Перша допомога при м’яких тканин.

Травма– анатомічне і функціональне порушення тканин і органів, що виникає в результаті дії факторів зовнішнього середовища.

Пошкодження, які виникають внаслідок раптової дії на тканини організму, називаються гострими травмами.

Пошкодження, що виникають від багатьох окремих і постійно діючих подразників малої сили, що не можуть при одноразовій дії завдати травми, називають хронічними травмами.

Долікарська допомога при ударах, розтягненнях, розривах, стисканні, контузіях, втраті свідомості.

Удари супроводжуються пошкодженням м’яких тканин і органів внаслідок удару тупим предметом без порушення цільності шкіри.

Розтягнення і розриви зв’язок характеризуються припухлістю та рухливістю у невластивому суглобі напрямку.

При ударах швидко виникає припухлість, під шкірою з’являються гематоми (скупчення крові), які дуже болючі і викликають помірне обмеження руху кінцівки. Внутрішні травми (мозку, печінки, нирок, легенів) можуть призвести навіть до смерті.

Потерпілий потребує спокою. На місце ураження накладають тугу пов’язку, прикладають щось холодне (пакет з льодом, пляшку з холодною водою).

Розтягнення характеризується появою різкого болю, швидким розвитком набрякання в області травми, суттєвим порушенням функцій суглоба.

Долікарська допомога при розтягненні зв’язок – туга пов’язка, фіксація суглоба, холод на уражене місце, холодні компреси. Як і при розриві сухожилля, слід забезпечити повний спокій, накласти тугу пов’язку, зафіксувати уражене місце. Призначається анальгін або амідопірин.

Стиснення. Синдром тривалого стиснення тканин, зокрема тканин верхніх і нижніх кінцівок, буває внаслідок землетрусів, коли люди опиняються під уламками споруд і будинків. Синдром тривалого стиснення може спостерігатися поряд з переломами, опіками та іншими ушкодженнями організму. При розтрощенні і роздавлюванні тканин різко погіршується кровообіг в м’язах, виникає анемія, гіпонія тканин, інтоксикація, нервово-рефлекторний розлад, спазми капілярів, артерій, гостра серцево-судинна недостатність, набряки. Плазма крові проходить в міжклітинний простір (обсяг циркулюючої плазми зменшується на 50%), зменшується артеріальний тиск, може настати гостра ниркова недостатність і порушення сечовиділення.

Ознаки. Синдром тривалого стиснення тканин характеризується трьома періодами:

1-й період (ранній). Спостерігаються набряки тканин і гострий розлад гемодинаміки. Триває 1-3 доби.

2-й період (проміжний). Гостра ниркова недостатність тривалістю від 5 діб до 1,5 місяця.

3-й період (пізній). Супроводжується гангреною, флегмонами, абсцесами.

Кінцівки потерпілого набрякають, шкіра багряно-синя, іноді виникають пухирі з бурштиново-жовтою рідиною, пульсація послаблена або відсутня, чутливість шкіри знижена або втрачена. Відбувається згущення крові. Погіршується загальний стан організму. Холодний піт на шкірі, різкий біль на місці травми, нудота і блювання. Пульс – 100-120 ударів за 1 хвилину, тиск 60 мм. рт. ст. Сечовиділення червоного кольору. Тип клініки торпідної фази травматичного шоку. Наростає загальна інтоксикація організму, гостра ниркова недостатність, іноді гангрена кінцівки, абсцеси і флегмони, може виникнути атрофія м’язів. Ускладнюється рухливість суглобів, пошкоджуються нервові стовбури.

Існує 4 ступеня прояву синдрому стиснення:

I ступінь (дуже важкий). Стиснення м’яких тканин або кінцівок протягом 6-8 годин. Потерпілі, як правило, гинуть через 2-3 доби;

II ступінь (важкий). Стиснення рук або ніг протягом 4-7 годин, потерпілі можуть загинути;

III ступінь (середньої важкості). Стиснення рук або ніг до 6 годин. Лікування до 3 місяців;

IV ступінь (легкий). Стиснення рук або ніг до 2 годин. Порушення помірні. Прогноз сприятливий.

Допомога. Накладається джгут (вище від місця стиснення). Вводяться знеболювальні, антигістомічні та серцево-судинні препарати, призначаються антибіотики, проводять протиправцеве щеплення.

Кваліфікована медична допомога надається в лікарні.

43.Ліквідація наслідків надз. Ситуац.. Основні етапи ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій

 

Внаслідок НС виникають руйнування будинків, споруд, шляхів сполучення,

зараження місцевості радіоактивними та хімічними речовинами, затоплення,

пожежі тощо. Люди можуть опинитися у завалах, у пошкоджених, підтоплених

або палаючих будинках, інших не передбачуваних ситуаціях. У зв'язку з

цим необхідні заходи з рятування людей, надання їм допомоги, локалізації

аварій та усунення пошкоджень. При вирішенні цих проблем виходять з

того, що в осередках ураження і районах лиха будуть проводитися не

тільки суто рятувальні роботи, а й деякі невідкладні, не пов'язані з

рятуванням людей.

 

Рятувальні та інші невідкладні роботи (РіНР) проводяться з метою >

порятунку людей та надання допомоги ураженим, > локалізації аварій та

усунення пошкоджень, > створення умов для наступного проведення

відновлювальних робіт. При проведенні РіНР велике значення має

дотримання таких умов, як * своєчасне створення угруповань, сил, що

залучаються для проведення РіНР; *своєчасне ведення розвідки; *швидкий

рух і введення сил в осередок ураження; *безперервне проведення РіНР до

їх повного завершення; *тверде й оперативне управління силами, що

залучаються до проведення РіНР; * всебічне забезпечення їх діяльності.

 

Рятувальні роботи включають:

* розвідку маршрутів висування формувань і об'єктів робіт;

* локалізацію і гасіння пожеж на маршрутах висування і на ділянках

робіт;

* пошук уражених і витягування їх з пошкоджених та палаючих будинків,

загазованих, затоплених, задимлених приміщень, із завалів;

* розкриття зруйнованих, пошкоджених, завалених споруд та рятування

людей, які там знаходяться;

* подання повітря в завалені споруди з пошкодженою фільтровентиляційною

системою;

* надання першої долікарської допомоги ураженим та евакуація їх до

лікарських установ;

* виведення (вивезення) населення з небезпечних зон у безпечні райони;

* санітарну обробку людей, ветеринарну обробку сільськогосподарських

тварин, дезактивацію та дегазацію техніки, засобів захисту, одягу,

продовольства, води, фуражу.

Інші невідкладні роботи включають:

* прокладання колонних шляхів та влаштування проїздів (проходів) у

завалах та в зонах ураження;

* локалізацію аварій на газових, електричних мережах з метою

забезпечення умов для проведення рятувальних робіт;

* укріплення чи руйнування конструкцій будинків та споруд, які

загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і проведенню

рятувальних робіт;

* ремонт та відновлення пошкоджених і зруйнованих ліній зв 'язку та

комунально-енергетичних мереж з метою забезпечення рятувальних та інших

невідкладних робіт, а також захисних споруд для укриття людей у випадку

повторних НС;* пошук, знешкодження та знищення боєприпасів, що не розірвалися, таінших вибухонебезпечних предметів.РіНР проводяться безпосередньо в осередках ураження за будь-якої погодидо повного їх завершення. 42.евакуація населння в разі нс.
Одним з основних завдань цивільної оборони України є організаціяжиттєзабезпечення населення у разі виникнення надзвичайної ситуації.Заходи життєзабезпечення здійснюються центральними та місцевими органамидержавної виконавчої влади структурними підрозділами у їх складі, щобезпосередньо відповідають за захист населення, адміністраціямипідприємств, установ і організацій з метою задоволення життєвих потребгромадян, які потерпіли від наслідків НС. Головними заходами є:— надання житла;— організація харчування;— забезпечення одягом, взуттям та товарами першої необхідності;— медичне обслуговування і т. п. Організація життєзабезпечення населення в екстремальних умовах єкомплекс заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умовжиття, здоров'я і працездатності людей. Він включає:— управління діяльністю робітників та службовців, всього населення призагрозі та виникненні надзвичайних ситуацій;— захист населення та територій від наслідків аварій, катастроф,стихійного лиха;— забезпечення населення питною водою, продовольчими товарами іпредметами першої необхідності;— захист продовольства, харчової сировини, фуражу, вододжерел відрадіаційного, хімічного та біологічного зараження (забруднення);— житлове забезпечення і працевлаштування;— комунально-побутове обслуговування;— медичне обслуговування;— навчання населення способам захисту і діям в умовах надзвичайнихситуацій;— розробка і своєчасне введення режимів діяльності в умовахрадіаційного, хімічного та біологічного зараження;— санітарну обробку;— знезараження території, споруд, транспортних засобів, обладнання,сировини, матеріалів і готової продукції;— підготовка сил та засобів і ведення рятувальних і інших невідкладнихробіт в районах лиха і осередках ураження;— забезпечення населення інформацією про характер і рівень небезпеки, порядок поведінки; морально-психологічну підготовку і міри, щодопідтримування високої психологічної стійкості людей в екстремальнихумовах;— заходи, спрямовані на попередження, запобігання або послаблення несприятливих для людей екологічних наслідків надзвичайних ситуацій таінші заходи. 41.Надзвичайний стан. Стаття 1. Надзвичайний стан - це передбачений Конституцією
України (254к/96-ВР) особливий правовий режим діяльності
державних органів, органів місцевого та регіонального
самоврядування, підприємств, установ і організацій, який тимчасово
допускає встановлені цим Законом обмеження в здійсненні
конституційних прав і свобод громадян, а також прав юридичних осіб
та покладає на них додаткові обов'язки. Правовий режим надзвичайного стану спрямований на
забезпечення безпеки громадян у разі стихійного лиха, аварій і
катастроф, епідемій і епізоотій, а також на захист прав і свобод
громадян, конституційного ладу при масових порушеннях
правопорядку, що створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або
при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного
ладу України шляхом насильства.

Стаття 2. Метою введення надзвичайного стану є якнайшвидша
нормалізація обстановки, відновлення конституційних прав і свобод
громадян, а також прав юридичних осіб, нормального функціонування
конституційних органів влади, органів місцевого і регіонального
самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства.

Стаття 3. Надзвичайний стан вводиться лише за наявності
реальної загрози безпеці громадян або конституційному ладові,
усунення якої іншими способами є неможливим. Стаття 4. Надзвичайний стан може бути введено за умов: 1) стихійного лиха, аварій і катастроф, епідемій, епізоотій,
що створюють загрозу життю і здоров'ю населення; 2) масових порушень правопорядку, що супроводжуються
насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи; 3) блокування або захоплення окремих особливо важливих
об'єктів чи місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує
нормальну діяльність органів державної влади та управління,
місцевого чи регіонального самоврядування; 4) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного
ладу України шляхом насильства; 5) посягання на територіальну цілісність держави, що загрожує
зміною її кордонів; 6) необхідності відновлення конституційного правопорядку і
діяльності органів державної влади.

Стаття 5. Надзвичайний стан на всій території України або в
окремих її місцевостях вводиться постановою Верховної Ради України
з негайним повідомленням Президента України або Указом Президента
України, який підлягає затвердженню Верховною Радою України. Надзвичайний стан на території Республіки Крим вводиться з
негайним повідомленням Верховної Ради Республіки Крим.

40.завдання єдсзр. Єди́на держа́вна систе́ма запобіга́ння і реагува́ння на надзвича́йні ситуа́ції техноге́нного і приро́дного хара́ктеру (ЄДСЗР) включає в себе центральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад, державні підприємства, установи та організації з відповідними силами і засобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної та природної безпеки, організовують проведення роботи із запобігання надзвичайній ситуації (НС) техногенного та природного походження і реагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля, зменшення матеріальних втрат. Завданнями ЄДСЗР є:

· розробка нормативно-правових актів, а також норм, правил та стандартів із питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпечення захисту населення і територій від їх наслідків;

· забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій, спрямованих на запобігання і реагування на НС;

· забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненню НС;

· навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникнення НС;

· виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих на запобігання НС, забезпечення сталого функціонування підприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальних втрат;

· збирання й аналітичне опрацювання інформації про НС, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення і територій від наслідків НС;

· прогнозування й оцінка соціально-економічних наслідків НС, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах, матеріальних та фінансових ресурсах;

· створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальних та фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування на НС тощо.

39.режим ф-вання єдсзр. Залежно від масштабів і особливостей НС, що прогнозується або виникла, може існувати один з таких режимів функціонування ЄДСЗР:

· режим повсякденної діяльності — при нормальній виробничо-промисловій, радіаційній, хімічній, біологічній (бактеріологічній), сейсмічній, гідрогеологічній і гідрометеорологічній обстановці;

· режим підвищеної готовності — при істотному погіршенні виробничо-промислової, радіаційної, хімічної, біологічної, сейсмічної, гідрогеологічної і гідрометеорологічної обстановки (з одержанням прогнозної інформації щодо можливості виникнення надзвичайної ситуації);

· режим діяльності у надзвичайній ситуації — при реальній загрозі виникнення НС і реагування на них;

· режим діяльності у надзвичайному стані — запроваджується в Україні або на окремих її територіях у порядку, визначеному Конституцією України та Законом України «Про надзвичайний стан»^[1].

38.єдсзр. Єдина державна система запобігання і реагування на надзвичайніситуації техногенного і природного характеру (ЄДСЗР) включає в себецентральні та місцеві органи виконавчої влади, виконавчі органи рад,державні підприємства, установи та організації з відповідними силами ізасобами, які здійснюють нагляд за забезпеченням техногенної таприродної безпеки, організують проведення роботи із запобіганнянадзвичайним ситуаціям техногенного та природного походження іреагування у разі їх виникнення з метою захисту населення і довкілля,зменшення матеріальних втрат. Основною метою створення ЄДСЗР є забезпечення реалізації державноїполітики у сфері запобігання і реагування на надзвичайні ситуації,забезпечення цивільного захисту населення. Завданнями ЄДСЗР є: • розроблення нормативно-правових актів, а також норм, правил тастандартів, з питань запобігання надзвичайним ситуаціям та забезпеченнязахисту населення і територій від їх наслідків; • забезпечення готовності центральних та місцевих органів виконавчоївлади, виконавчих органів рад, підпорядкованих їм сил і засобів до дій,спрямованих на запобігання і реагування на надзвичайні ситуації; • забезпечення реалізації заходів щодо запобігання виникненнюнадзвичайних ситуацій; • навчання населення щодо поведінки та дій у разі виникненнянадзвичайної ситуації; • виконання цільових і науково-технічних програм, спрямованих назапобігання надзвичайним ситуаціям, забезпечення сталого функціонуванняпідприємств, установ та організацій, зменшення можливих матеріальнихвтрат; • збирання та аналітичне опрацювання інформації про надзвичайніситуації, видання інформаційних матеріалів з питань захисту населення ітериторій від наслідків надзвичайних ситуацій; • прогнозування і оцінка соціально-економічних наслідків надзвичайнихситуацій, визначення на основі прогнозу потреби в силах, засобах,матеріальних та фінансових ресурсах; • створення, раціональне збереження і використання резерву матеріальнихта фінансових ресурсів, необхідних для запобігання і реагування нанадзвичайні ситуації; % проведення державної експертизи, забезпечення нагляду за дотриманнямвимог щодо захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій (умежах повноважень центральних та місцевих органів виконавчої влади); • оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій,своєчасне та достовірне його інформування про фактичну обстановку івжиті заходи; • захист населення у разі виникнення надзвичайних ситуацій; • проведення рятувальних та інших невідкладних робіт щодо ліквідаціїнадзвичайних ситуацій, організація життєзабезпечення постраждалогонаселення; • пом'якшення можливих наслідків надзвичайних ситуацій у разі їхвиникнення; • здійснення заходів щодо соціального захисту постраждалого населення,проведення гуманітарних акцій; • реалізація визначених законодавством прав у сфері захисту населеннявід наслідків надзвичайних ситуацій, в тому числі осіб (чи їх сімей), щобрали безпосередню участь у ліквідації цих ситуацій; • участь у міжнародному співробітництві у сфері цивільного захистунаселення. + ЄДСЗР складається з постійно діючих функціональних і територіальнихпідсистем і має чотири рівні: загальнодержавний, регіональний, місцевийта об'єктовий. Функціональні підсистеми створюються міністерствами та іншимицентральними органами виконавчої влади для організації роботи,пов'язаної із запобіганням надзвичайним ситуаціям та захистом населенняі територій від їх наслідків. Кожний рівень ЄДСЗР має координуючі та постійні органи управління щодорозв'язання завдань у сфері запобігання надзвичайним ситуаціям, захистунаселення і територій від їх наслідків, систему повсякденногоуправління, сили і засоби, резерви матеріальних та фінансових ресурсів,системи зв'язку та інформаційного забезпечення. Координуючі органи ЄДСЗР І Загальнодержавний рівень Регіональний рівень Місцевий рівень Об'єктовий рівень • державна комісія з питань техногенно-екологічної безпеки танадзвичайних ситуацій • національна рада з питань безпечноїжиттєдіяльності населення. • комісії Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київськоїта Севастопольської міських державних адміністрацій з питаньтехногенно-екологічноі безпеки та надзвичайних ситуацій • комісії районних державних адміністрацій і виконавчих органів рад зпитань техногенно-екологічноі безпеки та надзвичайних ситуацій • комісії з питань надзвичайних ситуацій об'єкта

37.Надзвичайна ситуація. Відповідно до характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, розрізняють:

— надзвичайні ситуації техногенного характеру: транспортні аварії (катастрофи), пожежі неспровоковані вибухи чи їх загроза, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних, біологічних речовин, раптове зруйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо;

— надзвичайні ситуації природного характеру: небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація ґрунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо;

— надзвичайні ситуації соціально-політичного характеру, пов'язані з протиправними діями терористичного і антиконституційного спрямування: здійснення або реальна загроза терористичного акту (збройний напад, захоплення і затримання важливих об'єктів, ядерних установок і матеріалів, систем зв'язку та телекомунікацій, напад чи замах на екіпаж повітряного чи морського судна), викрадення (спроба викрадення) чи знищення суден, захоплення, встановлення вибухових пристроїв у громадських місцях, зникнення (крадіжка) зброї, виявлення застарілих боєприпасів тощо;

— надзвичайні ситуації воєнного характеру, пов'язані з наслідками застосування зброї масового ураження або звичайних засобів ураження, під час яких виникають вторинні фактори ураження населення внаслідок зруйнування атомних і гідроелектричних станцій, складів і сховищ радіоактивних і токсичних речовин та відходів, нафтопродуктів, вибухівки, сильнодіючих отруйних речовин, токсичних відходів, транспортних та інженерних комунікацій тощо.

Крім того, необхідно знати, що, відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків кількості людей, які загинули, за класифікаційними ознаками визначаються чотири рівні надзвичайних ситуацій:

1) надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя) або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріали і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області (Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя), але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

2) надзвичайна ситуація регіонального рівня — це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів (міст обласного значення) — Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, або загрожує перенесенням на територію суміжної області України а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремого району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету;

3) надзвичайна ситуація місцевого рівня — це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об'єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля, сусідні населені пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні і технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об'єкта, але не менш одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До місцевого рівня також належать всі надзвичайні ситуації, які виникають на об'єктах житлово-комунальної сфери та інших, що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об'єктів;

4) надзвичайна ситуація об'єктного рівня — це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об'єкта або на самому об'єкті і наслідки якої не виходять за межі об'єкта або його санітарно-захисної зони.

Надзвичайні ситуації виникають, як правило, на потенційно техногенно небезпечних виробництвах. До них належать насамперед хімічно небезпечні об'єкти, радіаційно небезпечні об'єкти, вибухо та пожежонебезпечні об'єкти, а також гідродинамічно небезпечні об'єкти. В останні роки значно зросла також небезпека від аварій і катастроф на транспорті.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати за такими основними ознаками:

— за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівнів);

— за галузевою ознакою (у сільському господарстві; у лісовому господарстві; на заповідній території (об'єкти особливого природоохоронного значення); у водоймах; на матеріальних об'єктах — об'єктах інфраструктури, промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства та населення (персонал підприємств та установ, мешканці житлових будинків, пасажири транспортних засобів тощо).

Аварії техногенного характеру класифікуються також з урахуванням критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

36.Фактори що впливають на продуктивність праці. Фактори продуктивності праці визначають її рівень та пов'язані з працею, ресурсами і середовищем.

Фактори - це рушійна сила, суттєва причина, обставина, що впливає на певний процес або явище та змінює рівень і динаміку продуктивності.

Дію факторів, їх виявлення і реалізацію необхідно розглядати в тісній залежності від природних і суспільно-економічних умов.

Природні умови - це те середовище, в якому здійснюється суспільний процес виробництва: природні ресурси, грант, кліматичні особливості тощо.

Суспільно-економічні умови визначаються характером виробничих відносин, розвитком ринкових відносин, ступенем розвитку продуктивних сил, рівнем життя.

Об'єктивні умови виробництва є відносно стабільними і не залежать від трудових зусиль працівників, вони визначають рівень продуктивності.

Відхилення від середнього рівні суб'єктивних умов виробництва також впливають на продуктивність праці.

Внутрішні фактори знаходяться у зоні контролю окремого підприємства, а зовнішні фактори впливають на стратегію діяльності підприємства і продуктивність.

До організаційних факторів продуктивності належать:

1) удосконалення форм організації спільного виробництва, його подальшої спеціалізації та концентрації, удосконалення організації виробничих підрозділів і допоміжних служб на підприємствах (транспортної, інструментальної, складської, енергетичної тощо);

2) удосконалення організації праці шляхом поглиблення поділу і кооперації праці, впровадження багатоверстатного обслуговування, розширення сфери суміщення професій і функцій; застосування передових методів і прийомів праці; удосконалення організації та обслуговування робочих місць; поліпшення нормування праці(впровадження технічно обґрунтованих норм затрат праці, розширення сфери нормування праці); застосування гнучких форм організації праці; поліпшення підготовки і підвищення кваліфікації кадрів; поліпшення умов праці; удосконалення матеріального стимулювання праці;

3) удосконалення організації управління виробництвом шляхом удосконалення системи управління виробництвом, поліпшення оперативного управління виробничим процесом, впровадження автоматизованих систем управління виробництвом.

В умовах ринкових відносин важливими заходами щодо удосконалення організаційних форм виробництва й управління можуть бути:

o приватизація державної власності;

o розвиток середнього і малого підприємництва;

o надання повної економічної свободи державним підприємствам;

o диверсікація виробництва;

o залучення іноземного капіталу для спільної підприємницької діяльності;

o розробка системи спеціальних пільг для орендаторів, кооператорів, спільного підприємництва тощо.

Загалом, усі фактори, що впливають на продуктивність праці, можна поділити на дві групи:

1 група включає фактори, що діють у напрямку підвищення продуктивності праці, поліпшення організації праці і виробництва та соціальних умов життя працюючих.

2 групу становлять фактори, що негативно відбиваються на продуктивності праці: несприятливі природні умови, погана організація виробництва і праці, напружена соціальна обстановка.

За внутрішнім змістом	Матеріально-технічні:пов'язані з рівнем розвитку техніки і технології, впровадженням у виробництво наукових відкриттів і розробок, удосконалюванням знарядь і засобів праці.
Організаційні:обумовлені організацією виробництва, праці і управління.
Соціально-економічні:пов'язані зі складом працівників, рівнем їхньої кваліфікації, умовами праці і побуту, відношенням працівників до власності, ефективністю стимулювання праці і зацікавленістю в кінцевих результатах виробництва.

а сферою виникнення	Внутрішньовиробничі:виникають і діють безпосередньо на рівні підприємства чи організації.
Галузеві і міжгалузеві:пов'язані з можливістю поліпшення кооперативних зв'язків, концентрації і комбінування виробництва, освоєння нових технологій і виробництв на рівні всієї галузі чи декількох спільних галузей народного господарства.
Регіональні:це фактори підвищення продуктивності праці, характерні для даного регіону.
Загальнодержавні:це такі фактори, що спричиняють підвищення продуктивності праці у всій країні (наприклад, підвищення освітнього рівня населення, раціональне використання трудового потенціалу).