Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Поняття та принципи попередження злочинності.
План 1. Поняття та принципи попередження злочинності. 2. Об'єкти, рівні й форми попередження злочинності. 3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація. 4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація 5. Правоохоронні органи як суб'єкти попереджувальної діяльності. 6. Основні напрями міжнародного співробітництва щодо попередження злочинності. 7. Поняття, рівні і види кримінологічного прогнозування. 8. Методи кримінологічного прогнозування. 9. Прогнозування індивідуальної поведінки. 10. Значення кримінологічного прогнозування. 11. Поняття, завдання і види кримінологічного планування. Поняття та принципи попередження злочинності. Визначення злочинності як соціальне негативного явища передбачає відповідну стратегію боротьби з нею, основним напрямом якої є вплив на причини злочинності. Проблеми попередження злочинності багато років становлять інтерес для урядів усіх держав незалежно від їх устрою й широкого кола громадськості. Думку про те, що попередження злочинності повинно мати пріоритет перед каральної політикою держави, висловив ще Платон у IV ст. до н. е., але її практичне втілення відбулося порівняно недавно. Ця думка дістала правову аргументацію у працях юристів класичної школи кримінального права у XVIII ст., які заклали основу нової політики в боротьбі зі злочинністю. Сутність цієї політики полягає в такій формулі: "мудрий законодавець попередить злочин, щоб не бути змушеним карати за нього". Подальшого теоретичного обґрунтування попередження злочинності дістало в межах кримінології, яка стала альтернативою науці кримінального права щодо формулювання основний цілей, завдань і заходів боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Нині попередження злочинності є основним напрямом діяльності держави й суспільства в боротьбі із цим соціальне негативним явищем. Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то попереджувальні заходи спрямовані на усунення або нейтралізацію причин і умов злочинності. Тому попереджувальна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою і багатшою, ніж практика застосування кримінального покарання. Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії пропонують таке визначення поняття попередження злочинності: це спрямована проти злочинності діяльність держави й суспільства з метою утримання на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації її причин. За визначенням вчених-кримінологів НАВС України, попередження злочинності — це кримінологічна категорія, що означає систему об'єктивних і суб'єктивних передумов локалізації й зниження злочинності, а також комплекс державних і суспільних заходів, спрямованих на викорінення цього соціального явища, його причин і умов. На думку А. Зелінського, попередження злочинності — це система заходів, що вживаються суспільством з метою стримування поширення злочинності і зниження її рівня шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів. Поряд з терміном "попередження" у кримінології використовують терміни "профілактика", "превенція", "запобігання" "боротьба". У кримінологічній літературі немає єдиною думки щодо тлумачення і співвідношення цих термінів. Наприклад, вчені НАВС України вважають, що коли поняття "попередження злочинності" використовують для визначення як об'єктивних передумов ліквідації злочинності, так і суб'єктивних факторів боротьби з нею, то поняття "профілактика" антигромадських явищ стосується лише особливої соціально керованої діяльності, що характеризується як свідомий, цілеспрямований процес попередження будь-яких порушень соціальних норм. На думку А. Зелінського, профілактика — це діяльність з усунення, нейтралізації або послаблення факторів, що породжують злочинність або сприяють їй. Отже, кримінологічна профілактика, як правило, не має адресного характеру, тобто не спрямована на конкретний злочин і полягає в усуненні криміногенних факторів взагалі. Вона забезпечується через запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, послаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від посягань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення. Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вважають, що таке розмежування термінів "попередження" і "профілактика" має умовний характер і їх можна використовувати як рівнозначні. У подальшому виходитимемо саме з цієї точки зору. Здійснення політики у сфері попередження злочинності повинно ґрунтуватися на певних принципах. До основних принципів попередження злочинності належать гуманізм, наукова обґрунтованість, законність і економічна доцільність. Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, як правило, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на попередження з боку конкретних осіб. Попереджувальна діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територіальні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень конкретизуються завдання й об'єкти попередження, основні напрями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості. Важливе значення для ефективної попереджувальної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально-попереджувального впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються. Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні попереджувальної діяльності необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.
План 1. Поняття та принципи попередження злочинності. 2. Об'єкти, рівні й форми попередження злочинності. 3. Заходи попередження злочинності та їх класифікація. 4. Суб'єкти попереджувальної діяльності та їх класифікація 5. Правоохоронні органи як суб'єкти попереджувальної діяльності. 6. Основні напрями міжнародного співробітництва щодо попередження злочинності. 7. Поняття, рівні і види кримінологічного прогнозування. 8. Методи кримінологічного прогнозування. 9. Прогнозування індивідуальної поведінки. 10. Значення кримінологічного прогнозування. 11. Поняття, завдання і види кримінологічного планування. Поняття та принципи попередження злочинності. Визначення злочинності як соціальне негативного явища передбачає відповідну стратегію боротьби з нею, основним напрямом якої є вплив на причини злочинності. Проблеми попередження злочинності багато років становлять інтерес для урядів усіх держав незалежно від їх устрою й широкого кола громадськості. Думку про те, що попередження злочинності повинно мати пріоритет перед каральної політикою держави, висловив ще Платон у IV ст. до н. е., але її практичне втілення відбулося порівняно недавно. Ця думка дістала правову аргументацію у працях юристів класичної школи кримінального права у XVIII ст., які заклали основу нової політики в боротьбі зі злочинністю. Сутність цієї політики полягає в такій формулі: "мудрий законодавець попередить злочин, щоб не бути змушеним карати за нього". Подальшого теоретичного обґрунтування попередження злочинності дістало в межах кримінології, яка стала альтернативою науці кримінального права щодо формулювання основний цілей, завдань і заходів боротьби зі злочинністю в сучасних умовах. Нині попередження злочинності є основним напрямом діяльності держави й суспільства в боротьбі із цим соціальне негативним явищем. Якщо кримінальне покарання впливає на злочинність через дію на особу злочинця, то попереджувальні заходи спрямовані на усунення або нейтралізацію причин і умов злочинності. Тому попереджувальна діяльність за змістом, масштабами заходів і кількістю суб'єктів, що беруть у ній участь, є ширшою і багатшою, ніж практика застосування кримінального покарання. Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії пропонують таке визначення поняття попередження злочинності: це спрямована проти злочинності діяльність держави й суспільства з метою утримання на мінімальному рівні шляхом усунення або нейтралізації її причин. За визначенням вчених-кримінологів НАВС України, попередження злочинності — це кримінологічна категорія, що означає систему об'єктивних і суб'єктивних передумов локалізації й зниження злочинності, а також комплекс державних і суспільних заходів, спрямованих на викорінення цього соціального явища, його причин і умов. На думку А. Зелінського, попередження злочинності — це система заходів, що вживаються суспільством з метою стримування поширення злочинності і зниження її рівня шляхом запобігання й припинення конкретних злочинів. Поряд з терміном "попередження" у кримінології використовують терміни "профілактика", "превенція", "запобігання" "боротьба". У кримінологічній літературі немає єдиною думки щодо тлумачення і співвідношення цих термінів. Наприклад, вчені НАВС України вважають, що коли поняття "попередження злочинності" використовують для визначення як об'єктивних передумов ліквідації злочинності, так і суб'єктивних факторів боротьби з нею, то поняття "профілактика" антигромадських явищ стосується лише особливої соціально керованої діяльності, що характеризується як свідомий, цілеспрямований процес попередження будь-яких порушень соціальних норм. На думку А. Зелінського, профілактика — це діяльність з усунення, нейтралізації або послаблення факторів, що породжують злочинність або сприяють їй. Отже, кримінологічна профілактика, як правило, не має адресного характеру, тобто не спрямована на конкретний злочин і полягає в усуненні криміногенних факторів взагалі. Вона забезпечується через запобігання криміногенним ситуаціям, їх усунення, послаблення дії криміногенних факторів і їх нейтралізації, захисту можливих об'єктів від посягань, правової та кримінологічної пропаганди серед населення. Кримінологи Санкт-Петербурзької академії МВС Росії вважають, що таке розмежування термінів "попередження" і "профілактика" має умовний характер і їх можна використовувати як рівнозначні. У подальшому виходитимемо саме з цієї точки зору. Здійснення політики у сфері попередження злочинності повинно ґрунтуватися на певних принципах. До основних принципів попередження злочинності належать гуманізм, наукова обґрунтованість, законність і економічна доцільність. Принцип гуманізму полягає в тому, що профілактика як особливий вид діяльності, як правило, пов'язана із завданням конкретним особам позбавлень та правообмежень і спрямована на попередження з боку конкретних осіб. Попереджувальна діяльність неможлива без кримінологічних досліджень, за допомогою яких вивчаються стан і тенденції злочинності, причини й умови, що впливають на її територіальні особливості, тощо. За допомогою таких досліджень конкретизуються завдання й об'єкти попередження, основні напрями й засоби попереджувального впливу, коло суб'єктів. У цьому виявляється принцип наукової обґрунтованості. Важливе значення для ефективної попереджувальної діяльності має принцип законності. Правові основи профілактики повинні регламентувати її основні напрями й форми, компетенцію суб'єктів, підстави для застосування заходів індивідуально-попереджувального впливу, а також передбачати гарантії захисту прав і законних інтересів осіб, стосовно яких вони здійснюються. Принцип економічної доцільності полягає в тому, що при плануванні попереджувальної діяльності необхідно враховувати майбутні витрати на плановані заходи, оскільки вони можуть залишитися невиконаними через надмірну вартість.
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-07-16; просмотров: 310; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.135.204.43 (0.006 с.) |