Поняття та принципи попередження злочинності.

План

1. Поняття та принципи попередження злочинності.

2. Об'єкти, рівні й форми попередження злочинності.

3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація.

4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація

5. Правоохоронні органи як суб'єкти попереджувальної діяльності.

6. Основні напрями міжнародного співробітництва щодо попередження злочинності.

7. Поняття, рівні і види кримінологічного прогнозування.

8. Методи кримінологічного прогнозування.

9. Прогнозування індивідуальної поведінки.

10. Значення кримінологічного прогнозування.

11. Поняття, завдання і види кримінологічного планування.

Поняття та принципи попередження злочинності.

Визначення злочинності як соціальне негативного явища передбачає відповідну стратегію боротьби з нею, основним на­прямом якої є вплив на причини злочинності.

Проблеми попередження злочинності багато років станов­лять інтерес для урядів усіх держав незалежно від їх устрою й широкого кола громадськості.

Думку про те, що попередження злочинності повинно мати пріоритет перед каральної політикою держави, висловив ще Платон у IV ст. до н. е., але її практичне втілення відбулося по­рівняно недавно. Ця думка дістала правову аргументацію у пра­цях юристів класичної школи кримінального права у XVIII ст., які заклали основу нової політики в боротьбі зі злочинністю. Сутність цієї політики полягає в такій формулі: "мудрий зако­нодавець попередить злочин, щоб не бути змушеним карати за нього".

Подальшого теоретичного обґрунтування попередження зло­чинності дістало в межах кримінології, яка стала альтернативою науці кримінального права щодо формулювання основний цілей, завдань і заходів боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Нині попередження злочинності є основним напрямом діяльно­сті держави й суспільства в боротьбі із цим соціальне негатив­ним явищем.

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то попереджувальні заходи спрямовані на усунення або нейтралізацію причин і умов злочинності. Тому попереджувальна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою і багат­шою, ніж практика застосування кримінального покарання.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії про­понують таке визначення поняття попередження злочинності: це спрямована проти злочинності діяльність держави й сус­пільства з метою утримання на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації її причин.

За визначенням вчених-кримінологів НАВС України, попе­редження злочинності — це кримінологічна категорія, що означає систему об'єктивних і суб'єктивних передумов лока­лізації й зниження злочинності, а також комплекс державних і суспільних заходів, спрямованих на викорінення цього соціаль­ного явища, його причин і умов.

На думку А. Зелінського, попередження злочинності — це система заходів, що вживаються суспільством з метою стри­мування поширення злочинності і зниження її рівня шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів.

Поряд з терміном "попередження" у кримінології викорис­товують терміни "профілактика", "превенція", "запобігання" "боротьба". У кримінологічній літературі немає єдиною думки щодо тлума­чення і співвідношення цих термінів.

Наприклад, вчені НАВС України вважають, що коли по­няття "попередження злочинності" використовують для визна­чення як об'єктивних передумов ліквідації злочинності, так і суб'єктивних факторів боротьби з нею, то поняття "профілак­тика" антигромадських явищ стосується лише особливої соці­ально керованої діяльності, що характеризується як свідомий, цілеспрямований процес попередження будь-яких порушень со­ціальних норм.

На думку А. Зелінського, профілактика — це діяльність з усунення, нейтралізації або послаблення факторів, що поро­джують злочинність або сприяють їй. Отже, кримінологічна профілактика, як правило, не має адресного характеру, тобто не спрямована на конкретний злочин і полягає в усуненні кри­міногенних факторів взагалі. Вона забезпечується через запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, послаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можли­вих об'єктів від посягань, правової та кримінологічної пропа­ганди серед населення.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вважа­ють, що таке розмежування термінів "попередження" і "профі­лактика" має умовний характер і їх можна використовувати як рівнозначні. У подальшому виходитимемо саме з цієї точки зору.

Здійснення політики у сфері попередження злочинності по­винно ґрунтуватися на певних принципах. До основних прин­ципів попередження злочинності належать гуманізм, наукова обґрунтованість, законність і економічна доцільність.

Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, як правило, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на попередження з боку конкретних осіб.

Попереджувальна діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територі­альні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень кон­кретизуються завдання й об'єкти попередження, основні на­прями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної попереджувальної діяль­ності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетен­цію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуаль­но-попереджувального впливу, а також передбачати гарантії за­хисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні попереджувальної діяльності необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.

 

План

1. Поняття та принципи попередження злочинності.

2. Об'єкти, рівні й форми попередження злочинності.

3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація.

4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація

5. Правоохоронні органи як суб'єкти попереджувальної діяльності.

6. Основні напрями міжнародного співробітництва щодо попередження злочинності.

7. Поняття, рівні і види кримінологічного прогнозування.

8. Методи кримінологічного прогнозування.

9. Прогнозування індивідуальної поведінки.

10. Значення кримінологічного прогнозування.

11. Поняття, завдання і види кримінологічного планування.

Поняття та принципи попередження злочинності.

Визначення злочинності як соціальне негативного явища передбачає відповідну стратегію боротьби з нею, основним на­прямом якої є вплив на причини злочинності.

Проблеми попередження злочинності багато років станов­лять інтерес для урядів усіх держав незалежно від їх устрою й широкого кола громадськості.

Думку про те, що попередження злочинності повинно мати пріоритет перед каральної політикою держави, висловив ще Платон у IV ст. до н. е., але її практичне втілення відбулося по­рівняно недавно. Ця думка дістала правову аргументацію у пра­цях юристів класичної школи кримінального права у XVIII ст., які заклали основу нової політики в боротьбі зі злочинністю. Сутність цієї політики полягає в такій формулі: "мудрий зако­нодавець попередить злочин, щоб не бути змушеним карати за нього".

Подальшого теоретичного обґрунтування попередження зло­чинності дістало в межах кримінології, яка стала альтернативою науці кримінального права щодо формулювання основний цілей, завдань і заходів боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Нині попередження злочинності є основним напрямом діяльно­сті держави й суспільства в боротьбі із цим соціальне негатив­ним явищем.

Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то попереджувальні заходи спрямовані на усунення або нейтралізацію причин і умов злочинності. Тому попереджувальна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою і багат­шою, ніж практика застосування кримінального покарання.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії про­понують таке визначення поняття попередження злочинності: це спрямована проти злочинності діяльність держави й сус­пільства з метою утримання на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації її причин.

За визначенням вчених-кримінологів НАВС України, попе­редження злочинності — це кримінологічна категорія, що означає систему об'єктивних і суб'єктивних передумов лока­лізації й зниження злочинності, а також комплекс державних і суспільних заходів, спрямованих на викорінення цього соціаль­ного явища, його причин і умов.

На думку А. Зелінського, попередження злочинності — це система заходів, що вживаються суспільством з метою стри­мування поширення злочинності і зниження її рівня шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів.

Поряд з терміном "попередження" у кримінології викорис­товують терміни "профілактика", "превенція", "запобігання" "боротьба". У кримінологічній літературі немає єдиною думки щодо тлума­чення і співвідношення цих термінів.

Наприклад, вчені НАВС України вважають, що коли по­няття "попередження злочинності" використовують для визна­чення як об'єктивних передумов ліквідації злочинності, так і суб'єктивних факторів боротьби з нею, то поняття "профілак­тика" антигромадських явищ стосується лише особливої соці­ально керованої діяльності, що характеризується як свідомий, цілеспрямований процес попередження будь-яких порушень со­ціальних норм.

На думку А. Зелінського, профілактика — це діяльність з усунення, нейтралізації або послаблення факторів, що поро­джують злочинність або сприяють їй. Отже, кримінологічна профілактика, як правило, не має адресного характеру, тобто не спрямована на конкретний злочин і полягає в усуненні кри­міногенних факторів взагалі. Вона забезпечується через запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, послаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можли­вих об'єктів від посягань, правової та кримінологічної пропа­ганди серед населення.

Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вважа­ють, що таке розмежування термінів "попередження" і "профі­лактика" має умовний характер і їх можна використовувати як рівнозначні. У подальшому виходитимемо саме з цієї точки зору.

Здійснення політики у сфері попередження злочинності по­винно ґрунтуватися на певних принципах. До основних прин­ципів попередження злочинності належать гуманізм, наукова обґрунтованість, законність і економічна доцільність.

Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, як правило, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на попередження з боку конкретних осіб.

Попереджувальна діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територі­альні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень кон­кретизуються завдання й об'єкти попередження, основні на­прями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості.

Важливе значення для ефективної попереджувальної діяль­ності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетен­цію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуаль­но-попереджувального впливу, а також передбачати гарантії за­хисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні попереджувальної діяльності необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.