Основні поняття та означення

Користувач:

1. Особа, організація або інший суб’єкт (включно з комп’ютером або комп’ютерною системою), яка користується послугами телекомунікаційної системи або системи обробки інформації для пересилання інформації.

Примітка: Користувач діє як джерело або кінцеве призначення інформації користувача, або як обидва. Це синонім абонента.

2. Особа або процес, яка має доступ до автоматизованої інформаційної системи через безпосереднє (наприклад, через термінал) або посереднє сполучення.

Примітка: “Посереднє сполучення” відноситься до осіб, які готують вхідні дані або приймають вихідні дані, які не були попередньо переглянені або класифіковані відповідальною особою.

Абонент:

q В публічній комутованій телекомунікаційній мережі це основний користувач, тобто замовник телекомунікаційних послуг.

Примітка 1. Абонентами є особи, установи, організації тощо.

Примітка 2. Абоненти використовують прикінцеві інструменти, такі як телефон, модем, факс, комп’ютер або віддалений термінал, які під’єднані до телефонної станції.

Примітка 3. Абоненти звичайно є суб’єктами тарифікації.

Примітка 4. До абонентів не належать комунікаційні системи оперативного персоналу за вийнятком їх персональних терміналів.

Користувач-джерело:

q Користувач, який забезпечує інформацію, що пересилається до користувача-призначення протягом конкретної операції з пересилання інформації. Синонім: джерело інформації.

Користувач-призначення:

q В операції пересилання інформації – це користувач, який приймає інформацію від джерела, тобто від користувача-заявника.

Користувач-заявник:

q Користувач, який започатковує конкретну операцію пересилання інформації.

Примітка: Користувач-заявник може бути як користувачем-джерелом, так і користувачем-призначенням.

Якщо користувачі телекомунікаційного середовища хочуть комунікуватися між собою, то вони повинні бути організовані у певну форму комунікаційної мережі.

Комунікаційна мережа:

q взаємосполучення трьох або більшої кількості комунікаційних об’єктів, здатних до взаємної комунікації (не обов’язково через той самий канал).

Комп’ютерна мережа:

1. Мережа вузлів обробки даних, взаємосполучених для потреб комунікації даних.

2. Комунікаційна мережа, в якій прикінцевими інструментами є комп’ютери.

Комунікаційна система:

q Сукупність окремих комунікаційних мереж, передавальних систем, ретрансляторів, станцій розгалуження, термінального обладнання даних, придатна для взаємного сполучення та взаємодії аж до повної інтеграції. Компоненти комунікаційної системи служать спільним цілям, технічно сумісні, застосовують спільні процедури, реагують на управління і працюють узгоджено.

Вузол:

1. У мережевій топології – термінал або інший пункт сполучення, спільний для двох або більше гілок мережі.

2. В комутованій мережі – один із комутаторів, які формують мережеву магістраль.

Гілка:

q Безпосередній шлях, який з’єднує два вузли в мережі.

Сполучення:

q Забезпечення можливості для сигналу поширюватися від одного пункту до іншого, так як від одного кола, лінії, вузла або компонента до іншого.

Взаємосполучення:

1. встановлення зв’язків між системами, які взаємодіють між собою;

2. зв’язок, який вживається для сполучення двох або більше комунікаційних блоків, таких як системи, мережі, вузли, обладнання, кола і пристрої.

Зв’язок:

1. В комунікації – це загальний термін, який вживають для позначення існування комунікаційних засобів між двома суміжними вузлами мережі.

2. Понятійне, тобто логічне, коло між двома користувачами мережі, яке надає можливість користувачам комунікуватися між собою, навіть тоді, коли вживаються різні фізичні шляхи.

Примітка 1. У всіх випадках повинен бути визначений тип зв’язку, такий як зв’язок даних, дуплексний зв’язок, оптоволоконна лінія зв’язку, зв’язок “пункт-пункт”, зв’язок прямої видимості, радіозв’язок, сателітарний зв’язок.

Примітка 2. Зв’язок може бути сімплексний, напівдуплексний або дуплексний.

Отже, комунікаційні мережі використовують зв’язки, які з’єднують вузли між собою. У телефонних мережах вузли – це телефони, комутатори, телефонні станції. У комп’ютерних комунікаційних мережах вузли – це сукупність автономних комп’ютерів (вузли, гости, сайти, вбудовані системи, процесори, пристрої зберігання інформації, сервери, комутатори), які здатні до обміну інформацією між собою. Кожен зв’язок у такій мережі називають комунікаційним каналом.

Канал:

1. Сполучення між початковим та кінцевим вузлами мережі.

2. Окремий шлях, забезпечений в передавальному середовищі шляхом
(а) фізичного розділення (як в багатопарних кабелях) або
(б) шляхом електричного розділення (як при частотному або часовому мультиплексуванні).

3. Вживається в поєднанні з наперед визначеними літерами, числами або кодовими словами для посилання на певні радіочастоти.

4. В комунікаційних системах – це частина, яка сполучає джерело (надавач) і сток (приймач) даних.

Канал даних:

1. Засіб сполучення між одним пунктом та іншим для забезпечення висилання і приймання даних.

2. Комплект, який складається із частин двох термінальних обладнань даних (DTE) і лінії зв’язку для даних, керується канальним протоколом, що встановлює, як будуть пересилатися дані від джерела до стоку даних.

Коло:

1. Повний шлях між двома терміналами, через який забезпечується одношляхова або двошляхова комунікація.

2. Електронний шлях між двома або більше пунктами, здатний забезпечити певну кількість каналів.

Сенс комунікації між користувачами мережі полягає в обміні інформацією між ними.

Інформація:

1. Сенс, який людина надає даним, маючи на увазі домовленості, що використовуються при інтерпретації даних.

2. В обігу відомостей – це необроблені дані будь-якого виду, які можна використати при добуванні відомостей.

Інформація користувача:

q Інформація, яка переноситься через функціональний інтерфейс між користувачем-джерелом і телекомунікаційною системою з метою доручення її користувачу-призначенню. В телекомунікаційних системах інформація користувача включає службову інформацію користувача.

Службова інформація:

q Цифрова інформація, яка переноситься через функціональний інтерфейс між користувачем і телекомунікаційною системою або між функціональними елементами всередині телекомунікаційної системи з метою скерування або управління переносом інформації користувача або виявлення та корекції помилок.

Примітка: Службова інформація, створена користувачем, не розглядається як системна. Службова інформація, яка утворена всередині комунікаційної системи і не доручається користувачу, розглядається як системна. Тому пропускна здатність для користувача зменшується обидвома видами службової інформації, тоді як пропускна здатність системи зменшується тільки системною службовою інформацією.

Інтерфейс:

1. В системі – це спільна границя, тобто границя між двома підсистемами або пристроями.

2. Спільна границя між двома функціональними модулями, визначена особливими атрибутами, такими як функціональні характеристики, спільні характеристики фізичного взаємосполучення, сигнальні характеристики.

3. Пункт комунікації між двома або більше процесами, особами або іншими фізичними об’єктами.

4. Пункт взаємосполучення між термінальним (кінцевим) обладнанням користувача і комерційним телекомунікаційним устаткуванням.

5. Взаємосполучення двох або більше об’єктів у спільній точці або на спільній межі.

Інформаційний обмін між користувачами звичайно здійснюється шляхом пересилання повідомлень.

Повідомлення:

1. Будь-яка думка або ідея, коротко виражена зрозумілою або секретною мовою, підготована у формі, придатній для пересилання. Повідомлення може бути одним цілим або складатися з декількох частин.

2. В телекомунікації під повідомленням розуміють запис інформації, виражений зрозумілою мовою або зашифрований, підготований у форматі, визначеному наміром передавання через телекомунікаційну систему.

3. У загальному сенсі - це певний обсяг інформації, початок і кінець якого означені або маються на увазі.

Пересилання:

1. Висилання сигналу, повідомлення або іншого виду інформації.

2. Поширення сигналу, повідомлення або іншої форми інформації у будь-якому сенсі, наприклад, через телеграф, телефон, радіо, телебачення або факс, через будь-яке середовище - провідний кабель, мікрохвилі, оптоволокно або радіохвилі.

3. В комунікаційних системах - послідовність одиниць даних, таких як блоки, повідомлення або пакети (рамки).

Для пересилання повідомлень через телекомунікаційне середовище застосовують сигнали.

Сигнал:

1. Енергія, що передається і придатна до виявлення, яка використовується для переносу інформації.

2. Зміни в часі характеристик фізичного явища, які використовуються для переносу інформації.

3. Стосовно до електроніки, будь-який переданий електричний імпульс.

4. В операційному сенсі, тип повідомлення, текст, який містить одну або більше літер, слова, символи, сигнальні прапорці, візуальні відображення або спеціальні звуки із наперед визначеними значеннями, які передаються візуальним, акустичним або електричним способами.

Аналоговий сигнал:

q Сигнал, який має неперервний, а не імпульсний або дискретний характер. Як аналогові сигнали можуть бути використані електричні або фізичні аналогії, такі як неперервно змінні напруги, частоти або фази. Номінально неперервний електричний сигнал змінюється у прямій кореляції з іншим сигналом, що впливає на перетворювач. Наприклад, аналоговим сигналом може бути зміна частоти, фази або амплітуди відповідно до змін фізичного явища, такого як звук, світло, тепло, положення або тиск.

Цифровий сигнал:

q Сигнал, дискретні ступені якого використовуються для подання інформації.

Примітки: В цифровому сигналі дискретні ступені можуть бути охарактеризовані такими елементами сигналу, як значівні стани, значівні моменти і переходи. Цифрові сигнали містять m-арні значівні стани.

Значівний стан:

q При модуляції носія – це одна із величин параметрів сигналу, вибрана для відтворення інформації.

Примітка 1. Прикладами значівних станів є електричний струм, напруга або рівень потужності; рівень оптичної потужності; значення фази; частота або довжина хвилі, вибрані для відтворення “0” або “1” чи “знак” або “пробіл”.

Примітка 2. Тривалість значівного стану – це інтервал часу між послідовними значівними станами.

Примітка 3. Зміна одного значівного стану на інший називається “перемикання сигналу”.

Примітка 4. Перемикання сигналу використовується для створення сигналів, які відтворюють інформацію, таку як “0” і “1” або “знак” і “пробіл”.

Примітка 5. Значівні стани розпізнаються призначеними для цього пристроями. Кожен значівний стан визначений тоді, коли відповідний пристрій приймає стан, придатний для здійснення визначених функцій, таких як записування, обробка або пропускання.

Значівний момент:

q В сигналі це будь-який момент, в який починається або закінчується значівний стан сигналу. Примітка: Приклади значівних моментів містять моменти, в які сигнал перетинає базову лінію або осягає 10% чи 90% від свого максимального значення.

Інтерпретація інформації, яку переносять сигнали, визначається користувачем. Для інтерпретації та обробки інформації переважно автоматизованими системами послідовність сигналів трактується як дані.

Дані:

1. Подання фактів, понять або інструкцій формалізованим чином, придатним для комунікації або обробки людиною або автоматичними засобами.

2. Будь-які представлення, такі як символи або аналогічні величини, яким надані або можуть бути надані значення.

Аналогові дані:

q Дані, репрезентовані фізичними величинами, які розглядаються як неперервні змінні і мають величини, прямо пропорційні до даних або є придатними функціями даних.

Цифрові дані:

1. Дані, репрезентовані дискретними величинами або умовами, на відміну від аналогових даних.

2. Дискретне подання квантованих значень змінних, наприклад, представлення чисел цифрами, можливо із спеціальними символами і символом “пробіл”.

Комунікація даних:

q Пересилання інформації (даних) між функціональними вузлами відповідно до протоколу.

Примітка: Дані поширюються від одного або більше джерел до одного або більше стоків (приймачів) через один або більше каналів даних.

Обробка даних:

q Систематичне виконання операцій над даними, таких як переміщення, об’єднання, сортування і обчислення.

Примітка. Семантичний вміст початкових даних не може змінюватися. Семантичний вміст оброблених даних може бути змінений. Синонім: обробка інформації.

Доступ користувачів до комунікаційної мережі здійснюється за допомогою термінального обладнання.

Термінал:

q пристрій, здатний висилати, приймати або пересилати і приймати інформацію через комунікаційний канал.

Термінальне (прикінцеве) обладнання:

1. Комунікаційне обладнання на кожному кінці комунікаційної лінії зв’язку, яке використовується для того, щоб дозволити станціям включитися у виконання завдання, для якого був встановлений зв'язок.

2. В радіорелейних системах – це обладнання, встановлене в пунктах, де дані вводяться або виводяться, на відміну від обладнання, що використовується тільки для ретрансляції відновленого сигналу.

3. Телефонна або телеграфна комутаційна панель та інше обладнання, розташоване на станції, де закінчуються комунікаційні кола.

Коло пересилання даних:

q Передавальне середовище і проміжне обладнання, які використовуються для пересилання даних між прикінцевим обладнанням даних (DTE) з обидвох сторін.

Примітка 1. Коло пересилання даних включає будь-яке обладнання, необхідне для перетворення сигналів. Примітка 2. Коло пересилання даних може пересилати інформацію (а) тільки в одному напрямку, (б) в кожному напрямку, але тільки одним шляхом у даний час, або (в) обидвох напрямах одночасно.

DTE: Абревіатура для data terminal equipment – прикінцеве обладнання даних:

1. Прикінцевий інструмент, який перетворює інформацію користувача в сигнали для пересилання або здійснює зворотнє перетворення прийнятого сигналу в інформацію користувача.

2. Функціональний блок станції даних, який є джерелом або стоком (приймачем) даних і забезпечує для даних функцію комунікаційного контролю відповідно до канального протоколу.

Примітка 1. Прикінцеве обладнання даних може бути окремою позицією обладнання або взаємосполученою підсистемою багатьох позицій обладнання, яка здійснює всі потрібні функції, необхідні для надання користувачу можливості комунікуватися.

Примітка 2. Користувач взаємодіє з DTE або DTE може бути користувачем. DTE взаємодіє з прикінцевим обладнанням кола даних (DCE).

DCE: Абревіатура для data circuit-terminating equipment – прикінцеве обладнання кола даних:

1. Станція даних, обладнання, яке здійснює функції перетворення та кодування сигналів на мережевих кінцях лінії між прикінцевим обладнанням даних (DTE) і лінією; може бути виділене або бути інтегральною частиною DTE або проміжного обладнання.

2. Інтерфейсне обладнання, яке може бути потрібне для зв’язку прикінцевого обладнання даних (DTE) із колом пересилання або каналом у DTE.

Теоретично кожен користувач може отримати безпосередній зв’язок пункт-пункт до всіх інших користувачів, що відоме як мережева топологія з повним сполученням, однак в дійсності така техніка непрактична і дорога, особливо при великій кількості користувачів або якщо користовачі розташовані далеко один від одного. Крім того, такий метод неефективний, бо більшість зв’язків у будь-який час не вживаються. В телекомунікаційних мережах уникають цих проблем, встановлюючи мережеві комутатори, взаємосполучені комунікаційними середовищами (провідними або оптоволоконними кабелями, радіохвилями), а до комутаторів під’єднуються користувачі.

Комутація:

q Управління сигналами або маршрутування сигналів у колах, які пересилають дані між певними пунктами мережі. Комутація може здійснюватися електронними, оптичними або електромеханічними пристроями.

Комутатор:

q У комунікаційних системах – це механічний, електромеханічний або електронний пристрій для здійснення, переривання або зміни сполучення в колах або серед кіл, який забезпечує перехід сполучення від одного кола до іншого.

Центр комутації:

q У комунікаційних системах – це обладнання, в якому комутатори використовуються для взаємосполучення комунікаційних кіл на основі комутації кіл, повідомлень або пакетів. Синонімами (в телефонії) є телефонна станція, комутаційне обладнання.

Отже, телекомунікаційна мережа – це система зв’язків (каналів), комутаторів і пристроїв управління, які керують їх операціями, з метою створення можливості пересилання даних та їх обміну між багатьма користувачами.

До специфічних функцій мереж відносяться:

q надійне наскрізне пересилання даних (від користувача до користувача);

q забезпечення фізичного інтерфейсу;

q забезпечення техніки доступу для ефективного розподілу ресурсів;

q забезпечення малої тривалості наскрізного пересилання даних;

q забезпечення придатних стратегій адресації, маршрутування та буферизації;

q забезпечення придатних стратегій управління потоками і перевантаженням в мережі;

q забезпечення функцій управління для підтримки розподілених застосувань.

Ідея поєднання комп’ютерів і засобів комунікації мала величезний вплив на розвиток комп’ютерних інформаційних та обчислювальних систем. Стара концепція комп’ютерного центру мала два основні недоліки: застосування одного великого комп’ютера, який здійснював усі завдання, і потреба наближення користувачів до комп’ютера, замість того, щоб наблизити комп’ютер до користувача. Ця концепція тепер замінена новою, в якій велика кількість окремих, але взаємоз’єднаних комп’ютерів виконують завдання користувачів. Такі системи мають назву комп’ютерних мереж. На сьогодні комп’ютерні мережі є одним із різновидів телекомунікаційних мереж, а загальною тенденцією є інтеграція мережевих технологій, раніше специфічних для окремих видів мереж.

Класифікація мереж

Загальні відомості

Телекомунікаційні мережі можуть бути класифіковані за рядом визначальних ознак. Найбільш поширені такі види класифікації.

· За географічним розташуванням:

· Локальна мережа (Local Area Network – LAN) – звичайно розташована межах будинку.

· Глобальна мережа (Wide Area Network – WAN) – охоплює географічний регіон (країну або континент).

· Метропольна мережа (Metropolitain Area Network – MAN) – застосовується для об’єднання мереж в місті в одну велику мережу.

· Internet – індивідуальні комп’ютери під’єднані до інших мереж у світі через публічну мережу(мережу загального користування).

· Intranet – індивідуальні комп’ютери під’єднані до інших мереж через приватну мережу.

· Віртуальна приватна мережа (Virtual Private Network – VPN) – індивідуальні комп’ютери під’єднані до інших мереж через сегмент публічної мережі.

· За структурою взаємозв’язків (топологією):

· Пункт-пункт (фізична або логічна).

· Кільце (фізичне або логічне).

· Шина (фізична).

· Широкомовна (логічна).

· Сітка (фізична або логічна).

· Комутована або з габами (фізична або логічна).

· За режимом комунікації:

· режим “пункт-пункт”: кожна пара вузлів має взаємозв’язок; цей зв’язок не використовується іншими вузлами;

· комутований режим: у мережі “пункт-пункт” необхідна кількість зв’язків зменшена за допомогою комутаторів;

· багатопунктовий (широкомовний) режим: спільний комунікаційний канал використовується всіма вузлами мережі.

· За швидкістю мережі:

· низькошвидкісна: швидкості від кбіт/с до Мбіт/с.

· високошвидкісна: швидкості від сотень Мбіт/с до Гбіт/с.

Нижче розглянені деякі особливості мереж відповідно до наведених класифікацій.

Локальні мережі

Локальна мережа (Local Area Network - LAN):

q Комунікаційна система даних, яка
(а) розміщена в просторово обмеженій області,
(б) має визначену групу користувачів,
(в) має визначену топологію і
(г) не є публічною комутованою телекомунікаційною мережею, однак може бути сполучена з нею.

Примітка 1. Локальні мережі звичайно обмежені до відносно невеликих просторів, таких як кімната, будинок, судно або літак.

Примітка 2. Взаємосполучення локальних мереж всередині обмеженого географічного простору (наприклад, всередині території університету) звичайно називають мережею кампусу.

Примітка 3. Локальні мережі не є суб’єктами правил для публічних телекомунікаційних мереж.

Отже, локальна мережа- цекомп’ютерна мережа, територіально обмежена до невеликого обшару розташування комп’ютерів (звичайно максимальна відстань між ними не перевищує декілька тисяч метрів). Однак локальні мережі не є простими у своїй будові, вони можуть об’єднувати сотні комп’ютерів і використовуватися тисячами людей. Мережеві технології LAN оперують із швидкостями від 10 Мб/с до декількох Гб/с. Опрацювання різних стандартів (протоколів) для мережевої взаємодії і для середовищ передавання даних створило можливості для поширення LAN у всьому світі, зокрема, для цілей бізнесу та освіти. LAN дозволяє користувачам спільний доступ до інформаційних та комп’ютерних ресурсів: засобів зберігання даних, програмного забезпечення, процесорів, периферійного обладнання, наприклад, до прінтерів, плоттерів.

Типова локальна мережа утворена комп’ютерами, картами мережевого інтерфейсу (Network Interface Card - NIC), які містяться всередині комп’ютерів, під’єднаних до мережі, кабельними системами і мережевим обладнанням, які сполучають ці комп’ютери, програмним забезпеченням протоколів (protocol software), яке здійснює переміщення даних від комп’ютера до комп’ютера, програмним інтерфейсом користувача (user interface software), яке дозволяє користувачу доступ до мережі, мережевою операційною системою (network operating system), яка надає послуги, необхідні користувачу для доступу до наявних ресурсів, програмним забезпеченням для управління мережею та програмним забезпеченням мережевих застосувань. Об’єднання двох або більшої кількості локальних комп’ютерних комунікаційних мереж в англомовній літературі часто називають інтернетом (internet - з малої літери!).

Спільні характеристики локальних мереж:

· максимальна відстань між вузлами не більше декількох кілометрів;

· типова швидкість пересилання даних до Гбіт/с;

· звичайно є власністю організацій.

Приклади поширених стандартів локальних мереж:

· Ethernet: стандарт IEEE 802.3;

· Token Bus: стандарт IEEE 802.4;

· Token Ring: стандарт IEEE 802.5;

· FDDI: стандарт ANSI X3T9.5.

Основні завдання локальних комп’ютерних мереж полягають у наступному.

Спільне використання ресурсів. Метою побудови мережі є створення кожному її користувачу можливості доступу до програмного забезпечення, інформаційних ресурсів та інших засобів мережі незалежно від місця фізичного розташування цих засобів і користувача, тобто спроба перебороти так звану “тиранію географії”. Багато застосувань мережі сконцентровані на можливостях використання централізованих інформаційних засобів і баз даних. Як приклад можна навести банківські системи, системи резервування квитків на транспорті, медичні та технічні діагностичні системи, системи дистанційного навчання тощо.

Підвищення надійності. Другою метою побудови мережі є досягнення високої надійності роботи систем, які опираються на комп’ютерні ресурси, внаслідок можливості використання альтернативних інформаційно-обчислювальних засобів. Аварія одного комп’ютера в мережі не приводить до серйозних проблем, оскільки існує можливість отримання необхідних послуг від інших комп’ютерів, увімкнених в мережу.

Економія коштів. Наступною метою побудови мережі є прагнення отримати необхідні інформаційні або обчислювальні послуги, витрачаючи на це менші кошти. Менші комп’ютери мають значно краще співвідношення між вартістю і параметрами, ніж один великий комп’ютер. Це привело до економічної доцільності побудови інформаційно-обчислювальних систем, які складаються з великої кількості достатньо потужних персональних комп’ютерів або робочих станцій, по одному на користувача, і отримують інформаційні або обчислювальні послуги від значно меншої кількості розподілених і спільно використовуваних серверів. Дуже суттєвим джерелом економії коштів є те, що у випадку застосування великої кількості малих комп’ютерів програмне забезпечення тиражується у великих масштабах, а це суттєво зменшує його ціну із розрахунку на одного користувача.

Використання комунікаційного середовища. Комп’ютерна мережа забезпечує існування потужного комунікаційного середовища, доступного для всіх користувачів. Це дозволяє, зокрема, організувати діяльність робочих груп, учасники яких можуть бути територіально розташовані довільно, алк можуть спільно працювати над тими самимим документами. При цьому будь-яка зміна, здійснена в документі одним з учасників групи, практично негайно стає доступною іншим учасникам цієї групи. Існують можливості для проведення телеконференцій, у тому числі з використанням відео, адсесного пересилання інформації за допомогою електронної пошти, організації електронних дошок оголошень, новин за інтересами, групових дискусій та інших можливостей оперативної комунікації між людьми, незалежно від відстані, яка їх розділяє. Необхідно, однак, відзначити економічну доцільність концентрації трафіку на відносно невеликих територіях, тобто у відносно малій системі високошвидкісних комунікаційних сполучень.

Віддалені обчислювальні послуги. Комп’ютерна мережа дозволяє виконувати задачі, пов’язані з виконанням складних обчислень, на віддалених потужних обчислювальних системах (наприклад, суперкомп’ютерах або розподілених обчилювальних системах) з можливістю постановки задачі та отримання результатів на робочій станції або персональному комп’ютері користувача у зручній для нього, як правило, графічній формі. Хоч великі процесори значно швидші від найпотужніших мікропроцесорів (щонайменше в 10 разів), однак їх вартість у тисячі разів перевищує вартість мікропроцесорів, тому проектанти розподілених обчислювальних систем об'днують багато мікропроцесорів між собою, щоб замінити ними великий процесор і тим самим зменшити кошти. Додатковою перевагою розподілених обчислювальних систем є значно вища надійність, бо аварія декількох мікропроцесорів у великій розподіленій обчислювальній системі тільки незначно впливає на її продуктивність, не позбавляючи при цьому жодного з користувачів доступу до обчислювальних послуг. Крім того, існує можливість адаптації продуктивності розподіленої обчислювальної системи до складності задачі через динамічне регулювання кількості процесорів, застосованих для вирішення даної задачі.