Індивідуальний житловий будинок

ДИПЛОМНА РОБОТА

Тема: «Технологія опорядження 3-х кімнатної квартири»

Випускник Лавров Василь Іванович

Група № 404

Професія: Штукатур; лицювальник-плиточник; маляр.

Майстер в/н: Симоненко М.Г..

 

Предмети:Консультанти:

Матеріалознавство Кот Т.І.

Будівельне креслення Дражниця О.М.

Охорона праці Сніщук С.С.

Рецензія_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Робота допущена до захисту з оцінкою _________________________

Викладач спецтехнології __________________ Кот Т.І.

 

2014 р.

Вище професійне училище №4

м. Хмельницького

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Заступник директора з НВР

_________________________

«____»____________20___ р.

ЗАВДАННЯ

на виконання дипломної роботи випускника групи № 404

_________________________________________________________________

(ПІБ)

ТЕМА

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

Вступ

Розділ І. План та інтер’єр будівлі.

1.1. Характеристика будівлі та виду опорядження.

Розділ ІІ. Розрахунково-технологічна частина.

2.1. Матеріали.

2.2. Інструменти, пристрої та інвентар.

2.3. Організація робочого місця.

2.4. Опис технології виконання штукатурних, облицювальних та малярних робіт.

2.5. Оцінка якості робіт.

2.6. Розрахунок кількості матеріалів, необхідних для виконання робіт

Розділ IІІ. Охорона та безпека праці.

Висновок.

Список літератури.

Додатки

Дата видачі завдання «___»___________ 20___ р.

Термін виконання завдання «___»___________ 20___ р.

Керівник ________________________________________ Кот Т.І.

Розглянуто на засіданні комісії «___»___________ 20___ р.

Протокол №___________

ЗМІСТ

 

Вступ ……………………………………………………………………………4

Розділ І. План та інтер’єр будівлі. ……………………………………………….

1.1. Характеристика будівлі та виду опорядження…………………………...

Розділ ІІ. Розрахунково-технологічна частина.

2.1. Матеріали. …………………………………………………………………..

2.2. Інструменти, пристрої та інвентар. ………………………………………..

2.3. Організація робочого місця………………………………………………...

2.4. Технологічний процес.

2.4.1. Технологія виконання штукатурних робіт. ……………………………..

2.4.2. Технологія виконання облицювальних робіт.

2.4.3. Технологія виконання малярних робіт.

2.4.4. Технологія виконання шпалерних робіт.

2.5. Оцінка якості робіт

2.6. Розрахунок кількості матеріалів, необхідних для виконання робіт

Розділ IІІ. Охорона та безпека праці.

Висновок.

Список літератури.

Додатки

Вступ

 

Будівельник — дуже древня професія, що іде своїми початками в глибину сторіч. Історія будівельного мистецтва бере початок з найдавніших часів і нерозривно пов’язана з історією розвитку людського суспільства. Кожний народ пишається культурними здобутками своїх предків, бо в них він бачить не тільки своє минуле, а й майбутнє. Традиції високої самобутньої культури збереглися в фортецях, церквах, храмах, у народних житлах на всій території України. Милуючись ними, ми віддаємо належне таланту, тонкому смаку і винахідливості умільців-будівельників, чиї чудові витвори непідвладні часові. Прекрасні споруди минулого не йдуть разом із їхніми творцями. Еталони широкої краси, вони і сьогодні не загубили свого значення, ними будуть захоплюватись прийдешні покоління.

З тієї пори, як людина будує, її думки невпинно працюють над створенням нових, поліпшенням існуючих знарядь праці, над пошуками складних форм споруд, над зведенням їх у короткі терміни, із зменшеними витратами засобів і зусиль. Ще при спорудженні єгипетських пірамід і римських акведуків будівельники були знайомі з важелями, канатами, блоками, лебідками, що застосовуються зараз. З кожним роком будівельні роботи все більше вдосконалюються. Переконатися можна, пройшовши вулицями нашого квітучого міста.

Індивідуальний житловий будинок

Хмельницька обласна рада

 

Городський пейзаж

Філармонія

 

 

Площа

 

 

Все, що ми бачимо навколо, — створено умілими руками будівельника. Чи є інша професія, порівнюючи з цією за широтою і розмаїтістю інтересів, інша праця, порівняна із цим завзяттям, творчим злетом, що переборює труднощі й негоду?

Навколишній світ не обмежений стінами простої квартири, найбільшого будинку. Ми відчуваємо постійну потребу й у такій будівельній продукції, як театри і цирки, Палаци культури і кіноконцертні зали, бібліотеки та лікарні, будинки відпочинку та санаторії тощо. На будівельниках лежить велика відповідальність за пам’ятники історії, культури. Квартали старих будинків, що підлягають зносу, часто бережуть у собі багато цінного. Будівельник — це покликання, нескінченна творчість і пошук. Прекрасно усвідомлювати, що твоя праця необхідна людям всіх професій, що плоди твоєї праці переживуть століття. Від багатьох професій, прекрасних і різних, професія будівельника відрізняється тим, що його праця втілюється в красу наших міст, зручність квартир, складне переплетення заводських конструкцій. Кожний будівельник

відчуває гордість за свою професію, вважає її найцікавішою, найактуальнішою серед інших. І це зрозуміло: адже в ім’я Людини, для блага Людини трудяться наші будівельники.

 

РОЗДІЛ І. ІНТЕР`ЄР ТА ПЛАН ПРИМІЩЕННЯ

План трьохкімнатної квартири

 

 

Інтер’єр зали

 

Інтер’єр спальні

 

 

 

Матеріали.

Для кращої якості роботи я використовую здебільшого сучасні будівельні матеріали: ґрунтовку фірми «MASTER» (додаток 1), шпаклівки фірми «КНАУФ» (додаток 2), сітку армуючи (додаток 3), шпалери фірм «V.I.P» та «PremiereCollection» (додаток 4), клей для шпалер фірми «Metylan» (додаток 5), водоемульсійну фарбу фірми «ЗЕБРА FACADE» (додаток 6), суху клейову суміш для приклеювання плитки фірми «МАСТЕР СТАНДАРТ» (додаток 7), фугу фірми «MASTER» (додаток 8), плитку білого, червоно та синого кольору і пластикові хрестики (додаток 9), металеві кутики та маяки (додаток 10), «Лак Акриловий» (додаток 11), а також декоративну штукатурку «Стоун»(додаток 12).

 

 

Організація робочого місця.

Для того, щоб якість роботи була дійсно високою, нам потрібно організувати своє робоче місце.

Організація робочого місця для штукатурів:

 

Мал.5. Ш6, Ш7, Ш8 - місця знаходження штукатурів

 

1 - столик-підмостки; 2 - ящик для інструменту; 3 - подборнікі для розчину; 4 - гнучкий шланг розчинонасоса; 5 - затирочні машинки; 6 - електрокабель, що йде від перетворювача струму.

 

Стрілкою вказано напрямок руху штукатура (Ш6)

Необхідні механізми, пристрої, будівельні матеріали та інструменти на робочому місці слід розміщувати так, щоб не робити зайвих рухів і не створювати суєти. На робочому місці не повинно бути сміття і зайвих матеріалів та інструментів. Необхідна своєчасна підготовка необхідних матеріалів та постачання їх на робоче місце. Освітлення слід розташувати так, щоб і робоче місце, і поблизу лежать території, були добре видні. Під час роботи обов'язково дотримання всіх правил техніки безпеки. Також мають бути дотримані заходи протипожежної безпеки, та виробничої санітарії. Закінчивши роботу, робочому слід очистити від сміття та забруднень робоче місце, вимити і сховати у шафу інструмент, вимкнути подачу електрики і закрити пристрою на замок

Організація робочого місця для плиточника:

Мал.6. Схема організації робочого місця при виробництві облицювальних робіт всередині будівлі:

1 - плитки; 2 - лавки, 3 - місця плиточників, 4 - відро з водою; 5 - рамки з плитками, б-столик; 7 - місце підсобного робітника; 8 - ящик для розчину.

 

Подачу розчину і плиток на робоче місце плиточника здійснює підсобний робітник. Розчин знаходиться в ящику, який встановлюється безпосередньо в тій кімнаті, де ведуться облицювальні роботи.

При облицюванні вертикальних поверхонь робоче місце необхідно організувати так, щоб раціональніше використовувати робочий час. Бригада плиточників складається з трьох робочих 5, 4 і 2-го розрядів (при облицюванні стель, колон і укосів) або 4, 3 і 2-го розрядів (при облицюванні стін). Установку спеціальних плиток виробляє плиточник-лицювальник 4-го розряду. На робочому місці плиточника є спеціальний робочий столик, на якому знаходяться дві ємності: одна для розчину, інша для води.

 

Організація робочого місця для маляра:

Механізми, пристрої, інструменти і матеріали на робочому місці розміщують так, щоб під час роботи не доводилось робити зайвих рухів. Ручний інструмент, який беруть правою рукою, повинен лежати справа, а той, що беруть лівою рукою - зліва. Столик встановлюють так, щоб з місця його встановлення можна було виконати якнайбільший обсяг робіт.

На робочому місці не повинно бути будівельного сміття, зайвих матеріалів, які заважатимуть пересуванню робітника. Під час роботи слід користуватись лише справними інструментами та механізмами і якісними матеріалами.

Для виконання робіт на висоті потрібно встановити на робочому місці потрібні пристрої, а на них у зручних для роботи місцях — ящики для розчину або тару для малярних сумішей.

Велике значення в організації робіт має своєчасне підготування потрібних матеріалів. Підготовлені матеріали в процесі роботи подають на робочі місця.

Під час виконання робіт обов'язково слід додержуватись усіх правил техніки безпеки і виробничої санітарії. Працювати на висоті можна лише на справних пристроях.

Робоче місце маляра повинно бути добре освітлене природним світлом. Це дає змогу правильно підбирати кольори фарбувальних сумішей і взагалі якісно виконувати опоряджувальні роботи. У приміщеннях має бути кімнатна температура (18.20 °С). Для роботи з нітроемалевими фарбами або іншими сумішами, що виділяють шкідливі для здоров'я людини леткі пари, слід забезпечити штучну або природну (через відкриті вікна) вентиляцію приміщень.

 

 

Технологічний процес.

2.4.1. Технологія виконання штукатурних робіт.

Штукатурні роботи належать до одного з основних видів опоряджувальних робіт.

Штукатурка – це опоряджувальний шар, який наносять на поверхні різних конструктивних елементів будівель і споруд, що вирівнює ці поверхні чи надає їм певної форми й фактури.

 

Встановлення уголків

Спосіб монтажу наугольника не занадто відрізняється від технології кріплення маякових направляючих. Точно так само потрібно очистити і підготувати робочу поверхню, до якої кріпляться профілі. За допомогою ножиць по металу косинець підганяється до потрібного розміру, після чого починається установка. Спершу на кут стіни наноситься розчин, в який вдавлюється косинець. Тут слід враховувати, що місця закріплення профілю мають бути розташовані не далі 600 мм від центру. Потім акуратно, поки розчин не застиг, за допомогою рівня (ватерпаса) регулюється кут нахилу штукатурного кутника, перевіряється його вертикальність.

Коли косинець вже остаточно встановлено, зайвий розчин знімається шпателем. Однак при необхідності можна накласти додатковий шар розчину для вирівнювання товщини штукатурки по всій стіні. Якщо штукатурний косинець встановлений правильно, то на кромці кута видно його кутовий виступ.

 

 

Влаштування відкосів

Перед влаштуванням відкосу з гіпсокартону необхідно зробити всі необхідні заміри і розкроїти листи, потрібного нам розміру.

Суцільним шаром наноситься шпаклівка на гіпсокартон і приклеюється до поверхні. Правильно виставивши приклеєну смугу, її необхідно зафіксувати розпіркою по центру заготовки. Після цього приклеюються бічні заготовки, які самі по собі будуть грати роль упору для верхньої частини укосу.

Тепер середню розпірку можна прибирати і приклеювати нижню заготівлю. Бічні частини укосу не повинні відійти від стіни, але, для повної впевненості, краще встановити бічну розпірку на деякий час.

Дифекти штукатурки

 

Тріщини, які виникають на штукатурці зазвичай при використанні неякісних розчинів: або з великим вмістом в'яжучих засобів, або погано перемішані, де місцями накопичується занадто багато заповнювача або в'яжучих.

Також тріщини утворюються від неправильного – прискореного режиму сушіння штукатурки: через високу температуру в приміщенні, наявність протягу.

Спучування (дутики) - горбкуваті спучування на поверхні штукатурки, що утворюються в результаті застосування розчину, приготовленого на невитриманих вапна. Дрібні частинки незагасівшейся вапна продовжують гаситися в нанесеною штукатурці, а остільки при гасінні комове вапно різко збільшується в об'ємі, то відбувається спучування і руйнування штукатурного шару у вигляді окремих точок.

Відшаровування (відлуп) утворюється, якщо розчин наносити на дуже суху поверхню або на пересушене шар розчину. Також відшаровування виникає, якщо наступний шар виявивс я сильнішим, ніж попередній (наприклад, вапняний шар нанесли на цементний); при застосуванні різнорідних розчинів (наприклад, при нанесенні на вапняний розчин цементного). Відлущилася штукатурка повинна бути замінена новою.

Тріщини в лузгах. Виникають, якщо кути стін або місця стиків поверхонь із різних матеріалів погано підготовлені до обробки, а також, якщо штукатурні роботи виконуються на пересушеною дерев'яної поверхні. Крім того, такий дефект виявляється при неміцному кріпленні оброблюваних конструкцій. Щоб тріщин не виникло, кути і стики різнорідних поверхонь перед нанесенням розчину закривають сіткою, а пересушені дерев'яні стелі і стіни змочують водою.

Недостатня міцність. Дефект виникає, якщо в розчині знаходиться недостатнє кількість в'яжучих засобів або в разі сильного забруднення піску. Визначається дефект за допомогою простукування. При виявленні низької міцності дефективних штукатурку відбивають і замінюють більш міцним розчином.

 

Облицювання стін.

Облицьовувати стіни починають знизу. Нижній плінтусний ряд плиток повинен спиратися на підлогу. Якщо підлоги немає, то лицювальник, користуючись розміткою, повинен перенести в приміщення і відбити на стіні лінію чистої підлоги, яка буде нижньою межею облицювання стіни.

Вздовж цієї лінії по периметру кімнати укладають дошки, на які будуть стиратись плитки плінтусного ряду. Після закінчення облицювання ці дошки виймають.

Якщо підлогу зроблено, то плитки першого плінтусного ряду стирають просто на неї.

Підготовлену до облицювання поверхню провішують, і якщо довжина її до 4 м, встановлюють на ній у кутах чотири маячні плитки. Плитки встановлюють тимчасово, на гіпсовому розчині, на товщин шару облицювання.

Місце розміщення верхніх маячних плиток 3 по висоті не має істотного значення, але бокова кромка їх повинна знаходитись від суміжної стіни на відстані, що дорівнює ширині плитки, 1співпадати з шнуром виска, а нижні плитки 1 встановлюють так, щоб верхні кромки їх були на одній горизонтальній лінії.

Після встановлення маячних плиток на рівні верхньої кромки першого ряду в кутах стіни забивають два цвяхи і натягують між ними шнур. Орієнтуючись на цей шнур, укладають перший ряд плиток, починаючи від середини стіни, спочатку вліво, а потім - вправо.

Підійшовши до маячної плитки, її знімають, поверхню під нею очищають від гіпсового розчину, а на це місце встановлюють плитку на клей.

Якщо кути будуть облицьовуватись фасонними кутовими плитками, то до кута не доходять на відстань, що дорівнює ширині сторони кутової плитки, що заходить на стіну. Якщо кути будуть облицьовуватись рядовою плиткою, то облицьовування доводять до суміжної стіни. Ще до початку облицьовування підраховують, яка кількість цілих плиток розміститься на стіні в одному ряду і роблять так, щоб ряд починався або закінчувався цілою плиткою.

Після укладання першого ряду плиток натягують вертикальні шнури від верхніх маячних плиток до крайніх нижніх.

Встановлюють плитки крайні другого ряду, перевіряючи їх вертикальність по верхньому маяку і нижньому ряду, і натягують між ними шнур.

Після цього укладають другий ряд плиток від одного краю до іншого. Так облицьовують всю поверхню.

Укладати плитки можна і без горизонтального шнура. Тоді їх положення перевіряють правилом завдовжки 1,5-2 м, періодично прикладуючи його до вже облицьованної ділянки поверхні і верхніх маячих плиток. Цим же правилом перевіряють правильність укладання кожного ряду плиток. Якщо потрібно, то,вдаряючи по правилу ручкою інструменту, осаджують ряд плиток до потрібної товщини облицювання.

Після облицювання однієї стіни укладають кутові плитки в кутках, що прилягають до неї. Облицьовані кути повині бути прямолінійні і вертикальні. Укладаючи плитки на суміжних стінах, орієнтуються на встановлені кутові плитки. Якщо облицювання виконують без застосування кутових плиток, то суміжні стіни облицьовують, оріїнтуючись на ряди плиток облицьованої стіни так, щоб горизонтальні шви їх співпадали. Розчин накладають на стіну і розрівнюють зубчастим шпателем.

Дефекти водних фарбувань

Розгляньмо основні дефекти водних фарбувань і спо­соби їх усунення.

Жирні плями від мінеральних і тваринних масел, що не висихають, можуть бути на поверхні або проступати на неї з нижніх шарів штукатурки. Якщо шар штукатурки наскрізь просочений маслом, то зняти таку пляму звичай­ним перетиранням не можна. Штукатурку на всій ділянці плями вирубують і замінюють новим шаром, після чого, поверхню нової штукатурки фарбують. Поверхневі плями на штукатурці усувають промиванням поверхні 5%-м розчином лугу у воді.

Іржаві плями утворюються внаслідок тривалого намо­кання штукатурного шару при протіканні покрівель і санітарно-технічного обладнання. Якщо пляма невеличка, то з поверхні старий набіл знімають, а дефектну ділянку промивають 2—3%-м розчином соляної кислоти і грунту­ють 15%-м розчином мідного купоросу. Якщо це не допомагає, то після грунтування суху поверхню покрива­ють на ділянці плями каніфольним лаком або нітроемале-вою фарбою білого кольору.

Висоли — це білий кристальний наліт на поверхні у вигляді інею. Висоли утворюються, коли на поверхню виходять водорозчинні солі, що є в цеглі або штукатурно­му шарі. Вони з'являються також при застосуванні в силікатних фарбуваннях натрієвого рідкого скла. Щоб вивести висоли з поверхні, металевою щіткою зчищають верхній шар штукатурки з сіллю, яка виступила на ньому, перетирають поверхню, додаючи розчин, і після виси­хання ці місця грунтують білою олійною фарбою. Потім всю поверхню підготовляють і фарбують як звичайно. * Відшарування фарбової плівки буває при застосуванні густої фарбувальної суміші або суміші з надлишком клею, а також при фарбуванні поверхні, покритої товстим старим набілом. Щоб усунути цей дефект, з поверхні зчищають набіл, перетирають її, після чого фарбують сумішшю нормальної в'язкості.

Сліди від щітки і потьоки утворюються при фарбуванні рідкою сумішшю. Якщо на поверхні немає товстого набі­лу, то для усунення цих дефектів її грунтують і фарбують сумішшю нормальної в'язкості. Якщо є товстий набіл, то його зчищають, а поверхню перетирають, грунтують і фарбують як звичайно.

Відкрейдування фарбової плівки відбувається при застосуванні слабкозаклеєних фарбувальних сумішей. Для усунення цього дефекту пофарбовану поверхню знову грунтують і фарбують сумішшю з достатньою кількістю клею.

Стики утворюються при швидкому висиханні ділянок поверхні, пофарбованих з деяким інтервалом у часі. Усу­нути стик звичайним розтушуванням не можна, тому всю поверхню грунтують і фарбують знову.

Зміна фарбового тону пофарбованої поверхні виникає внаслідок застосування у фарбувальних сумішах нестій­ких проти лугів або світла пігментів. У цих випадках з поверхні змивають дефектний фарбовий шар, потім її знову грунтують і фарбують сумішшю з лугостійким піг­ментом.

При неохайній роботі на поверхні залишаються бриз­ки, пропуски, зсуви рисунка фризів і накатів та інші дефекти, які також не допускаються і які треба усувати.

 

Розкрій

 

Перед початком роботи необхідно перевірити рулони шпалер на ідентичність партії. Малюнок і колір не повинні відрізнятися. Щоб правильно визначити довжину смуги, необхідно додати до висоті приміщення 5-7 см. Шпалери необхідно розкроїти так, щоб малюнок на сусідніх полотнищах збігався і утворював єдиний елемент орнаменту (візерунка). При цьому рекомендується розмотувати рулони в одному напрямку і розкроювати, одночасно використовуючи 2-3 рулону.

4 Поклейкашпалер
Перед обклеюванням шпалер необхідно підготувати клей. Рекомендується вибирати спеціальний шпалерний клей для флізелінових шпалер. Готуючи клей, суворо дотримуйтеся інструкції виробника, зазначеної на упаковці. Потім, за допомогою малярного валика, нанесіть його безпосередньо на обклеюваної поверхню стіни. Після цього нарізані смуги шпалер в сухому вигляді приклеюйте на вкриту клеєм поверхню стіни. Щоб шви не були помітні, першу смугу шпалер необхідно наклеювати, починаючи від вікна. Попередньо, за допомогою схилу або рівня, відзначте вертикальну лінію і строго по ній прикладіть першу смугу шпалер. Зверху і знизу необхідно залишити невеликий запас шпалер, щоб вирівняти відхилення по висоті. Кожну наступну смугу клеїти встик до попередньої. М'якою щіткою або гумовим валиком розгладити шпалери від середини до країв. Для якісного приклеювання країв рекомендується додатково нанести клей в місцях їх з'єднання, після чого надлишки клею акуратно видаліть. До повного висихання шпалер підтримуйте в приміщенні постійну температуру і уникайте протягів. Якщо ви працюєте з проблемними стінами, рекомендується під стики смуг підкласти тонку паперову смужку (з метою запобігання відставання крайок від стін).
5 складних мість

Пофарбування

Шпалери на флізеліновій основі можна при бажанні фарбувати різними акриловими, водоемульсійними та латексними фарбами. Нанесення фарби можна виробляти, використовуючи м'який валик або пульверизатор. Ви отримуєте більшу свободу для творчості, вибравши будь-який колір, ви зможете змінювати, заново фарбуючи ці шпалери до 10 разів! Використовуйте тільки якісну фарбу перевірених виробників - від цього безпосередньо залежить те, як будуть виглядати ваші стіни.