Сім'я. Регулювання сімейних відносин

Сімейний кодекс України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 407-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70 N 2620-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352 N 2709-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 N 2710-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423 N 2853-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551 N 2901-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2 N 3097-IV від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179 N 3250-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120 N 3497-IVвід 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277 N 3539-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293 N 524-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87 N 257-VI від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230) (Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 3-рп/2009 від 03.02.2009) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 N 1390-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.559 N 1397-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.596 N 1452-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 44, ст.653 N 2302-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.483 N 2398-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.509 N 2435-VI від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.539 N 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142 N 2913-VI від 11.01.2011, ВВР, 2011, N 31, ст.298 N 3234-VI від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.433 N 3354-VI від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.488 N 3381-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.490 N 3738-VI від 09.09.2011 N 3760-VI від 20.09.2011 N 4314-VІ від 12.01.2012) (У тексті Кодексу слова "державний орган реєстрації" в усіх відмінках і числах замінено словами "орган державної реєстрації" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 2398-VI від 01.07.2010)

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН

Стаття 1. Завдання Сімейного кодексу України

1. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

2. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Стаття 2. Учасники сімейних відносин, які регулює Сімейний кодекс України

1. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.

2. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком.

3. Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.

4. Сімейний кодекс України не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком та племінницею, племінником і між іншими родичами за походженням.

Стаття 3. Сім'я

1. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.

2. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

3. Права члена сім'ї має одинока особа.

4. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 4. Право особи на сім'ю

1. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї.

У випадках, передбачених частиною другою статті 23 цього Кодексу, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку.

2. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку.

3. Кожна особа має право на проживання в сім'ї.

Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

4. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.

Стаття 5. Державна охорона сім'ї

1. Держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім'ї.

2. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.

3. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

4. Держава бере під свою охорону кожну дитину-сироту і дитину, позбавлену батьківського піклування.

(Частина четверта статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 3497-IV від 23.02.2006)

5. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Стаття 6. Дитина

1. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

2. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Стаття 7. Загальні засади регулювання сімейних відносин

1. Сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.

2. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками.

3. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства.

4. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.

5. Учасник сімейних відносин не може мати привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, статі, політичних, релігійних та інших переконань, етнічного та соціального походження, матеріального стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

6. Жінка та чоловік мають рівні права і обов'язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім'ї.

7. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

(Частина сьома статті 7 в редакції Закону N 524-V від 22.12.2006)

8. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

9. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

10. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист.

Стаття 8. Застосування до регулювання сімейних відносин Цивільного кодексу України

1. Якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім'ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами Цивільного кодексу України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

(Текст статті 8 в редакції Закону N 524-V від 22.12.2006)

Стаття 9. Регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) сторін

1. Подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства.

2. Особи, які проживають однією сім'єю, а також родичі за походженням, відносини яких не врегульовані цим Кодексом, можуть врегулювати свої сімейні (родинні) відносини за договором, який має бути укладений у письмовій формі. Такий договір є обов'язковим до виконання, якщо він не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів України та моральним засадам суспільства.

Стаття 10. Застосування аналогії закону та аналогії права

1. Якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону).

(Частина перша статті 10 в редакції Закону N 524-V від 22.12.2006)

2. Якщо до регулювання сімейних відносин неможливо застосувати аналогію закону, вони регулюються відповідно до загальних засад сімейного законодавства (аналогія права).

Стаття 12. Обчислення строків, встановлених у цьому Кодексі

1. Строки, встановлені у цьому Кодексі, обчислюються відповідно до Цивільного кодексу України.

Глава 2

ЗДІЙСНЕННЯ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ВИКОНАННЯ СІМЕЙНИХ ОБОВ'ЯЗКІВ. ЗАХИСТ СІМЕЙНИХ ПРАВ ТА ІНТЕРЕСІВ

Розділ II

Глава 3

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 21. Поняття шлюбу

1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану.

2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.

3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення органів державної реєстрації актів цивільного стану.

Стаття 22. Шлюбний вік

1. Шлюбний вік для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років.

2. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.

Стаття 23. Право на шлюб

1. Право на шлюб мають особи, які досягли шлюбного віку.

2. За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Стаття 25. Одношлюбність

1. Жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі.

2. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Глава 4

ДЕРЖАВНА РЕЄСТРАЦІЯ ШЛЮБУ

Глава 5

НЕДІЙСНІСТЬ ШЛЮБУ

Глава 6

Глава 7

Глава 8

Глава 9

Глава 10

ШЛЮБНИЙ ДОГОВІР

Глава 11

ПРИПИНЕННЯ ШЛЮБУ

Розділ III

Глава 12

Глава 13

Глава 14

Глава 15

Глава 16

Глава 17

Розділ IV

Глава 18

УСИНОВЛЕННЯ

Глава 19

Глава 20

ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ

Глава 20-1

ПРИЙОМНА СІМ'Я

Стаття 256-3. Прийомні діти

1. Прийомні діти - діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування, влаштовані на виховання та спільне проживання до прийомної сім'ї.

2. На влаштування дитини-сироти і дитини, позбавленої батьківського піклування, до прийомної сім'ї потрібна згода дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити.

Згода дитини на її влаштування до прийомної сім'ї з'ясовується службовою особою закладу, в якому вона перебуває, у присутності прийомних батьків і представника органу опіки та піклування, про що складається відповідний документ.

3. Прийомні діти проживають і виховуються у прийомній сім'ї до досягнення 18-річного віку, а в разі навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах I-IV рівнів акредитації - до його закінчення.

4. За прийомними дітьми зберігається право на аліменти, пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, які вони мали до влаштування до прийомної сім'ї.

5. Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, крім випадків, коли це може завдати шкоди їхньому життю, здоров'ю та моральному вихованню.

Глава 20-2

Розділ V

Глава 21

Глава 22

Розділ VI

Розділ VII

ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України.

(Пункт 1 розділу VII в редакції Закону N 407-IV від 26.12.2002)

2. Визнати такими, що втрачають чинність з вступом у дію Сімейного кодексу України:

(Абзац перший пункту 2 розділу VII в редакції Закону N 407-IV від 26.12.2002)

1) Кодекс про шлюб та сім'ю України (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., додаток до N 26, ст. 204; 1971 р., N 20, ст. 141; 1973 р., N 21, ст. 181; 1980 р., N 38, ст. 754; 1984 р., N 7, ст. 136; 1985 р., N 11, ст. 205, ст. 206; 1987 р., N 8, ст. 149, N 35, ст. 674; 1991 р., N 9, ст. 89; Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 4, ст. 25, N 36, ст. 528; 1996 р., N 7, ст. 26; 2000 р., N 9, ст. 67, N 50, ст. 436).

Розділ V "Акти громадянського стану" зберігає свою чинність у частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття спеціального закону;

2) Закон Української РСР від 20 червня 1969 року "Про затвердження Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1969 р., N 26, ст. 204);

3) Указ Президії Верховної Ради Української РСР від 29 грудня 1969 року "Про порядок введення в дію Кодексу про шлюб та сім'ю Української РСР" (Відомості Верховної Ради УРСР, 1970 р., N 2, ст.16; 1980 р., N 38, ст. 754).

3. Кабінету Міністрів України:

подати до Верховної Ради України протягом трьох місяців з дня опублікування цього Кодексу пропозиції щодо внесення змін до законів України, які випливають з цього Кодексу;

привести у відповідність із цим Кодексом свої нормативно-правові акти;

забезпечити приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Кодексом.

Президент України

Л.КУЧМА

 

м. Київ, 10 січня 2002 року N 2947-III

 

Сімейний кодекс України

(Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2002, N 21-22, ст.135) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 407-IV від 26.12.2002, ВВР, 2003, N 7, ст.70 N 2620-IV від 02.06.2005, ВВР, 2005, N 26, ст.352 N 2709-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.422 N 2710-IV від 23.06.2005, ВВР, 2005, N 32, ст.423 N 2853-IV від 08.09.2005, ВВР, 2005, N 51, ст.551 N 2901-IV від 22.09.2005, ВВР, 2006, N 1, ст.2 N 3097-IV від 16.11.2005, ВВР, 2006, N 22, ст.179 N 3250-IV від 20.12.2005, ВВР, 2006, N 14, ст.120 N 3497-IVвід 23.02.2006, ВВР, 2006, N 33, ст.277 N 3539-IV від 15.03.2006, ВВР, 2006, N 34, ст.293 N 524-V від 22.12.2006, ВВР, 2007, N 10, ст.87 N 257-VI від 10.04.2008, ВВР, 2008, N 24, ст.230) (Щодо визнання конституційними окремих положень див. Рішення Конституційного Суду N 3-рп/2009 від 03.02.2009) (Із змінами, внесеними згідно із Законами N 1276-VI від 16.04.2009, ВВР, 2009, N 38, ст.535 N 1390-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 39, ст.559 N 1397-VI від 21.05.2009, ВВР, 2009, N 41, ст.596 N 1452-VI від 04.06.2009, ВВР, 2009, N 44, ст.653 N 2302-VI від 01.06.2010, ВВР, 2010, N 34, ст.483 N 2398-VI від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 38, ст.509 N 2435-VI від 06.07.2010, ВВР, 2010, N 46, ст.539 N 2677-VI від 04.11.2010, ВВР, 2011, N 19-20, ст.142 N 2913-VI від 11.01.2011, ВВР, 2011, N 31, ст.298 N 3234-VI від 19.04.2011, ВВР, 2011, N 42, ст.433 N 3354-VI від 12.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.488 N 3381-VI від 19.05.2011, ВВР, 2011, N 45, ст.490 N 3738-VI від 09.09.2011 N 3760-VI від 20.09.2011 N 4314-VІ від 12.01.2012) (У тексті Кодексу слова "державний орган реєстрації" в усіх відмінках і числах замінено словами "орган державної реєстрації" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом N 2398-VI від 01.07.2010)

Розділ I

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1

СІМ'Я. РЕГУЛЮВАННЯ СІМЕЙНИХ ВІДНОСИН