Впровадження комутації для Ethernet 10-100 Мб/с

Типовий перший крок міграції полягає у впровадженні комутатора Ethernet 10-100 Мб/с для підвищення продуктивності чинних ПК, тоді як сполучення 100 Мб/с із сервером використовує мережевий адаптер 10/100 Мб/с. Комутатор може використаний у сегменті чинної локальної мережі або забезпечувати виділене сполучення 10 Мб/с до ПК.

Ключові вигоди:

· Ширина смуги для робочої групи збільшується з індивідуальним сполученням 10 Мб/с до кожного порта.

· Виключається "вузьке місце" внаслідок застосування комутованого сполучення 100 Мб/с до сервера або до магістралі. Не вимагаються зміни для ПК з адаптерами 10 Мб/с.

У більшості оточень клієнт-сервер сполучення із сервером є головним "вузьким місцем" для продуктивності. Комутатор Ethernet 10-100 Мб/с здійснює широкосмугове сполучення із сервером та/або з магістраллю, що негайно ліквідує це "вузьке місце". Крім того, такий комутатор збільшує продуктивність каналів до робочих груп та ПК, надаючи їм виділену ширину смуги. Комутація дозволяє кожній робочій групі або індивідуальному вузлу використовувати переваги повної ширини смуги 10 Мб/с замість спільного її використання разом з іншими пристроями.

Слід відзначити, що комутацію Ethernet можна ввести двома кроками, щоб просто здійснити перехід від сполучення ПК через габ 10Base-T із спільним доступом до середовища до комутованих портів 10Base-T в габі-комутаторі або модулі габа 10-100 Мб/с, тоді додати адаптер 100 Мб/с до сервера. Модернізації для ПК не потрібні. Це дозволяє покращити продуктивність безпосередньо після виникнення потреби у ній, але при відсутності потреби в переході до повністю 100 Мб/с локальної мережі.

 

 

Крок 2:

Визначення типу мережевої кабельної системи

Перш ніж встановлювати Fast Ethernet на робочу станцію, слід підтвердити тип кабельної системи через її інсталятора або самостійно, використавши кабельний тестер. Якщо кабелі - це UTP Категорії 5 і дві пари наявні для передавання даних, то можна застосувати мережеву технологію 100BASE-TX протягом усієї мережі. 100BASE-TX застосовує аналогічний розподіл провідників (cable pinout), що й 10BASE-T, так що зміни в кабельній системі у цьому випадку не потрібні.

Якщо встановлена кабельна система з Категоріями 3, 4, або 5 і для передавання даних наявні чотири пари провідників, то то можна використати технологію 100BASE-T4. 100BASE-T4 використовує стандартний розподіл провідників 10BASE-T (контакти 1-2 і 3-6) і крім них ще додатково 4-5 і 7-8.

Крок 3:

Додання нової робочої групи з Fast Etherenet

Додання нової "потужної" робочої групи до локальної мережі з використанням адаптерів Fast Ethernet і габів для 100 Мб/с до робочої станції.

Ключові вигоди:

· Нові ПК із шинами EISA і PCI мають більшу пропускну здатність.

· Продуктивність Fast Ethernet може бутьи забезпечена для тих користувачів, які її потребують.

· Встановлене обладнання 10BASE-T все ще може бути використане з протоколом SNMP для 10BASE-T і 100BASE-T.

· Сегменти 10BASE-T і 100BASE-T можуть комунікуватися між собою через комутований габ 10-100 Мб/с.

Персональні комп'ютери, не обладнані мережевими адптерами 10/100, включно з ПК, які мають шини ISA, можуть залишатися сполученими до габів 10BASE-T і можуть бути під'єднані до мережі 100BASE-T з використанням комутаторів 10-100. Однак такі ПК не можуть безпосередньо під'єднуватися до комутатора. Такий спосіб забезпечує прозору комунікацію між робочими групами 10 Мб/ і 100 Ммб/с і гарантує, що чинні користувачі 10BASE-T не можуть використовувати смугу спільно з потужними користувачами мережі 100BASE-T.

 

 

Крок 4:

Масштабування Fast Ethernet та інтегрування його до магістралі FDDI

Сполучення комутованих груп Ethernet, робочих груп Fast Ethernet і серверних ферм із пристроєм високошвидкісної колапсованої магістралі із здатністю 100BASE-T.

Ключові вигоди

· Колапсована магістраль збільшує пропускну здатність між поверхами і спрощує управління без потреби в локальних мостах.

· Комунікація через усі вузли в будинку концентрується в одному високопродуктивному пристрої.

Додання пристрою колапсованої магістралі із здатністю 100BASE-T - інтелектуального комутованого габа або високопродуктивного моста/раутера - дозволяє впровадити комутований або маршрутизований Fast Ethernet між поверхами.

Як альтернативe до колапсованої магістралі 100BASE-T можна впровадити високошвидкісну магістраль FDDI або ATM.

Віртуальні мережі.

Вступ.

Віртуальні локальні мережі (VLAN) недавно опрацьовані як інтегральна властивість розв'язань для комутованих LAN. На початку 90-х років багато організацій почали заміну двопортових мостів на багатопортові раутери з колапсованою магістраллю з метою сегментування мереж на Рівні 3 із обмеженням широкомовного трафіку. В мережах, які використовують для сегментації тільки раутери, сегменти і широкомовні області відповідають однів одним. Кожен сегмент звичайно містить від 30 до 100 користувачів. Із впровадженням комутаторів організації отримали можливість ділити мережі на малі сегменти на Рівні 2, отримуючи зростання ширини смуги для сегменту. Раутери були зосереджені на обмеженні широкомовності і широкомовні області тепер стали охоплювати багато комутованих сегментів, підтримуючи звичайно 500 і більше користувачів в одній широкомовній області. Однак тривале впровадження комутаторів, поділ мереж на все більшу кількість сегментів із відповідним зменшенням кількості користувачів у сегменті не могло забезпечити зменшення потреби в обмеженні широкомовності. При застосуванні раутерів широкомовна область звичайно зберігає кількість користувачів порядку 100..500.

Віртуальні мережі репрезентують розв'язання, альтернативне до застосування раутерів для обмеження широкомовності, оскільки VLAN дозволяють комутаторам також обмежувати широкомовний трафік. При впровадженні комутаторів у поєднанні з VLAN кожен мережевий сегмент може містити незначну кількість комп'ютерів, тоді як область широкомовності може охоплювати понад 1000 користувачів. Крім того, при правильному впровадженні VLAN може відслідковувати переміщення станцій на нові місця без потреби реконфігурування IP-адрес вручну.

Означення VLAN.

Що таке VLAN? Більшість людей вважає, що VLAN приблизно відповідає області ширококмовності. Більш детально, VLAN може розглядатися подібно до групи кінцевих станцій, можливо розташованих у фізично різних мережевих сегментах, які не є обмеженими своїм фізичним розташуванням і можуть комунікуватися між собою так, ніби вони належать до спільної локальної мережі. Однак, з такої точки зору такі питання, як міра відсутності обмежень на фізичну локалізацію станції, спосіб, яким визначене членство у VLAN, взаємозв'язок між VLAN і раутінгом, і взаємовідносини між VLAN і ATM будуть відрізнятися для різних виробників. Оскільки існують різні способи, якими визначається членство у VLAN, тут розрізняють розв'язання для VLAN на чотири основні типи:

· за групуванням портів;

· за групуванням на рівні MAC;

· за групуванням на Мережевому рівні;

· за групуванням на рівні IP-багатоадресності.