Проаналізуйте законодавче визначення терміну «інформація».

Самостійні роботи

Студентки групи ПРв-11

Чумаченко М.В.

Р.

ТЕМА 1

Проаналізуйте законодавче визначення терміну «інформація».

 

Законодавче поняття категорії „інформація” наводиться у ст. 1 Закону України „Про інформацію” № 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 р. (надалі – Закон „Про інформацію”): документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

 

Це визначення не пристосовано до потреб права, оскільки має певні недоліки:

 

1) Закон визначає інформацію через категорію „відомості”. В такому випадку акцент робиться на те, що інформація є продуктом осмислення людиною фактів навколишнього оточуючого середовища, яке нею сприймається. Між тим, за такого підходу з поняття інформації виключається широкий спектр знань, що безпосередньо не пов’язані з описом навколишнього світу. Так, дуже важко включити до „відомостей” не тільки більшу частину літературних творів, а й нереалізовані на практиці винаходи (об’єкти патентних прав або секрети виробництва), інформацію про можливі шляхи розвитку ринку та способи ведення підприємницької діяльності тощо;

 

2) інформація в Законі визначається як відомості „про події та явища”. Слід зазначити, що навіть на перший погляд цей перелік не є повним. Так, у Законі Російської Федерації „Про інформацію, інформатизацію та захист інформації” інформація розуміється як відомості про осіб, предмети, факти, події, явища та процеси незалежно від форми їх представлення. Як бачимо, в російському законодавстві це питання врегульоване більш повно. Однак, це визначення, як і його український аналог, відображає більше публічно-правовий, а не приватно-правовий підхід, і до того ж не позбавлене юридичних недоліків. Серед останніх варто назвати вичерпність переліку об’єктів, відомості про які становлять інформацію, що в аспекті динамічного розвитку інформаційних відносин може обернутися суттєвими та невиправданими обмеженнями;

 

3) події та явища за волею законодавця повинні „відбуватися”; отже відомості про події чи явища, що відбувалися або відбудуться у майбутньому інформацією не вважаються;

 

4) відповідно до положень Закону, для визнання відомостей інформацією вони повинні бути „документовані або публічно оголошені”. Розглянемо детальніше це твердження.

 

По-перше, документ (лат. documentum – повчальний приклад; свідчення, доказ) – це матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання інформації, яка надає їй юридичної сили [1]. Документ повинен мати реквізити: назву, заголовок, адресата, текст, підпис, дату тощо. Саме реквізити надають документу юридичної значущості. Отже, якщо інформація не містить реквізитів документу і водночас зафіксована, наприклад, на папері, то це вже, згідно вимог законодавства, не інформація.

 

По-друге, що означає „публічно оголошені”? Яка кількість людей повинна бути для того, щоб можна було казати про публічність?

 

5) дане визначення абсолютно не узгоджене із дефініціями інших нормативно-правових актів. Так, у державному стандарті ГОСТ 16487-83 поняття „документ” визначено як засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини [1]. Таким чином, маємо ситуацію, за якої документ – це інформація про події та явища, а інформація – це відомості про події та явища. Якщо замінити слово „інформація” у роз’ясненні категорії документу на визначення інформації, надане у Законі „Про інформацію” – отримаємо непорозуміння;

 

6) на додаток до всього сказаного можна із впевненістю констатувати, що дане визначення не відображає усіх особливостей інформації як об’єкту цивільних прав. Воно побудоване без урахування методологічного правила, згідно з яким дефініцію явища не можна давати через категорію, яка сама не має чіткого та одноманітного розуміння, закріпленого в офіційному документі. Крім того, категорія „відомості” не є апріорною для права, себто такою, яка є настільки зрозумілою та відомою, що не потребує тлумачення.

 

Варто зазначити, що визначення інформації зафіксоване ще у декількох нормативно-правових актах.

 

Закон України „Про захист економічної конкуренції” № 2210-ІІІ від 11 січня 2001 року визначає інформацію як відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

 

 

Поняття інформації в якості відомостей, поданих у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб закріплене в Законі України „Про телекомунікації” № 1280-IV від 18 листопада 2003 року.

 

Визначення категорії „інформація” містить і Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16 січня 2003 року (надалі – ЦК України). Зокрема, ч. 1 ст. 200 ЦК України визначає інформацію як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Як бачимо, базовий акт цивільного права визначає інформацію аналогічно Закону „Про інформацію”, з тією лише різницею, що включає до інформації події та явища, які відбувалися або відбуваються, залишаючи, тим не менш, відомості про майбутнє поза своєю увагою.

 

Складіть таблицю видів інформації за законодавством України за схемою: вид інформації, нормативно – правовий акт, яким вона закріплюється, перелік, перелік відомостей, що складають цей вид інформації.

 

інформація про фізичну особу	Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конфіденційна інформація про особу без її згоди не може збиратися, зберігатися, використовуватися та поширюватись, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
інформація довідково-енциклопедичного характеру	Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про інформацію» основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.
інформація про стан довкілля	Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про інформацію» 1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про: -стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими; -фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми); -стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля; -інші відомості та/або дані. 2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Інформація про товар (роботу, послугу)	Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про інформацію» 1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги). 2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. 3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Науково-технічна інформація	Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про інформацію»1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. 2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається Законом України "Про науково-технічну інформацію" (3322-12), іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
Податкова інформація	Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про інформацію»1. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (2755-17). 2. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами.
Правова інформація	Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про інформацію» 1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. 2. Джерелами правової інформації є Конституція України (254к/96-ВР), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. 3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
Статистична інформація	Відповідно до ст.. 18 Закону України «Про інформацію»1. Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. 2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню. 3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом. 4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику" (2614-12), іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Соціологічна інформація	Відповідно до ст.. 19 Закону України «Про інформацію»1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо. 2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
інші види інформації.

 

 

ТЕМА 2

 

Тема 3

ПЕРЕЛІК

Режим професійної таємниці.

Професійна таємниця – це матеріали, документи, інші відомості, якими користується особа в процесі та у зв’язку з виконанням своїх професійних обов’язків, які забороняється розголошувати у будь-якій формі. В правовій науці виділені певні критерії, за якими інформація може бути віднесена до професійної таємниці. По-перше, така інформація довірена або стала відомою особі виключно через виконання нею своїх професійних обов’язків. По-друге, особа, якій довірено інформацію, не перебуває на державній або муніципальній службі. По-третє, заборону на поширення довіреної або такої, що стала відомою, інформації, яка може зашкодити правам або законним інтересам довірителя, встановлено законом. По-четверте, інформація не належить до відомостей, що становлять державну або комерційну таємницю

 

 

ЗАПИТ

ТЕМА 4

Види реклами.

Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

Реклама – будь-яка оплачена конкретною особою форма комунікацій, призначена для просування товарів, послуг чи ідей. Хоч деякі види реклами (наприклад, пряме поштове розсилання) орієнтовані на конкретного індивідуума, усе-таки більшість рекламних послань призначені для великих груп населення, і поширюються такими засобами масової інформації, як радіо, телебачення, газети й журнали.

 

Реклама – це розповсюджувана в будь-якій знеособленій формі, за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичну чи юридичну особу, товари, ідеї й починання (рекламна інформація), що призначена для невизначеного чи визначеного кола осіб, відкрито виходить і оплачується рекламодавцем і покликана формувати чи підтримувати інтерес до фізичних, юридичних осіб, ідей і починань і сприяти реалізації товарів, ідей, починань.

 

Функції реклами:

економічна; просвітницька;виховна;політична;соціальна;естетична.

 

Таблиця 8.

Види

Засіб реклами	Рекламна аудиторія	Рекламодавець	Переваги	Недоліки
Щоденні газети	Широка аудиторія, індивідуальні споживачі	Роздрібна торгівля; роздрібна торгівля, розташована у визначеній місцевості; сфера обслуговування	Своєчасність; велике охоплення місцевого ринку; високий ступінь сприйняття; визначеність за місцем розташування	Короткочасність (незначна кількість вторинних читачів); невибіркова аудиторія; низька якість відтворення рекламного повідомлення; обмежене коло читачів
Журнали	Широка аудиторія індивідуальних споживачів; посередницькі організації; ті чи інші фахівці	Роздрібна торгівля; виробники товарів широкого вжитку; виробники товарів і послуг для фахівців	Висока якість відтворення реклами; значна кількість вторинних читачів; висока вибірковість аудиторії	Висока вартість розміщення реклами; тривалий часовий розрив між подачею рекламної інформації та її появою в журналі
Телефонні довідники	Широка аудиторія, яка проживає на визначеній території	Роздрібна торгівля; сфера обслуговування	Близькість рекламодавця до споживача	Низький ступінь впливу на потенційного споживача
Поштова реклама	Аудиторія, що за складом і кількістю контролюється рекламодавцем	Роздрібна торгівля; сфера обслуговування; виробники товарів широкого вжитку і промислового призначення	Персональне звертання до аудиторії; своєчасність; можливість передати більш повну інформацію про даний товар чи послуги; ефективна для нового бізнесу, що розвивається	Високі витрати на 1000 рекламних контактів
Радіо	Аудиторія, що знаходиться в зоні роботи радіостанції	Роздрібна торгівля; сфера обслуговування; суспільні й політичні організації	Масовість; високе демографічне охоплення; невисока вартість	Невисокий ступінь вибірковості; представлено тільки звуковими засобами; невисокий ступінь залучення уваги
Телебачення	Широка аудиторія	Роздрібна торгівля; сфера обслуговування; суспільні й політичні організації; виробники товарів широкого вжитку	Широта охоплення; високий ступінь залучення уваги; висока якість відтворення рекламного звертання з використанням зображення, звуку, руху	Висока вартість виробництва й розміщення реклами; короткочасність рекламного контакту; невисока вибірковість аудиторії; насиченість рекламою

 

 

ТЕМА 5

Види інформаційної безпеки.

Інформацíйна безпéка (англ. Information Security) — стан інформації, в якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації.

 

 

Самостійні роботи

Студентки групи ПРв-11

Чумаченко М.В.

Р.

ТЕМА 1

Проаналізуйте законодавче визначення терміну «інформація».

 

Законодавче поняття категорії „інформація” наводиться у ст. 1 Закону України „Про інформацію” № 2657-ХІІ від 2 жовтня 1992 р. (надалі – Закон „Про інформацію”): документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

 

Це визначення не пристосовано до потреб права, оскільки має певні недоліки:

 

1) Закон визначає інформацію через категорію „відомості”. В такому випадку акцент робиться на те, що інформація є продуктом осмислення людиною фактів навколишнього оточуючого середовища, яке нею сприймається. Між тим, за такого підходу з поняття інформації виключається широкий спектр знань, що безпосередньо не пов’язані з описом навколишнього світу. Так, дуже важко включити до „відомостей” не тільки більшу частину літературних творів, а й нереалізовані на практиці винаходи (об’єкти патентних прав або секрети виробництва), інформацію про можливі шляхи розвитку ринку та способи ведення підприємницької діяльності тощо;

 

2) інформація в Законі визначається як відомості „про події та явища”. Слід зазначити, що навіть на перший погляд цей перелік не є повним. Так, у Законі Російської Федерації „Про інформацію, інформатизацію та захист інформації” інформація розуміється як відомості про осіб, предмети, факти, події, явища та процеси незалежно від форми їх представлення. Як бачимо, в російському законодавстві це питання врегульоване більш повно. Однак, це визначення, як і його український аналог, відображає більше публічно-правовий, а не приватно-правовий підхід, і до того ж не позбавлене юридичних недоліків. Серед останніх варто назвати вичерпність переліку об’єктів, відомості про які становлять інформацію, що в аспекті динамічного розвитку інформаційних відносин може обернутися суттєвими та невиправданими обмеженнями;

 

3) події та явища за волею законодавця повинні „відбуватися”; отже відомості про події чи явища, що відбувалися або відбудуться у майбутньому інформацією не вважаються;

 

4) відповідно до положень Закону, для визнання відомостей інформацією вони повинні бути „документовані або публічно оголошені”. Розглянемо детальніше це твердження.

 

По-перше, документ (лат. documentum – повчальний приклад; свідчення, доказ) – це матеріальна форма відображення, поширення, використання і зберігання інформації, яка надає їй юридичної сили [1]. Документ повинен мати реквізити: назву, заголовок, адресата, текст, підпис, дату тощо. Саме реквізити надають документу юридичної значущості. Отже, якщо інформація не містить реквізитів документу і водночас зафіксована, наприклад, на папері, то це вже, згідно вимог законодавства, не інформація.

 

По-друге, що означає „публічно оголошені”? Яка кількість людей повинна бути для того, щоб можна було казати про публічність?

 

5) дане визначення абсолютно не узгоджене із дефініціями інших нормативно-правових актів. Так, у державному стандарті ГОСТ 16487-83 поняття „документ” визначено як засіб закріплення різним способом на спеціальному матеріалі інформації про факти, події, явища об’єктивної дійсності і розумової діяльності людини [1]. Таким чином, маємо ситуацію, за якої документ – це інформація про події та явища, а інформація – це відомості про події та явища. Якщо замінити слово „інформація” у роз’ясненні категорії документу на визначення інформації, надане у Законі „Про інформацію” – отримаємо непорозуміння;

 

6) на додаток до всього сказаного можна із впевненістю констатувати, що дане визначення не відображає усіх особливостей інформації як об’єкту цивільних прав. Воно побудоване без урахування методологічного правила, згідно з яким дефініцію явища не можна давати через категорію, яка сама не має чіткого та одноманітного розуміння, закріпленого в офіційному документі. Крім того, категорія „відомості” не є апріорною для права, себто такою, яка є настільки зрозумілою та відомою, що не потребує тлумачення.

 

Варто зазначити, що визначення інформації зафіксоване ще у декількох нормативно-правових актах.

 

Закон України „Про захист економічної конкуренції” № 2210-ІІІ від 11 січня 2001 року визначає інформацію як відомості в будь-якій формі й вигляді та збережені на будь-яких носіях (у тому числі листування, книги, помітки, ілюстрації (карти, діаграми, органіграми, малюнки, схеми тощо), фотографії, голограми, кіно-, відео-, мікрофільми, звукові записи, бази даних комп'ютерних систем або повне чи часткове відтворення їх елементів), пояснення осіб та будь-які інші публічно оголошені чи документовані відомості.

 

 

Поняття інформації в якості відомостей, поданих у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб закріплене в Законі України „Про телекомунікації” № 1280-IV від 18 листопада 2003 року.

 

Визначення категорії „інформація” містить і Цивільний кодекс України № 435-ІV від 16 січня 2003 року (надалі – ЦК України). Зокрема, ч. 1 ст. 200 ЦК України визначає інформацію як документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Як бачимо, базовий акт цивільного права визначає інформацію аналогічно Закону „Про інформацію”, з тією лише різницею, що включає до інформації події та явища, які відбувалися або відбуваються, залишаючи, тим не менш, відомості про майбутнє поза своєю увагою.

 

Складіть таблицю видів інформації за законодавством України за схемою: вид інформації, нормативно – правовий акт, яким вона закріплюється, перелік, перелік відомостей, що складають цей вид інформації.

 

інформація про фізичну особу	Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження. Конфіденційна інформація про особу без її згоди не може збиратися, зберігатися, використовуватися та поширюватись, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.
інформація довідково-енциклопедичного характеру	Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про інформацію» основними джерелами цієї інформації є: енциклопедії, словники, довідники, рекламні повідомлення та оголошення, путівники, картографічні матеріали тощо, а також довідки, що даються уповноваженими на те державними органами та органами місцевого самоврядування, об'єднаннями громадян, організаціями, їх працівниками та автоматизованими інформаційними системами.
інформація про стан довкілля	Відповідно до ст.. 13 Закону України «Про інформацію» 1. Інформація про стан довкілля (екологічна інформація) - відомості та/або дані про: -стан складових довкілля та його компоненти, включаючи генетично модифіковані організми, та взаємодію між цими складовими; -фактори, що впливають або можуть впливати на складові довкілля (речовини, енергія, шум і випромінювання, а також діяльність або заходи, включаючи адміністративні, угоди в галузі навколишнього природного середовища, політику, законодавство, плани і програми); -стан здоров'я та безпеки людей, умови життя людей, стан об'єктів культури і споруд тією мірою, якою на них впливає або може вплинути стан складових довкілля; -інші відомості та/або дані. 2. Правовий режим інформації про стан довкілля (екологічної інформації) визначається законами України та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Інформація про стан довкілля, крім інформації про місце розташування військових об'єктів, не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом.
Інформація про товар (роботу, послугу)	Відповідно до ст.. 14 Закону України «Про інформацію» 1. Інформація про товар (роботу, послугу) - відомості та/або дані, які розкривають кількісні, якісні та інші характеристики товару (роботи, послуги). 2. Інформація про вплив товару (роботи, послуги) на життя та здоров'я людини не може бути віднесена до інформації з обмеженим доступом. 3. Правовий режим інформації про товар (роботу, послугу) визначається законами України про захист прав споживачів, про рекламу, іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Науково-технічна інформація	Відповідно до ст.. 15 Закону України «Про інформацію»1. Науково-технічна інформація - будь-які відомості та/або дані про вітчизняні та зарубіжні досягнення науки, техніки і виробництва, одержані в ході науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. 2. Правовий режим науково-технічної інформації визначається Законом України "Про науково-технічну інформацію" (3322-12), іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. 3. Науково-технічна інформація є відкритою за режимом доступу, якщо інше не встановлено законами України.
Податкова інформація	Відповідно до ст.. 16 Закону України «Про інформацію»1. Податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України (2755-17). 2. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України (2755-17) та іншими законами.
Правова інформація	Відповідно до ст.. 17 Закону України «Про інформацію» 1. Правова інформація - будь-які відомості про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо. 2. Джерелами правової інформації є Конституція України (254к/96-ВР), інші законодавчі і підзаконні нормативно-правові акти, міжнародні договори та угоди, норми і принципи міжнародного права, а також ненормативні правові акти, повідомлення засобів масової інформації, публічні виступи, інші джерела інформації з правових питань. 3. З метою забезпечення доступу до законодавчих та інших нормативних актів фізичним та юридичним особам держава забезпечує офіційне видання цих актів масовими тиражами у найкоротші строки після їх прийняття.
Статистична інформація	Відповідно до ст.. 18 Закону України «Про інформацію»1. Статистична інформація - документована інформація, що дає кількісну характеристику масових явищ та процесів, які відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя суспільства. 2. Офіційна державна статистична інформація підлягає систематичному оприлюдненню. 3. Держава гарантує суб'єктам інформаційних відносин відкритий доступ до офіційної державної статистичної інформації, за винятком інформації, доступ до якої обмежений згідно із законом. 4. Правовий режим державної статистичної інформації визначається Законом України "Про державну статистику" (2614-12), іншими законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Соціологічна інформація	Відповідно до ст.. 19 Закону України «Про інформацію»1. Соціологічна інформація - будь-які документовані відомості про ставлення до окремих осіб, подій, явищ, процесів, фактів тощо. 2. Правовий режим соціологічної інформації визначається законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
інші види інформації.