Захворювання слізного апарату.

Захворювання слізного апарату поділяються на захворювання слізної залози і слізних шляхів. У свою чергу вони поділяються на запальні і незапальні захворювання. Запалення слізної залози – дакріоденіт – виникає, як ускладнення загальних інфекційних хвороб (паротит, грип)

Клінічна картина: скарги на болючість і гіперемію у ділянці зовнішнього кута верхньої повіки.

Лікування: місцево призначають антибактеріальні краплі, сухе тепло, УВЧ. Всередину

- сульфаніламіди, антибіотики, протизапальні препарати та препарати кальцію.

Дакріоцистит – запалення слізного мішка. Виділяють дакріоцистит новонародженого. Причиною вродженого дакріоциститу є непрохідність носослізної протоки. У період внутрішньоутробного розвитку в носослізній протоці існує мембрана, яка до часу народження звичайно розсмоктується. Якщо мембрана не розсмокталася, сльоза не може попасти в ніс і тому застоюється у сльотному мішку. Застій сльози створює добрі умови для розвитку бактеріальної флори – виникає дакріоцистит новонароджених. Основним симптомом захворювання є виділення гною через нижню слізну крапку під час натискання у місці проекції слізного мішка.

Лікування. Необхідно відновити прохідність носослізної протоки. У немовляти спочатку проводять протягом 10 – 15 днів масаж у проекції слізного мішка. Якщо ви здоровлення не настало проводять промивання або зондування слізної протоки. Під час цих маніпуляцій призначають антибактеріальні краплі. У дорослих дакріоцистит виникає, як ускладнення захворювань повік, а також хронічного риніту, та гаймориту. Лікування хірургічне. Ускладнення дакріоциститу – флегмона слізного мішка.

Захворювання кон’юнктиви дуже поширені. До них належать запалення, дегенеративні захворювання і пухлини слизової оболонки ока. Частіше зустрічається кон’юнктивіт.

Кон’юнктивіт – це запалення слизової оболонки ока інфекційної, алергічної природи та обумовлені фізичними чинниками.

Загальна симптоматика кон’юнктивіта. Скарги – різь в очах,, печія, свербіж, а також почервоніння і закисання очей. При огляді спостерігають набряк і гіперемія кон’юнктиви, виділення слизово-гнійні, або гнійні.

Бактеріальні кон’юнктивіти. Збудники: стафілокок, стрептокок, пневмокок, менінгокок, паличка Коха – Уікса, дифтерійна паличка, гонокок. Для ідентифікації збудника беруть мазок з кон’юнктиви.

Лікування – загальне лікування призначається при специфічних інфекційних кон’юнктивітах. Здебільшого проводиться місцеве лікування: промивання кон’юнктивального мішка антисептиками, інстиляції розчинів антибіотиків та сульфаніламідів, закладання мазі. Важливим моментом є профілактика конюнктивіта. Хворого на кон’юнктивіт потрібно ізолювати, особливо у дитячих закладах. Профілактика дифтерійного кон’юнктивіта – своєчасне щеплення. Профілактика гонобленореї у новонароджених обов’язкова. Після туалету новонародженому в кон’юнктивальний мішок три рази закрапують 30% розчин сульфацилу натрію або свіжоприготовлений розчин пеніциліну, або закладають за повіку тетрациклінову мазь.

Вірусний кон’юнктивіт – аденовірусний, герметичний. Клініка – більш виражений набряк кон’юнктиви, зокрема слізного м’ясця, гіперемія. Виділення рідше і слизові.

Лікування проводиться противірусними препаратами.

Алергічний кон’юнктивіт виникає унаслідок гіперергічної сенсибілізації кон’юнктиви на антиген. Види: весняний к-т – має хронічний перебіг із сезонними загостреннями. Кон’юнктивіт за умови сінної лихоманки – алергійна реакція негайного типу. Виникає у пору цвітіння трав.

К – т, обумовлений медикаментами та косметикою. Виникає після тривалого вживання якихось медикаментів – антибіотики. Лікування – відмінити препарат, або перестати користуватися косметикою. Місцево – кортикостероїди, загально антигістамінні препарати і препарати кальцію.

Скрофульозний кератокон’юнктивіт – це токсикоз-алергічна реакція ока на туберкульозний процес в організмі. Скарги і клініка типові для алергічних кон’юнктивітів. Лікування разом із фтизіатром призначають специфічну терапію.

Захворювання рогівки Захворювання рогівки виявляються запаленнями (кератитом)

За і їх наслідками – помутнінням рогівки, дегенерацією, а також уродженими аномаліями рогової оболонки. Частіше зустрічається кератит.

Кератит – це запалення рогівки. Патологія рогівки часто зустрічається. За етіологією кератити поділяють на інфекційний (бактеріальний, вірусний, грибковий), токсико-алергічний і трофічний. За глибиною патологічного процесу кератит поділяють на поверхневий та глибокий. Причиною поверхневого кератиту в основному є екзогенні чинники: мікротравми, поширення інфекції з сусідніх тканин. Причини глибокого кератиту частіше є ендогенні фактори: загальні інфекційні захворювання, порушення іннервації, трофіки тощо.

Загальна симптоматика кератиту. Скарги – відчуття стороннього тіла в оці, сльозотеча, світлобоязнь і зниження гостроти зору.

Під час огляду спостерігають сльозотечу, світлобоязнь і блефароспазм. Навколо рогівки – перикорнеальна ін’єкція. Характерною ознакою кератиту є інфільтрат в рогівці. Інфільтрат – це запальне вогнище зі скупченням лімфоцитів, макрофагів, бактерій та продуктів їх розпаду.

Тривалий перебіг кератиту викликає васкуляризацію. Вона може бути поверхневою і глибокою. Поверхневі судини проростають з перелімбальної сітки. Вони звивисті, розгалужені і анастомозують між собою. Глибокі сосуди проростають із склери. Вони прямі, короткі, не анастомозують між собою і нагадують щіточку.

Лікування – кератитів повинно бути загальним і місцевим. Загальне включає в себе етіологічне, протизапальне, вітаміни, тканинні препарати, антигістамінні. При вірусних кератитах противірусні препарати. Місцево в каплях і мазях: протизапальні препарати, вітаміни, розсмоктуючи препарати. Корисними є методи фізіотерапевтичного лікування.

Наслідки кератиту. Кератит може ускладнитися виразкою рогівки, іритом. Запальні процеси або ушкодження рогівки залишають після себе помутніння або рубці. За інтенсивністю помутніння ділять на хмаркоподібні (нубекули), плямо подібні (макули) і більма (лейкоми).

Лікування: свіжі помутніння лікують консервативно, призначають розсмоктуючи краплі, мазі, електрофорез, ультразвук, іонофорез.

Грубі помутніння лікують хірургічним методом: кератопластика, кератопротезування. У розробці кератопластики велика заслуга відомого українського офтальмолога академіка В.П.Філатова.

Захворювання склери – це в основному її запалення. Запалення, як правило, ендогенного походження і виникає на тлі хронічних інфекційних захворювань (ревматизм, туберкульоз, сифіліс, фокальна інфекція) як токсично-алергічна реакція. Перебіг хвороби переважно хронічний з періодичними рецидивами.

Розрізняють поверхневе запалення склери – епісклерит, і глибоке – склерит.

Лікування – етіологічне. Місцево призначають кортикостероїди у краплях, мазях, с /к ін’єкціях.

 

Захворювання судинної оболонки – це здебільшого її запалення. Крім запальних процесів рідко зустрічаються пухлини, а також природжені аномалії судинної оболонки.

Найчастіше зустрічаються запалення судинної оболонки. Запалення райдужки – ірит, запалення війкового тіла і райдужки – іридоцикліт, запалення власної судинної оболонки – хоріоїдит або задній увеїт. Окремо видаляють запалення всіх внутрішніх оболонок – ендофталміт.

Запалення судинної оболонки часто ендогенного походження, але бувають як ускладнення важких кератитів. Велике значення у виникненні увїтів мають загальні гострі та хронічні процеси – туберкульоз, сифіліс, токсоплазмоз, ревматизм, а також фокальна інфекція: карієс зубів, хронічні тонзиліти, гайморити. Частою причиною захворювань стає алергізація судинної оболонки до бактеріальних токсинів і продуктів їх розпаду. Увеїти можуть виникати на тлі багатьох неінфекційних захворювань.

Іридоцикліт – це гостре запалення райдужки і війкового тіла. Скарги: гострий біль, що іррадіює у відповідну половину голови, почервоніння ока, затуманення зору.

Під час обстеження спостерігають змішану ін’єкціє ока, райдужка набрякла, зміненого кольору. Зіниця звужена. Преципітати на задній поверхні рогівки. Задні синехії. Болючість при пальпації ока.

Іридоцикліт треба диференціювати з іншими захворюваннями ока на початку захворювання з кон’юнктивітом, особливо важливо диференціювати з гострим нападом глаукоми.

Лікування. Потрібно виявити причину захворювання і ліквідувати її. Велике значення має загальна терапія: етіологічна, протизапальна, антигістамінні препарати, вітаміни, тканинні препарати.

Важливе значення має місцева терапія: протизапальні препарати, мідріатики, кортикостероїди (краплі, мазі, турунди, ін’єкції)

Фізіотерапевтичні процедури УВЧ, електрофорез, фонофорез. Використовують також відволікаючу терапію – гарячі ножні ванни, гірчичники, п’явки на скроню.

Ускладнення – зрощення і зарощення зіниці, вторинна глаукома.

 

 

 

Лекція № 3