Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Трипільська культура

Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойко біля села Трипілля (Київщина) дослідив поселення і відкрив нову археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення дістала назву трипільська.
Творці цієї культури заселяли в IV-III тис. до н.е. територію від Дніпра до Карпат. Походження трипільців остаточно не з'ясовано, але більшість вчених вважають, що це прийшлі племена, які частково злилися з неолітичними племенами Буго-Дністровської культури. Головним їх заняттям було зернове землеробство (сіяли жито, пшеницю, ячмінь, просо). Крім того, вони займалися садівництвом (вирощували абрикоси, сливи, аличу), скотарством та рибальством. Господарство велось так інтенсивно, що через 50-100 років земля виснажувалась і люди змушені були переселятися.Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді. Проте основною сировиною для виготовлення знарядь праці та зброї залишалися кремінь та дерево.. Хати мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика матріархальна родина.Хати були згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації. Вони були розташовані колом, серед якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядівНайбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Вона добре випалена і орнаментована.. Крім того, на мальованому посуді зустрічаються схематичні малюнки свійських тварин, зображення жінок, що мало магічне значення..Виявом мистецького хисту трипільських племен стали керамічні людські і тваринні фігури з глини. Найбільше було зображень жінки, їх фігурки мали культове значення і втілювали образ праматері-родоначальниці у матріархальній родині.
Трипільська культура була найвищим культурним виявом Європи в IV-III тис. до н.е., характерні риси якої дають підстави називати її цивілізацією.

Ліквідація Запорізької Січі

Панівні кола Російської імперії давно виношували плани ліквідації Запорізької Січі як „кубла бунтівників”. На початку 1775 року російські війська під командуванням генерала П. Текелія, повертаючись з турецького походу, раптово оточили Січ. У цей час на її території перебувала невелика кількість козаків. Щоб не проливати християнської крові, січова рада разом з кошовим Петром Колнишевським вирішила добровільно скласти зброю.16 червня 1775 року січові укріплення були зруйновані, зброя та інші цінності були перевезені до Петербурга..3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації СічіЗруйнування Запорізької Січі було однією з найтрагічніших сторінок в історії України XVIII століття. З політчної арени зійшла грізна сила, яка більш як 3 століття захищала народ від ворогів, сприяла економічному та культурному піднесенню України. Січ була впливовою організацією, що десятиліттями стримувала процес закріпачення селян в Україні. На її теренах збиралися втікачі з внутрішніх українських земель, чужих країв.Завдяки Запорізькій Січі на Лівобережжі кріпацтво було запроваджене лише з 1783 року, у той час як на Правобережжі кріпосницький лад існував задовго до цього часу. Запоріжжя активно протистояло царській експансії на українській землі, боронило її від польських магнатів турецько-татарських феодалів. Тому Запорізька Січ залишилася в народній пам’яті краєм, де кожен знаходив захист і волю

Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 p.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 p.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні—жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто.
1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн осіб, здійснило серію блискучих наступальних операцій, остаточно визволивши територію України. У січні-лютому 1944 р. під Корсунь-Шевченківським війська 1-го Українського фронту оточили і знищили фашистське угруповання чисельністю понад 50 тис. чол. Останній населений пункт УРСР в її довоєнних межах — село Лавочне Дрогобицької області — німці залишили 8 жовтня 1944 p., a Закарпаття було повністю очищене від окупантів 28 жовтня 1944 р.Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці (табл. 16, с. 86). Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи.
Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками.

Основні етапи розвитку державності Київської Русі

Серед істориків побутує думка, що перший етап у розвитку києворуської державності був "варязьким". Починається він з убивства Аскольда і завершується хрещенням Русі. Його особливістю було панування чужоземної політичної еліти з її об'єднавчо-централістичними устремліннямиПроцеси одержавлення території Русі розпочалися ще за Аскольда і Дира. Аскольда було етносоціальним і політичним середовищем, навколо якого почала формуватися Давньоруська держава. Утвердження Олега в Києві стало вирішальним кроком на шляху державного будівництва в Східній Європі й мало надзвичайно важливі політичні наслідки. Це був перший на Русі двірцевий династичний переворот, внаслідок якого було скинуто династію Києвичів. Саме з відомостей про взяття Олегом Києва літописці починають історію єдиної східнослов'янської держави — Київської Русі. ". З перших років існування Давньоруської держави данина довго була ненормованою. її розмір був засобом економічного і політичного тиску на непокірних..За княжіння Ольги політична структура Київської держави набуває більш чітких обрисів. За Ольги вона стає консолідованішою. Формується адміністративна система, організовуються опорні пункти князівської влади в землях племінних княжінь регламентується розмір данини — переважно у формі полюддя. Далекоглядні й цілеспрямовані дії Ольги мали вирішальний вплив на процес одержавлення племінних княжінь, перетворення їх земель на державну територію Київської Русі, що стабілізувало внутрішню ситуацію.Політична ситуація в Київській державі ускладнилася за правління сина Ольги — Святослава, який вважав головним своїм завданням зміцнення військової могутності держави, мало переймався проблемами внутрішнього життя країни.Зміна князя в Києві, коли замість Ярополка внаслідок громадянської війни став княжити Володимир (червень 978 p.), призвела до того, що частина княжінь вийшла з покори. Перед Володимиром постало завдання зміцнити самовладдя, консолідувати державу. Тому свою державну діяльність він розпочав з походів на "відколені" княжіння. Завдяки його старанням Київська Русь з часом стала найбільшою за розмірами державою в Європі..діяло усне звичаєве право (звід норм під назвою "Закон Руський");Політичний лад Київської Русі складали:1. Князь і київська знать.2.Військо3.Влада і право.

Діяльність Малоросійських колегій

Основні епапи формування українського народу

Трипільська доба

Початок трипільської доби в Україні сучасна історична наука датує першими сторіччями V, або навіть кінцем VI тисячоліття до н.е.

За радянських часів офіційна історична наука не визнавала трипільців предками українців, проте існує досить вагома система доказів визначної ролі трипільської культури у формуванні сучасного населення України.

Післятрипільська доба

На межі ІІІ — ІІ тисячоліття до н.е.. Віктор Петров припускає, що трипільці були раптово винищені іншими племенами. На зміну землеробським племенам такої самобутньої культури прийшли племена з примітивнішою, грубішою керамікою Провідною галуззю господарства у ІІ тисячолітті до н.е. стає скотарство, поширюється конярство, з’являється зброя. Таким чином епоха бронзи принесла в Україну деякі етнічні зміни, переорієнтацію господарства на скотарство як провідну галузь, але не знищила й землеробства. Слід зазначити, що в міфології, культах чимало рис успадковано від трипільців і знайшло свій розвиток у пізніших племен зрубної культури.

Скіфо-сарматська доба

Вже з кіммерійських часів (початок І тисячоліття до н.е.) хліборобство знову починає набувати того значення, яке воно мало за трипільської добиПочаток скіфської епохи представлений в археології чорноліською культурою. Скіфи згадуються в ассірійських джерелах першої половини VІІ ст. до н.е. як войовничий народ, котрий з Причорномор’я проникав у Малу Азію, завойовуючи на своєму шляху місцеві племена, а в кінці цього ж століття знову повернувся в Причорномор’я. Держава скіфів у різний час простягалася від степів України до Волги й Уралу, а їхні кургани є навіть на Алтаї.. Вони розводили домашніх тварин, переважно корів, овець, коней.У культурі скіфів яскраво виділяються риси, які успадкували українці. Скіфи шанували гостей, подаючи їм хліб-сіль, їм було властиве побратимство, Слов'янська доба Близько середини ІІІ ст. н.е. в межиріччі Бугу й Дністра виникає черняхівська культура, генетично споріднена із зарубинецькою. Дослідники стверджують, що у формуванні цієї культури брало участь населення Північного Причорномор’я, Подністров’я і Прикарпаття, яке пов’язують зі слов’янами — антами.Корені слов’янської культури можна віднайти вже у бронзовому віці. Найбільше пам’яток, що засвідчують безперервність етногенетичних процесів формування слов’ян, знаходять на території Польщі й сусідніх з нею держав. Зародками слов’янських культур вважають лужицьку, пшеворську, зарубинецьку, черняхівську, празьку, корчацьку, луко-райковецьку, роменсько-боршевську та інші археологічні культури, значна частина яких пов’язана саме з територією України. V. Доба Русі — України (від VІІ ст. н.е.).

Конституція Пилипа Орлика

Конститу́ція Пили́па О́рлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. Пам'ятка української політико-філософської та правової думки. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу ^[1].Після поразки в битві під Полтавою гетьман Іван Мазепа зі своїми найближчими прибічниками з числа козацької старшини разом із залишками українсько-шведської армії опинились на території Османської імперії, рятуючись від російської армії. Тут, не витримавши великих потрясінь року, помер Іван Мазепа. Найімовірнішим наступником був близький до гетьмана генеральний писар — Пилип Орлик. При його обранні на раді старшин було прийнято документ, що визначав права і обов'язки гетьмана.Таким чином, конституцію було прийнято 5(16) квітня 1710 року на зборах козацтва біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер Тому її інколи називають ще Бендерською конституцією.

У тексті документа її автори називають Українську державу Україною, Малою Руссю, Військом Запорозьким.

Законодавча влада надається Генеральній РадіНайвищу виконавчу владу мав гетьман, влада якого була довічною.

Ігор Рюрикович (912—945)

Наступник Олега князь Ігор I (912—945 рр.) продовжував справу свого попередника, хоч і не так вдало. Перш за все він приборкав непокірних древлян, приєднав землі тиверців та уличів між Дністром і Дунаєм. Двічі ходив на схід: у 913 році за угодою з хазарами пройшов до берегів Каспійського моря і дістався до Баку, руйнуючи і грабуючи все на своєму шляху. У 943 році ходив на багаті мусульманські міста Кавказу, де захопив велику здобич.В роки князювання Ігоря на кордонах Київської Русі вперше з'явилися печенізькі племена..У 30-ті рр. X ст. економічна, військова і політична міць Русі продовжувала зростати. Ігор організував похід на Візантію великої флотилії, однак у морській битві біля Константинополя греки використали пальну суміш — «грецький вогонь», яким спалили багато човнів і примусили слов'ян відступити. Після цієї невдачі Ігор організував у 943 році новий похід, однак імператор Візантії запропонував мир і відновлення виплати данини. Русичі отримали дари і від Дунаю повернули додому. У 944 році було укладено новий русько-візантійський договір, який увібрав в себе статті угод 907 і 911 років. Однак умови торговельної діяльності руських купців були погіршені.Загинув Ігор у 945 році під час спроби вдруге зібрати з древлян данину..

• Прагнув посилити централізаціюдержави, збільшуючи особисту вла­ду в союзі з дружинною верхівкою

• Організував військовий похід протидеревлян, які хотіли відділитися відвлади Києва після смерті Олега

• Намагався збільшити данину з під­леглих племен (за ці спроби був убитий деревлянами на чолі з князем
• Протягом трьох років боровся з уличами, зруйнувавши їхню столицю — Пересічен, але остаточно підкорити їх незміг

• Поширив владу Києва на східний Крим і Тамань, де було Тмутараканське князівство

• Заволодів містами Закавказзя — Дербентом і Бердаа (943 р.)

Олег (882—912)

• Створив опорні пункти центральноївлади в племінних князівствах• Установив порядок стягнення дани­ни з підвладних Києву земель

• Залучив війська підкорених племен до спільних походів• Вів оборонне будівництво залог накордонах

• Відновив культ язичницьких богівна Русі, за що волхви прозвали йогоВіщим• Підпорядкував Києву племена древлян, сіверян, радимичів, в'ятичів, східних хорватів, дулібів, тиверців, кривічів• Підкорив північні неслов'янські племена — чудь і мерю• Здійснив вдалий похід на уличів (885 р.)• Узяв в облогу Константинополь (907 р,), уклав вигідний торговий договір з Візантією

• Домовився з варягами про припинення їхніх набігів на Русь за умови сплати русичами щорічно данини в розмі­рі 300 гривень

Ігор(912—945) • Прагнув посилити централізаціюдержави, збільшуючи особисту вла­ду в союзі з дружинною верхівкою

• Організував військовий похід протидеревлян, які хотіли відділитися від влади Києва після смерті Олега• Намагався збільшити данину з під­леглих племен • Протягом трьох років боровся з уличами, зруйнувавши їхню столицю — Пересічен, але остаточно підкорити їх незміг• Поширив владу Києва на східний Крим і Тамань, де було Тмутараканське князівство • Здійснив два військові походи проти Візантії • Воював проти кочовиків-печенігів, із якими 915 р. уклав мирну угоду (Ольга (945—964) • Придушила повстання деревлян,спалила їхню столицю Іскоростень• Запровадила фіксовані норми податків з феодально залежного населення з метою упорядкувати збирання данини• Заснувала нові села й міста, орга­нізувала розбудову Києва і захистстолиці від печенігів• Розділила територію держави на по­гости (області) для збору данини• Сприяла поширенню християнствана Русі

• Намагалася забезпечувати інтереси своєї держави шля­хом мирної дипломатії• Відвідала Константинополь у складі мирного посольства (946 p.), яке урочисто зустрів візантійський імператор Константин Багрянородний. Було укладено союзницьку угоду, обговорювалося питання про христи­янізацію Русі• Активізувала відносини із західноєвропейськими державами, обмінялася посольствами з Німеччиною (імпе­ратором Оттоном І)

Монгоо-татарська навала

Ординська або монголо-татарська навала —назва історичних подій, які відбувалися у XIII-XIV ст. на землях Русі..

Русь зазнала Монголо-татарської навали в 1237—1241 роках. Протягом зими 1237—1238 років військо Монгольської імперії завоювало Рязанське та Владимиро-Суздальське князівства, всю Північно-Східну Русь. У 1239 році монголи оволоділи Переяславом Південним і Черніговом, а в грудні 1240 року штурмом здобули Київ і майже повністю зруйнували його Горішнє місто. Протягом наступного 1241 року були завойовані Галицька та Волинська землі.Загарбання Давньої Русі військами хана Батия стало можливим завдяки їхній багаторазовій чисельній перевазі над руськими князівськими дружинами і народним ополченням. Одна з причин поразки полягала у розрізненості князівських дій, в непідготовленості більшості міст до оборони. Батиєва навала принесла неймовірні нещастя давньоруському народові, уповільнила його розвиток, відкинула Русь на кілька століть назад. Встановилося ординське іго, яке законсервувало феодальну (удільну) роздрібненість, перешкоджало централізації земель і відродженню державності.

5 вересня 1240 Батий Батий наблизився ло Києва то він почав штурм.Але не міг.Лише 19 листопада він помітив що найслабшою ламкою Києва є Лядські ворота.Він знищив їх,але далі йти не міг.Лише через деуілька днів він вліз в місто.І почалась жорстока битва.Неймовірний опір був.Батию вдалось знищити багато людей.Поранений князь Дмитрій був врятований Батиєм!Він зберіг життя за такий опір.У десятинній церкві були зведені укріплення.Але церква не витримала і завалилась,і завалилась. Ось так закінчилась навала на Київ.

Прийняття християнства

Князь Володимир увійшов в історію і як Володимир Хреститель, що запровадив на Русі християнство, зробив його офіційно релігією в Київській державі.Запровадження християнства на Русі Володимиром Великим було підготовлене попереднім історичним розвитком східнослов'янських земель. Візантійські джерела повідомляють, що власне Київська земля була хрещена князем Аскольдом у 860 р. Християнкою була бабка Володимира — Ольга. Серед дружинників його діда Ігоря також були християни. Реформа язичницьких культів — проголошення Перуна верховним богом Київській Русі — не сприяла державному будівництву, усталенню привілеїв панівної верстви суспільства, розвиткові писемності й культури, налагодженню зв'язків з іншими, в абсолютній більшості християнськими країнами. Тому в середині 80-х pp. X ст. київський князь помалу схиляється до думки щодо прийняття іншої, якісно нової релігії — християнства. Проте він виявляв інтерес і до інших релігій — ісламу, іудаїзму.Незадовго до прийняття нової віри відбувся ряд важливих політичних подій. У 987 р. у Візантії розпочалося повстання проти Василія II. Імператор попросив допомоги в київського князя Володимира. Той згодився, але за умови: імператор віддасть за нього свою сестру Анну. Василій II не мав вибору, тож погодився на вимогу. Володимир, у свою чергу, зобов'язався прийняти християнство. Коли минула небезпека, імператор не поспішав виконувати обіцянку. Тоді Володимир оголосив війну Візантії, рушив на Херсонес і захопив його. Імператор змушений був відправити до Херсонесу сестру. Як свідчить літопис, Володимир прийняв хрещення в соборі св. Василія і обвінчався із царівною. Християнство прийняло також його найближче оточення.Весною 988 р. відбулося масове хрещення киян, що поклало початок хрещенню всієї країни. Процес християнізації в Київській державі плинув повільно, а нерідко й хворобливо, однак за Володимира більшість населення країни навернулася, принаймні формально, у нову віру. Християнство принесло нову культуру й докорінно змінило світосприймання та самовиявлення населення Київської Русі.. Завдяки цьому Київська Русь прилучилася до європейської цивілізації, пожвавилися міжнародні зв'язки нової християнської держави, зріс її авторитет у Європі як могутньої держави.

Трипільська культура

Наприкінці XIX ст. київський археолог Вікентій Хвойко біля села Трипілля (Київщина) дослідив поселення і відкрив нову археологічну культуру, яка від місця першого її виявлення дістала назву трипільська.
Творці цієї культури заселяли в IV-III тис. до н.е. територію від Дніпра до Карпат. Походження трипільців остаточно не з'ясовано, але більшість вчених вважають, що це прийшлі племена, які частково злилися з неолітичними племенами Буго-Дністровської культури. Головним їх заняттям було зернове землеробство (сіяли жито, пшеницю, ячмінь, просо). Крім того, вони займалися садівництвом (вирощували абрикоси, сливи, аличу), скотарством та рибальством. Господарство велось так інтенсивно, що через 50-100 років земля виснажувалась і люди змушені були переселятися.Трипільські племена вперше на території України почали користуватися виробами з міді. Проте основною сировиною для виготовлення знарядь праці та зброї залишалися кремінь та дерево.. Хати мали по кілька кімнат, а іноді й поверхів, де жила разом велика матріархальна родина.Хати були згуртовані в села, що вказує на високий ступінь родової організації. Вони були розташовані колом, серед якого стояв громадський будинок для сходин та спільних культових обрядівНайбільш прикметною для трипільської культури була її кераміка. Вона добре випалена і орнаментована.. Крім того, на мальованому посуді зустрічаються схематичні малюнки свійських тварин, зображення жінок, що мало магічне значення..Виявом мистецького хисту трипільських племен стали керамічні людські і тваринні фігури з глини. Найбільше було зображень жінки, їх фігурки мали культове значення і втілювали образ праматері-родоначальниці у матріархальній родині.
Трипільська культура була найвищим культурним виявом Європи в IV-III тис. до н.е., характерні риси якої дають підстави називати її цивілізацією.

Ліквідація Запорізької Січі

Панівні кола Російської імперії давно виношували плани ліквідації Запорізької Січі як „кубла бунтівників”. На початку 1775 року російські війська під командуванням генерала П. Текелія, повертаючись з турецького походу, раптово оточили Січ. У цей час на її території перебувала невелика кількість козаків. Щоб не проливати християнської крові, січова рада разом з кошовим Петром Колнишевським вирішила добровільно скласти зброю.16 червня 1775 року січові укріплення були зруйновані, зброя та інші цінності були перевезені до Петербурга..3 серпня 1775 року Катерина ІІ видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації СічіЗруйнування Запорізької Січі було однією з найтрагічніших сторінок в історії України XVIII століття. З політчної арени зійшла грізна сила, яка більш як 3 століття захищала народ від ворогів, сприяла економічному та культурному піднесенню України. Січ була впливовою організацією, що десятиліттями стримувала процес закріпачення селян в Україні. На її теренах збиралися втікачі з внутрішніх українських земель, чужих країв.Завдяки Запорізькій Січі на Лівобережжі кріпацтво було запроваджене лише з 1783 року, у той час як на Правобережжі кріпосницький лад існував задовго до цього часу. Запоріжжя активно протистояло царській експансії на українській землі, боронило її від польських магнатів турецько-татарських феодалів. Тому Запорізька Січ залишилася в народній пам’яті краєм, де кожен знаходив захист і волю

Визволення України від німецько-фашистських загарбників

Визволення України почалося під час Сталінградської битви (листопад 1942 — лютий 1943 p.), яка поклала початок корінному перелому у війні на користь СРСР. Перші населені пункти України в східному Донбасі були звільнені в грудні 1942 р. Остаточне ж визволення українських земель почалося в ході Курської битви (5 липня—23 серпня 1943 p.). 23 серпня війська Степового фронту звільнили Харків. У вересні—жовтні 1943 р. розгорнулася героїчна битва за Дніпро, уздовж якого німці намагалися створити неприступну лінію стратегічної оборони («Східний вал»). Кульмінацією битви за Дніпро було визволення від окупантів Києва. Ціною величезних людських втрат радянські війська 6 листопада 1943 р. звільнили місто.
1944 р. радянське командування силами чотирьох Українських фронтів, які налічували понад 2,3 млн осіб, здійснило серію блискучих наступальних операцій, остаточно визволивши територію України. У січні-лютому 1944 р. під Корсунь-Шевченківським війська 1-го Українського фронту оточили і знищили фашистське угруповання чисельністю понад 50 тис. чол. Останній населений пункт УРСР в її довоєнних межах — село Лавочне Дрогобицької області — німці залишили 8 жовтня 1944 p., a Закарпаття було повністю очищене від окупантів 28 жовтня 1944 р.Отже, битва за визволення України тривала 22 місяці (табл. 16, с. 86). Після вигнання ворога з української землі бойові дії перемістилися на територію Центральної та Південно-Східної Європи.
Воїни-українці зробили вагомий внесок у перемогу над нацистською Німеччиною та її союзниками.