Компоненти мережі 100Base-FX.

Для побудови оптоволоконного сегменту 100Base-FX та сполучення з ним застосовують такі компоненти:

· мережеве середовище;

· з’єднувачі MDI;

· повторювачі 100Base-FX;

· тест цілісності сполучення 100Base-FX.

Відповідність компонент мережі 100 Base-FX Рівню 1 OSI аналогічна до 100Base_TX.

Мережеве середовище. Система 100Base-FX дозволяє використовувати сегменти довжиною до 412 м з міркувань прийнятного часу обігу петлі. Специфікації стандарту 100Base-FX вимагають використання двох оптичних волокон для одного сполучення: одного для передавання, а другого - для приймання даних, з перехрещенням волокон, як це показане на рис. 4.38. Типовим є застосування багатомодових оптичних волокон з градієнтним профілем і з розмірами волокна 62.5/125 мкм. Довжина світлової хвилі становить 1300 нм. Для одного сполучення допускаються загальні втрати до 11 дБ. Звичайно втрати становлять від 1 дБ до 2 дБ на 1000 м довжини кабеля і від 0.5 дБ до 2 дБ на одну точку з’єднання. Одномодове волокно не є частиною стандарту. Тому не вказана оцінка максимальної можливої відстані, але дистанції до 20 км є можливими.

PHY. Поєднання підрівня фізичного кодування (PCS) з інтерфейсом, залежним від середовища (MDI) називають трансівером FX. Трансівер для 100Base-FX базується на стандарті FDDI (X3T9.5).

PCS. Підрівень фізичного кодування (Physical Coding Sub-layer - PCS) відповідальний за кодування і декодування сигналів для того, щоб вони були зрозумілими для нижчих та вищих рівнів. Застосовується схема кодування 4B5B, яка означає, що кожен півбайт, отриманий від підрівня MAC, кодується 5-бітовим символом. FX вживає після кодування сигнальну систему NRZ-I із дворівневим сигналом. В NRZ-I зміна рівня означає логічну одиницю, а відсутність зміни - логічний нуль. Підставою для застосування для FX простішої схеми кодування, ніж для TX, є те, що оптоволокно несприйнятливе до завад. Швидкість даних через одне волокно дорівнює 100 Мб/с. Темп передавання становить 5/4 від швидкості даних або 125 МГц.

Компетенції: кодування даних; контроль помилок; виявлення колізій.

PMA. Підрівень прикріплення до фізичного сердовища (Physical Medium Attachment - PMA) відповідальний за всі аналогові функції, такі як передавання хвилеподібних коливань і розпізнавання прийнятих даних (аналогічно до 100Base-TX).

Компетенції: моніторування сполучення; виявлення носія; несправність на віддаленому кінці.

PMD. Підрівень, залежний від фізичного середовища (Physical Medium Dependend - PMD) для FX запозичений у стандарті FDDI. Чинний трансівер базується на стандарті ISO 9314-3: 1990.

Компетенції: аналогові функції; відновлення тактового генератора (годинника); кодування бітів, шифрування (скремблінг).

Штир Гніздо Вид збоку ST SC SMA905 SMA906 FDDI

Рис. 4.37. Типи оптоволоконних з'єднувачів для мереж 100Base-FX.

Автоузгодження. Автоузгодження (Auto-Negotiation або NWAY) є настроюванням, яке може бути вимкнене. Якщо воно ввімкнене, то дозволяє встановити можливості сполучення на віддаленому кінці. У цей спосіб можна виявити мережеву карту 10 Мб/с і встановити її придатність до зв'язку з картою 10/00 Мб/с.

MDI. Інтерфейс, залежний від середовища (Media Dependend Interface) для FX не визначає єдиного з'єднувача. Можна вживати різні з'єднувачі (рис. 4.37). З цих типів рекомендованим для вибору є дуплексний з’єднувач SC. Іншим типом з’єднувача, який можна використовувати, є MIC (Media Interface Connector), який застосовується в локальних мережах FDDI. Якщо такий тип з’єднувача застосований в мережах 100Base-FX, то він повинен бути позначений літерою “М”. Третім прийнятним типом є з’єднувач ST, який також застосовується в мережах 10Base-FL.

Повторювачі 100Base-FX. Повторювачі Класу I можуть з’єднувати сегменти з різною сигнальною технікою, наприклад, 100Base-TX/FX та 100Base-T4. Повторювачі Класу II застосовують для сполучення сегментів з тільки одною сигнальною системою, наприклад, сегмент 100Base-FX із сегментом 100Base-FX або 100Base-TX.

Тест цілісності сполучення 100Base-FX. Здійснюється аналогічно до 100Base-TX.

На рис. 4.38 зображена схема під’єднання комп’ютера через карту мережевого інтерфейсу безпосередньо до порта габа 100Base-FX. Для такого під’єднання можна також використати зовнішній трансівер з 40-контактним MII-з’єднувачем та кабелем.

Рис. 4.38. Під’єднання комп’ютера до мережі 100Base-FX.