших. Встановлено, що емоційна пам'ять набагато сильніше, ніж інші види пам'яті, впливає на прийняття рішення, тобто на купівельну поведінку людини. Фахівці вважають, що симпатія до товару пропорційна симпатії до рекламної інформації.

Емоції завжди носять особистісний, суб'єктивний характер. Емоції можуть бути позитивними і негативними. Позитивні емоції стимулюють суб'єкт досягти мети, негативні - уникати об'єктів, що викликають неприємні стани. Багато людей розглядають вдалу покупку як спосіб отримати задоволення, зняти поганий настрій, викликаний якимись труднощами життя. Тому хороша купівля дає людині заряд позитивних емоцій. Якщо людина не знаходить для себе нічого цікавого, емоційно забарвленого, то у нього може і не виникнути бажання зробити покупку. Нерідко рекламні оголошення, які створюються без урахування емоційних реакцій споживача, викликають явно негативне ставлення до предмета реклами. Серйозну роботу доводиться вести рекламним агентствам з подолання внутрішніх емоційних антипатій. Нерідко це пов'язано з проведенням досить глибоких психологічних досліджень.

 

Форми ділового спілкування.

Розглядаючи переговори як динамічний процес, що складається з окремих етапів або фаз, можна визначити ті труднощі, що підстерігають нас на кожнім з них. У даному розділі розглянуті основні етапи ділових переговорів і їхня специфіка.

Добре підготовлений той, хто задумався над наступними питаннями: а) наскільки ціль партнера по переговорам відрізняється від вашої власної; б) наскільки шляхи, що може вибрати партнер, відрізняються від вашого варіанта; в) з яких параметрів власного плану (терміни, засоби, люди) може виходити партнер; г) наскільки широкий його часовий обрій, чи розташовує партнер інформацією, який немає у вас, або навпаки; д) якими можуть бути його представлення про організаційне забезпечення свого варіанта рішення. Тільки тоді, коли потенційний клієнт бачить переваги, що можуть бути йому надані і відповідають його "егоїстичним" устремлінням, можна сказати, що і ви досягли успіху, приобретя нового партнера.

Етап активної дискусії (суперечки).

Цей етап переговорів (власне переговори) можна розбити на наступні складові: 1) уточнення позицій;2) їхнє обговорення; 3) узгодження позицій.

Техніка проведення переговорів містить у собі: установлення контакту зі співрозмовником; ведення переговорів у потрібному напрямку; спостереження за реакцією партнера, уміння слухати; прогнозування його відповідей; корекцію свого поводження при взаємодії; сприяння своїм поводженням мовної активності партнера; уміння виражати розуміння або схвалення; використання міміки і пантоміміки, знаків уваги; уміння передбачити можливі варіанти відповідних реакцій. Комунікація - повідомлення, передача інформації за допомогою мови, мови або інших знакових систем у процесі міжособистісної взаємодії. У цьому процесі інформація не тільки передається, але і формується, уточнюється, розвивається. По-перше, у процесі спілкування люди не тільки обмінюються об'єктивним змістом, але виробляють загальний зміст, тобто загальне бачення ситуації. По-друге, обмін інформацією обов'язково припускає вплив на поводження партнера. По-третє, комунікативний вплив як результат обміну інформацією можливо лише тоді, коли людина, що направляє інформацію (коммуникатор), і людина, що приймає її (реципієнт), мають єдину або подібну систему кодификації і декодификации. повсякденною мовою це правило виражається в словах: "усі повинні говорити на одній мові". По-четверте, в умовах людської комунікації можуть виникати зовсім специфічні комунікативні бар'єри.

Включення здорового глузду

Коли звучить пристрасна мова, то краще пропустити мимо вух красиві фрази і схопити лише головний аргумент. Потім допустити, що він вірний, і подумати, чи відповідає здоровому глузду те вирішення проблеми, яке пропонує полум'яний оратор. «А як би зробив я?» - ось перше питання. Як не дивно, найчастіше виявляється, що сам би ти так не зробив.

Пошук кореня проблеми

Маніпуляція багато в чому зводиться до того, що людям пропонують таке трактування проблеми (протиріччя), яка відводить від суті. Необхідно відразу відкидати запропоноване трактування і починати ставити питання самому, крок за кроком заглиблюючись. Це швидко наводить до тієї суті, від якої якраз відводять маніпулятори. Якщо перейти на трохи глибші рівні трактування проблеми, вона з'являється в зовсім іншому світлі.

Зміна мови

Один з головних принципів захисту від маніпуляції - відмова від мови, на якій потенційний маніпулятор викладає проблему. Не приймати його мову, його термінологію, його поняття! Переказати те ж саме, але іншими словами, уникаючи всяких ідеологічних, «незрозумілих» категорій. Ми раби слів. Так не треба, аби словами ще і командував той, що «бере нас за глотку» маніпулятор.

Гіперболізація

Додайте ще такий принцип, як перебільшення. Доведіть пропоновану проблему до абсурду - з'ясуйте головний напрям зусиль маніпулятора.
Головна порада - думати. І думати посилено.

Культурний шок

Культу́рний шок — це стан спантеличення, втрати орієнтації та емоційного збурення, спричинений, коли людина раптово потрапляє в незнайоме їй середовище чи іншу культуру. ^[1] Це шок від нового, від зустрічі з новою культурою.

Практичні поради

• Не сподівайтесь всього одразу. Дозвольте собі повільно адаптуватись до життя в новому середовищі. Ви провели все своє життя, вивчаючи свою власну країну. Не очікуйте, що дізнаєтесь все про іншу країну у такий короткий та насичений проміжок часу, який ви проведете на чужині.
• Приділіть хвилинку собі. Під час перебування за кордоном знайдіть час на власні справи. Вам допоможе читання книг рідною мовою, слухання української музики, спілкування з українськими друзями з вашої групи.
• Потоваришуйте із новими друзями. Намагайтеся якомога більше знайомитись з людьми в новому середовищі. Відвідуйте домівки людей і спілкуйтесь з їхніми сім'ями. Вивчайте традиції людей різних національностей.
• Відпочивайте. Перебуваючи на чужині, знайдіть час для своїх захоплень. Прогуляйтеся по тій місцевості, де ви мешкаєте. Відвідуйте концерти. Зробіть все, що допоможе вам відпочити.
• Досліджуйте. Чим більше ви зможете дізнатися про життя в новому оточенні, тим краще ви будете почувати себе.

 

 

Імідж підприємця як складова успіху

„Імідж (англ.. image – образ) – цілеспрямований образ кого-небудь, напр. створити свій імідж ”. Таке загальноприйняте визначення іміджу ми знаходимо у словниках. Дещо перегукується із ним дефініція дослідника А. Ф. Головченка: „ Імідж – це цілеспрямований образ якого-небудь явища, обличчя предмета, який втілює визначені ціннісні характеристики, призначені для емоційно-психологічного впливу на кого-небудь з метою популяризації, реклами, пропаганди тощо ”. Як бачимо, визначення пана Головченка, котре, хоча і стосується виключно освітніх закладів, цілком прийнятне і для організації. До того ж, як показує практика, саме за допомогою іміджу, або ж „визначених ціннісних характеристик”, телеведучі намагаються привернути увагу глядача, здобути популярність, пропагувати щось.

ВНУТРІШНІЙ ІМІДЖ ОРГАНІЗАЦІЇ

Уявлення колективу працівників про свою компанію. Персонал компанії є важливим джерелом інформації про неї для зовнішнього середовища. Основними складовими внутрішнього іміджу є культура компанії та соціально-психологічний клімат.

• Культура компанії — уявлення про норми і цінності, що властиві компанії.
• Соціально-психологічний клімат компанії — задоволення/незадоволення колективу компанії стосунками між його членами.[42 c.18]

ІМІДЖ ЗАСНОВНИКА ТА/АБО ГОЛОВНИХ КЕРІВНИКІВ КОМПАНІЇ

Уявлення про керівний склад організації на основі таких характеристик, як: зовнішність, соціально-демографічна належність, особливості вербальної та невербальної поведінки, вчинки, параметри неосновної діяльності.

• Зовнішність. Найбільш видимі для спостереження ознаки (одяг, зачіска, фізичні характеристики тощо).
• Вербальна та невербальна поведінка. До вербальної поведінки належать такі ознаки мовлення — тембр, тон, гучність, артикуляція, вимова.
• До невербальної — міміка, жестикуляція, посмішка, вираз очей.
• Соціально-демографічні характеристики — стать, вік, рівень освіти, прибутки, житло тощо.
• Вчинок — поведінка людини в певній ситуації.
• Параметри неосновної діяльності — соціальне походження, етапи професійної кар’єри, сімейний стан, оточення, інтереси, думки, активність поза роботою (спорт, хобі, відпустка тощо).

ІМІДЖ ПЕРСОНАЛУ

Узагальнений образ колективу компанії, що поєднує в собі найбільш характерні його риси.

■ Компетентність:

- ступінь готовності людини до різних видів діяльності;

- володіння широким спектром навичок;

- досвід;

- вміння спілкуватися з людьми.

■ Культура поведінки:

- доброзичливість;

- акуратність;

- ввічливість;

- терпимість;

- уважність;

- ерудиція;

- відповідальність;

- вільне володіння мовами.

■ Соціально-демографічний профіль:

- вік;

- освіта;

- співвідношення чоловіків та жінок.

Імідж персоналу формується, перш за все, завдяки прямому контакту з працівниками організації. При цьому кожен працюючий є „обличчям" компанії і складає враження про весь персонал в цілому.