Тема 23. Загальні типологічні підходи до політичного лідерства.

Ранні типології лідерства (Е. Богардус, Ф. Бартлетт, Ф. Редл, Дж. Гетцель, Е. Губа, В. Белл, Р. Хілл, С. Міллз, М. Конвей). Основні політико-психологічні типології лідерів (психопатологічна типологія Г. Лассуелла, типологія Д. Рісмана, типологія “макіавеллістської особистості”, типологія президентів Дж. Барбера, типологія Д. Барнса. Психіатричній підхід О. Коблянської, О. Лабковської, клініко-психологічний підхід (М. Глобот), тестологічний підхід (тест Люшера), психо-семантичний підхід (В. Петренко, О. Мітіна, І. Шевчук). Типологія відомих (М. Басс, Г. Дантеман, Ф. Фрай). Інтегративний підхід (Д. Катц). Узагальнена типологія М. Германн. Культурологічний підхід А. Вілдавського. Ринкова типологія В. Джоунса.

1. Ранні типології лідерства (Е. Богардус, Ф. Бартлетт, Ф. Редл, Дж. Гетцель, Е. Губа, В. Белл, Р. Хілл, С. Міллз, М. Конвей).

2. Основні політико-психологічні типології лідерів.

3. Типологія відомих (М. Басс, Г. Дантеман, Ф. Фрай).

4. Узагальнена типологія М. Германн.

5. Культурологічний підхід А. Вілдавського.

6. Ринкова типологія В. Джоунса.

Тема 24. Вожді і лідери.

Поняття вождизму. Вождизм як тип владних відносин. Вождизм як владний інститут. Співвідношення понять лідера і вождя. Матриця Ю. Мілованова, її складові елементи: функції лідера (вождя) в пев-ній системі влади, суспільне призначення інституту, місце і роль лідера в системі влади, суб’єктивні уявлення лідера (вождя) і його оточення про цілі і завдання діяльності.

1. Поняття вождизму в суспільно-політичній літературі.

2. Інституціональні аспекти вождизму. Співвідношення понять лідера і вождя.

3. Матриця Ю. Мілованова та аналіз феномену вождизму.

Тема 25. Стилі політичного лідерства.

Поняття стилю політичного лідерства. Поділ лідерів за стилем їх діяльності. Моделі взаємовідносин лідера з групою за К. Левіним, Р. Ліппітом, Р. Уайтом (авторитарний, демократичний, ліберальний), їх ознаки.

1. Поняття стилю політичного лідерства: підходи до визначення.

2. Поділ лідерів за стилем їх діяльності.

3. Моделі взаємовідносин лідера з групою за К. Левіним, Р. Ліппітом, Р. Уайтом (авторитарний, демократичний, ліберальний), їх ознаки.

Тема 26. Авторитарні лідери.

Риси авторитарного лідерства: одноособова політична влада, монополізм у визначенні стратегії і тактики, прийнятті політичних рішень та здійсненні всебічного контролю над політичними процесами в суспільстві. Авторитарний лідер і право. Етапи розвитку авторитарних лідерів: тирани, автократи, абсолютні монархи, “авторитарні особи”(Е. Фромм), диктатори. Умови появи авторитарних лідерів. Авторитарне лідерство за Т. Адорно.

1. Поняття та риси авторитарного лідерства.

2. Авторитарний лідер і право.

3. Етапи розвитку авторитарних лідерів: тирани, автократи, абсолютні монархи, “авторитарні особи”(Е. Фромм), диктатори.

4. Умови появи авторитарних лідерів. Авторитарне лідерство за Т. Адорно.

Тема 27. Демократичні лідери.

Передумови виникнення демократичного типу лідерів (пряма демократія, виборність влади, колегіальність прийняття рішень, звітність посадових осіб. Особистісні якості демократичного політичного лідера. Вимоги до виділення демократичних політичних лідерів на сучасному етапі.

1. Інституціональні умови виникнення демократичного типу лідерів.

2. Особистісні якості демократичного політичного лідера.

3. Вимоги до виділення демократичних політичних лідерів на сучасному етапі.

Тема 28. Імідж політичного лідера.

Іміджмейкінг. Поняття політичного іміджу (антропологічний, антологічний, ціннісний, етичний підходи). Класифікації основних факторів іміджу політичного лідера. Психологічна природа іміджу. Компоненти моделі іміджу політичного лідера. Принципи побудови іміджу політичного лідера. Засоби формування іміджу політичного лідера.

1. Іміджмейкінг. Поняття політичного іміджу (антропологічний, антологічний, ціннісний, етичний підходи).

2. Класифікації основних факторів формування іміджу політичного лідера. Психологічна природа іміджу.

3. Принципи побудови іміджу політичного лідера. Засоби формування іміджу політичного лідера.

Структура навчальної дисципліни

Теми семінарських занять

Теми практичних занять

Теми лабораторних занять

Самостійна робота

Індивідуальні завдання

Не передбачено

Методи навчання

Основні форми навчального процесу при вивченні дисципліни «Політичні еліти та лідерство»:

· навчальні заняття;

· самостійна робота студентів; р

· робота в науковій бібліотеці КДПУ імені В. Винниченка та мережі Інтернет;

· контрольні заходи..

Види навчальної роботи студентів:

· лекція з використанням структурно-логічних схем;

· семінарське заняття;

· консультація;

· залік.

У процесі вивчення дисципліни «Політичні еліти та лідерство» застосовуються наступні методи навчання:

За типом пізнавальної діяльності:

· пояснювально-ілюстративний;

· репродуктивний;

· проблемного викладу;

· дослідницький;

· відповідно до логіки пізнання:

· аналітичний;

· індуктивний;

· дедуктивний;

За основними етапами процесу:

· формування знань;

· формування умінь і навичок;

· застосування знань;

· узагальнення;

· закріплення;

· перевірка;

За системним підходом:

· стимулювання та мотивація;

· контроль та самоконтроль.

За джерелами знань:

· словесні – розповідь, пояснення, лекція;

· наочні – демонстрація, ілюстрація.

За рівнем самостійної розумової діяльності:

· проблемний;

· частково-пошуковий;

· дослідницький;

· метод проблемного викладання.

Методи контролю

Оцінювання якості знань студентів, в умовах організації навчального процесу за кредитно-модульною системою здійснюється шляхом поточного, модульного, підсумкового (семестрового) контролю за 100-бальною шкалою оцінювання, за шкалою EСTS та національною шкалою оцінювання.

ПОТОЧНИЙ КОНТРОЛЬ

Поточний контроль – це оцінювання навчальних досягнень студента (рівень теоретичних знань та практичні навички з тем, включених до змістових модулів) під час проведення аудиторних занять, організації самостійної роботи, на консультаціях (під час відпрацювання пропущених занять чи за бажання підвищити попереднє оцінювання) та активності студента на занятті.

Поточний контроль реалізується у формі опитування, виступів на семінарських заняттях, експрес-контролю, контролю засвоєння навчального матеріалу, запланованого на самостійне опрацювання студентом тощо.

Форми участі студентів у навчальному процесі, які підлягають поточному контролю:

- виступ з основного питання;

- усна доповідь;

- доповнення, запитання до того, хто відповідає, рецензія на виступ;

- участь у дискусіях, інтерактивних формах організації заняття.

- аналіз джерельної та монографічної літератури;

- письмові завдання (тестові, контрольні, творчі роботи, реферати тощо);

- самостійне опрацювання тем;

- підготовка тез, конспектів навчальних або наукових текстів;

- систематичність роботи на семінарських заняттях, активність під час обговорення питань.

Критеріями оцінки є:

усні відповіді:

· повнота розкриття питання;

· логіка викладання, культура мови;

· емоційність та переконаність;

· використання основної та додаткової літератури;

· аналітичні міркування, уміння робити порівняння, висновки;

виконання письмових завдань:

· повнота розкриття питання;

· цілісність, системність, логічність, уміння форму­лювати висновки;

· акуратність оформлення письмової роботи.

Максимальний бал за виступ з питань семінарського заняття – 2 бали:

· 2 б. ставиться, коли студент повністю засвоїв теоретичний матеріал, логічно викладає його, пов’язуючи з вивченим раніше, бачить міжпредметні зв’язки, наводить аргументи, робить покликання на потрібну літературу. Обов’язковим є ознайомлення з додатковою літературою, її опрацювання і використання під час розкриття питання. Студент робить висновки, висловлює гіпотези, дискутує.

· 1,5 б. ставиться, коли студент засвоїв теоретичний матеріал, вільно викладає його, наводить приклади, однак є незначні проблеми з усвідомленням системних зв’язків, коментарем теоретичного матеріалу. Не завжди дотримується логіки викладу, припускається незначних помилок чи неточностей.

· 1,0 б. ставиться студентові, який засвоїв матеріал на рівні переказування, відтворює вивчене не завжди логічно, припускається помилок.

· 0,75 б. одержує студент, який невпевнено переказує матеріал, не завжди вправно ілюструючи його. Під час відповіді потребує допомоги, допускається помилок.

1 бал студент може отримати за виконані завдання самостійної роботи.

0,5 б. ставиться студентові, який робить вдале доповнення, виправляє неточності, однак при цьому індивідуально не виступає з окремих питань;

0,5 б. ставиться студентові, який підготував значний за обсягом та змістом конспект до семінару;

0,5 б. одержує студент, який старанно працював упродовж заняття, виконував вправи, залучався до колективних обговорень тощо.

Якщо студент жодного разу не відповідав на семінарських заняттях, матиме за відповідний поточний контроль 0 балів.

За рішенням кафедри студентам, які брали участь у науково-дослідній роботі – роботі конференцій, студентських наукових гуртків та проблемних груп, підготовці публікацій, були учасниками олімпіад, конкурсів тощо можуть нараховуватися додаткові бали: до 5 балів.

Студент, який не з’являвся на заняття (з поважних причин, підтверджених документально), а отже, не мав поточних оцінок, має право повторно пройти поточний контроль під час консультацій. На консультаціях студент може відпрацювати пропущені семінарські заняття, захистити реферати, а також ліквідувати заборгованості з інших видів навчальної роботи.

МОДУЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ

Модульний контроль проводиться на останньому занятті модуля. Тривалість виконання модульних контрольних завдань не повинна перевищувати двох академічних годин.

Форми проведення модульних контролів під час вивчення дисципліни «Політичні еліти та лідерство»:

- комплексна письмова модульна контрольна робота;

- комплексне тестування.

До модульних контрольних робіт допускаються всі студенти незалежно від результатів поточного контролю.

Дві МКР у формі чотирирівневих завдань передбачено за результатами вивчення тем модуля 1 і модуля 2. Для проведення модульного контролю розроблено модульні контрольні завдання двох варіантів. Варіанти завдань для модульного контролю є рівнозначні за трудомісткістю.

За виконання завдань модульного контролю студент отримує контрольну модульну оцінку (кількість балів), яка враховується в процесі розрахунків модульної оцінки:

- максимальна кількість балів – 2;

- максимальна кількість балів за кожен рівень – 0,5.

У процесі виконання контрольних завдань студент може користуватися лише тими допоміжними матеріалами, які визначені викладачем. Студентові забороняється в будь-якій формі обмінюватися інформацією з іншими студентами та користуватися матеріалами, крім дозволених. За умови порушення студентом установле­них правил виконання модульного контролю викладач позбавляє можливості продовжувати виконання контрольних завдань, не перевіряє роботу, робить на ній відповідний запис і оцінює нулем балів. Результати контрольного заходу студента, який не з’явився на нього, також оцінюються нулем балів незалежно від причини.

Результати перевірки МКР доводяться до відома студентів не пізніше ніж через два робочі дні після їх виконання.

Перескладання МКР допускається в терміни, визначені викладачем, під час поточних консультацій.

Студент, який не з’явився на модульний контроль (незалежно від причини), має право один раз повторно пройти модульний контроль у визначені викладачем терміни під час поточних консультацій.

Підсумкова кількість балів за модуль (модульна оцінка) визначається за вибором викладача як:

- сума балів за усіма поточними формами контролю, передбаченими робочою навчальною програмою дисципліни (поточна модульна оцінка = модульна оцінка);

- сума балів за всіма формами контролю плюс оцінка підсумкової модульної контрольної роботи (тестів) (поточна модульна оцінка + контрольна модульна оцінка = модульна оцінка).

Познавательные статьи:



Техника прыжка в длину с разбега

Тактические действия в защите

История Олимпийских игр

История развития права интеллектуальной собственности