Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про прокуратуру

Закон введено в дію з 1 грудня 1991 року,
за винятком частини третьої статті 15, частини
четвертої статті 21, частини третьої статті 31,
які введено в дію з 1 березня 1992 року
Постановою Верховної Ради України
від 5 листопада 1991 року N 1790-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 22 квітня 1993 року N 3130-XII,
від 26 листопада 1993 року N 3662-XII,
від 21 березня 1995 року N 103/95-ВР,
від 5 жовтня 1995 року N 358/95-ВР,
від 21 грудня 2000 року N 2171-III,
від 12 липня 2001 року N 2663-III,
від 10 січня 2002 року N 2922-III,
від 17 січня 2002 року N 2981-III,
від 15 травня 2003 року N 743-IV,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 11 липня 2003 року N 1130-IV,
від 21 жовтня 2004 року N 2105-IV,
від 17 грудня 2004 року N 2267-IV,
від 20 січня 2005 року N 2377-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 11 січня 2006 року N 3314-IV,
від 19 грудня 2006 року N 489-V,
від 11 травня 2007 року N 1014-V,
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 38 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 4 вересня 2008 року N 502-VI,
від 1 липня 2010 року N 2389-VI,
від 7 липня 2010 року N 2453-VI,
від 7 жовтня 2010 року N 2592-VI,
від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
від 23 грудня 2010 року N 2889-VI,
від 8 липня 2011 року N 3668-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI
(зміни, передбачені підпунктами 1, 2, 4, 6 - 12, 14 - 19, 21 пункту 13 розділу І
Закону України від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
набирають чинності 20 листопада 2012 року),
від 17 травня 2012 року N 4711-VI,
від 18 вересня 2012 року N 5288-VI

(З 12 жовтня 2013 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 6 липня 2012 року N 5178-VI)

Положенню частини четвертої статті 50 в системному
зв'язку з частиною п'ятою статті 50 цього Закону дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 25 жовтня 2007 року N 10-рп/2007

Положенням частини третьої статті 2 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 2 квітня 2008 року N 5-рп/2008

Положення статті 17 цього Закону визнано
такими, що відповідають Конституції України (є конституційними)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 10 вересня 2008 року N 15-рп/2008)

(Положення частини четвертої статті 12 щодо можливості оскарження прийнятого прокурором рішення до суду лише у передбачених законом випадках визнане неконституційним, оскільки винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією України, а не іншими нормативними актами згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року N 5-зп)

(Установлено, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" та статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V, це положення, передбачене статтею 98 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007)

Положенням частини четвертої статті 21 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 12 жовтня 2011 року N 11-рп/2011

(Установлено, що у 2012 році норми і положення статті 49 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік, згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року N 4282-VI)

(Установлено, що у 2013 році норми і положення статті 49 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, згідно із Законом України від 6 грудня 2012 року N 5515-VI)

(У статтях 1, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 20, 27, 39, 40, 41, 42, 46, 49 слова "Кримської АРСР" замінено словами "Республіки Крим" згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року N 3662-XII)

(У статтях 9, 11, 15, 16, 27, 39, 40, 41, 42, 46 слова "міста Києва" замінено словами "міст Києва і Севастополя" згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року N 3662-XII)

(У статті 42 слова "Київського міського" замінено словами "Київського і Севастопольського міських" згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року N 3662-XII)

(У тексті Закону слова "Республіки Крим" замінено словами "Автономної Республіки Крим" згідно із Законом України від 21 березня 1995 року N 103/95-ВР)

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні

(назва статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

(стаття 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Стаття 2. Генеральний прокурор України

Генеральний прокурор України призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняється з посади Президентом України. Генеральний прокурор України не менш як один раз на рік інформує Верховну Раду України про стан законності. Верховна Рада України може висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що має наслідком його відставку з посади.

(частина перша статті 2 із змінами, внесеними
згідно із Законами України від 04.09.2008 р. N 502-VI,
від 07.10.2010 р. N 2592-VI)

Генеральний прокурор України звільняється з посади також у разі:

закінчення строку, на який його призначено;

неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;

порушення вимог щодо несумісності;

набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

припинення його громадянства;

подання заяви про звільнення з посади за власним бажанням.

Генеральний прокурор України звільняється з посади також з інших підстав.

(статтю 2 доповнено новою частиною третьою
згідно із Законом України від 07.10.2010 р. N 2592-VI,
у зв'язку з цим частину третю вважати частиною четвертою)

Строк повноважень Генерального прокурора України та підпорядкованих йому прокурорів - п'ять років.

(стаття 2 у редакції Закону
України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

(положенням частини третьої статті 2 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 02.04.2008 року N 5-рп/2008)

Стаття 3. Правові основи діяльності прокуратури

Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.

Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.

Стаття 17. Виключена

(положення статті 17 визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), на час дії пункту 9 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, щодо продовження виконання прокуратурою відповідно до чинних законів функції попереднього слідства до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 10.09.2008 р. N 15-рп/2008)

(стаття 17 виключена згідно із Законом
України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

Стаття 22. Виключена

(стаття 22 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III,
виключено згідно із Законом України
від 18.09.2012 р. N 5288-VI)

Стаття 23. Подання

Подання - це акт реагування прокурора на виявлені порушення закону з вимогою (вимогами) щодо:

1) усунення порушень закону, причин та умов, що їм сприяли;

2) притягнення осіб до передбаченої законом відповідальності;

3) відшкодування шкоди;

4) скасування нормативно-правового акта, окремих його частин або приведення його у відповідність із законом;

5) припинення незаконних дій чи бездіяльності посадових і службових осіб.

Подання може бути внесено Прем'єр-міністру України, Кабінету Міністрів України, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, міністерствам та іншим центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, військовим частинам, громадським об'єднанням, органам державного нагляду (контролю), посадовим і службовим особам цих органів, підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, фізичним особам - підприємцям.

Відповідний прокурор має бути повідомлений про результати розгляду подання та вжиті заходи у визначений ним строк, що обчислюється з дня отримання подання та не може бути меншим 10 днів.

Колегіальний орган, якому внесено подання, повідомляє про день його розгляду прокурору, який вправі особисто взяти участь у засіданні цього органу.

У разі відхилення подання в цілому чи частково або неповідомлення прокурора про результати розгляду подання, а також якщо подання не вносилося, прокурор може звернутися до суду щодо:

1) визнання незаконним нормативно-правового акта відповідного органу повністю чи в окремій його частині;

2) визнання протиправним рішення чи окремих його положень і щодо скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень;

3) визнання протиправними дій чи бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії або утриматися від вчинення певних дій.

Для звернення прокурора з позовом до суду встановлюється 15-денний строк, що обчислюється з дня одержання повідомлення про відхилення подання або в разі неповідомлення прокурора про результати розгляду подання з дня закінчення визначеного прокурором строку для його розгляду.

(стаття 23 у редакції Закону
України від 18.09.2012 р. N 5288-VI)

Стаття 25. Виключена

(згідно із Законом України
від 18.09.2012 р. N 5288-VI)

Стаття 27. Виключена

(згідно із Законом України
від 18.09.2012 р. N 5288-VI)

Стаття 29. Предмет нагляду

(назва статті 29 із змінами, внесеними згідно
із Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Предметом нагляду є додержання законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство.

(частина перша статті 29 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Нагляд має своїм завданням сприяти:

1) розкриттю кримінальних правопорушень, захисту особи, її прав, свобод, власності, прав підприємств, установ, організацій від злочинних та кримінально протиправних посягань;

(пункт 1 частини другої статті 29 у редакції
Закону України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

2) виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення;

(пункт 2 частини другої статті 29 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

3) запобіганню незаконному притягненню особи до кримінальної відповідальності;

4) охороні прав і законних інтересів осіб при здійсненні кримінального провадження;

(пункт 4 частини другої статті 29 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

5) здійсненню заходів щодо запобігання кримінальним правопорушенням, усунення причин та умов, що сприяють їх вчиненню.

(пункт 5 частини другої статті 29 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

Здійснюючи нагляд, прокурор вживає заходів до узгодження дій правоохоронних органів у боротьбі із вчиненням кримінальних правопорушень.

(статтю 29 доповнено частиною третьою згідно із
Законом України від 26.11.93 р. N 3662-XII,
частина третя статті 29 із змінами, внесеними
згідно із Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

Стаття 31. Виключена

(стаття 31 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 22.04.93 р. N 3130-XII,
виключена згідно із Законом
України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Стаття 33 виключена

(стаття 33 у редакції Закону
України від 13.04.2012 р. N 4652-VI,
виключена згідно із
Законом України від 18.09.2012 р. N 5288-VI)

Стаття 38. Виключена

(згідно із Законом України
від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Стаття 39. Виключена

(згідно із Законом України
від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Стаття 41. Виключена

(згідно із Законом України
від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Стаття 42. Виключена

(стаття 42 у редакції Закону
України від 15.05.2003 р. N 762-IV,
виключена згідно із Законом
України від 18.09.2012 р. N 5288-VI)

ГЛАВА 4. НАГЛЯД ЗА ДОДЕРЖАННЯМ ЗАКОНІВ ПРИ ВИКОНАННІ СУДОВИХ РІШЕНЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОВАДЖЕННІ, А ТАКОЖ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ ІНШИХ ЗАХОДІВ ПРИМУСОВОГО ХАРАКТЕРУ, ПОВ'ЯЗАНИХ З ОБМЕЖЕННЯМ ОСОБИСТОЇ СВОБОДИ ГРОМАДЯН

(назва глави 4 у редакції Закону
України від 12.07.2001 р. N 2663-III,
із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 13.04.2012 р. N 4652-VI)

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про прокуратуру

Закон введено в дію з 1 грудня 1991 року,
за винятком частини третьої статті 15, частини
четвертої статті 21, частини третьої статті 31,
які введено в дію з 1 березня 1992 року
Постановою Верховної Ради України
від 5 листопада 1991 року N 1790-XII

Із змінами і доповненнями, внесеними
Законами України
від 22 квітня 1993 року N 3130-XII,
від 26 листопада 1993 року N 3662-XII,
від 21 березня 1995 року N 103/95-ВР,
від 5 жовтня 1995 року N 358/95-ВР,
від 21 грудня 2000 року N 2171-III,
від 12 липня 2001 року N 2663-III,
від 10 січня 2002 року N 2922-III,
від 17 січня 2002 року N 2981-III,
від 15 травня 2003 року N 743-IV,
від 15 травня 2003 року N 762-IV,
від 11 липня 2003 року N 1130-IV,
від 21 жовтня 2004 року N 2105-IV,
від 17 грудня 2004 року N 2267-IV,
від 20 січня 2005 року N 2377-IV,
від 17 листопада 2005 року N 3108-IV,
від 11 січня 2006 року N 3314-IV,
від 19 грудня 2006 року N 489-V,
від 11 травня 2007 року N 1014-V,
від 28 грудня 2007 року N 107-VI
(зміни, внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
діють по 31 грудня 2008 року,
зміни, внесені пунктом 38 розділу II Закону України
від 28 грудня 2007 року N 107-VI,
визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними),
згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008),
від 4 вересня 2008 року N 502-VI,
від 1 липня 2010 року N 2389-VI,
від 7 липня 2010 року N 2453-VI,
від 7 жовтня 2010 року N 2592-VI,
від 2 грудня 2010 року N 2756-VI,
від 23 грудня 2010 року N 2889-VI,
від 8 липня 2011 року N 3668-VI,
від 13 квітня 2012 року N 4652-VI
(зміни, передбачені підпунктами 1, 2, 4, 6 - 12, 14 - 19, 21 пункту 13 розділу І
Закону України від 13 квітня 2012 року N 4652-VI,
набирають чинності 20 листопада 2012 року),
від 17 травня 2012 року N 4711-VI,
від 18 вересня 2012 року N 5288-VI

(З 12 жовтня 2013 року до цього Закону будуть внесені зміни згідно із Законом України від 6 липня 2012 року N 5178-VI)

Положенню частини четвертої статті 50 в системному
зв'язку з частиною п'ятою статті 50 цього Закону дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 25 жовтня 2007 року N 10-рп/2007

Положенням частини третьої статті 2 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 2 квітня 2008 року N 5-рп/2008

Положення статті 17 цього Закону визнано
такими, що відповідають Конституції України (є конституційними)
(згідно з Рішенням Конституційного Суду України
від 10 вересня 2008 року N 15-рп/2008)

(Положення частини четвертої статті 12 щодо можливості оскарження прийнятого прокурором рішення до суду лише у передбачених законом випадках визнане неконституційним, оскільки винятки з конституційних норм встановлюються самою Конституцією України, а не іншими нормативними актами згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 30 жовтня 1997 року N 5-зп)

(Установлено, що у 2007 році працюючим пенсіонерам, на яких поширюється дія цього Закону, достроково призначена пенсія за віком (з урахуванням підпункту "г" пункту 1 статті 26 Закону України "Про зайнятість населення", пункту "в" частини другої статті 12 Закону України "Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему" та статті 21 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні") у період до досягнення пенсійного віку, передбаченого законодавством для відповідної категорії осіб, не виплачується згідно із Законом України від 19 грудня 2006 року N 489-V, це положення, передбачене статтею 98 Закону України від 19 грудня 2006 року N 489-V, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007)

Положенням частини четвертої статті 21 цього Закону
дано офіційне тлумачення
Рішенням Конституційного Суду України
від 12 жовтня 2011 року N 11-рп/2011

(Установлено, що у 2012 році норми і положення статті 49 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік, згідно із Законом України від 22 грудня 2011 року N 4282-VI)

(Установлено, що у 2013 році норми і положення статті 49 цього Закону застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік, згідно із Законом України від 6 грудня 2012 року N 5515-VI)

(У статтях 1, 9, 10, 11, 14, 15, 16, 17, 20, 27, 39, 40, 41, 42, 46, 49 слова "Кримської АРСР" замінено словами "Республіки Крим" згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року N 3662-XII)

(У статтях 9, 11, 15, 16, 27, 39, 40, 41, 42, 46 слова "міста Києва" замінено словами "міст Києва і Севастополя" згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року N 3662-XII)

(У статті 42 слова "Київського міського" замінено словами "Київського і Севастопольського міських" згідно із Законом України від 26 листопада 1993 року N 3662-XII)

(У тексті Закону слова "Республіки Крим" замінено словами "Автономної Республіки Крим" згідно із Законом України від 21 березня 1995 року N 103/95-ВР)

Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні

(назва статті 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)

Прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

(стаття 1 із змінами, внесеними згідно із
Законом України від 12.07.2001 р. N 2663-III)