З дисципліни «архітектурне проектування»

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З ДИСЦИПЛІНИ «АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ»

НА ТЕМУ «КООПЕРОВАНА ГРОМАДСЬКА БУДІВЛЯ»

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ІІІ КУРСУ НАПРЯМУ ПІДГОТОВКИ 6. 060 102 «АРХІТЕКТУРА» ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНОГО РІВНЯ «БАКАЛАВР» ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

 

Полтава 2014

Методичні вказівки з дисципліни «Архітектурне проектування» на тему «Кооперована громадська будівля» для студентів ІІІ курсу напряму підготовки 6. 060 102 «Архітектура» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр» денної форми навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2014. – 26 с.

 

Укладач: О.Г. Єрещенко, к. арх., старший викладач.

 

 

Відповідальний за випуск: В.А. Ніколаєнко, завідувач кафедри дизайну архітектурного середовища, доктор архітектури, професор.

 

 

Рецензент: В.Г. Топорков, к. арх., доцент.

 

 

Затверджено науково-методичною

радою університету

від 20.03.2014 р., протокол № 5

 

Редактор Н.В. Жигилій

 

75.01.06.03

ЗМІСТ

 

 

	Вступ
	Вимоги до генерального плану
	Вимоги до об’ємно-планувального вирішення
	2.1	Комплекс для глядачів
	2.2	Демонстраційний комплекс
	2.3	Клубний комплекс
		2.3.1	Група приміщень для відпочинку та розваг
		2.3.2	Лекційно-інформаційна та гуртково-студійна група приміщень
		2.3.3	Група фізкультурно-оздоровчих приміщень
	2.4	Адміністративно-господарський та обслуговуючий комплекс
	Протипожежні вимоги
	Матеріали і конструкції
	Склад архітектурного проекту
	Етапи виконання архітектурного проекту
	Список літератури
	Додаток А Характеристика залу та вимоги до розташування місць для глядачів
	Додаток Б Планування основних приміщень клубних будівель
	Додаток В Приклади багатофункціональних культурно-дозвіллєвих центрів
	Додаток Г Приклади виконання архітектурного проекту "Кооперована громадська будівля"

 

ВСТУП

Методичні вказівки розроблено з метою надання допомоги студентам третього курсу при виконанні архітектурного проекту за темою змістового модуля №1: „Кооперована громадська будівля”(5 семестр).

Однією з основних засад державної політики у сфері культури є задоволення культурних потреб громадян, що здійснюється шляхом створення умов для творчого розвитку особистості, підвищення рівня естетичного виховання, доступності освіти у сфері культури для дітей та юнацтва. Кооперована громадська будівля займає чільне місце в ансамблі забудови поселення. Зовнішній вигляд будівлі має значний вплив на характер забудови населеного пункту.

Метою проекту є оволодіння принципами та прийомами просторової та функціонально-планувальної організації кооперованих громадських будівель культурного призначення для поселень на 1500–2000 мешканців.

Головними завданнями є вивчення факторів, що впливають на функціональну структуру будівлі культурного призначення; вирішити об’ємно-планувальну структуру з урахуванням функціональних вимог; знайти виразний архітектурний образ; вибрати відповідну конструктивну схему будівлі, що найбільш повно відповідає об’ємно-просторовій композиції.

 

 

ВИМОГИ ДО ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ

Розмір ділянки для будівництва кооперованої громадської будівлі рекомендується приймати з розрахунку 7–12 м² на одного відвідувача. Місткість об’єкта визначається двома показниками: кількістю місць у залі для глядачів і кількістю відвідувачів клубної частини.

Кількість відвідувачів кооперованої громадської будівлі становить:

· глядацька частина – 300 місць;

· клубна частина – 50–150 чоловік, що одночасно навчаються в гуртках;

· приміщення для відпочинку – 20–40 чоловік;

· кафе – 50 місць;

· обслуговуючі приміщення – робоча кімната на 1–2 чоловіки;

· бібліотечна група – 20–50 місць в читацькому залі;

· спортивна група – 50 чоловік, що одночасно тренуються.

Таким чином, загальна кількість відвідувачів становить 490–640 чоловік.

На земельній ділянці культурно-дозвіллєвих закладів слід передбачати:

· майданчики перед входами і виходами (із розрахунку на одне місце в залі – 0,2 м²);

· внутрішні проїзди шириною не менше ніж 3,5 м;

· господарське подвір'я, ізольоване від зони відвідувачів з проїздом для вантажного транспорту шириною не менше ніж 4,5 м з розворотним майданчиком не менше ніж 12х12 м;

· майданчики для стоянок автомобілів із розрахунку 10–15 автомобілів на 100 місць або одночасних відвідувачів;

· місце для реклами та малі архітектурні форми;

· зелені насадження.

Залежно від профілю закладу можливе розміщення сезонних споруд для клубної роботи і рекреації, майданчиків для спортивних ігор, дитячих майданчиків і відкритих майданчиків музейної експозиції.

При проектуванні автостоянок необхідно виходити з таких нормативних
параметрів. Для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3×5,0 м. Мінімальна ширина проїздів з однобічним рухом – 3,5 м. За малої місткості (до 50 місць) допускається об'єднаний в'їзд-виїзд шириною не менше ніж 4,5 м.

Відстані від наземних і комбінованих (наземно-підземних) гаражів і автостоянок легкових автомобілів до громадських будинків слід приймати не менше ніж 10 м (при кількості легкових автомобілів 11–50) та 15 м (за кількості легкових автомобілів 50–100).

 

 

ВИМОГИ ДО ОБ’ЄМНО-ПЛАНУВАЛЬНОГО ВИРІШЕННЯ

Основою формування простору кооперованої громадської будівлі є комплекс зв’язків, зумовлених функціональним призначенням об’єкта і соціальними завданнями, що виявляють суть організації внутрішнього простору, а також містобудівними вимогами, що визначають концепцію об’ємно-просторової побудови.

Приміщення кооперованої громадської будівлі поділяють на структурні комплекси і групи приміщень (рис. 2.1):

· приміщення комплексу для глядачів;

· приміщення демонстраційного комплексу: зал для глядачів, сцена (естрада), приміщення технологічного забезпечення сцени (естради), приміщення технологічного забезпечення кінопоказу;

· приміщення, що обслуговують сцену (естраду): приміщення для творчого і технічного персоналу, склади;

· приміщення клубного комплексу: для відпочинку і розваг, лекційно-інформаційні, гуртково-студійні, кафе на 50 місць, фізкультурно-оздоровчого призначення;

· адміністративно-господарські приміщення.

Основні прийоми композиції кооперованої громадської будівлі – розгорнутий та компактний. Вирішення будівель на основі розгорнутого прийому можуть бути симетричні, асиметричні, кутові. Характеризуються такі вирішення спрямованістю у зовнішнє середовище, фронтальністю, розтягненістю в ширину, що сприяє вільному групуванню приміщень і можливості ізольованої експлуатації структурних комплексів.

Функціональна організація будівлі в компактному об’ємі характеризується такими прийомами: симетричний, асиметричний, концентричний, глибинний. Компактна організація викликає підвищення поверховості, скорочення горизонтальних комунікацій. Можлива спільна експлуатація обслуговуючих приміщень для різних структурних груп.

З укрупненням клубних будівель шляхом розширення функцій виникає потреба у дублюванні обслуговуючого комплексу. Найбільш раціональне вирішення передбачає організацію однієї вестибюльної групи. Існують такі варіанти взаєморозташування функціональних комплексів:

• улаштування окремого входу із повним набором допоміжних приміщень;

• з входом через спільний вестибюль і частковим набором обслуговуючих приміщень;

• з обслуговуванням відвідувачів приміщеннями, спільними для всієї будівлі.

Рис. 2. 1. – Схема взаємозв’язку приміщень структурних комплексів кооперованої громадської будівлі

Комплекс для глядачів

Комплекс для глядачів повинен вирішуватися з можливістю повної ізоляції його приміщень. Його склад і норми на одне місце в залах на 300 місць слід приймати згідно з таблицею 2.1.

Групи приміщень масово-видовищної частини, їхнє урочисте, парадне вирішення визначають образну характеристику інтер’єру будівлі. Найбільшим простором у структурі клубної будівлі є зал для глядачів. Він сприймається головним елементом, є кульмінацією композиції будівлі. Якщо клуб має розвинений склад приміщень, то глядацький зал урівноважується клубною частиною. В клубній частині, де функціонально необхідно розчленувати простір на невеликі приміщення, найбільшими мають бути допоміжні приміщення, призначені для відпочинку та очікування.

Таблиця 2.1

Демонстраційний комплекс

Види естрад і сцен приймаються залежно від типу об’єкта і місткості залу для глядачів. Для кооперованих громадських будівель культурного призначення для поселень на 1500–2000 мешканців із залом для глядачів на 300 місць можуть прийматися естрада типу Е-3, Е-4 або сцена типу С-1. Розміри естрад та глибинних колосникових сцен слід приймати згідно з таблицею 2.2.

Таблиця 2.2

Клубний комплекс

Можливі такі прийоми розміщення клубного комплексу відносно масово-видовищного:

• перед масово-видовищним;

• з двох боків від масово-видовищного;

• огороджує з трьох боків масово-видовищний;

• позаду масово-видовищного комплексу;

• по периметру масово-видовищного;

• ізольований від масово-видовищного комплексу.

 

ПРОТИПОЖЕЖНІ ВИМОГИ

Ширина дверних прорізів у залі для глядачів повинна бути не менше 1,2 м і не більше ніж 2,4 м, ширина кулуарів – не менше ніж 2,4 м. Кількість евакуаційних виходів із залу для глядачів, із фойє, із сцени (естради), з робочих галерей та колосникового настилу слід проектувати не менше від двох. У залах, де передбачається кінопоказ, шляхи евакуації не допускається проектувати через приміщення, де одночасно можуть перебувати більше ніж 50 осіб. Виходи із залу для глядачів треба передбачати безпосередньо (починаючи з рівня першого ряду місць для глядачів) у коридори, розподільні кулуари та інші приміщення, що ведуть до сходових кліток із виходами назовні.

Сходи розташовують у будівлі відповідно до вимог експлуатації та пожежної безпеки таким чином, щоб на кожного відвідувача було не менше від двох евакуаційних виходів. Улаштування одних дверей, що веде до евакуаційного виходу, допускається в приміщеннях з одночасним перебуванням не більше ніж 50 чоловік. Сходи повинні розміщуватися у закритій сходовій клітині, вихід з якої має бути безпосередньо назовні.

У комплексі приміщень для глядачів допускається не більше від двох евакуаційних сходових кліток типу СК2 (з природним освітленням крізь засклені прорізи у покритті) за умови влаштування решти евакуаційних сходових кліток (не менше від двох) типу СК1 (з природним освітленням крізь засклені або відкриті прорізи у зовнішніх стінах на кожному поверсі). Головні внутрішні відкриті сходи мають вихід назовні через вестибюль і можуть бути евакуаційними за умови виконання протипожежних перекриттів, перегородок і стін вестибюля та поетажних холів.

При освітленні коридорів природним світлом з одного торця їх довжина не повинна перевищувати 24 м, при освітленні з двох торців – 48 м, якщо довжина коридору більша, слід передбачати світлові розширення (кармани). Відстань між світловими карманами не має перевищувати 24 м, а між світловим карманом і вікном у торці коридору – 36 м.

Ширина сходових маршів у громадських будинках не повинна перевищувати, як правило, 2,5 м, а також має бути не менше ніж 1,35 м. Ширина сходових площадок повинна бути не менше від ширини маршу. Ширина зовнішніх дверей повинна бути не менше від ширини маршу сходів. Сполучення між підвалом або цокольним поверхом та першим поверхом допускається влаштовувати по окремих сходах, що ведуть до коридору, холу або вестибюлю першого поверху.

При розміщенні в цокольному чи підвальному поверхах фойє, гардеробних, кімнат для куріння та туалетів допускається передбачати сходи типу С2 (внутрішні відкриті (без огороджувальних стін)) з підвального або цокольного поверхів до першого поверху. Двері евакуаційних виходів і двері на шляхах евакуації повинні відчинятися в напрямку виходу людей з будинку.

Для інвалідів та інших маломобільних груп населення один з основних входів повинен бути обладнаний пандусом або іншим пристроєм, що забезпечує можливість підйому інваліда на рівень входу до будинку, його 1-го поверху або ліфтового холу.

Тамбури допускається не влаштовувати на виходах із будинків та приміщень, якщо ці виходи є лише евакуаційними, а також при входах до неопалюваних приміщень. Ширина тамбура повинна перевищувати ширину прорізу не менше ніж на 0,15 м з кожного боку, а глибина тамбура має перевищувати ширину полотна дверей не менше ніж на 0,2 м. Мінімальна глибина тамбура – 1,2 м, при користуванні інвалідами та іншими маломобільними групами населення глибина тамбура повинна становити не менше ніж 1,8 м, а його ширина – не менше ніж 2,2 м.

У громадських будинках слід установлювати не менше від двох пасажирських ліфтів, починаючи з будинків висотою 2 поверхи і вище. Відстань від дверей найбільш віддаленого приміщення до дверей найближчого пасажирського ліфта повинна бути не більше 60 м. Виходи з пасажирських ліфтів слід проектувати через ліфтовий хол. Перед ліфтами з глибиною кабіни 2,1 м і більше ширина ліфтового холу має бути не менше ніж 2,5 м. Шахти й машинні приміщення ліфтів та підйомників не повинні примикати безпосередньо до приміщень для перебування дітей, до навчальних приміщень, залів для глядачів і читальних залів, клубних приміщень, робочих приміщень з постійним перебуван­ням людей. У всіх будинках, у яких приміщення, призначені для користування інвалідами на кріслах-колясках, розташовані вище від першого поверху, слід передбачати ліфти, кабіни яких повинні мати розміри не менше ніж: ширину – 1,1 м; глибину – 1,4 м; ширину дверного прорізу – 0,9 м.

 

 

МАТЕРІАЛИ І КОНСТРУКЦІЇ

 

Несучий остов будівлі може бути стіновий або каркасний. Найрозповсюдженіша сітка колон – 6х6, 6х9, 9х9, 6х12. Можливі такі варіанти перекриття – залізобетонні плити по металевих або залізобетонних балках, ригелях, фермах; структури та ін. Зручним і економічно вигідним варіантом для кооперованої громадської будівлі є використання безбалкового перекриття по колонах з капітелями або безкапітельним. Безбалкове перекриття має найменшу конструктивну висоту, рівну і гладку стелю, що дає можливість вільно розташувати внутрішнє обладнання. Безбалочне перекриття з безкапітельними колонами являють собою прості конструкції, що складаються із залізобетонних плит однакової товщини та колон постійного перерізу. Колони слід передбачати суцільного квадратного перетину 400Х400 мм або прямокутного і круглого перерізів.

Перекриття залу для глядачів вирішується у великопрогінних конструкціях (прольоти 12 м, 15 м), що розташовуються в поперечному напрямку з конструктивним кроком 6 м, на які накладаються плити перекриттів. Для покриття будівлі може бути застосована черепиця, метал, м’які рулонні матеріали. Стіни – цегляні (зовнішні – 640 мм, внутрішні – 380 мм), монолітні – 300-400 мм. Внутрішні перегородки – цегляні (120 мм), з піноблоків (100 мм), з гіпсокартонних листів по металевому каркасу (100 мм).

Висота приміщень надземних поверхів громадських будинків від підлоги до стелі приймається відповідно до технологічних вимог, але не менше ніж 3,0 м. У коридорах і холах допускається зменшення висоти до 2,5 м; у допоміжних коридорах та складських приміщеннях – до 2,2 м.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Основні джерела

1. Гельфонд А. Л. Архитектурное проектирование общественных зданий и сооружений: учебн. пособие (для студ. высш. учебн. завед.)/ А. Л. Гельфонд. – М.: Архитектура-С, 2007. – 280 с.

2. Зенькович Г. В. Сельские клубные здания / Г. В. Зенькович. – К.: Будівельник, 1980. – 248 с.

3. Дмитренко А.Ю., Кузьменко Т.Ю. Методичні вказівки до виконання етапів та оформлення архітектурного проекту на тему «Кооперована будівля громадського центру сільського поселення з розробленням інтер’єру зального приміщення» для студентів 3-ого курсу напряму підготовки 6. 060 102 «Архітектура» освітньо-кваліфікаційного рівня «бакалавр архітектури» денної форми навчання. – Полтава: ПолтНТУ, 2010. – 26 с.

4. Милашевская Е. К. Клубы / Е. К. Милашевская, М. Е. Прянишников, М. Р. Савченко; под. общ. ред. М. Р. Савченко – М.: Стройиздат, 1990. – 248 с.

5. Савченко В. В. Многоцелевые зрелищные и спортивне залы / В. В. Савченко.– 2-е изд., перераб. и доп. – К.: Будивельник, 1990. – 160 с.

6. Типологія громадських будинків і споруд: посібник (для студ. вищ. навч. закл.) / Л. М. Ковальський, В. М. Лях, А. Ю. Дмитренко та ін. – К.: Основа, 2012. – 272 с.

Нормативні джерела

1. Будинки і споруди. Культурно-видовищні та дозвіллєві заклади: ДБН В.2.2-16-2005. – [Чинні від 2006-04-01]. – Офіц. вид. – К.: Мінрегіонбуд України, 2010. – 83 с.

2. Будинки і споруди. Підприємства харчування (заклади ресторанного господарства) ДБН В.2.2-25:2009. – [Чинні від 2010-09-01]. – Офіц. вид. – К.: Укрархбудінформ: Держбуд України, 2005. – 62 с.

3. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень: ДБН 360-92**. – Офіц. вид. – К.: Укрархбудінформ: Держбуд України, 2002. – 91 с.

4. Будинки і споруди. Громадські будинки та споруди. Основні положення. ДБН В.2.2-9-2009. – [Чинні від 2010-07-01]. – Офіц. вид. – К.: Мінрегіонбуд України, 2009. – 46 с.

 

Додаток А

Характеристика залу тавимоги дорозташування місць для глядачів

Рис. А.1 – Характеристика залу для глядачів

 

Рис. А.2 – Зона розташування глядачів у залі

Таблиця А.1

Додаток Б

Планування основних приміщень клубних будівель

Рис. Б.1 – Прийоми взаєморозміщення вестибюля, фойє, глядацького залу

Рис. Б.2 – Схеми планування вестибюлів у проектах клубних будівель 1 – вестибюль; 2 – гардероб; 3 – каса; 4 – касовий вестибюль; 5 – вхід у глядацький зал; 6 – вхід у фойє; 7 – вхід у гурткові приміщення; 8 – вхід у спортивний зал; 9 – вхід у кафе.

Додаток В

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З ДИСЦИПЛІНИ «АРХІТЕКТУРНЕ ПРОЕКТУВАННЯ»