Розподіл аргументів між промовцями

Промовці 1 Уряду можуть розподілити аргументи між собою. Бажано, щоб другий промовець 1 Уряду мав „у запасі” 1-2 нових аргументи. Однак, висунення таких аргументів повинно бути проанонсоване першим промовцем 1 Уряду.

 

Лінія аргументації при дебатуванні інтерпретації, яка не є „моральним та практичним імперативом”

Як вже відзначалося вище, інтерпретація Першого Уряду може бути побудована і не у вигляді „морального та практичного імперативу”. У таких ситуаціях, залежно від особливостей їй побудови, Лінія Аргументації Уряду може бути спрямована на доведення оцінки певного явища, доведення існування певного явища або співвідношення між певними явищами. У подібних ситуаціях Лінія Аргументації будується шляхом підбору аргументів, які доводять інтерпретацію.

Яка роль Лінії Аргументації в Британському форматі Парламентських дебатів?

Лінія Аргументації – це основна частина кейсу Першого Уряду. Її викладення повинна займати 5-6 хвилин промови першого промовця з Лінії Уряду. Дебатування повинна відбуватися навколо Лінії Аргументації Уряду. Опозиція повинна їй опонувати, а Другий Уряд – розширювати.

СТРАТЕГІЇ ПЕРШОЇ ТА ДРУГОЇ ОПОЗИЦІЙ

Завдання Опозиції полягає в тому, щоб створити т.зв. зіткнення в грі. Опозиція повинна будувати гру таким чином, щоб суперечність між її позицією та позицією Уряду була очевидною.

„Ієрархія” стратегій Опозиції (від найсильнішої до найслабшої):

І. „Статус-кво” – сутність даної стратегії полягає в тому, що Опозиція намагається довести доцільність „не-вчинення” дії, яку пропонує Уряд, порівнюючи систему, яка буде утворена внаслідок вчинення дії Уряду, та систему, що існує на момент її вчинення, і доводячи, що існуюча система (статус-кво) не потребує змін, оскільки а) жодної проблеми (негативних явищ, які слід усунути) в існуючій системі не існує, б) проблема (негативні явища) вирішиться сама по собі, в) проблема вже вирішується, а Уряд не пропонує нічого нового.

ІІ. „Шкідливі наслідки” – використовуючи дану стратегію, Опозиція демонструє, що реалізація пропозиції Уряду призведе до негативних наслідків. Чим більше таких наслідків назбирає Опозиція, тим гірше для Уряду.

ІІІ. „Тотальне руйнування” – дана стратегія є простішою за дві попередні і полягає в руйнуванні („атаках”) аргументів Уряду. Вона вимагає від Опозиції двох речей – уваги і дуже критичного мислення. Конкретними проявами цієї стратегії є:

А) виявлення логічних суперечностей в Моделі та Лінії Аргументації;

Б) „Уряд використовує хибні докази (факти, статистику і т.д.)”;

В) „Уряд робить хибні висновки, виходячи з наданих доказів”;

Г) „Твердження А не зумовлює твердження Б”...

„Не підтверджено”, „не доведено”, „не випливає” – у цьому суть тотального руйнування.

ІV. „Атака на модель” – дана стратегія є дуже популярною в Україні. Вона полягає в звинуваченні Уряду в тому, що він сформулював нечіткий механізм. Будьте обережні, використовуючи цю стратегію!!! Модель у британському форматі не повинна бути надмірно конкретною і деталізованою. У британському форматі Уряд доводить, що потрібно бомбити Ірак, а не те, що 5 ескадрилья повинна завдати по Багдаду удар через 15 хвилин після 17-ої. Тому у 80% випадків претензії до моделі Уряду будуть необґрунтованими. Для того, щоб не потрапити у пастку „не-створення” зіткнення з позицією Уряду, обов’язково поєднуйте її з іншими стратегіями.

Чому перші дві стратегії є більш сильними за дві останні?

Вони вимагають від Опозиції не лише вміння доскіпуватися до Уряду, але й вміння будувати свою конструктивну позицію. Вони доводять тезу „Непотрібно реалізовувати пропозицію Уряду”, а не ставлять під сумнів доведення самої пропозиції.

 

Як атакувати позицію Уряду, якщо інтерпретація не є „практичним та моральним імперативом”?

Залежно від того, що доводить Уряд, Опозиція має спробувати довести протилежну оцінку іншого явища; відсутність певної події; відсутність зв’язку між подіями. Звичайно, свої конструктивні аргументи Опозиція може поєднувати з руйнівними атаками на аргументи Уряду.

 

Що має робити Друга Опозиція?

Ключове завдання Другої Опозиції – відбиття розширення, яке буде надано Другим Урядом. Оскільки Другий Уряд розширює кейс Першого Уряду, Друга Опозиція може атакувати кейс Першого Уряду. Це особливо актуально, коли Перша Опозиція є слабкою. Друга Опозиція не повинна просто дублювати ідеї Першої Опозиції.

ДРУГИЙ УРЯД ТА „ПОЗИТИВНЕ РОЗШИРЕННЯ”

 

Ключовим завданням Другого Уряду є розширення позиції (кейсу) Першого Уряду. У дебатах це називається „позитивне розширення”. Другий Уряд не може просто дублювати ідеї Першого Уряду.

 

Що не може робити Другий Уряд?

А) підтримувати іншу інтерпретацію, аніж та, яку висунув Перший Уряд (окрім випадку, коли Перша Опозиція замінила інтерпретацію Першого Уряду);

Б) редагувати (вилучати певні положення) та доповнювати модель Першого Уряду, оскільки, роблячи це, Другий Уряд тим самим непрямо порушує заборону А;

В) висувати аргументи, які суперечать позиції Першого Уряду.

 

Як зробити позитивне розширення (стратегії від найсильнішої до найслабшої)?

А) найпростіший та найбільш надійний спосіб – доповнити Лінію Аргументації Першого Уряду новими аргументами (як правило, Перший Уряд обмежується аргументами, які відносяться до Блоків 1 та 2, тож Другий Уряд може без зайвих хвилювань доповнити аргументацію Блоками 3 та 4);

Б) більш складний, але більше естетичний, з точки зору дебатної техніки, прийом – стратегія „розширення/звуження”.

Наприклад: Перший Уряд стверджує, що потрібно заборонити продаж алкогольних напоїв після 20.00. Другий Уряд може сказати: а) ми погоджуємось зі сказаним Першим Урядом і вважаємо, що особливо виправданою ця заборона є для неповнолітніх осіб, тому що...(аргумент 1,2,3...) (звуження); б) ми погоджуємось зі сказаним Першим Урядом і вважаємо, що заборона продавати спиртні напої після 20.00 є виправданою, оскільки будь-яка заборона продавати спиртні напої є виправданою, тому що...(аргумент 1,2,3...) (розширення).

Таким чином, Другий Уряд у першому випадку представив власну Лінію Аргументацію, яка є проявом Лінії Аргументації Першого Уряду, а в другому випадку – Лінію Аргументації, проявом якої є Лінія Аргументації Першого Уряду. Доводячи будь-який з цих кейсів, Другий Уряд доводить кейс Першого Уряду.

Важливо!!! Використовуючи стратегію „розширення/звуження”, Другий Уряд повинен уникати фраз типу: „погоджуємось зі сказаним Першим Урядом і пропонуємо встановити цю заборону для неповнолітніх осіб” або „ми погоджуємось зі сказаним Першим Урядом і пропонуємо взагалі заборонити продаж спиртних напоїв”. Другий Уряд повинен чітко бачити межу, яка відокремлює стратегію „розширення/звуження” від зміни інтерпретації Першого Уряду. Це не просто гра слів. Від цих слів залежить місце Другого Уряду в раунді.

В) якщо Перший Уряд слабко реагував на атаки Першої Опозиції, Другий Уряд може більш аргументовано відповісти на ці атаки. Стратегія „порятунок Першого Уряду” вважається позитивним розширенням.

Г) Другий Уряд може доповнити позицію Першого Уряду новими доказами (фактами, статистикою). Однак, це досить слабка стратегія розширення кейсу Першого Уряду. Її слід поєднувати з іншими стратегіями.

Д) „Уточнення моделі” – стратегія на межі фолу. Другий Уряд може уточнити окремі положення моделі Першого Уряду (напр., 1 Уряд пропонує створити новий державний орган, 2 Уряд уточнює, що до складу органу входитимуть 10 осіб; 1 Уряд пропонує дозволити громадянам зберігати вдома зброю, 2 Уряд уточнює – в спеціально обладнаних місцях). Інколи Перший Уряд не може чітко сформулювати свою модель, що негативно позначається на першому раунді дебатів, тому Другий Уряд має моральне право внести в неї уточнення (щоправда значення уточнення як позитивного розширення буде дорівнювати нулю, якщо Перша Опозиція використала нечіткість моделі як контраргумент проти кейсу Уряду). Важливо, щоб конкретизація не перетворилась на заборонені редагування та доповнення моделі!!!

ОБОВ’ЯЗКИ ГРАВЦІВ