Акцизні марки порядок їх отримання та використання.

У разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов'язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

¾ Наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

¾ Виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюються відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

¾ Марки акцизного податку для вироблених в Україні алкогольних напоїв і тютюнових виробів відрізняються від марок для ввезених на митну територію України алкогольних напоїв і тютюнових виробів дизайном та кольором.

¾ Маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України.

¾ Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового від 1,2 до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.

¾ Кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, місяць і рік випуску марки.

¾ Кожна марка акцизного податку на тютюнові вироби повинна мати окремий номер та позначення про квартал і рік випуску марки.

¾ Виробники та імпортери тютюнових виробів ведуть облік та звітують про використання марок акцизного податку за видами марок (ТІ - "тютюн імпортний", ТВ - "тютюн вітчизняний") у кількісному виразі.

Не підлягають маркуванню:

¾ алкогольні напої і тютюнові вироби, які постачаються для реалізації магазинам безмитної торгівлі безпосередньо вітчизняними виробниками такої продукції за прямими договорами, укладеними між вітчизняними виробниками алкогольних напоїв і тютюнових виробів і власниками магазинів безмитної торгівлі.

Ввезення на митну територію України, зберігання, транспортування, прийняття на комісію з метою продажу та продаж на митній території України не маркованих в установленому порядку алкогольних напоїв та тютюнових виробів забороняються.

Продаж марок акцизного податку вітчизняним виробникам алкогольних напоїв і тютюнових виробів провадиться на підставі: довідок про сплату суми податку, яка розрахована за ставками на готову продукцію; заявки-розрахунку кількості марок акцизного податку; звіту про використання марок; платіжного доручення.

(Необов*язково): Держмитслужба України повідомила, що при ввезенні на митну територію України марок акцизного податку в умовах дії нової редакції Митного кодексу України їх митне оформлення мало здійснюватися з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами, як це передбачено положеннями ст. 106 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 106 вищезазначеного Кодексу у разі тимчасового ввезення товарів з умовним частковим звільненням від оподаткування митними платежами за кожен повний або неповний календарний місяць заявленого строку перебування на митній території України сплачується 3% суми митних платежів, яка підлягала б сплаті у разі випуску цих товарів у вільний обіг на митній території України, розрахованої на дату поміщення їх у митний режим тимчасового ввезення.

Соціально-економічна сутність митної справи.

Мито — це вид непрямого оподаткування, яке пов'язане із зо­внішньоекономічною діяльністю, тобто це є податок з перемі­щення товарів при експорті, імпорті, транзиті.

Введення мита як податку має на меті:

1) регулювання процесій імпорту, експорту;

2) фіскальне значення;

3) політико-правове.

Митна політика — це діяльність органів державної влади, спрямована на формування раціональної структури експорту та імпорту та регулювання процесів ЗЕД.

Залежно від напрямку руху товарів мито буває:

1) ввізне (на товари, що імпортуються);

2) вивізне (на товари, що експортуються);

3) транзитне.

За способом нарахування мито поділяють на:

1) адвалерне, що нараховується у відсотках де митної вартості товарів, які обкладаються митом;

2) специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, які обкладаються митом;

3) комбіноване, що поєднує обидва ці види митного оподатку­вання.

За призначенням мито поділяють на:

1) антидемпінгове, що використовується при ввезенні на мит­ну територію України товарів за ціною, яка є суттєво нижчою за їхню конкурентну ціну та при ввезенні товарів з України за ці­ною, яка суттєво нижча від ціни інших експортерів подібних то­варів, якщо такі операції можуть завдати збитку загальнодержав­ним інтересам;

2) компенсаційне, що використовується при ввезенні чи виве­зенні товарів, під час виробництва яких використовувалася суб-

сидія, якщо таке вивезення чи ввезення загрожує вітчизняним то­варовиробникам або перешкоджає розширенню виробництва по­дібних товарів в Україні;

3) спеціальне, що використовується як захисний засіб, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях чи на таких умовах, які можуть завдати збитку вітчизняним ви­робникам;

4) сезонне, що встановлюється на окремі товари на термін, не більше чотирьох місяців з моменту його встановлення.

Особливістю справляння мита є те, що контроль за правильні­стю та своєчасністю сплати мита до бюджету здійснює не ДПА, а митні органи, які відповідають за правильність нарахування і своєчасність справляння мита. ДПА мають право перевіряти ли­ше регіональні відділення митниць з приводу правильності нара­хування і своєчасності справляння. Перевірка самих платників податку здійснюється тільки при проведенні зустрічних перевірок.

Митне оподаткування є одним із засобів митного регулювання.

Переміщення товарів при експорті чи імпорті через митний ко­рдон держави обов'язково підлягає митному оформленню. Воно означає процес документального підтвердження факту експорту чи імпорту певної кількості товарів на певну суму. Митне оформлен­ня здійснюють територіальні митниці з метою забезпечення мит­ного контролю та для застосування засобів державного регулю­вання ввезення, вивезення, транзиту товарів. Основним докумен­том при митному декларуванні для юридичних осіб та СПД є ван­тажна митна декларація, для фізичних осіб— митна декларація. Декларування здійснюється шляхом заяви у встановленій формі точних даних про назву, параметри товару, їх кількісний та грошо­вий вимір. Декларування здійснюють як територіальні митниці, так і митниці, що знаходяться на митному кордоні України.

Щоб забезпечити діяльність митних органів, крім статистич­них мит стягують митні збори. Це своєрідна плата за здійснення митного оформлення та декларування. Для встановлення митних зборів використовують універсальний підхід, ставки митних збо­рів можуть бути диференційованими.

 

 

Платники та об’єкти мита.

Платниками мита є будь-які фізичні чи юридичні особи, які здійснюють переміщення через митний кордон України товарів та інших предметів, що підлягають митному оподаткуванню.

Розрізняють три групи платників:

1) резиденти України;

2) нерезиденти у випадках:

а) якщо здійснюється господарська діяльність через по­стійні представництва, зареєстровані на митній території України;

б) проведення транзитних операцій, пов'язаних з переміщен­ням товарів транзитом через митну територію України;

3) фізичні особи:

а) СПД, незалежно від суми експорту чи імпорту;

б) громадяни, які здійснюють експорт чи імпорт понад вста­новлену законодавчо норму (еквівалент 240 доп.);

в) які здійснюють імпорт автомобілів та автотранспортної техніки.

Об'єктом оподаткування є:

1) митна вартість товарів, предметів, які переміщуються через митний кордон. Ця величина визначається в українських гривнях і включає:

а) ціну контракту у валюті контракту, помноженій на офіцій­ний курс валюти контракту до валюти України, на день подання вантажно-митної декларації;

б) величину транспортних, інших затрат (страхування) до пункту перетину митного кордону.