Суспільне виробництво - сутність, структура і його фактори.

Структура суспільного виробництва.

Фактори суспільного виробництва.

Суспільний продукт і економічне зростання

Економічна ефективність виробництва і її показники

Характеристика і еволюція товарного виробництва.

Література:

1.Богатирьова В. В. Людський капітал у контексті теорії факторів виробництва / В. В. Богатирьова // Економічна стратегія і перспективи розвитку сфери торгівлі та послуг. - 2012. - Вип. 2. - С. 226-233.

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. Е45 В.Д. Базилевича.— 6-те вид., перероб. і доп. — К.:3нан- ня-Прес, 2007. — 719 с.

3. Скібіна С. Формування доходів домогосподарств в умовах ринкової трансформації, автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук, спеціальність 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. Харків – 2011 ст.20

4. Сірко А.В. Економічна теорія. Політекономія. Навч. Посіб. / А.В. сірко – К.: «Центр учбової літератури», 2014 – 416 с.

5. Москвіна А.О. Конспект лекцій з дисципліни «Основи економічних теорій» (для студентів 3 курсу денної та заочної форм навчання напряму підготовки 6.060103 "Гідротехніка (Водні ресурси)") / А.О. Москвіна; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. – Х.: ХНАМГ, 2011. - 209 с.

6. Aspromourgos Tony «The life of William Petty in relation to his economics» in History of Political Economy 20 / Tony Aspromourgos. – 1988. – 520 p.

7. Производство [Электронный ресурс]. Режим доступа:<http://school.xvatit.com>.

8. Ратушняк Т. В. Електронне наукове фахове видання "Державне управління: удосконалення та розвиток" МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ № 10, 2014 Режим доступу: http://www.dy.nayka.com.ua/?op=1&z=767

9. Ратушняк, Т. В. Одинець В. А., СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ВИМІРЮВАННЯ ЯКОСТІ ЖИТТЯ Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 3(62) 2013 ст.43-51

Суспільне виробництво - сутність, структура і його чинники

Суспільство реалізує свої економічні інтереси за допомогою виробництва необхідних благ.

Треба відрізняти виробництво і працю. Праця - цілеспрямована діяльність людей щодо створення необхідних благ за допомогою інших чинників. Але особливий вплив на виготовлення блага має природа, що найбільш помітно у сільському господарстві, наприклад, вегетація рослин. Таким чином, спільна взаємодія людської праці й природних чинників створює безпосередній виробничий процес. На цей випадок доречна цитата англійського економіста 17 ст. Уїльяма Петті: “Праця є батьком багатства, а земля його матір'ю”.

Виробництво має двоїстий характер.

По-перше, йдеться про створення благ для подальшого споживання.

По-друге, мається на увазі створення вартості для можнаго подальшого обміну.

Виробництво - це це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку.

Політична економія розглядає виробництво із двох сторін - як єдність природних і суспільних відносин. Вплив людини на сили природи, зміна середовища природи для задоволення потреб індивіда й суспільства являють собою природне середовище виробництва. Але люди працюють не поодинці, а спільно, групами, колективами. Тому людська праця завжди суспільна, як і виробництво.

В процесі виробництва між людьми виникають виробничі відносини, соціально-економічний зміст яких визначається формою власності на засоби виробництва.

Людина працює для того, щоб задовольнити свої потреби. Вона не може перестати працювати, також як не може перестати споживати.

Тому виробництво - це процес безперервний, що постійно відновляється. І в такій якості він зветься «відтворення».

Розрізняють два типи відтворення - просте й розширене. Просте відтворення - це поновлення виробництва в тім же обсязі, у тих же масштабах.

Розширене - поновлення виробництва в масштабах, що збільшуються.

Просте відтворення - момент розширеного, тому що перш ніж збільшити масштаби виробництва, його необхідно відтворити в первісному обсязі.

На жаль, є й третій тип - стагнируюче відтворення, що здійснюється на звуженій основі.

Відтворювальний аспект суспільного виробництва включає чотири стадії (фази) щодо створеного суспільного продукту:

1. Виробництво.

2. Розподіл.

3. Обмін.

4. Споживання.

Перша фаза - власно виробництво матеріальних благ, вихідний пункт відтворення.

Розподіл як момент виробництва - розподіл людей по різних видах виробництва, розподіл у вузькому змісті - розподіл долі господарського суб'єкта в створеному продукті.

Обмін як момент виробництва - обмін діяльністю між людьми, обмін у вузькому смислі - форма суспільного зв'язку між виробниками й споживачами.

Споживання як момент виробництва - виробниче споживання (засобів виробництва), у вузькому смислі - споживання для задоволення особистих потреб. Споживання - кінцева стадія відтворення.

Суспільне виробництво є важливою складовою тієї чи іншої соціально-економічної системи, яка функціонує і розвивається на основі властивих їй об'єктивних економічних законів.

Таким чином, будь-якому виробництву, незалежно від його соціальної форми, притаманні певні загальні ознаки (рис..1).

1.2.

Структура суспільного виробництва включає матеріальне й нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво це сфера суспільного виробництва, у якій виробляються:

а) матеріальні блага: вугілля, цемент, метал, папір, будівлі, одяг, взуття, машини, оснащення, сільськогосподарська продукція, хімічні вироби, електроенергія, тепло, холод і т.п.;

б) матеріальні послуги: вантажний транспорт, оптова торгівля, обслуговування й ремонт техніки, оснащення виробничого призначення й т.п.

Нематеріальне виробництво - це сфера суспільного виробництва, у якій виробляються: а) нематеріальні послуги: роздрібна торгівля, громадське харчування, пасажирський транспорт і зв'язок (що обслуговує населення), побутове обслуговування, охорона здоров'я й т.п.; б) духовні цінності: освіта, культура, мистецтво й т.п.

Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Між сферами матеріального та нематеріального виробництва існує тісний взаємозв'язок та взаємодія ю

Сфера матеріального виробництва створює матеріально-технічну базу для функціонування як самої себе, так і сфери нематеріального виробництва. У свою чергу сфера нематеріального виробництва задовольняє потреби людей в освіті, лікуванні, спорті, туризмі, культурному, естетичному, моральному розвитку, тим самим створює умови для нормального відтворення всіх працівників, у тому числі і сфери матеріального виробництва. Підвищення загальноосвітнього, кваліфікаційного і культурного рівнів працівників сфери матеріального виробництва, розвиток охорони здоров'я, спорту, туризму, поліпшення житлових умов, повноцінний відпочинок значною мірою впливають на якість і продуктивність їх праці. Розрахунки спеціалістів, зроблені на основі даних багатьох країн, свідчать, що співвідношення обсягу витрат на освіту й економічного ефекту від цього становить 1:4, а щодо витрат на науку - 1:10.

 

1.3.

Виробництво - це процес створення матеріальних благ. У виробництві продукту людина впливає на об'єкти природи, надає їм форми придатної для задоволення матеріальних потреб. Для нас важливо з’ясувати питання, які фактори беруть участь у виготовленні благ.

Фактори виробництва - це основні ресурси, компоненти, елементи або об'єкти виробництва, які є його рушійною силою, впливають на результативність виробництва і його ефективність.

У політичній економії прийнято розрізняти предмети й засоби виробництва.

Предмети виробництва - це ресурси природи, те, на що впливає людина (земля; корисні копалини й т.п.), другі - це те, чим людина впливає на предмет праці (знаряддя, машини й т.п.).

Засоби й предмети праці називаються засобами виробництва, а разом з людьми, які приводять їх у дію, вони представляють продуктивні сили суспільства.

Традиційний підхід класичної політичної економії як факторів виробництва виділяв землю, працю, капітал.

Сучасний - доповнює цю тріаду такими факторами, як підприємницька здатність, інформація, сучасна наука, що перетворилася в продуктивну силу. Називають і екологічний фактор виробництва, двоїсто впливає на його динаміку - або як імпульс, або як гальмо. Розглянемо коротку характеристику факторів.

Земля - природний ресурс. У сільському господарстві це головний засіб виробництва, поза ним - сировинне джерело. Це ресурси природи, предмет праці, що людина видозмінює в процесі праці. Неокласичний напрямок розглядає цей ресурс як капітал, відокремлюючи його від природних умов.

Капітал - це сукупність засобів виробництва - знаряддя, матеріали, сировина й т.п. Він - джерело доходу.

Сучасні погляди розширюють поняття капіталу до нематеріальних форм. Людський капітал - знання, здатності, кваліфікація - реалізуються людиною в повсякденній трудовій діяльності, що забезпечує одержання більш високого доходу.

Якою б суперечливою не була теорія факторів виробництва, учені завжди погоджувались в одному: центральна фігура будь-якого виробництва – це людина з її накопиченими знаннями й уміннями, які вона застосовує в процесі своєї праці.

Петті У. стверджував, що праця є основою багатства всього матеріального виробництва: «Труд есть отец и активный принцип богатства, а земля – его мать».

Праця - доцільна діяльність людини, спрямована на перетворення ресурсів природи, створення матеріальних благ і послуг для задоволення потреб людей.

Зміст праці обумовлюється безпосереднім впливом продуктивних сил. Ключовими категоріями, які описують зміст праці, є:

- продуктивність (продуктивна сила) як результативність діяльності конкретного працівника з точки зору виробництва продукту;

- інтенсивність праці як характеристика напругження, зусиль при діяльності;

- якість праці як рівень професійної майстерності робітника;

- складність праці як риса рівня кваліфікації на підставі досвіду, освіти, навичок;

- важкість праці як рівень впливу роботи на стан здоров’я людини;

- озброєність праці як рівень її оснащеності.

Характер праці відображає особливості впливу виробничих відносин на трудову діяльність. Наприклад, історичний аспект дозволяє визначити такі основні етапи розвитку трудової кооперації:

- проста кооперація на підставі ручної праці без її поділу;

- мануфактура, для якої додатково характерний поділ праці; - фабрична кооперація з поєднанням поділу праці й використання машин і механізмів.

Підприємництво - унікальна здатність, що виявляється рідко, просування інновацій на ринок шляхом ризикової діяльності. Підприємець діє в умовах невизначеності, вибираючи найбільш ефективну комбінацію факторів, координуючи діяльність учасників виробництва. (Більше детальна характеристика деяких з названих факторів буде розглянута у відповідних розділах нижче).

Необхідно відзначити, що праця, як ми вже з’ясували, здійснюється людиною для одержання нею відповідного капіталу у вигляді заробітної плати і водночас є одним із факторів збільшення капіталу роботодавця. Інакше кажучи, людина – власник своєрідного капіталу, здатного давати дохід як йому самому, так і наймачеві, у чиїй діяльності бере участь носій людського капіталу.

З основних визначень факторів виробництва, розглянутих вище, земля й капітал, а особливо праця й підприємницька здатність, нерозривно пов’язані між собою, бо використання одного без іншого не буде ефективним.

Інформація як фактор виробництва - це й об'єкт, і процес створення, зберігання, передачі, використання особливого ресурсу, що сприяє виробленню адекватних економічних рішень, що забезпечують ефективне функціонування фірми й суспільний прогрес.

Наука як фактор виробництва створює інновації. Інновації забезпечують майбутнє.

Науково-технічний прогрес – безперервний процес розвитку науки, техніки й технологій.

Науково-технічна революція (НТР) – якісний стрибок у розвитку знань і технологій. Останній етап НТР пов’язують з початком комп’ютерної ери. Новий етап НТР обумовив революційні зрушення у змісті й характері праці.