Поводження патрульних міліціонерів з громадянами

 

140. Тактична зрілість, грамотність дій міліціонера в різних ситуаціях, які дозволяють йому успішно вирішувати питання охорони громадського порядку і боротьби з злочинністю значною мірою визначаються його вмінням правильно будувати свої взаємовідносини з громадянами. У взаємовідносинах з громадянами міліціонери повинні виявляти високу культуру і такт.

 

Порядок звернення патрульного (постового)

Міліціонера до громадян

141. Патрульний (постовий) повинен звертатися до громадян з повагою на "Ви", свої вимоги і зауваження викладати в переконливій формі. При зверненні до громадянина він повинен привітатися з ним, після чого приклавши руку до головного убору, назвати йому своє прізвище, звання та пред'явити на його вимогу службове посвідчення і повідомити мету звернення. Якщо до патрульного (постового) звертаються громадяни, він також зобов'язаний прикладати руку до головного убору, уважно вислухати і вжити заходів за їхніми заявами, а в необхідних випадках пояснити, куди слід звертатись для вирішення поставленого питання.

142. На вимогу народних депутатів, посадових осіб і громадян патрульний (постовий) зобов'язаний назвати своє прізвище, місце роботи і пред'явити службове посвідчення.

143. В поводженні з громадянами недопустимі:

а) зверхній тон, грубість, зарозумілість;

б) іронічне або неввічливе викладення зауважень;

в) вирази або репліки, які ображають людську гідність;

г) погрози, повчання і несправедливі докори;

д) пред'явлення незаслужених звинувачень;

е) погрозливі чи ображаючі жести або знаки.

144. У розмові з громадянами працівники міліції повинні виявляти спокій, витримку і розсудливість. Вони не повинні відповідати грубістю на грубість і у своїх діях керуватися особистими неприязними почуттями.

Коли порушник на зроблені йому зауваження реагує збуджено, необхідно дати йому час заспокоїтись і попросити пояснення з приводу його невірних дій. Роз'яснити неправомірність його поведінки з посиланням на відповідні закони, постанови та інші нормативні акти. Тільки після цього може бути прийнято рішення про складання протоколу, накладення штрафу на місці, доставляння порушника у міліцію або можливість обмежитись зауваженням.

Зауваження правопорушникам, які мають при собі дітей, по можливості, робиться так, щоб діти цього не чули.

145. Міліціонери не повинні втручатися у суперечки особистого (домашнього) характеру, за винятком випадків, коли є безпосередня небезпека для життя і здоров'я громадян, допускається порушення громадського порядку або хто-небудь потребує допомоги міліції.

146. З підлітками патрульно-постові наряди повинні поводитися також ввічливо, як і з дорослими. Зауваження дітям робляться з урахуванням їх психології і рівня розвитку.

147. З документами, що перевіряються у громадян, необхідно поводитися акуратно, не робити на них або в них будь-яких поміток. Якщо у документ вкладені гроші, записка і т.ін., необхідно запропонувати власнику самому вилучити з нього вказані предмети.

148. Особи, які мають документи з явними ознаками підробки або неправомірно володіють ними, доставляються у міліцію.

 

Розділ VII

Несення патрульно-постової служби

Порядок несення служби нарядами

149. Працівник міліції, який заступає на службу, повинен знати:

а) поставлене завдання;

б) оперативні обставини особливості маршруту (поста);

в) розміщення найближчих нарядів міліції, військових нарядів та об'єднань громадян;

г) порядок підтримання зв'язку з черговими, іншими нарядами;

д) прикмети розшукуваних злочинців, викрадених речей та автомототранспорту;

е) місця можливого вчинення правопорушень, появи злочинців, інших правопорушників;

є) осіб, які перебувають під адміністративним наглядом міліції, і встановлені для них обмеження;

ж) місцезнаходження в районі поста (маршруту) відділення зв'язку, банківських установ та інших сховищ цінностей;

з) розміщені в районі маршруту (поста) парки, сквери, стадіони, їдальні, кафе, пивні бари, ресторани, дискотеки, кінотеатри, готелі, ринки, вокзали, пристані, дитячі заклади та інші місця масового відпочинку громадян;

и) місця компактного проживання або перебування іноземних громадян та осіб без громадянства;

і) час початку та закінчення роботи розміщених у районі великих промислових підприємств та установ, транспорту, а також режим роботи торговельних та видовищних закладів і час їх інкасації;

й) місцезнаходження органів державної влади і управління, правоохоронних органів, пожежної охорони, установ, підприємств, штабів народних дружин, найближчих лікарень, поліклінік, аптек, місць збереження наркотичних речовин, а також розташування приладів охоронно-пожежної сигналізації;

к) трамвайні, автобусні і тролейбусні маршрути та їх найближчі зупинки, станції метро, стоянки автомобілів і таксі в зоні маршруту (поста);

л) прилеглі до маршруту (поста) вулиці, провулки, площі, прохідні двори та інші шляхи найкоротшого руху на випадок переслідування злочинців.

КПК України від 13.04.2012

Затримання особи без ухвали слідчого судді, суду

Стаття 208. Затримання уповноваженою службовою особою

1. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках:

1) якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення;

2) якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.

Особливості затримання окремої категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу.

2. Уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виключно у випадку, якщо підозрюваний не виконав обов’язки, покладені на нього при обранні запобіжного заходу, або не виконав у встановленому порядку вимог щодо внесення коштів як застави та надання документа, що це підтверджує.

3. Уповноважена службова особа, слідчий, прокурор може здійснити обшук затриманої особи з дотриманням правил, передбачених частиною сьомою статті 223 і статтею 236 цього Кодексу.

4. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз’яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положень статті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.

5. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених статтею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень статті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов’язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

6. Затримання співробітника кадрового складу розвідувального органу України при виконанні ним своїх службових обов’язків і пов’язані з цим особистий обшук та огляд його речей застосовуються тільки в присутності офіційних представників цього органу.

 

КК України від 05.04.2001

Р о з д і л VIII