Назвіть і охарактеризуйте основні вимоги до уроку іноземної мови. Назвіть види

Назвіть і охарактеризуйте основні вимоги до уроку іноземної мови. Назвіть види

І форми контролю та наведіть приклади.

Мовленнєва спрямованість уроку з іноземної мови. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об’єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання, письма на уроці ІМ.

Комплексність уроку ІМ. Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють, сприяють формуванню один одного. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції. По-перше, воно використовується для організації вчителем навчання та виховання на уроці. Отже воно повинно бути виразним, грамотним, економним. По-друге, мовлення вчителя ІМ на відміну від вчителів інших предметів є засобом навчання, тобто зразком для наслідуванн, стимулом, що спонукає до мовлення.

Створення іншомовної атмосфери на уроці має стати одним із завдань учителя ІМ.

Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність уроку визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів, і завдання вчителя полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом уроку.

Різноманітність форм роботи учнів. Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які й повинен забезпечити вчитель на уроці.

Виділяється кілька видів контролю. Контроль може бути поточним, тематичним і підсумковим.

Поточний контроль - систематична перевірка засвоєння знань, умінь і навичок на кожному уроці, оцінка результатів навчання на уроці.

Періодичний контроль здійснюється після повних розділів програми, періоду навчання.

Підсумковий контроль проводиться напередодні перекладу в наступний клас чи зміни навчання. Його завдання - зафіксувати мінімум підготовки, який забезпечує подальше навчання.

Крім видів контролю, методисти також розглядають різні форми контролю.

Виділяють такі форми контролю як:

Індивідуальна (учня запитують в індивідуальному порядку)

Фронтальна (опитування всього класу)

Усна (опитування в усній формі)

Письмова (опитування у письмовій формі)

Прихована (учень не знає, що його контролюють)

Відкрита (учень знає, що його контролюють). [26]

Широке розмаїття форм контролю дозволяє вчителю перевірити саме ті, знання та вміння, які його цікавлять у момент проведення контролю, а також виявити ефективність методів і прийомів навчання. Види контролю допомагають провести своєчасний контроль, в залежності від мети та моменту поведінки контролю.

Проілюструйте розподіл фонем англійської мови на 3 групи в залежності від

Ступеня подібності до звуків рідної мови. Розробіть схему послідовності дій вчителя та учнів при презентації іншомовних звуків та проаналізуйте її.

Фонеми іноз. мови можна поділити на 3 групи:

1. Фонеми, які майже повністю або повністю збігаються з фонемою рідної мови:

[p], [m], [s], [z], [g], [f], [v], [t], [d], [n], [i].

2. Фонеми, які мають схожість з фонемами рідної мов, але мають відмінності (в англ.. мові довж. гол. звука має смислове значення:

[i], [i:], [u], [u:].

3. Фонеми, які не мають аналогів в рідній мові:

[Q], [j], [w], [r], [h].

В залежності від ступенів трудності, оволодіння фонем англ. мови, визнач. спосіб її введення, пояснення артикул. к-сть її вправ.

Схема введення іншомовного звука [w]:

1. Подача звука – вчитель демонструє звук, пояснює артикуляцію. Діти спостерігають. Потім разом з вчителем роблять гімнастику губ для вимови цього звука. Вимовляють сам звук.

2. Вимова – діти спочатку вимовляють слова укр. мови, де є схожий звук. А потім вимовляють слова англ. мови, де є виучуваний звук. Повторюють хором за вчителем і порівнюють вимову слів.

3. Тренування в артикулюванні звука у віршах, римівках – вчитель читає вірш, а діти уважно слухають вимову слів де є виучуваний звук. Потім повторюють хором по рядку, по два і потів весь вірш.

4. Самостійна демонстрація учнів артикуляції звука у римівках. Закріплення вимови.

Назвіть методичні принципи навчання іноземної мови та охарактеризуйте їх.

Навчання іноз. мови здійснюється на основі дидактичних та методичних принципів.

Дидактичні принципи: наочності, посильності, міцності, свідомості, науковості, активності, виховуючого навч., індивідуалізації, доступності, систем. та послідовності, колективності, проблемності, розвиваючого навчання.

Принцип наочності забезпечує успішне оволодіння іншомовною мовленнєвою діял. в говорінні, читанні, письмі за допом. різноманітної слухової та зорової наочності.

Принцип посильності передбачає ретельний вибір навчання матеріалу і видів вправ з цим матеріалом з урахуванням рівня підготовки учнів.

Принцип міцності забезпечується шляхом підвищення змістовності навч. матеріалу, викон. чисельних тренувальних вправ, велика к-сть творчих завдань.

Принцип свідомості – навчання проходить успішно, якщо учень добре розуміє суть того, що вчить, а не повторює новий матеріал.

Принцип науковості означає, що навч. процес має проходити з урахуванням даних сучасної науки про особл. спілкування за допом. мови.

Принцип активності передбачає мовленнєво – розумову активність учнів в оволодінні іншомов. мовленнєвої діял., має велике знач. для правильної організації навч. процесу.

Принцип виховуючого навчання забезпечує учням можливість проявити себе як особистість, удосконалити свої здібності.

Принцип індивідуалізації реалізовується шляхом урахування індивідуально – психологічних особл. учня. Методичні принципи: комунікативності, принцип домінуючої ролі вправ, принцип взаємопов’язаного навч. видів мовленнєвої діял., принцип урахування рідної мови.

Принцип комунікативності сприяє успішному досягненню гол. мети навч. іноз. мови. Цей принцип зумовлює добір мовного і мовленнєвого матеріалу, характерних вправ, методів і прийомів навчання.

Принцип взаємопов’язаного навч. видів мовленнєвої діял. дозволяє забезпечити навчання іншомов. спілкування най ефективним чином.

Принцип урахування рідної мови дає можливість спрогнозувати труднощі у навч. вимовної, лексичної та граматичної сторін іншомовного мовлення.

Назвіть послідовність кроків при презентації граматичного явища

Перш ніж представити учням граматичну структуру слід представити К.С. яку можна вирішити через цю граматичну структуру. Н-д при презентації презент сімпл «У мене є друг. Він навчається у школі. Я хочу познайомити вас з другом щоб дізнатися де він навчається, живе, про його сім’ю.

Паст сімпл «діти у вас були канікули. Ви гарно відпочили? Що ви робили? Де були? З ким зустрічалися»

 

Презентуючи грам. Структуру слід обов’язково розробляти КС. Вони є стимулом активізації уваги та пізнавальної діяльності. Після КС вчитель пояснює правило інструкцію як утворюється час і вживається потім дає схему яка полегшує утримування в памяті форми утворення часу. Далі пропонуються вправи на закріплення транспозицію підстановку. Презентація грам явища важлива форма навчання

1. Постановка КС

2. Демонстрація вчителем обумовлених висловлювань з даної граматичної структури

3. Побудова подібних висловлювань учнями за аналогіями

4. Усвідомлення функції та форми грам структури (знаходження в тексті) запис учнями правил інструкцій символічного речення декількох мовних зразків з підкресленою грам структурою

5. Мовленнєві дії учнів які спочатку виконуються слідом за вчителем а потім самостійно.

 

Специфіка предмету ІМ.

Більшість шкільних предметів є основами відповідних наук. Мета навчання цих предметів полягає в тому, щоб закласти в свідомість учнів правильні поняття, уявлення, інакше кажучи, щоб учні набули знання з відповідного предмету.

При навчанні ІМ основною метою є формування вмінь спілкування даною мовою. Учні також набувають і певні знання промову однак це не виступає самостійною цілею. Усвідомлення мовних явищ потрібно поскільки це допомагає здійснити головну мету – навчитися спілкуватися ІМ основним шляхом до досягнення цієї мети повинен бути процес спілкування. Отже специфіка і найсуттєвіша трудність навчання та оволодіння предметом ІМ полягає в тому що спілкування цією мовою і є метою і засобом її досягнення.

Говорячи про зміст навчання ІМ, ми відповідаємо на запитання «чого навчити?»Ми формуємо в учнів уміння спілкуватися ІМ в усній та письмовій формах. Але повне спілкування можливе лише за умови, коли наявний певний лексичний запас, достатній для того щоб здійснювати спілкування в заданих межах. Крім того необхідно володіти правилами поєднання слів у речення, а речень в тексти. Отже необхідно володіти граматикою цієї мови, базисними інтонаційними структурами. Необхідно також оволодіти каліграфією та орфографією ІМ щоб набути спосіб кращого запам’ятовування та навчитись спілкуватись в письмовій формі. Отже, МОВНИЙ МАТЕРІАЛ(лексичний, фонетичний, граматичний) складає І КОМПОНЕНТ змісту навчання.

Вивчення звуків, букв, слів, граматичних правил не є самоціллю. В процесі мовлення мовний матеріал не усвідомлюється, він функціонує на рівні автоматизмів, або навичок. Для середньої школи обсяг цих навичок обмежується вимогами програми. Навички є компонентом мовленнєвої компетенції або вмінь говоріння, сприймання на слух, письма та читання. Обсяг цих вмінь для середньої школи також обмежуються тим типом школи, в якій учні навчаються. Таким чином МОВЛЕННЄВІ НАВИВКИ ТА ВМІННЯ складають ІІ Компонент змісту навчання.

Формування навичок та вмінь здійснювати на певній тематиці усного та письмового мовлення на тексти. ТЕМАТИКА І ТЕКМТИ становлять ІІІІ компонент змісту навчання.

Реальне мовне спілкування по своїй природі є між тематичним, тобто в одному акті спілкування можуть використовуватися різні одиниці, що відносяться до різних тем. Отже, ситуації мовлення є IV компонентом змісту навчання.

В сучасній методиці в зміст навчання включається також оволодіння певним обсягом культурної інформації:ознайомлення учнів з культурою народу, мову якого вони вивчають. Це позначається терміном соціокультурна компетенція, яка складається з країнознавчої та лінгвокраїнознавчої компетенції. Країнознавча – знання учнів про країну, мову якої вони вивчають. Лінгвокраїнознавча – передбачає засвоєння особливостей вираження думок чи їх сприймання притаманні даній ІМ.

Вчителю ІМ слід розуміти співвідношення таких понять, як знання, навичка, уміння. Стосовно оволодіння ІМ знання слід розуміти двояком:

1)Операційне тобто таке, яке потрібно для правильного оперування мовленнєвою одиницею. (коли мовне явище слід вживати при говорінні, як оформляти речення з ним, по яким ознакам його пізнають при читанні та слуханні.

2)Узагальнені знання про систему мови. Учні оволодівають ними поступово при послідовному засвоєнні. Ці знання удосконалюються із набуттям досвіду спілкування, далі відбувається процес оволодіння мови, воно здійснюється на 2 плані, а на першому – спілкування.

Слід наголосити на поняттях Навичка і Уміння. Щоб спілкування було успішне мовні одиниці повинні функціонувати легко, автоматизовано, підсвідомо. Ці автоматизовані компоненти мовної діяльності і є НАВИЧКИ.

УМІННЯ-це здатність вирішувати комунікативні задачі(спілкуючись усно, читати писати, при повному чи майже повному зосереджені на смислі, а не на мовних засобах які повинні функціонувати автоматизовано)

Операційні знання навички уміння

 

 

Системні знання

 

 

Комунікативні вміння більш високого розряду

 

 

Назвіть і охарактеризуйте основні вимоги до уроку іноземної мови. Назвіть види