Наймана праця і заробітна плата. Форми, системи і функції заробітної плати

 

Заробітна плата – одна з найскладніших економічних категорій. Вся проблема в тому, що підприємець, виплачувавши робітнику заробітну плату – еквівалент вартості його необхідного продукту, залишає у себе вартість додаткового продукту, або додаткову вартість.

Робітник, наймаючись, продає свою робочу силу – сукупність фізичних і духовних здібностей, якими володіє його організм і які пускаються їм в хід всякий раз, коли він проводить які-небудь матеріальні блага або послуги. Насправді робочий продає підприємцю свою робочу силу, а зовсім не працю. Праця як доцільну діяльність людини, як процес взаємодії людини і природи взагалі не можна продати. Жива праця, будучи джерелом вартості, не є товаром і сама вартості не має. В марксистській літературі вартість товару робоча сила розглядається у зв'язку з розподілом робочого дня на необхідний і додатковий робочий час. Вартість робочої сили створюється працівником в необхідний робочий час. За додатковий робочий час створюється додаткова вартість, яка привласнюється власником засобів виробництва (капіталістом).

Нескладно підрахувати, що якби капіталіст повністю оплачував працю робітника, то при пануючому на ринку еквівалентному обміні прибутку б він не отримав. На практиці складається так, що заробітна плата є ціна праці, за якою стоїть ціна або вартість робочої сили, визначувана ціною або вартістю засобів існування людини. Привласнення додаткової вартості, як неоплаченої праці працівника, означає експлуатацію, ступінь якої посилюється у міру розвитку капіталізму. Експлуатація – це привласнення чужої, неоплаченої праці капіталістом.

Оскільки заробітна плата на поверхні капіталістичних відносин виступає як плата за працю, Маркс назвав її перетвореною формою вартості і ціни товару робоча сила.

Таким чином, заробітна плата – це економічна категорія, регулююча взаємостосунки наймача і найманого працівника в умовах ринку, рівень якої забезпечує задоволення життєвих потреб працівника і залежить від кінцевих результатів праці. Джерелом заробітної плати є праця працівника.

Заробітна плата виконує такі основні функції:

- відтворювальну (забезпечення розширеного відтворювання якісної робочої сили найманого робітника і членів його сім'ї);

- стимулюючу (заробітна платня, її форми і системи повинна стимулювати високоефективну працю);

- розподільну (стимулювання притока робочої сили в одні галузі і її відтоку з інших);

- соціальну (сприяє досягненню певної соціальної справедливості). В цих функціях єство заробітної платні розкривається комплексно.

За сприятливих соціально-економічних умов заробітна плата може забезпечити тільки відтворювання товару робоча сила нормальної якості, а не належний рівень розвитку особи.

Існує дві основні форми заробітної платні: почасова і відрядна.

Погодинна заробітна плата – оплата праці залежно від тривалості відпрацьованого часу. Це найприродніша форма оплати працівника, бо в основі заробітної плати лежить ціна праці, а природна міра останнього – час.

Для визначення рівня оплати робочої сили визначають почасову ставку заробітної плати, яка називається «ціна праці».

 

(6.9)

 

Почасова оплата праці як різновид почасової використовується для збільшення тривалості робочого дня. Під час економічної кризи підприємці скорочують робочий час з одночасним зменшенням почасової заробітної плати нижче вартості робочої сили.

Відрядна (поштучна) заробітна плата – оплата вартості і ціни товару робочої сили залежно від розмірів виробітку за одну одиницю часу. Вона є перетвореною формою почасової заробітної плати. Витрати робочої сили згідно цій формі заробітної плати вимірюються кількістю і якістю проведеної продукції. Дана форма використовується для підвищення інтенсивності праці, скорочення витрат на спостереження за працівниками, посилення конкуренції серед працівників.

В сучасній економічній системі використовують такі системи заробітної плати: тарифну, преміальну, колективну. Їх вибір залежить від трьох основних чинників:

- ступені контролю працівником кількості і якості проведеної продукції;

- ретельності, з якою продукція може бути врахований;

- рівня витрат, пов'язаних з введенням певної системи оплати.

Тарифна система заробітної плати залежить від безперебійної роботи устаткування, складності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою. Тарифні системи оплати і посадові оклади працівників, що служать і інженерно-технічних, розробляють на основі оцінки різних трудових характеристик. Найбільш широко при цьому використовують систему аналітичної оцінки, згідно якої тарифні ставки встановлюються залежно від складності виконуваних робіт враховуючи такі групи чинників: кваліфікація виконавця (освіта, досвід роботи, професійна підготовка), розумові і фізичні зусилля, матеріальна відповідальність, устаткування і інші умови праці. Тарифні ставки використовуються, щоб стимулювати працівника до підвищення якості продукції, оволодіння суміжними професіями і т.п.

Преміальні системи заробітної платні пов'язують тарифні ставки з нормами витрат праці певною функціональною залежністю і передбачають виплату премій за поліпшення ефективності праці і зростання прибутку. Використовування преміальних форм оплати базується на прийомах відрядної і почасової заробітної платні.

Відрядно-преміальна система передбачає виплату працівнику певної суми за кожний виріб. За норматив береться якнайменший можливий об'єм вироблення, завдяки чому він розповсюджується на більшість працівників.

Колективні системи заробітної платні – системи, згідно яким представники адміністрації і профспілок наперед визначають норматив частини прямих витрат на робочу силу в загальній вартості умовно чистій продукції. Поширеною формою колективної оплати праці є система участі в прибутку, згідно якого за рахунок наперед встановленої частини прибутку формується преміальна фундація, з якої працівники одержують виплати. Вартість робочої сили є номінальною заробітною платнею. Але для людини важлива не сама по собі грошова сума, а то кількість благ, яку він може придбати на неї.

Кількість товарів і послуг, яку може придбати робітник за отриману їм номінальну заробітну платню, є реальною заробітною платою. Реальна заробітна плата, за інших рівних умов, прямо пропорційна величині номінальної заробітної плати і обернено пропорційна рівню цін на предмети споживання і послуги.